Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Всесвітня історія 11 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Великобританія.Повні уроки

Тема Великобританія

Мета: Описати стан економіки країни у післявоєнній час, внутрішню і зовнішню політику.

Структура уроку

1. Опитування домашнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія робота  по групам

4. Домашнє завдання 

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Політика "демократичного соціалізму"

Після Другої світової війни Англія остаточно втратила " першість" у міжнародних відносинах. Починається розпад найбільшої колоніальної імперії світу. Після виснажливої війни Англія залишилась серед великих держав, але не могла тягатись по силі з США та СРСР.

Народ Великої Британії поряд з іншими країнами антигітлерівської коаліції зробив великий внесок у розгром нацизму. Людські втрати країни в роки війни були порівняно невеликими — 300 тис. чоловік убитих та тих, що пропали безвісти. Це в чотири рази менше, ніж у 1914-1918 рр. Хоча воєнні дії на території країни не велися, матеріальні збитки склали 25 млрд ф. ст., не враховуючи збитків від бомбардувань, потоплені судна тощо. Різко скоротився експорт англійських товарів, прибутки від капіталовкладень за кордоном також упали, зріс експорт сировини і продовольства, виник хронічний дефіцит платіжного балансу. Несподіваного удару економічному становищу Великої Британії завдали СІЛА, які оголосили 1945 р. про припинення поставок за ленд-лізом. Тепер імпорт зі США потрібно було сплачувати в повному обсязі, що перевищувало 1,2 млрд ф. ст. на рік.

Наприкінці війни й у перші повоєнні роки відбулося посилення впливу лівих сил. На виборах 5 липня 1945 р. консерватори зазнали повної поразки. Лідер Лейбористської партії Клемент Еттлі став главою уряду й одразу ж вирушив на Потсдамську конференцію як прем'єр-міністр Великої Британії.

К. Еттлі

Лейбористський уряд К. Еттлі (1945-1951 рр.) почав здійснювати політику "демократичного соціалізму". Було проведено націоналізацію Англійського банку, вугільної й газової' промисловості, частини сталеливарних заводів, електростанцій, внутрішнього транспорту, цивільної авіації, телеграфного і радіозв'язку. У цих галузях було зайнято 20% робітників країни. Лейбористи, проводячи націоналізацію, прагнули посилити роль держави у відновленні і реконструкції насамперед важкої промисловості. При цьому враховувались права колишніх власників. Компенсація за націоналізовану власність перевищувала її дійсну вартість і становила 2,5 млрд ф. ст- Було проведено й інші заходи для посилення державного регулювання економіки: відбувалося фінансування наукових досліджень, створювались економічні програми, здійснювалося регулювання зайнятості, збільшувалися військові замовлення корпораціям і інше. Суттєвою допомогою для відродження економіки стала участь Великої Британії в "плані Маршалла". Країна одержала від США 2,8 млрд дол. у вигляді позик і поставок продукції.

            Процес націоналізації і створення державної власності був у першу чергу зумовлений тим, що держава брала на себе проблеми розв`язання загальнонаціональних завдань: акумуляція фінансових ресурсів для здійснення проголошених широких соціальних реформ, створення надійних інфраструктури, транспортних систем, єдиної електромережі, підтримання нерентабельних але стратегічно необхідних для економіки держави галузей (вугледобувна, суднобудівна тощо). Компенсація мала забезпечити колишнім власникам  можливість вкладати свій капітал в інші більш прибуткові галузі економіки.

            Лейбористський кабінет став більше уваги приділяти питанням програмування економіки, регулювання зайнятості, експорту-імпорту та ін. За планом Маршалла Англія отримала близько 2,5 млрд. доларів, що сприяло структурній переорієнтації британської економіки, водночас посилило її залежність від США.

            Лейбористи здійснювали також програму соціальних реформ: скасування антипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорони здоров’я та розширення житлового будівництва. Лейбористи домоглись подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

            У галузі зовнішньої політики лейбористи залишались на позиції союзу з США і повністю поділяли небезпеку відносно радянської загрози. У 1949 р. Англія стала членом НАТО. Найскладнішою проблемою для післявоєнної Великобританії була доля колоніальної імперії. Надання незалежності Індії було неминучим, і з цим довелося змиритися. Незалежність було надано Палестині та Йорданії, але на більше йти вона не бажала. У колоніях став розгортатися національно-визвольний рух, який став набирати збройного характеру (Малайя, Кенія тощо).

            Реформи лейбористів призвели до непомірного зростання державних витрат і різкого збільшення дефіциту державного бюджету, падінню рівня життя.

 2.Розпад Британської колоніальної імперії. Прем`єрство У.Черчилля.

Фінансові труднощі сприяли перемозі у 1951 р. консерваторів на чолі з У.Черчиллем. Головне завдання свого правління він сформував у фразі: “Я не хочу бути присутнім на похоронах Британської імперії”.

У.Черчилль

Основні заходи уряду У.Черчилля були:

 1.    Збереження статусу великої держави. Створення власної ядерної зброї.

2.    Збереження якомога більшої частини Британської імперії. Стримування розпаду імперії.

3.    Тісний союз з США. Координація зовнішньої політики.

4.    Зміцнення фінансової системи, повернення довіри до фунта стерлінга.

5.    Здійснення часткової денаціоналізації, скорочення соціальних програм.

                        У 50-ті роки Англія, як і інші західні держави, вступила в смугу економічного піднесення. Але темпи розвитку були надто низькими. Це пояснювалось такими обставинами: в попередні роки її економіка розвивалась в умовах відсутності конкуренції на великому ринку імперії; колонії забезпечували її дешевою сировиною і продовольством, отже Англія не мала достатніх стимулів для розвитку.

 Головний етап деколонізації Британської імперії розпочався наприкінці 50-х років. 1957 р. перша держава Чорної Африки здобула незалежність, це була британська колонія Гана. 1960 р. прем'єр-міністр Великої Британії Гаролад Макміллан вимовив свою сакраментальну фразу про "вітри перемін", що віють над Африканським континентом. Цього року британська колонія Нігерія здобула незалежність. За нею були Уганда (1962 р.), Кенія (1963 р.), Танзанія, Замбія, Малаві (1964 р.), Ботсвана (1966 р.), Лесото (1966 р.), Свазіленд (1968 р.) та ін.

В Азії незалежність здобули Малайзія (1963 р.), пізніше Бруней (1983 р.). На Ближньому Сході суверенітет одержала Трансіорданія (нині Йорданія). Велика Британія змушена була відмовитися від управління Палестиною. Більшість колишніх британських колоній входить до Британської співдружності націй, яка була створена на основі Вестмін-стерського статуту 1931 р. і сучасних форм набрала після Другої світової війни. Членами співдружності є 49 держав. Різного часу із нього вийшли Бірма (1948 р.), Ірландія. (1949 р). Судан (1956р.), ПАР (1961 р.), Пакистан (1972 р.).

3.  Англія у 60-70-ті роки.

            Деколонізація виявила всі слабкі сторони Англії. Зусилля по збереженню імперії сприяли консервації відсталості. Після поразки в 1956 р. агресії Англії, Франції та Ізраїлю проти Єгипту (операція «Мушкетер»), Великобританія взагалі відмовилась від спроб зберегти імперію. Останньою спробою зберегти вплив в колишніх колоніях стало зміцнення Британської Співдружності націй. В Європі консерватори намагались зміцнити позиції Англії, створивши Європейську асоціацію вільної торгівлі, що було своєрідною противагою ЄЕС. Всі ці поразки, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, призвели до "англійської хвороби":       Англія з кожним роком втрачала свої позиції великої держави.

         Повернення до влади лейбористів не вилікувало Англію. У 1964 р. прем’єр-міністром став Г.Вільсон. Спроба посилити сепаратистські тенденції (втручання держави в економічне життя) не сприяла економічному піднесенню Англії. Було продовжено націоналізацію, встановлено контроль за квартплатою, цінами, підвищено пенсії і соціальні виплати, створено національне управління по цінах і прибутках. Однак ці заходи мали зворотний результат. Економіка опинилась у глибокій кризі, посиленій енергетичною кризою початку 70-х років. Країну охопило масове безробіття. Матеріальне становище англійців погіршилось.

            Перші спроби Англії вступити в ЄЕС не мали успіху. Президент Франції Шарль де Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії в ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії з США. І лише в 1973 р. принижена Англія була "допущена" в Європу. Економічна криза 70-х років не дала змоги проявитись позитивним рисам цього кроку. Економічні труднощі поглибились, зросли безробіття, інфляція.

            Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема. Після надання Ірландії незалежності в складі Великобританії залишилось шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера почала в 1968 р. боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку. У відповідь на території Північної Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдат. Жертвами взаємної жорстокості все частіше ставало цивільне населення. Хвиля насилля перекинулась і на інші райони Великобританії.

 4. Тетчеризм. Прем`єрство М.Тетчер і Дж. Мейджера.

            Лейбористські уряди Вільсона та Каллагена не змогли ефективно розв’язати назрілих проблем. Ситуація змінилась після перемоги на виборах консерваторів. 4 червня 1979 р. був сформований уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, повинні були дати оздоровлення англійській економіці та фінансам. Політика уряду отримала назву тетчеризм. 

М. Тетчер

 Життєвий шлях М. Тетчер — це досить звичний для більшості представників теперішньої політичної еліти Британії шлях людини, яка пробилася "нагору" не завдяки зв'язкам або належності до "обраного" стану, а винятково або майже винятково завдяки власним зусиллям.

Маргарет Хільда Тетчер (дівоче прізвище Робертс) народилася 13 жовтня 1925 р. у містечку Грантем у Північній Англії. її батько був власником бакалійної лавки. Жили вони небагато, і діти допомагали батькам у лавці. Маргарет з молоком матері усмоктала дух вікторианської Англії, що зберігся в провінційних містах, глибоку повагу до власності, ощадливості, тривкого сімейного вогнища, релігійності й інших цінностей традиційної англійської моралі.1943 р. Маргарет вступає на хімічний факультет Оксфордського університету й активно включається в роботу студентської консервативної асоціації, згодом ставши її президентом. З того часу політика являє головний інтерес у її житті, а професія хіміка задовольняє все менше.

Відпрацювавши біля чотирьох років без особливих успіхів на цьому поприщі, вона виходить 1951 р. заміж за заможного бізнесмена Деніса Тетчера. Це заміжжя, звільнивши від піклувань про хліб насущний, дозволяє їй швидко закінчити другий, юридичний факультет того ж університету з явним прицілом на політичну кар'єру. Цьому навіть не перешкоджало народження в 1953 р. близнюків — дочки й сина. Після п'яти років адвокатури, затвердивши за собою репутацію активного і цілеспрямованого консерватора, вона 1959 р. обирається до парламенту. Молоду, активну й енергійну жінку швидко помічають, вона недовго затримується на задніх лавках палати громад. З 1967 р. вона входить до числа провідних "тіньових міністрів". З 1970 р. М. Тетчер виявила себе переконаною прихильницею консервативних поглядів, людиною з твердим і непохитним характером, за який англійці прозвали її "залізною леді". Вона прийшла до влади, маючи чітку програму дій, і стала наполегливо провадити її в життя. М. Тетчер мала великий авторитет у Великій Британії й у світі. Рональд Рейган називав її "великою жінкою — державним діячем світу". Під керівництвом Тетчер Консервативна партія здобула перемоги на виборах 1983 і 1987 рр., а "залізна леді" очолювала уряд одинадцять із половиною років підряд. Деякі біографи називають її правління "ерою Тетчер".

            Тетчер рішуче виступила проти так званого "егоїзму" профспілок – страйків, що призводили до неконтрольованого підвищення заробітної плати і до зростання темпів інфляції. Від березня 1984 р. по березень 1985 р. тривав страйк шахтарів, що закінчився поразкою. У 80-ті роки в країні значно послабився профспілковий рух, чисельність британського конгресу тред-юніонів скоротилась у півтора рази. Водночас впав авторитет лейбористської партії.

            15 листопада 1985 р. була укладена англо-ірландська угода про Ольстер, згідно з якою Ірландія отримувала право брати участь в управлінні Північчю. Однак проблема тероризму залишилась, оскільки прихильники ІРА продовжували свою діяльність. У 1994 р. ІРА оголосила про перемир’я, але на початку 1996 р. знову пролунали вибухи.

            У зовнішній політиці консерватори займали однозначну позицію атлантичної солідарності. З початку загострення міжнародної напруги в 1979 р. Великобританія приєдналась до жорстких антирадянських заходів. Тетчер твердо і рішуче відстоювала інтереси Великобританії в ЄЕС. У зовнішній політиці М.Тетчер завоювала широку популярність у країні після успішного завершення конфлікту з Аргентиною навколо Фолклендських островів (1982 р.). Аргентинські війська, які окупували острови, були примушені англійськими військами капітулювати. Втрати Англії в цій війні: загинуло 250 чол., 6 військових кораблів, 10 літаків. Аргентина втратила 500 чол., кілька кораблів понад 70 літаків. Ця перемога продемонструвала відродження духу Англії і сприяла перемозі Тетчер на позачергових виборах.

Під час військового конфлікту між Великою Британією та

 Аргентиною за Фолклендські (Мальвінські) острови. 1982 рік

            У керівництві консерваторів загострились суперечності, особливо після того, як колишній міністр кабінету М.Тетчер М.Хазелтайн виступив з критикою політики "залізної леді". В листопаді 1990 р. Тетчер пішла у відставку. Новим прем’єр-міністром став Джон Мейджер, який прагнув зберегти досягнення тетчеризму. Тривале знаходження при владі консерваторів (18 років), які вже нічого не могли запропонувати нового, набридло англійцям. Їхні здобутки – зменшення податків, приватизація тощо, вже ставились їм у провину. На цій хвилі зневіри в консерваторів на виборах 1 травня 1997 р. лейбористи здобули переконливу перемогу, отримавши абсолютну більшість місць в обох палатах парламенту. Новим прем’єр-міністром став Тоні Блер, наймолодший в історії Англії ХХ ст. політик.

 5. Лейбористи при владі. Прем`єрство Т.Блера

Т.Блер

            Т.Блер відразу взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило конституційний устрій Великобританії. Сформовано регіональні парламенти в Шотландії та Уельсі. Важливим кроком стало поступове реформування палати лордів з метою перетворення її в орган, до якого обирають, а не який призначають.  Уряд лейбористів не обмежився конституційними реформами. Ним започатковано реформи в системі освіти, охороні здоров’я. На теперішній час система охорони здоров`я і освіти вважаються одними з кращих у світі, випередивши французьку та німецьку.

            Важливим здобутком Т.Блера стало підписання Угоди про політичне врегулювання ольстерської проблеми. 

            Важливим досягненням лейбористів на теперішній день є подолання проблеми безробіття. На теперішній час безробітних серед молоді не перевищує декількох тисяч чоловік, в той час як за період правління консерваторів – сягало 3 млн чол. Також уряду Блера вдалось приборкати інфляцію і значно збільшити соціальні витрати. На теперішній час економіка Англії займає четверте місце у світі.

            У свій актив лейбористи можуть записати і те, що вперше за повоєнні роки значно зменшилися показники злочинності.

Лондон – фінансова столиця світу

6. Україно-британські відносини

Після розпаду СРСР Велика Британія визнала всі нові держави на його колишній території. Значну роль у своїй зовніїиній політиці вона стала приділяти Україні й установила з нею дипломатичні відносини в повному обсязі.

10 лютого 1993 р. між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії й Північної Ірландії було підписано Договір про принципи відносин і співробітництва. 12-13 грудня 1995 р. президент України Л. Д. Кучма відвідав Велику Британію з офіційним візитом, у ході якого було підписано Спільну декларацио. Президент Кучма і прем'єр-міністр Мейджор підкреслили важливе значення зовнішньої торгівлі і капіталовкладень для оздоровлення економіки України. Вони визначили, що існуючі обсяги товарообігу між двома країнами не вичерпують можливостей взаємовигідної торгівлі. Президент України висловився за підтримку збільшення прямих британських інвестицій у пріоритетні сектори економіки України. У ході візиту Дж. Мейджора до України (1996 р.) серед інших розглядалися питання поглиблення відносин України з Європейським Союзом, введення в дію двосторонньої Тимчасової Угоди про торгівлю, зміцнення європейської безпеки. Дістали подальшого розвитку угоди про співробітництво й обмін у сфері культури, науки, освіти, охорони навколишнього середовища. Відносини між двома державами мають гарну перспективу розвитку.

7. Українці у Великій Британії

1893 р. група селян зі Львівщини, із сіл Білий Камінь та Хільчичі, зупинилася в Манчестері на шляху до далекої Північної Америки й залишилася на Британських островах, поклавши початок історії українців у Великій Британії.

1947 р. розпочався масовий приїзд українців до Великої Британії. Більшість приїжджала з таборів для переміщених осіб із Німеччини й Австрії. Це були переважно чоловіки. За трирічним контрактом з місцевою владою вони спочатку працювали в основному в сільському господарстві, на вугільних шахтах, текстильних фабриках. Іншою хвилею поповнення українського населення у Британії стали колишні бійці дивізії СС "Галичина" й УПА.

Зараз на Британських островах мешкає більше ніж 30 тис. українців. 99% із них живе в Англії, інші в Шотландії, головним чином в Единбурзі. У Лондоні й околицях столиці, де розташовані усі організації української діаспори, мешкає 2 тис. чоловік- Більшість українського населення (понад 75%) не має британського громадянства і не користується виборчим правом. Незважаючи на цей важливий політичний фактор, його життєвий ріїїень такий же або дещо вищий, ніж у середньому в країні серед працюючих. Більшість українських родин має власні будинки. Біля 80% українців зайняті фізичнрю і некваліфікованою працею майже в усіх галузях економіки. Інші — службовці, працюють у різноманітних комерційних бюро, на підприємствах. Серед українців росте кількість інженерів, техніків, архітекторів.

Культурне життя діаспорі! досить різноманітне. Велику популярність у Великій Британії мають хори "Діброва", "Гомін", танцювальний ансамбль "Орлик". У Лондоні діють бібліотека й невеликий музей ім. Т. Г. Шевченка. В країні видається низка українських періодичних видань, основне з яких — газета "Українська думка" (друкується з 1947 р.).

У Великій Британії діють різноманітні суспільно-політичні організації: бандерівська, мельниківська, жіночі, молодіжні, культосвітні, земляцькі об'єднання. Три чверті українців належить до Української католицької церкви, інші — до Української автокефальної православної церкви, євангельсько-баптистських братерств.

Запитання і завдання:

1. У чому принципові розбіжності між політичними концепціями англійських консерваторів і лейбористів?

2. Проаналізуйте причини помітного відставання Великої Британії в галузі економіки у повоєнний час.

3. Перерахуйте основні етапи ліквідації Британської колоніальної імперії.

4. Поясніть термін "тетчеризм".

5. У чому схожість і відмінність соціально-економічної політики М. Тетчер і Р. Рейгана? Чому 1979-1990рр. іноді називають "ерою Тетчер"? Складіть політичний портрет М. Тетчер.

6. Які основні напрямки зовнішньої політики консерваторів у 80-90-х рр. ? У чому причина війни між Великою Британією й Аргентиною ?

7. Складіть порівняльну таблицю політики консерваторів та лейбористів за схемою:

Консерватори (Економіка, Політика, Соціальна сфера )

Лейбористи (Економіка, Політика, Соціальна сфера )

Документи і матеріали

1. Маргарет Тетчер про свої особисті якості

"Я не жорстка людина. Я страшенно м 'яка, але я не дозволю заганяти себе кудись і не зроблю нічого проти своєї волі ("Дейлі мейл", 2лютого 1972р.).

"Я жорсткий керівник, і я управляю людьми. Я не диктатор, але я знаю, чого хочу. Я знаю напрямок, яким хочу йти, і намагаюся протиставляти аргументам — аргументи" ("Дейлі експрес", 20лютого 1986р.).

"В мені є дві сторони: неформальна, дружня; і тверда, те, що називають "залізною леді". Час від часу необхідно демонструвати твердість, але це не означає, що її треба показувати безупинно"("Дейлімейл", 3 травня 1980р).

"Іноді я плачу. А яка людина, що володіє почуттями, цього не робить? Чоловіки теж плачуть. Це нормально, коли є причина"("Дейлімейл", Ювересня 1979р.).

"Я ніколи не сплю більше чотирьох-п 'яти годин. Моє життя — це моя робота. Деякі люди працюють, щоб жити. Я живу, щоб працювати" ("Санді дейлі мейл", 3 лютого 1985р.).

 Запитання до документа

1. Яке ваше ставлення до особистості екс-прем 'єр-міністра Великої Британії?

Список використаної літератури:

1.За основу взятий  тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С.

2.За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

3.Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія. - 2010 рік 

4.Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія. - 2010 рік 

5.П.Б. Полянський  Всесвітня історія 10 клас.- 2010 рік

6.Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи. - 2010 рік

8.Е. Хобсбаум Вік крайнощів: Історія світу, 1914-1991.- 2009 рік

Скомпоновано та відредактовано Муха О.

Над уроком працювали

Муха О.

Супрун Л.С.

Король Б.Ю.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.