Засвоєння знань про зовнішню політику Гетьманщини та договори, що були підписані керівництвом держави.
Завдання
формування системних знань по темі;
вивчення основних дат уроку;
формування навичок критично-аналітичного ставлення до матеріалу;
формування цікавості до теми, що вивчається.
Хід уроку
І. Привітання вчителя та оголошення теми. (1 хв)
Доброго дня, учні! Сьогодні темою нашого уроку є "Гетьманщина в системі міжнародних відносин". Ми з вами дізнаємося, з якими країнами співпрацювала козацька держава, які договори і коли підписала, чому влада Гетьманщини активно шукала підтримки у інших держав.
Мотивація, перевірка домашнього завдання. (5-7хв)
Перевірка відсутніх.
Учні демонструють свої презентації. Учитель коментує та виправляє допущені помилки.
Складність ситуації, в якій знаходилася Україна на початку 50-х рр.., змушує її керівництво до пошуку надійних і сильних союзників по антипольській коаліції. Найбільш інтенсивно в цей час українською дипломатією розробляються два напрямки – московське і турецьке. Українсько-турецькі контакти на початку 50-х рр.. набувають характеру постійно діючих і в середині травня 1653 р. до Хмельницького прибуває турецький посол Магмет-ага з султанською грамотою і атрибутами влади васально залежного від Порти правителя, запевняючи гетьмана, що йому „буде не так, як кримський хан, (султан) не буде тісноти ніякі лагодити„.
Протурецьку орієнтацію активно підтримує певна частина старшинського корпусу, однак більш сильну підтримку в оточенні Хмельницького в цей час має орієнтація на Москву. Безумовно, що визначальним при виборі пріоритетів зовнішньополітичної діяльності Української держави стає регіональний чинник. Ще в квітні 1649 р. в розмові з царським послом Г. Унковським Хмельницький підкреслював, що „від Владімерова святого хрещення одна наша благочестива Християнська віра з Московською державою...”
Богдан Хмельницький
Цікаво, що провідну роль у прийнятті Москвою рішення про протекторат над Військом Запорізьким відігравала саме загроза прийняття останнім турецької протекції. Інформація щодо реальності такого розвитку подій, отримана від Виговського 20 червня 1653, змушує царський уряд перервати надзвичайно тривалий процес обмірковування рішення і вже через день, 22 червня, направити Хмельницькому листа з повідомленням про готовність Олексія Михайловича прийняти Військо Запорізьке „під свою царської величності високу руку, яко так не будете ворогом хреста Христового у притчі і на зневагу”. Аналогічні мотиви звучали і в постанові Земського собору 1 жовтня 1653 про прийняття України під „високу царську руку”.
В історичній і історико-юридичній літературі побутують різні, часом діаметрально протилежні погляди щодо характеру українсько-російського угоди 1654 р. П. Куліш, Г. Карпов, В. Мякотін, їх послідовники і епігони в російській дореволюційній історіографії, а пізніше – вся радянська офіційна історична література заперечували договірні принципи акту 1654 р. В той же час М. Костомаров, П. Шафранов, М. Грушевський, А. Яковлів, М. Василенко, Б. Нольде, А. Оглобін та інші дослідники відзначали, що, незважаючи на специфіку підписаних документів, є всі підстави класифікувати акт як двосторонній міждержавний договір.
У силу різних причин як об'єктивного, так і суб'єктивного плану, протягом 1654 - 1657 рр.. правові норми Переяславсько-Московської угоди дотримувалися не повною мірою і залежність Війська Запорізького від царя перевтілилася в норму васалітету, при якому українські фінанси безконтрольно перебували в розпорядженні гетьмана, точно так само і обмеження у зовнішньополітичній діяльності повністю ігнорувалася Чигирином (чому в чималому мірою сприяли польсько-російські переговори у Вільно в 1656 р., які в Україні розцінювалися не інакше як абсолютно шкідливі з точки зору українських інтересів).
Переговори у Вільно
Курс Москви на примирення з Річчю Посполитою, яка ігнорувала наміри українського керівництва домагатися звільнення з-під влади польського короля західно-українських земель, змушує Хмельницького в жовтні 1656 р. підписати договір про дружбу з Трансільванією, а з початку 1657 значно активізувати переговорний процес зі Швецією. 10 січня 1657 гетьман направляє сильний експедиційний корпус А. Ждановича (15 - 20 тис. козаків) на допомогу трансільванського князя Ракоці 13, воює проти Польщі, що недвозначно демонструє незгоду з зовнішньополітичним курсом Москви і небажання рахуватися з умовами Віленського перемир'я.
Різко суперечило ним і продовження переговорів з представниками шведського короля, а також досягнення попередніх домовленостей щодо підписання договору про дружбу із союзником Швеції – Брандербургським курфюрстом Фрідріхом-Вільгельмом (червень 1657 р.).
Плани приведення правових норм союзу у відповідність з реаліями життя, а головне – з політичними перспективами розвитку української державності, займали одне з пріоритетних місць у політиці Хмельницького. Також і уряд Олексія Михайловича неодноразово демонстрував незадоволеність як юридичною, так і фактичною стороною українсько-російських відносин. Зокрема, досить серйозні претензії і в досить жорсткій формі були пред'явлені гетьману під час візитів в Україну голови московських стрільців А. Матвєєва (січень 1655 р.), думного дяка Л. Лопухіна (квітень 1656 р.), стольника В. Кікіна (червень 1656 і лютий 1657 р.) і особливо – окольничого Ф. Бутурліна (червень - липень 1657 р.)
Московські стрільці
Питання про ступінь підпорядкованості Війська Запорізького Москві став стрижневим у зовнішньополітичній діяльності гетьмана Івана Виговського, вилившись в кінці 1658 - початку 1659 рр.. в широкомасштабний збройний конфлікт колишніх союзників.
Спробу конституювання принципів відносин у взаєминах з царем зробив восени 1659 р. і гетьман Юрій Хмельницький, запропонувавши на переговорах з російським послом М. Трубецьким, так звані, Жердовські статті – проект, який повною мірою враховував уроки попередньої історії українсько-російських відносин і був покликаний закріпити основи політичної автономії України. Документ, зокрема, містив положення, що забороняють будь-які контакти населення Гетьманщини з царським двором без особливого на те дозволу гетьманського уряду; вимагав обов'язкового підпорядкування гетьману царських військ, що вступають на підвладну гетьману територію; передбачав інші гарантії невтручання царського уряду у внутрішні справи Війська Запорозького, а також - зняття попередніх обмежень у сфері зовнішньої політики.
Юрій Хмельницький
Самостійна робота учнів (4-6 хв)
Учні за підручником у режимі реального часу вивчають інформацію щодо стосунків Гетьманщини з іншими державами, які ще не були названі та заповнюють табличку: "Гетьманщина у системі міжнародних відносин"
Країна
Форма та часові межі співпраці
Висновки та узагальнення (3-4 хв)
Висновки учитель просить зробити кількох учнів або проводить міні-дискусію, дякує класу за роботу та відзначає найактивніших учнів. Клас аплодує один одному за пророблену роботу.
Історичні особистості періоду
Домашнє завдання (1-2 хв)
1. Повторити матеріал за підручником, письмово відповідати на 2 будь-які питання в кінці параграфу (розгорнуто)
2. Створити кросворд, презентацію або есе-узагальнення на тему "Україно-московський договір 1654р."
Список використаних джерел: 1. Урок на тему "Відносини Гетьманщини з іншими державами" Давиденка В. М., учителя історії, Скадовська спеціалізована школа 1-3 ступенів №1, м.Скадовськ, Херсонська обл. 2. Урок на тему "Відносини козацької держави, Гетьманщини, з іншими державами" Пальнікової Н. Л., учителя історії, середня загальноосвітня школа 1-3 ступенів №3 міста Ірпеня 3. Історія України : Навчальний посібник / Білоцерківський В. Я. - К.: Центр учбової літератури, 2007 4. Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 8 клас. Підручник. – К., 2008 5. empiretw.ru
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Давиденко В.М.
Любименко В.В.
Пальнікова Н.Л.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
