Учитель робить опитування, використовуючи запитання в кінці відповідного параграфу.
ІІІ. Актуалізація опорних знань (3-5 хв)
Чи мали українські коли-небудь до утворення Гетьманщини автономію або іншу форму власної державності?
Назвіть ознаки державності сучасної України. Чи в будь-якій державі минулого і сучасного вони однакові?
Вивчення нової теми. (20 хв)
Гетьманщина утворилася в ході повстання Хмельницького середини XVII століття і виявилася розколотою на Лівобережну і Правобережну (з кордоном по річці Дніпро). У 1658 році в Гадячі між гетьманом Війська Запорізького Іваном Виговським і представниками Речі Посполитої був підписаний Гадяцький договір. Згідно зі статтями цього договору Велике князівство Руське в складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств ставало третім сувереном Речі Посполитої на рівних умовах з Польською короною та Великим князівством Литовським. У 1659 році Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої.
Гадяцький договір
У той же час Військо Запорізьке залишалося в союзі з Московською державою. Такий стан було закріплено поділом освіти між Росією і Польщею за умовами Андрусівського перемир'я 1667 року (підтверджено «Вічним миром» 1686 р.).
У 1676 році правобережна частина Гетьманщини була скасована польською владою. У 1684 році відновлена; у 1699 році скасовано остаточно. З цього часу Гетьманщина збереглася тільки в межах Лівобережної України, що входила до складу Російської держави на правах протекторату (хоча в 1704-1714 роках лівобережні гетьмани Мазепа та Скоропадський контролювали також Правобережну Україну). Займала також частина території нинішніх Росії та Білорусії.
Столицями Гетьманщини в різні часи були Чигирин (1649-1676, з 1663 - тільки Правобережної України), Гадяч (1663-1669, тільки Лівобережної України), Батурин (1669-1708), Глухів (1708-1764).
Адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини
Гетьманщина мала самобутнє адміністративно-територіальний устрій, який склався на основі традицій козацького самоврядування. Вона поділялася на полки та сотні. На Правобережжі полково-сотенний устрій проіснував до 1714 року; на Лівобережжі він зберігся до 1782 року. Кількість полків і сотень не були постійним. Так, на Лівобережній Україні в 1672 році налічувалося 117 сотень, а в кінці XVII століття - 163 сотні. В кінці XVII століття на Лівобережній Гетьманщині були близько 2 тисяч населених пунктів, в яких проживало близько 1,5 мільйонів чоловік.
Курінь козацький
Вищу військову, адміністративну і судову владу на території полку здійснював полковник. Основним виконавчим органом були полкові канцелярії. Полковники призначалися гетьманом. Важливу роль грали полкові старшини: обозний, два осавули, суддя, писар. Допоміжним органом служив полковий рада козаків і старшин. На території сотень влада належала сотникові, який або обирався козаками, або призначався полковником. До сотенної адміністрації належали писар, осавул і отаман, існував також сотенний рада. У селищах і селах козаки входили в курінь, який вибирав отамана, а селяни й міщани обирали війта. Отамани і війти становили нижча ланка адміністрації. Міста з магдебурзьким правом зберігали свої права і очолював війт.
Будинок полкової канцелярії
До складу міського управління входили бурмістри, райці та лавники. Інші міста та селища, що мали самоврядування, називалися ратушними; в той же час у них влада мали козацькі старшини, яким підкорялися козаки. На Лівобережжі замість існуючих за Речі Посполитої гродських, земських, подкоморних і домініальних (панських) судів були діяли полкові та сотенні суди. Юрисдикції козацьких судів підлягали не тільки козаки, а й міщани та селяни, особливо у справах розбою і вбивств. У містах і селищах суд вершили колегії лавників та ратуші, у селах - війти і отамани. У північних районах Лівобережжя діяли копиці суди - суди сільської громади.
Вищу владу представляли три органи - Генеральна військова рада, гетьман і рада генеральної старшини. При правлінні гетьманів Хмельницького, Виговського і Мазепи, в Гетьманщині намітилася тенденція до утвердження монархічного режиму. Незважаючи на те, що вищим органом влади в Гетьманщині був Генеральний військовий рада, але гетьман і генеральна старшина, як правило, вміло маніпулювала цією порадою і значення останнього поступово зменшувалася. Цьому сприяв і порядок прийняття рішень Генеральною радою: натовп піднімала руки, шаблі, підкидала шапки (через що згоду часто визначали «на око»); застосовувалася і акламацію.
Іван Мазепа
Одночасно збільшувалася значення Ради генеральної старшини, члени якого призначалися гетьманом або вибиралися радою. До складу генеральної старшини входили:
1. Генеральний обозний - другий після гетьмана чин. Відав артилерією, постачанням війська продовольством і озброєнням, брав посаду наказного гетьмана (виконуючого обов'язки в разі відсутності, смерті, позбавлення влади гетьмана). Керував будівництвом укріплених таборів і, за звичаєм, ставав їх комендантом. Нерідко брав командування над окремим козацьким корпусом. У його обов'язки входило також складання козацького реєстру;
2. Генеральний писар очолював військову канцелярію, виконуючи обов'язки державного секретаря: відав всієї військової і державної документацією, готував укази і накази, займався кореспонденцією, відповідав за збереження військової печатки. Був першим радником гетьмана, брав участь в переговорах на вищому рівні, приймав послів іноземних держав і військ. У воєнний час виконував функції, близькі до функцій сучасного начальника Генерального штабу.
3-4. Два генеральних осавула були помічниками гетьмана: допомагали складати козацький реєстр, розглядали апеляції, що надходили з полкових і сотенних судів, скарги та пропозиції старшин; стежили за дотриманням законності, звичаїв і традицій у військах, проводили навчання та огляди війська, підтримували порядок на Генеральній військовому раді. У воєнний час виконували особливі доручення гетьмана, могли командувати певною частиною війська, очолювати групу парламентерів під час переговорів з командуванням противника.
5-6. Два генеральних подскарбея (скарбник) керували всіма фінансами і організацією збору податків. Піст заснований в 1729 році.
7. Генеральний хорунжий - спочатку пост задумувався для старшин, які мали оберігати і відповідати за охорону великих гетьманських знамен (хоругв). У реальному житті - зразковий аналог сучасного офіцера Генерального штабу, наділеного комендантським функціями. Вів слідство у справах, пов'язаних зі злочинами старшин. Іноді очолював особисту охорону гетьмана. У воєнний час міг командувати окремими козацькими сполуками, виконувати обов'язки наказного гетьмана.
8. Генеральний бунчужний персонально відповідав за збереження бунчука. Виконував особливі доручення гетьмана, інспектуючи окремі козацькі полки, перевіряючи скарги. Під час війни міг командувати окремим козацьким корпусом або рейдових загоном.
Козацькі бойові вправи. Сучасна реконструкція
Самостійна робота учнів (4-6 хв)
Учні, використовуючи атлас, заповнюють контурні карти з теми "Утворення Гетьманщини"
Висновки та узагальнення (3-4 хв)
Питання для дискусії: "Роль Гетьманщини у становленні української державності"
Учитель збирає кросворди, створені учнями (див. домашнє завдання попереднього уроку), обирає два з них. Клас ділиться на дві команди, обом дається по два кросворди. Хто перший відгадає - заохочується відмінними балами.
Домашнє завдання (1-2 хв)
1. Вивчити матеріал за підручником, заповнити словнички.
2. Створити презентацію на тему "Воєнно-політичні події 1652-1653 рр." або про одну з подій періоду 1652-1653 рр.
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Заснування української козацької держави" Панчук Олени Миколаївни, учителя історії, Рівненська обл.
2. Урок на тему "Утворення української козацької держави" Солдатенко Т. С., учителя історії Срібненської ЗОШ І-ІІІ ст.
3. Іващенко В. Ю., Марченко О. С. Історія України: Кишеньковий довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009
4. Земерова Т. Ю., Скирда І. М. Історія України у визначеннях, таблицях і схемах. 7—9 класи. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009
5. Мокрогуз О. П., Єрмоленко А. О., Кагітіна Н. А. Тиждень історії та правознавства в школі. — Х.: Вид-во «Ранок», 2008
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Лобук Я.Я.
Любименко В.В.
Панчук О.М.
Солдатенко Т.С.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
