Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 8 клас>>Характер міжнародних відносин. Народження постійної дипломатії. Тридцятилітня війна. Вестфальський мир.

Характер міжнародних відносин

На початок XVI ст. політична ситуація в Європі помітно змінилась. У той час, коли Німеччина та Італія залишалися роздробленими, Франція, Іспанія і Англія перетворилися на їй міцні централізовані держави, в межах яких складалися сучасні наці Тут посилення монархії супроводжувалося використанням нових підході до зовнішньої політики. Правителі централізованих держав уже не обмеж; валися відносинами з окремими, переважно сусідніми, країнами, а поші рювали свою зовнішпьополітичну діяльність на всю Європу. Головни для них стає принцип «державного інтересу» - створення для власні країни найсприятливіших умов у відносинах з іншими державами. Яків цієї мети не вдавалося досягти мирним шляхом, у хід ішла зброя.

Масштаби військових зіткнень зросли: країни протиставляли оди одній армії з десятків, а з XVII ст. - з сотень тисяч воїнів. їх утриманн вимагало величезних коштів і важким тягарем лягало на плечі платників податків. Саме тоді гроші почали називати «нервом війни».

Новою рисою міжнародних відносин став вплив на них релігійної чинника. Після Реформації населення Європи розкололося на католикі і протестантів. Прагнення допомогти одновірцям втягувало країни міждержавні конфлікти. Войовничий католицизм становив стрижен зовнішньої політики Іспанії, головним противником якої стала протестант ська Англія, а згодом, після звільнення від іспанського гніту, - Республік Сполучених Провінцій. У таких умовах вистачало щонайменшого приводі аби рядове непорозуміння переросло на міжнародний конфлікт.

Поява в міжнародних відносинах нових рис зовсім не означала повної зникнення старих звичаїв. Як і раніше, продовжував діяти середньовічни принцип династичних шлюбів і успадкувань. Його наслідком було періоди-; не перекроювання карти Європи. Інколи це вело до виникнення таких вел» тенських утворень, як багатонаціональна імперія Карла V. Окремі країні включені до її складу, нерідко мали протилежні інтереси, що позбавлял державу Габсбургів внутрішньої єдності. Як і раніше, на зовнішню політик кожної країни впливали особисті симпатії чи антипатії її монарха.

Система політичної рівноваги

На початку XVI ст. наймогутнішим державами Західної Європи були Іспанія, Священна Римська імперія ( 1519 р. вони об'єдналися під владою Карла V) і Франція. Володіння Габс бургів майже з усіх боків оточували Францію, тому між двома країнам неодноразово виникали суперечки через прикордонні території. їхг інтереси зіштовхувались також в Італії, де франко-іспанський конфлік вилився в затяжні Італійські війни (1494—1559). Багата, але роздроблен Італія не змогла дати належної відсічі завойовникам і стала для них при вабливою здобиччю. Військові дії велися з перемінним успіхом, одна остаточна перемога залишилася за Іспанією, після чого італійські держа ви надовго підпалі] під її вплив. Одразу після закінчення Італійських вій. Франція поринула у вир релігійних війн і на тривалий час відійшла ві, активної зовнішньої політики. Головним ворогом Іспанії стала Англія З приходом до влади Тюдорів вона отримала можливість впливати на хі, європейських конфліктів і 1588 р. завдала важкої поразки Філіппу II.

У таких умовах важливо було не допустити переважання якоїсь із велики: держав. Коли одна з них починала стрімко посилюватись, інші негайн укладали між собою союзи для стримування небезпечного суперника. Д' них зазвичай приєднувались також менш значні країни-сусіди, і всі ра зом вони створювали противагу грізному претенденту на головування. Ц явище отримало назву «система політичної рівноваги».

Активним її учасником стала Османська імперія. Захопивши майж весь Балканський півострів, турки зламали героїчний опір Угорщини наприкінці XVI ст. розгорнули наступ на австрійські володіння Габсбургів. Невдовзі вони почали просуватись і в українські землі, які входили до складу Речі Посполитої. На тиск з боку Османської імперії запорозькі козаки відповіли військовими походами в турецькі володіння. Виник гострий польсько-турецький конфлікт, уладнати який вдалося завдяки втручанню англійської королеви Єлизавети. Саме тоді між Англією і українськими землями встановилися перші політичні контакти.

Постійна загроза з боку могутньої Османської імперії істотно впливала на міжнародні відносини. Серед європейських країн посилилося прагнення забути про релігійні суперечності і об'єднати весь християнський світ -католиків, протестантів і православних - проти грізного ворога. З цією метою неодноразово проводилися переговори про підготовку спільного хрестового походу проти турків. Водночас деякі правителі висували на перший план не міркування загальноєвропейської безпеки, а власну політику «державного інтересу». Прагнучи підтримувати в Європі політичну рівновагу, вони вступали в союзи з турками. Особливу активність виявляла Франція, сподіваючись у такий спосіб ослабити Габсбургів.

Народження постійної дипломатії

Ускладнення взаємовідносин між європейськими державами супроводжувалося змінами в дипломатичній діяльності. Раніше кожне посольство відряджалося з конкретним дорученням і одразу після його виконання припиняло своє існування. У XVI ст. така тимчасова форма дипломатичних зв'язків була вже недостатньою. Виникла потреба у створенні постійних дипломатичних представництв у інших країнах. їхнє утримання вимагало чималих коштів, тому не всі держави могли собі це дозволити, але поступово система постійного представництва набула загального поширення.

Тогочасного послане випадково називали «почесним шпигуном»; у країні перебування він збирав корисну для своєї держави інформацію. Регулярно.інколи навіть двічі на день, він надсилав на батьківщину довгі звіти. Уряд отримував від послів повідомлення про стан військ, фінансові можливості, події внутрішнього життя інших країн. Усе це дозволяло вдало підбирати союзників, успішно використовувати слабкості противників, своєчасно вносити необхідні зміни в зовнішньополітичний курс. Інколи після поразки у війні дипломати буквально рятували свого монарха від принизливого договору.

Дипломатія стає справжнім мистецтвом. Складається певний порядок прийому послів і надання їм необхідних почестей - дипломатичний церемоніал. При його виконанні враховувалося значення кожної держави. Урочистий і помпезний прийом означав повагу до країни, представленої послом; стриманий і холодний - зневагу чи неприховане невдоволення її політикою.

Виникнення постійної дипломатії сприяло появі спеціальних трактатів, присвячених правам і обов'язкам посла, правилам його поведінки. Загальновизнаним став принцип посольської недоторканності. Важливими досягненнями позначився розвиток міжнародного права. Отримали наукове обґрунтування норми взаємовідносин між державами під час війни і миру, правила користування морями, поняття про непорушність міжнародного договору.

Загальноєвропейський конфлікт: Тридцятилітня війна

На початку XVII ст. вибухнула війна, яка, то затухаючи, то розгоряючись з новою силою, палала в Європі цілих ЗО років - з 1618 до 1648 р. Ця перша загальноєвропейська війна увійшла в історію під назвою Тридцятилітня. Вона визрівала довго і була викликана загостренням політичних протиріч і релігійного розбрату.

Ще з середини XVI ст. в Німеччині, з розгортанням Контрреформації, посилився тиск католиків на протестантів. На допомогу католикам прийшли папа римський і Габсбурги — німецький імператор та іспанський король, їхніх противників підтримували протестантські Англія, Республіка Сполучених Провінцій, Данія, Швеція, а також католицька Франція - із бажання не допустити посилення Габсбургів. На початку XVII ст. взаємних образ і претензій накопичилося так багато, що єдиним засобом розв'язання суперечок здавалося є війна.

Приводом до неї стало повстання в Празі, де 23 травня 1618 р. озброєні захисники чеської незалежності розігнали уряд із прибічників Габсбургів. У відповідь велике католицьке військо вирушило проти повстанців і в 1620 р. розгромило їх у битві біля Білої Гори. По Чехії прокотилася хвиля масових вигнань протестантів і жорстоких розправ над бунтівниками. Потім війна перемістилася на територію Німеччини, де католики продовжували перемагати. Це створювало умови для встановлення панування Габсбургів на Балтиці та викликало занепокоєння у протестантських правителів Північної Європи. Воєнні дії проти Габсбургів почала Данія.

І627 р. Із донесення французького дипломата Фанкана про міжнародне становище в Європі
...Габсбурги знайдуть кошти створити та екіпірувати флат, аби тримати в шорах північ, тривожити південь; у них знайдуться сили не лише для того, щоб перешкоджати торгівлі датчан, англійців та французів, а й для того, аби захопити те, що їм не належить, і повернути те, що вони втратили. Ось чому вони поводяться так уперто і з таким піднесенням атакують всіма своїми силами короля Данії, міста Нижньої Саксонії, більшу частину яких вони вже зайняли.
Трохи не вистачає їм для того, аби вони стали власниками всього, І вони доб'ються цього, якщо дозволити їм діяти без перешкод і якщо король Данії капітулює. Отже, вся Німеччина, якщо вона буде підпорядкована Габсбургам, допоможе піднестися останнім і стане для них міцним п'єдесталом для того, щоб спорудити на ньому монархію та взяти гору над усім християнським світом.

Для протистояння протестантам імператору Фердінанду II потрібна була власна армія. її запропонував створити чеський дворянин Альбрехт Валленштейн - безстрашний воїн і талановитий полководець. Він набрав стотисячне військо, яке існувало за рахунок стягування коштів з місцевого населення, і завдав датчанам декілька нищівних поразок. Справа протестантів здавалася програною, але тут у війну вступила Швеція.

У 1630 р. військо під командуванням видатного полководця короля Густава II Адольф а почало свій наступ. На відміну від солдатів інших країн, дисципліновані шведи не грабували мирне населення і демонстрували високий бойовий дух. Переможним маршем вони пройшли всю Німеччину і в 1632 р. зустрілися з католиками у вирішальній битві біля містечка Лютцен поблизу Лейпцига. Під ударами доблесних шведів Валленштейн відступив, але в розпалі бою загинув Гус-тав Адольф. Протестанти втратили свого кращого полководця, проте ненадовго пережив грізного противника і Валленштейн. Непомірне честолюбство штовхало його до оволодіння чеською короною, заради чого Валленштейн вступив у переговори зі шведами. Звинувачений у державній зраді, він був убитий за таємним наказом Імператора.

Останньою у війну включилася Франція, яка раніше вела закулісну гру і підтримувала протестантів лише грошима.

Разом із Швецією вона провела низку успішних операцій. Становище протестантів поступово покращилось, однак у цілому війна протікала в'яло. Сили країн-учасниць були виснажені, землі Німеччини, Австрії та Чехії вкрай розорені, а їхнє населення скоротилось у декілька разів. Всією Європою дедалі голосніше почали лунати заклики до миру.

Мирний конгрес проходив у німецькій Вестфалії і тривав близько семи років. Нарешті в 1648 р. вдалося підписати договір, який підвів підсумки Тридцятилітньої війни, - Вестфальський мир. Він закріпив нове співвідношення сил в Європі: переважання Іспанії та імперії відійшло в минуле, посилилися Швеція і Франція. За умовами договору до Швеції відійшов ряд територій у Північній Німеччині, що дозволило їй зайняти панівні позиції на Балтиці. Франція отримала більшу частину Ельзасу та Лотарингії і перетворилася на наймогутнішу в Європі державу. Європейські країни визнали незалежність Голландії і Швейцари.

Найбільших збитків від війни зазнала Німеччина: частина її земель знелюдніла і буквально лежала в руїні. Вестфальський мир остаточно закріпив самостійність окремих німецьких князівств, тобто політичну роздробленість країни. Співвідношення сил за Вестфальський миром визначило ситуацію в Європі на наступні десятиліття. Тривала і виснажлива війна забрала безліч людських життів, принесла горе і розорення цілим народам, її головним уроком стадо розуміння того, що релігійні суперечки неможливо розв'язати збройним шляхом.

1. Що змінилось у характері міжнародних відносин порівняно з середньовіччям? Які нові та старі риси вони в собі поєднували?
2. Чому європейські країни прагнули підтримувати «систему політичної рівноваги»? Як їм вдавалося це робити?
3. Як на політичне становище в Європі впливала Османська імперія?
4. Чим були викликані і в чому полягали .іміни в організації дипломатичної служби?
5. Чи випадково підсумком Тридцятилітньої війни стало нове співвідношення сил в Європі?

Завдання

1. Спробуйте обґрунтовано пояснити, чому в XVI ст. дипломата називали „почесним шпигуном”
2. Спираючись на зміст наведеного документа, охарактеризуйте ставлення французького посла до Габсбургїв. Як французький уряд міг відреагувати на таке повідомлення?

_{Шкільний план, відкритий урок з всесвітньої історії, безкоштовні підручники всесвітньої історії,домашнє завдання запитання та відповіді}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.