Урок-узагальнення та поглиблення знань з елементами гри
Мета
Узагальнити набуті знання, навчитися робити висновки
Завдання
повторення вивченого матеріалу;
узагальнення вивченого;
розвинути в учнях навички самостійно аналізувати інформацію;
перевірити набуті знання ігровим методом;
поглибити набуті знання.
Хід уроку
Початок уроку
Привітання вчителя, оголошення теми.
Мотивація та повторення вивченого з елементами поглиблення знань.
У 1125 році після смерті Мономаха на київському престолі утвердився його старший син Мстислав. При ньому були вигнані зі своїх володінь полоцькі Всеславичі. Через внутрішні чвари ослабли чернігівські Святославичі. Ніхто з князів не наважувався протистояти Мстиславові. Після його смерті в 1132 році на Київський престол зійшов старший з Мономаховичів – Ярополк, який був до цього переяславським князем. Починаючи з 1132 року, події на Русі стали набувати такого характеру, що ставало ясно: країна вступила в новий історичний етап, який готувався поволі протягом попередніх десятиліть.
Мстислав Володимирович
Князь Ярополк
Зовні це виражалося в тому, що на Русі розгорілася чергова міжкнязівська смута. Її головними діючими особами знову були Мономаховичі і Ольговичі. На початку сталася сварка між синами та онуками Мономаха. Спроба великого київського князя Ярополка віддати Переяславль своєму племіннику Всеволоду Мстиславичу, як він пообіцяв Мстиславу перед його смертю, зустріла опір Юрія Володимировича Ростовського та Андрія Володимировича, який правив на Волині. Сини Мономаха не без підстав запідозрили, що бездітний Ярополк має намір підготувати передачу київського престолу синові Мстислава Великого. Їх відсіч привів до того, що Переяславль був відданий Юрію Долгорукому.
Розбрат серед Мономаховичів використовував Всеволод Ольгович Чернігівський, який за підтримки половців і нейтралітет ростовського і волинського князів атакував Київ. Три дні стояв Всеволод під містом; половці вчинили в цей час розгром подніпровських земель. Але взяти місто чернігівському князю не вдалося, і він пішов геть.
Всеволод Ольгович
Наступ чернігівського князя згуртувало синів Мономаха - Ярополка, Юрія та Андрія. Тепер вони починають дружно виступати проти Всеволода Ольговича, але той укладає союз з онуками Мономаха, синами Мстислава.
У середині 30-х років XII століття ця ворожнеча вилилася в серію воїн, в яких на стороні чернігівського князя традиційно виступали половецькі загони.
У 1139 році помер Ярополк. Після його смерті престол у Києві посів старших із залишившихся в живих дітей Мономаха В'ячеслав, але через кілька днів він був вигнаний з міста Всеволодом Ольговичем. Нарешті Чернігівські князі реалізували своє право старшинства і зайняли Київ.
Вокняження чернігівського князя не покінчило з міжусобицями, а лише зробило їх більш наполегливими і масштабними. Відтепер постійними ворогами київського князя стали сини і внуки Мономаха і найбільш активний з них Юрій Володимирович Долгорукий.
Після смерті Всеволода Ольговича в 1146 році київський престол ненадовго перейшов до його брата Ігоря. Але незабаром спалахнуло чергове повстання «менших» людей і перелякана київська верхівка послала ходоків, як колись - то в 1113 році, в Переяславль, де княжив онук Мономаха Ізяслав Мстиславич. Той з військом підійшов до Києва. Так династія Мономаха знову повернула собі київський престол. Це було зроблено в обхід старших в роду. Юрій Долгорукий. Таємниця княжого праху
Кияни були настільки злі на Юрія за прагнення до влади, що навіть поховати його не дозволили поряд з батьком - Володимиром Мономахом. За офіційними даними, могила Юрія Долгорукого розташована на території церкви Спаса на Берестові, біля Києво-Печерської лаври - тут була його правобережна резиденція. Але до цих пір ведуться суперечки - чи належать знайдені останки великому князю чи ні? Існує інша версія, згідно з якою прах Юрія зберігається в таких собі археологів, яким, мовляв, і вдалося розкопати цю могилу князя.
- Я особисто бачив ці останки, вони зберігаються в картонному циліндрі в одного з моїх знайомих істориків, - каже Олексій Стєклов. - Існують і незаперечні докази. Коли за наказом Сталіна археологи нібито знайшли могилу Долгорукого, вони не врахували той момент, що церква Спаса на Берестові, на території якої було виявлено поховання, це лише частина древнього храму. Інша його частина була зруйнована, і на її місці у XVII-XVIII століттях насипали вал. Нещодавно цей вал розкопали і виявили центральну частину церкви. Саме в центральній частині ховали великих київських князів. Тому могила Долгорукого знаходиться якраз за стінами нинішньої церкви Спаса на Берестові.
Картина "Заснування Москви Юрієм Долгоруким" Васнєцова
У ході майже десятирічної міжусобної боротьби Київ кілька разів переходив з рук в руки. У ньому правили то чернігівські князі, то діти і онуки Мономаха. Активну роль у цьому розбраті грав ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий. Але київська верхівка не благоволила до Юрія.
У ході це запеклої боротьби за Київ князі - претенденти, займаючи київський престол, тим не менш, зберігали за собою і свої колишні володіння. Так Юрій Долгорукий, ставши великим київським князем, продовжував жити на своєму улюбленому північному сході, на Чернігів спиралися і Ольговичі, залишаючись, перш за все Чернігівськими князями, а потім вже князями київськими.
У чому ж сенс цього нового положення, в якому опинилася столиця Русі в XII столітті? На думку багатьох істориків, ускладнилася соціальна структура російського суспільства, більш визначеними стали його верстви в окремих землях і містах: велике боярство, духовенство, торговці, ремісники. Розвивалася залежність сільських жителів від землевласників.
Зароджувалося дворянство, в основу життєдіяльності якого була покладена служба в обмін на земельне дарування. Ця система ще більше зміцнювала позиції місцевих князів. Вони також нерідко спиралися в боротьбі зі свавіллям боярства на зрослу політичну активність городян. Міські шари стали перетворюватися на певний противагу у відносинах між князями і боярством. Все це визначило зміщення історичних акцентів з центру на периферію, з Києва на центри окремих князівств.
Втрата Києвом своєї історичної ролі, на думку Сахарова О.М., була певною мірою пов'язана і з переміщенням основних торгових шляхів в Європі і Передній Азії. Захист київськими князями шляху «із варяг у греки» втратила сенс, бо в Європі на перше місце вийшов торговий шлях з Балтійського Помор'я до Венеції («бурштиновий шлях»). У Північній Європі набирали силу німецькі міста, на які усе більше почав орієнтуватися Новгород та інші міста російського північного заходу.
Не могли для Києва і Руської землі пройти безслідно і століття напруженої боротьби з кочівниками - печенігами, половцями, тюрками. Ця боротьба виснажувала народні сили, сповільнюючи загальний прогрес краю, прирікала його на відставання. Перевагу мали ті району країни, які, хоча й перебували в менш сприятливих умовах (Новгородська земля, Ростово-Суздальська Русь), не відчували такого виснажливого тиску з боку кочівників, як Середнє Подніпров'я. Усе разом узяте і визначило ослаблення Києва, владі великих князів і зумовило початок політичного розпаду Русі.
Запекла боротьба князів один з одним, нескінченна міжусобиця були лише зовнішнім виразом глибинних процесів розвитку руських земель. Якщо раніше міжусобиці були відображенням тенденцій або племінного сепаратизму, або були пов'язані з кризами влади після смерті великих князів, то тепер ці війни були наслідком нових обставин російського життя. У них відстоювалося право князів вирішувати долю своїх володінь. А за князями стояли виросли, сформувалися громадські світи.
Як образно сказав Сахаров, Київська Русь виняньчила і виростила інші руські князівства, і тепер вони як самостійні пташенята розлетілися по світу. Протягом XII століття Русь політично стала схожа на клаптикову ковдру.
Загальні висновки
Висновки теми
Отже, хронологічним початком періоду роздробленості історична традиція вважає 1132, коли після смерті Мстислава, сина Мономаха, «роздерлася земля Руська» (за висловом літопису) на окремі князівства. До цього великокнязівська влада не відчувала надмірної загрози з боку місцевого сепаратизму. Оскільки за нею були закріплені найважливіші політичні та економічні важелі: військо, податкова політика, пріоритет князівської скарбниці у зовнішній торгівлі.
Процес регулювання внутрішньодержавних зв'язків проходив не без тертя між центральною владою і місцевим самоврядуванням. При цьому громадська практика не придушувалася владними структурами, централізм управління цілком давала собі раду з місцевими особливостями і традиціями. І тим не менше в другій третині XII століття антиоб′єднуючі тенденції взяли гору – Русь потрапила в смугу роздробленості.
З точки зору загальноісторичного розвитку політичне дроблення Русі – лише закономірний етап на шляху до майбутньої централізації країни і майбутньому економічному і політичному зльоту вже на новій цивілізаційної основі. Про це говорить і бурхливе зростання міст і вотчинного господарства в окремих князівствах, і вихід цих, практично самостійних держав на зовнішньополітичну арену: власні договори з прибалтійськими землями, з німецькими містами укладали пізніше Новгород і Смоленськ; Галич активно вів дипломатичні зносини з Польщею, Угорщиною та навіть з папським Римом. У кожному з цих князівств-держав продовжувала розвиватися культура. Знамените «Слово о полку Ігоревім» народилося саме в пору цього політичного розпаду колись єдиної Русі.
Перевірка набутих знань ігровим методом
Гра „Хто більше”. Учні готують листочки і ручки. На рахунок вчителя усі починають записувати історичних особистостей періоду роздробленості Київської Русі. На виконання вправи дається 3 хвилини. Виграє той учень, який правильно згадав якомога більше історичних постатей.
Перевірка знань
1. Коли почалася роздробленість? 2. Коли роздробленість завершилася? 3. Як вплинула роздробленість на економічний і соціальний розвиток князівств? 4. Чому Русь не змогла протистояти загрозі монгольської навали? 5. Якщо б не було феодальної роздробленості, то єдина Русь змогла б відбити монгольську навалу? 6. Чи призвела роздробленість руські землі до занепаду?
Перегляд відео по темі
Відео-зв"язок із сучасністю: фестиваль у парку "Київська Русь"
Правління Мстислава Володимировича
Всеволод Олегович
Сучасне місто Галич з висоти 350 метрів
(методичні примітки: дивитися без звуку, освітнє значення відео має до 42 секунди)
Юрій Долгорукий
Домашнє завдання
1. Готуватися до контрольної роботи 2. Двом-трьом учням підготувати повідомлення на 2-3 ст. „Бурштиновий шлях: історія та сучасність”
Список використаних джерел: 1. Урок узагальнення за темою «Історичне значення Київської Русі» Яковиної С. Я., учителя ЗОШ І-ІІІ ст. с. Коболчин Чернівецької обл. 2. Урок узагальнення за темою «Історичне значення Київської Русі» Яковлева Дениса Олександровича (авторський сайт: den82.ucoz.ru) 3. Урок-узагальнення з теми „Княжа Русь – Україна” учителя Олени Білої, м.Запоріжжя 4. Історія України. 7 клас. Дидактичні матеріали / Н. М. Морозова, Н. Н. Харківська. – Х.: 2007
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Біла О.
Любименко В.
Поченко Н.
Яковина С.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
