Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 10 клас>> Історія України:Переговори у Брест-Литовську. Мирний договір. ІУ Універсал. Перша спроба радянізації України.

ПЕРША СПРОБА РАДЯНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ Згадай: 1. Які обставини сприяли успішному наступу радянських військ в Україні? 2. Коли Центральна Рада ухвалила свій Четвертий універсал? 3. В чому полягає історичне значення Четвертого універсалу?

Червоний терор Перші кроки нової влади в Україні ознаменувалися жорстоким терором. Напередодні вступу до Києва Муравйов видав такий наказ: «Військам обох армій, Єгорова і Берзіна, наказую безпощадно знищити в Києві всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Цей заклик впав на добре підготовлений ґрунт. Розправи з противниками більшовицької влади, а часто і зовсім випадковими громадянами набули масового характеру. Число жертв «червоного терору» на початку 1918 р. в Києві становило, за оцінками різних істориків, від 2 до 5 тис. чол. Розстрілювали офіцерів, юнкерів, прихильників Центральної Ради, причому підставою для розправи нерідко було українське посвідчення чи відповідь на запитання муравйов-ців українською мовою. У Маріїнському парку розстріляли 200 учнів гімназій і училищ лише за те, що вони були в списках української військово-спортивної організації. Справжня вакханалія насильства вибухнула по всіх захоплених більшовицькими військами селах і містах України. Вона мала яскраво виражений антиукраїнський характер. В. Затонсь-кий у своїх споминах 1926 р. писав, що більшовицький комісар Дубнівського повіту на Волині заборонив п'єсу «Сватання на Гончарівці», яка без перепон ставилася в царські часи. «Грати дозволяю, - говорив комісар, - тільки не на контрреволюційній (тобто українській. — Ф.Т.) мові». Цей шовіністичний розгул справив негативне враження на українське населення, посилюючи в ньому антибільшовицькі та анти-російські настрої.

Формування органів більшовицької влади в УНР Через деякий час після захоплення Києва сюди з Харкова переїхали члени українського більшовицького уряду. М. Муравйов звітував голові РНК Росії В. Леніну: «Всю владу, встановлену багнетами, я передав Советові України». Водночас на Україну була поширена чинність усіх тогочасних декретів РСФРР. Було оголошено про скасування посад повітових і міських комісарів Тимчасового уряду і Центральної Ради. Ліквідовано також земські установи, міські думи, волосні, повітові й губернські органи управління. Однак повноваження ліквідованих органів урядування досить рідко передавали відповідним радам та їхнім виконкомам. Гасло «Вся влада радам!» в Україні наприкінці 1917 — на початку 1918 р. так і не було втілене в життя. Більшість рад перебувала під контролем меншовиків, есерів і бундівців і не могла бути опорою нового режиму. Після взяття будь-якого населеного пункту командування червоних залишало тут свого комісара з військами або утворювало революційний комітет (ревком) чи воєнно-революційний комітет (воєнревком). Цим, по суті, окупаційним органам і передавалася вся повнота влади. Місцеві ради розпускались або підпорядковувалися новоствореному більшовицькому ревкому чи воєнревкому. Ліквідації підлягали також усі судові установи. Їх заступили новостворювані народні суди, робітничі й селянські трибунали. Оголошувалося про розпуск старої міліції, обов'язки якої на перших порах передавали Червоній гвардії. 20 січня 1918 р. Народний Секретаріат прийняв декрет про організацію в УНР власної армії — Червоного козацтва.

Інші більшовицькі територіальні утворення на землях України Свій номінальний контроль Народний Секретаріат УНР здійснював лише над територіею, яка свого часу була окреслена «Тимчасовою інструкцією Тимчасового уряду», тобто на території «чотирьох з половиною» губерній України замість дев'яти. Крім Донецько-Криворізької республіки, оформлення якої остаточно відбулося в січні 1918 р. на IV з'їзді рад Донецько-Криворізького басейну, на території України була утворена ще Таврійська (в Криму) і Одеська республіки, котрі відрізали більшовицьку УНР від Чорного й Азовського морів. П'ятою радянською республікою, до складу якої увійшла частина українських земель, була Донська. Політика розчленування України яскраво свідчила про чітку орієнтацію більшовиків на російський імперський центр, який тепер виступав у новій, «інтернаціоналістській» оболонці.

Політика в галузі фінансів і промисловості Вирішивши шляхом жорстокого насильства питання про владу в Україні на свою користь, більшовики почали докорінну ломку всіх соціально-економічних відносин, прагнучи нав'язати її народу ті порядки, які утверджувалися в Росії. Передусім під контроль бралися фінанси. Нова влада заборонила банківським установам здійснювати будь-які операції, надіславши туди своїх емісарів з наказом конфіскувати на користь рад золото в монетах і злитки дорогоцінних металів. Фінансове господарство в Україні підпорядковувалося фінансовим органам Радянської Росії. Безпорадний і неавторитетний Народний секретаріат фінансів УНР навіть не робив спроби вести самостійну фінансову політику. По суті він був однією з місцевих установ центральних фінансових органів РСФРР в Україні, яку інколи допускали до розподілу грошових сум, перераховуваних з центру. Ці кошти необхідні були для утримання військових частин і Червоної гвардії, видачі зарплати робітникам, багато з яких тривалий час страйкували або брали участь у повстаннях проти Центральної Ради. З Росії прийшов й інший, суто більшовицький спосіб «ліквідації» фінансової кризи — контрибуції, реквізиції, конфіскації, об'єктами яких були не тільки заможні верстви населення, котрих більшовики сприймали як «буржуїв». Здійснювали ці акції як місцеві ради, ревкоми, так і різноманітні військові команди, що заполонили Україну і діяли за принципом «грабуй награбоване». Відносини окупанти-окуповані запанували й у фінансовій сфері. Поряд із підпорядкуванням новим властям фінансів України відбувалось одержавлення її промисловості. Цим процесом керувала Вища рада народного господарства Росії (ВРНГ), утворена 1 грудня 1917 р. В Україні були сформовані філії ВРНГ, які не мали жодної автономії. Так, постановою ВРНГ від 22 січня 1918 р. державною власністю Російської Федерації були оголошені акціонерні товариства «Продамет» і «Кровля». Було націоналізовано 9 із 15 великих металургійних заводів України, які виплавляли 80% чавуну і сталі, 230 великих шахт, або 1/3 загального числа копалень басейну; вони давали близько половини вугілля. В державну власність перейшли великі суднобудівні заводи Півдня, ряд підприємств Харкова, Катеринослава та інших міст Лівобережжя. Націоналізація великих підприємств не внесла позитивних змін в їхню роботу. Не маючи кваліфікованого керівництва, вони опинилися перед загрозою зупинки. Господарська розруха в Україні стала катастрофічними темпами поглиблюватися.

Аграрна революція На селі розгорталася аграрна революція. Поміщики повністю втратили підтримку властей, а селянство без вагань ішло на розгром маєтків,розиравляючись з їхніми власниками, змушуючи їх тікати в міста. Спроби Центральної Ради і Генерального Секретаріату захистити законність і правопорядок, здійснити аграрну реформу мирними, цивілізованими методами були сприйняті найбідні-шим селянством як захист поміщиків і куркулів. Ці настрої підтримували більшовики. В деяких повітах Волинської губернії, де були сконцентровані фронтові частини, що підпали під вплив більшовиків, під час стихійних розгромів було знищено 50-60% маєтків. Селяни розподіляли землю, майно, худобу. Більшовики прагнули нав'язати селянству принцип артільно-комуністичного ведення господарства. Але майже все українське селянство виступало за індивідуальне господарювання.

Відновлення вивозу хліба в Росію Одним із найважливіших для більшовиків в Україні було питання про хліб. Значною мірою їхня політика диктувалася прагненням одержати продовольство для великих промислових міст Росії і забезпечити центр сировиною. Центральна Рада після ультиматуму Раднаркому припинила транспортування хліба на Північ. Після проголошення радянської влади в Харкові це рішення було негайно скасоване, а ешелони з українським хлібом попрямували до Центральної Росії. Протягом перших чотирьох місяців 1918 р. більшовики вивезли з України 14-15 млн пудів хліба. Вилучаючи хліб, більшовицька влада не гребувала реквізиціями, розправами над селянством, прямим насильством. 24 лютого Народний Секретаріат звернувся до рад «проявити всю рішучість у боротьбі із спекуляцією і з приховуванням, не зупиняючись перед застосуванням в необхідних випадках збройної сили». Це був прямий заклик до розгортання терору проти українського села.

Наростання антибільшовицького опору в Україні Відмова від демократії, червоний терор, переслідування української культури, реквізиції продовольства на селі, товарів міських крамниць, контрибуції і конфіскації — все це викликало хвилю незадоволення сільського й міського населення більшовицькою владою, В деяких містах і селах утворені М. Муравйовим і В. Антоновим-Овсієнком органи влади були знищені через кілька днів після їх появи. Вільне козацтво Звенигородського та інших повітів Київської і Херсонської губерній не тільки відбило наступ червоних, а й перейшло в контрнаступ. Перелом на користь Центральної Ради назрівав у тилу Південно-Західного фронту на Волині й Поділлі, де частина українських військ зберегла боєздатність і в боротьбі з більшовицькими з'єднаннями взяла під свій контроль прифронтову смугу. Установлений шляхом обману, насильства, прямого втручання ззовні більшовицький режим в Україні був приречений зустріти загальнонаціональний опір.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1. Спробуй довести або спростувати вислів: «Більшовицька вла-да в Україні була встановлена шляхом жорстокого насильства», враховуючи зміст параграфа. 2. Охарактеризуй економічні перетворення більшовиків в Україні. 3. Чи планували більшовики реалізувати в Україні на початку 1918 р. гасло «Вся влада радам!»? 4. Яке місце в політиці більшовиків займала «хлібна проблема»?

ДОКУМЕНТИ 1. 3 доповіді В. Затонського про становище в Києві після зайняття його військами М. Муравйова Я сам був під розстрілом. Я врятувався випадково. В кишені знайшовся випадково мандат за підписом Леніна. Це мене врятувало. Скрипника хтось пізнав і це його спасло. Щасливий випадок, бо коли на вулиці патруль затримав мене, у мене був мандат «Всеукраїнська Рада Робітничо-Селянських і Солдатських Депутатів у Харкові». Через ту «українізацію» я мало життя не втратив... Там (у Києві) був я зі Скрипником (після того, як Муравйов здобув місто). Ми увійшли в місто: трупи й кров... Там розстрілювали ВСІХ, хто мав якесь відношення (прихильне) до Центральної Ради - просто на вулицях. От і я мало не попав... Затонський В. Національна справа на Україні. - Харків, 1926. - С. 38. 2. Українські соціал-демократи (ліві) про політику більшовиків в Україні наприкінці 1917 - на початку 1918 р. Ми саме на практиці знаємо, що є завоювання України Совітською Росією. Ми пережили цілу вакханалію нищення всіх ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і за українську мову. Ми добре пам'ятаємо плакати з написом «смерть буржуям и укра-инцам», ми знаємо факти, як місцеві совдепи закликали до себе вчителів українознавства в середніх школах і обвинувачували їх в тому, що вони викладають «контрреволюционную дисциплину». Червоний прапор (Орган Оргкомітету фракції незалежних УСДРП). - 1919. -14 лютого. 3. В. Антонов-Овсієнко про ставлення командування російських радянських військ до місцевих рад України Если бы большинство местных Советов были наши, если бы их вывеской не прикрывался контрреволюционный саботаж, то эти претензии на самостоятельное руководство местными делами... встретили бы мою полную поддержку. Но в действительности было совсем иначе и поэтому я в интересах революционной бо-рьбы шел на назначение политических комиссаров моим штабом. Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. - М.;Л., 1923. -Т. 1. -С. 180. 4. З декларації ЦВК рад України із закликом до створення воєнно-політичного союзу радянських республік Півдня Росії. 7 березня 1918 р. 1.Мы никогда не рассматривали Украинскую Советскую Респуб-лику как национальную республику, а исключительно как Советскую Республику на территории Украины. 2.Мы никогда не стояли на точке зрения полной независимости УНР, рассматривая ее как более или менее самостоятельное це-лое, связанное с общероссийской рабоче-крестьянской республикой федеративными узами. 3.Одновременно мы не возражали против образования различных советских объединений, оставляя решение вопроса о взаимоотношениях их как с краевой, так и с центральной общефедеративной Советской властью до более подходящего времени. Вестник УНР. - 1918.- 9 марта. 5. З телеграми В. Леніна В. Антонову-Овсієнку і Г. Орджонікідзе від 15 січня 1918 р. В Харьков Антонову и Серго Ради бога, принимайте самые энергичные революционные меры для посылки хлеба, хлеба и хлеба!!! Иначе Питер может околеть. Особые поезда и отряды. Сбор и ссылка. Провожать поезда. Извещать ежедневно. Ради бога! Ленин. Ленин В. Полное собрание сочинений. - Т. 50. - С. ЗО. 6. З телеграми В. Леніна В. Антонову-Овсієнку від 17 січня 1918 р. Приветствую победу. Направьте все усилия для подвоза в Питер хлеба и хлеба. Ленин. Ленин В. Полное собрание сочинений. - Т. 50. - С. 33.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ 1. Чи можуть дії радянського командування в Україні бути охарактеризовані як окупація або експорт революції? Можливо, ти маєш власний варіант. Обґрунтуй висновок, враховуючи зміст документів №1-3 та інші матеріали першого розділу. 2. Документ №4. а) Чому більшовики розглядали Українську Радянську Республіку як виключно територіальне, а не національне утворення? б) Як зміст декларації ЦВК рад України співвідносився з гаслами більшовиків про «право націй на самовизначення, аж до відокремлення»? в) До чого на практиці привела згода ЦВК рад України на утворення «различных советских объединений»? 3. Документи № 5 і № 6. Які наслідки для українського селянства мали ці телеграми?

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ (1917 - ПОЧАТОК 1918 РОКУ)

Повторювально-узагальнюючий урок

Відродження української державності

У лютому 1917 р. в Російській імперії відбулася демократична революція. Царизм було знищено. Росія дістала шанс позбавитися ганебного тавра «тюрми народів», яке висіло на ній сотні років. Користуючись ослабленістю центральної влади, пригнічені народи імперії, серед яких український був найбільшим, стали брати свою долю у власні руки.
У березні 1917 р. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, відновився державотворчий процес, який очолила Центральна Рада. Мільйони жителів України відчули пробудження національної свідомості, придушеної століттями перебування у складі Російської імперії. Чотири універсали Центральної Ради знаменували собою етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності. Першим універсалом була проголошена автономія України, Другий був вимушеним відступом на шляху державотворення, Третім проголошувалася Українська Народна Республіка - автономна частина Росії, Четвертим - самостійність України.
Але перша у XX столітті спроба українського народу створити власну демократичну державу наштовхнулася на великі перепони. На шляху розбудови держави стали могутні зовнішні й внутрішні сили. У грудні 1917 - лютому 1918 р. Центральна Рада втратила контроль над більшою частиною України. Скоординовані дії російських червоних військ і місцевих більшовиків поставили Українську революцію перед загрозою поразки.

Труднощі державотворення та їх причини

Невдачі Української революції були викликані багатьма об'єктивними та суб'єктивними причинами. Серед найголовніших слід назвати недостатньо міцну базу державотворення, на яку спиралися керівники національно-демократичної революції. Століття національного гноблення спотворили соціальну структуру українського населення, позбавили його тих. елементів, які в сусідніх європейських країнах були організуючою силою державотворення: старої земельної аристократії і власної буржуазії. Серед прибічників української державності було недостатньо кваліфікованих чиновників, офіцерів, особливо вищих, юристів, журналістів, викладачів вищих навчальних закладів, інженерів тощо. Ці соціальні групи виявилися зрусифікованими і втратили симпатії до ідеї національного визволення. Найдіяльнішою верствою населення, котра стала на чолі національно-визвольної боротьби, була українська національна інтелігенція, головним чином гуманітарна (українські письменники і вчені - історики й філологи) та сільська (вчителі, агрономи, лікарі та ін.). Але ця порівняно нечисленна група досить повільно усвідомлювала необхідність проголошення незалежності України. Тривалий час в її середовищі панували автоно-містсько-федералістичні ілюзії, необґрунтовані надії на російську демократію.
Украй негативний вплив на перебіг подій справила також недооцінка необхідності створення міцної національної армії, здатної захистити народ від зовнішніх антиукраїнських сил і ліквідувати внутрішню анархію. Коли наприкінці 1917 р. на Україну почали наступати російські червоні
війська, дати їм належну відсіч не вдалося. Байдужих і «нейтральних» у ті дні було більше, ніж рішучих і самовідданих. Центральна Рада не зуміла належним чином вирішити пекучі соціально-економічні питання, особливо аграрне. У вирішальний момент української революції, наприкінці 1917 - на початку 1918 р., селянська біднота виявилася схильною до погромно-анархістських методів ліквідації поміщицького землеволодіння, відкинувши пропозиції Центральної Ради провести аграрну реформу в рамках законності й правопорядку. Ця обставина згубно позначилася на боєздатності українізованих частин армії, особливо тилових. Вони відмовлялися захищати Українську Народну Республіку, підозрюючи її в симпатіях до поміщиків і заможного селянства.
Врешті-решт невдачі Української Центральної Ради були зумовлені недостатнім розвитком національного руху, нездатністю його керівників повести за собою мільйонні маси населення України. Полум'яне Шевченкове «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» ще не стало твердим переконанням більшості українців. Після довгих століть русифікації вони не спромоглися збагнути, що державна незалежність є неодмінною передумовою розв'язання накопичених століттями соціально-економічних і політичних проблем.
Маси українців у вирішальні дні Української революції не знайшли в собі сили стати зі зброєю в руках на захист бодай недосконалого, але все ж

Позитивні результати Української революції

Однак в одному дуже важливому для народу, що століттями не мав власної державності, аспекті події Української революції знаменували безсумнівний прогрес. Вони переконливо засвідчили, що у 1917 - на початку 1918 р. національна свідомість українського народу піднялася на якісно новий рівень. Мільйони й мільйони селян, представників інших соціальних груп вперше відчули себе українцями й цілком свідомо підтримували українське державотворення, голосуючи за українські національні партії на виборах до Всеросійських і Українських Установчих зборів, беручи участь у численних з'їздах, конференціях, сходах і вічах, включаючись у діяльність Вільного козацтва, українізованих частин російської армії.
Наприкінці 1917 - на початку 1918 р. потенціал Української революції не був далеко ще вичерпаний. Попереду були важкі битви за збереження проголошеної Четвертим універсалом Центральної Ради державної незалежності України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Дай оцінку ставленню різних політичних сил до ідеї самовизначення України в перші тижні революції.
2. Коли і за яких обставин була утворена Українська Центральна Рада? Хто ввійшов до її складу?
3. Розкрий зміст і значення Першого універсалу.
4. Охарактеризуй відносини між Центральною Радою і Тимчасовим урядом у березні-жовтні 1917 р.
5. У чому суть і значення Другого універсалу?
6. Чим було викликане видання «Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»?
7. Обґрунтуй неминучість конфлікту між Центральною Радою і більшовицьким Раднаркомом.
8. Розкрий зміст і значення Третього універсалу.
9. Які причини й наслідки війни між Українською Народною Республікою і Радянською Росією? Назви основні її події.
10. Розкрий зміст та історичне значення Четвертого універсалу.
11. Які етапи в розвитку Української революції можна виділити?
12. Чому спроба українського народу створити в 1917- на початку 1918 р. міцну демократичну державу зазнала невдачі?
13. Чи є підстави називати Українську революцію:
а) національною,
б) демократичною?
Якщо є, то які?
14. Що свідчило про те, що наприкінці 1917 - на початку 1918 р. Українська революція не зазнала остаточної поразки і її потенціал був ще не вичерпаний?
15. Які факти свідчили про якісне зростання національної свідомості українців в ході національно-демокxратичної революції?

ЗАПАМ'ЯТАЙ ЦІ ДАТИ
27 лютого 1917р.- Лютнева демократична революція і повалення самодержавства в Росії
3-4 березня 1917 р.- утворення Української Центральної Ради
19 березня 1917 р. - 100-тисячна національна демонстрація в Києві
6-8 квітня 1917 р.- Всеукраїнський Національний конгрес
5-8 травня 1917 р.- Перший Всеукраїнський військовий з'їзд
10 червня 1917р.- Перший універсал Центральної Ради; проголошення автономії України
15 червня 1917 р. - утворення Генерального Секретаріату Центральної Ради
3 липня 1917р. - Другий універсал Центральної Ради
4-5 липня 1917 р.- збройний виступ самостійників
26 липня-4 серпня 1917 р. -VI з'їзд РСДРП(б)
4 серпня 1917 р. - «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»
25-30 серпня 1917 р.- корніловський заколот і його розгром
8-15 вересня 1917 р.- З'їзд народів у Києві
25 жовтня (7 листопада) 1917 р. -більшовицький перевороту Петрограді
31 жовтня 1917 р.- перехід влади в Києві до Центральної Ради
7 листопада 1917 р. -Третій універсал Центральної Ради; проголошення Української Народної Республіки
3 грудня 1917 р. - маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради
4-6 грудня 1917 р.- Всеукраїнський з'їзд рад у Києві
8-10 грудня 1917 р. - установлення більшовицької влади в Харкові
11-12 грудня 1917 р. -з'їзд рад у Харкові
26-29 грудня 1917 р. - установлення більшовицької влади в Катеринославі
6 січня 1918 р. - початок наступу червоних військ на Київ
9 (22) січня 1918 р. - Четвертий універсал Центральної Ради
11 січня 1918 р.- проголошення незалежності УНР
16 січня 1918 р. - бій під Крутами
26 січня 1918 р. - вступ військ М. Муравйова до Києва
30 січня 1918 р. - переїзд Народного Секретаріату з Харкова до Києва

БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

Згадай:
1 .Як відбувалася радянізація України наприкінці 1917 - на початку 1918 р.?
2. Як було сприйняте населенням України встановлення радянської влади?

Нові умови боротьби за незалежність

Поразка національно-демократичних сил на поч. 1918 р. не була ні повною, ні остаточною.
Центральна Рада і підзвітний їй уряд разом з військами відступили з Києва, але не покинули територію
України, не були знищені чи розпущені. На Правобережжі точилися бої, в ході яких війська УНР, поповнені загонами Вільного козацтва, українізованими частинами Південно-Західного фронту і добровольцями, посилювали опір. Поступово на російсько-українському фронті намітився злам на користь української сторони. Центральна Рада продовжувала діяльність, спрямовану на збереження незалежної української держави. Видала закони про нову грошову систему: шага, гривні, карбованці; про державний герб УНР (тризуб). Але за нових умов її доля дедалі більше залежала від зовнішньополітичних обставин.

Переговори у Бресті - Литовському

9 грудня 1917 р. з ініціативи більшовиків розпочалися переговори між Росією і Німеччиною та її союзниками у Бересті (Бресті-Литовському). Ці переговори поставили Центральну Раду в складну ситуацію. Спочатку серед членів Ради переважала проантантівська орієнтація. Та надії на допомогу Антанти були марні. Водночас воєнна загроза з боку Радянської Росії швидко зростала. Крім того, існувала реальна загроза окупації України арміями Німеччини та Австро-Угорщини. Ці держави здавна зазіхали на Україну і мали всі шанси дістати згоду на її окупацію у ході переговорів з делегацією Радянської Росії.
Ніким не визнана Україна могла стати звичайним трофеєм переможців з необмеженим правом поділяти. її і управляти нею як колонією.
За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх воюючих і нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на переговорах від імені народів усієї Росії і буде вести переговори з Німеччиною та її союзниками самостійно.
Представники німецького командування схвально сприйняли цю заяву і разом із союзниками - Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною - повідомили Центральну Раду, що чекають її делегацію у Бресті-Литовському. 19 грудня делегація УНР у складі С. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, О. Севрюка та С. Остапенка прибула в Брест-Литовський. Відкрився новий фронт боротьби за незалежність — дипломатичний.
30 грудня 1917 р. на пленарному засіданні міністр закордонних справ Австро-Угорщини О.Чернін від імені союзних держав визнав повноправним учасником переговорів присутню делегацію України, Керівник делегації Радянської Росії на переговорах Л. Троцький змушений був зважати на реалії і, не знайшовши жодних аргументів проти, також визнав право делегації Центральної Ради виступати від імені УНР як самостійної держави.
У січні 1918 р. делегація Росії зробила спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України. Підставою для цього стало те, що більша частина території УНР опинилася під контролем більшовиків. Але спроба російської делегації була відкинута як представниками Центральної Ради, так і союзними дипломатами. Виконувач обов'язків голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив учасників переговорів з прийнятим на цей час Четвертим універсалом, згідно з яким УНР оголошувала про своє відокремлення від Росії. Беручи це до уваги, держави німецько-австрійського блоку визнали очолювану Центральною Радою Українську Народну Республіку незалежною державою, правомочною вступати у міжнародні відносини.

Мирний договір у Бресті- Литовському

27 січня (9 лютого) між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний мирний договір. Стан війни між державами німецько-австрійського блоку і Україною припинився. Німеччина й Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР, зобов'язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави. Зі свого боку, уряд УНР узяв зобов'язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів худоби живою вагою, багато картоплі, цукру, сала, іншої сільськогосподарської продукції. У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні на території УНР товари.
Берестейський договір був великим успіхом української дипломатії. Він поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави. Було очевидно, що така незалежність буде обмеженою. Але іншого виходу за тих умов не було. Не підписувати мирний договір з Німеччиною означало залишатись у стані війни з нею і готуватися до наступу її добре озброєних і дисциплінованих військ. Якщо натиск червоних частин війська УНР ще якось стримували, то в разі наступу німецько-австрійських армій вони, опинившись між двома фронтами, були б розчавлені за кілька днів.
Таким чином, альтернативою Берестейському договору була не Українська Радянська Республіка, в чому намагалися переконати населення більшовики, а перетворена на колонію Німеччини та Австро-Угорщини розшматована Україна.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. У чому полягали нові умови боротьби за незалежність України?
2. Якими були зовнішньополітичні орієнтири УНР в жовтні 1917 -січні 1918 р.?
3. За яких умов розпочалися переговори УНР з державами німецько-австрійського блоку?
4. Коли УНР була визнана державами німецько-австрійського блоку?
5. Назвіть умови мирного договору між Україною і державами німецько-австрійського блоку.
6. Чи були альтернативи Берестейському мирному договору?


ДОКУМЕНТИ
1. Відповідь Німеччини та її союзників на ноту уряду УНР до усіх воюючих нейтральних країн з наміром виступити на мирних переговорах цілком самостійно
До Президента Генерального Секретаріату Винниченка і Секретаря Міжнародних Справ Шульгина, Київ.
Нота Генерального Секретаріату Української Народної Республіки до всіх воюючих й нейтральних держав вважає за безумовно потрібне, щоб представники УНР взяли участь в переговорах в Берестю-Литовськім.
Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина вважають необхідним, що вони готові привітати участь представників УНР, в мирових переговорах в Берестю-Литовськім. При цьому вони зазначають, що так само радо привітали б таких уповноважених представників також при переговорах щодо заключення перемир'я.
Берестя-Литовське. 26 грудня 1917 року. Уповноважені делегати чотирьох союзних держав: фон-Кюльман за Німеччину, граф Чернін за Австро-Угорщину, Попов за Болгарію, Мессімібей за
Туреччину.
Цит.за: Дорошенко Д. Історія України.
1917-1923 рр. - ТА. Доба Центральної Ради. - Ужгород, 1932; Нью-Йорк, 1954. - С.295-296.

2. З «Записки про Берлінську нараду від 6 лютого 1918 р.» вищих урядовців Німеччини і Австро-Угорщини щодо переговорів у Бресті-Литовському
Строго таємно.
З огляду на сучасний брак харчових продуктів в Австро-Угорщині та Німеччині мир з Україною мусить бути підписаний якнайскоріше... На випадок, якби Україна попросила військової допомоги проти російських максималістів, то таке прохання в рамках можливого задовольнити. За це Україна зобов'язується до якнайскорішої поставки хліба, а Німеччина принципово погоджується на першенство Австро-Угорщини (при його розподілі).
...З австро-угорського боку вказується на великість жертви, що її принесла монархія для спільної справи, відступивши Україні Холмську округу і згодившись на утворення Східно-Галицького самостійного коронного краю, як рівно ж і на ті труднощі, що через це повстануть в польськім питанні...
Цит.за: Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. - Т. І. Доба Центральної Ради. -
С. 434-435.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ
1. Документ №1.
За яких обставин з'явився цей документ чотирьох союзних держав. Який вплив на подальший перебіг мирних переговорів він мав?
2. Документ № 2.
а) У Німеччині й Австро-Угорщині Брест-Литовський мир інколи називали «хлібним». Наскільки така назва відповідає дійсності?
б) Покажіть на карті територію Холмської округи, яка відійшла за умовами миру до України.
в) Чому згода Австро-Угорщини на утворення Східно-Галицького самостійного коронного краю сприймалася цією державою як жертва?
г) Про які труднощі, що «постануть в польськім питанні після утворення Східно-Галицького коронного краю і передачі Україні Холмської округи» говориться в таємній «Записці про Берлінську нараду від б лютого 1918 р.»?

Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко

_{Календарно-тематичне планування,історія України 10 клас, історія України підручник, урок історії, підручники з історії, історія онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас 
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів 
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.