Повторення вивченого матеріалу та перевірка домашнього завдання.
Вивчення нового матеріалу
Процес створення нової держави охоплював період з жовтня 1917, часу початку Жовтневої революції, до літа 1818, коли радянська державність була закріплена Конституцією. Центральним тезою нової влади стала ідея експорту світової революції і створення соціалістичної держави. У рамках цієї ідеї було висунуте гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» Основним завданням більшовиків було питання влади, тому основна увага приділялась не соціально-економічним перетворенням, а зміцненню центральної і регіональної влади.
25 жовтня 1917 II з'їзд Рад прийняв Декрет про владу, декларованого переходу всієї влади до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Арешт Тимчасового уряду, ліквідація на місцях земських і міських управ стали першими кроками по знищенню адміністрації, створеної колишньою владою. 27 жовтня 1917 було вирішено сформувати радянський уряд - Рада Народних Комісарів (С / Ж), який повинен діяти до обрання Установчих зборів. У нього ввійшли 62 більшовика, 29 лівих есерів. Замість міністерств було створено понад 20 народних комісаріатів (наркоматів). Вищим законодавчим органом став з'їзд Рад, на чолі з Леніним. У перервах між його засіданнями законодавчі функції здійснював Всеросійський Центральний Виконавчий комітет (ВЦВК), очолюваний Л. Каменевим і М. Свердловим. Для боротьби з контрреволюцією і саботажем була утворена Всеросійська надзвичайна комісія (ВЧК), очолена Ф. Дзержинським. З тією ж метою були створені революційні суди. Ці органи зіграли велику роль у встановленні радянської влади і диктатури пролетаріату.
В.Ленін
У листопаді-грудні 1917 р. відбулися вибори до Установчих зборів, в ході яких есери отримали 40% голосів, більшовики - 24%, меншовики - 2%. Таким чином, більшовики не отримали більшості і, усвідомивши загрозу одноосібного правління, були змушені розігнати Установчі збори. 28 листопада був нанесений удар по кадетської партії - пройшли арешти членів Установчих зборів, що входили до ЦК партії кадетів, П. Долгорукова, Ф. Кокошкіна, В. Степанова, А. Шингарьова та ін На першому засіданні Установчих зборів, що відкрився 5 січня 1918 р . в Таврійському палаці, більшовики і підтримували їх ліві есери опинилися в меншості. Більшість делегатів відмовилося визнати РНК урядом і зажадало передачі всієї повноти влади Установчих зборів. Тому в ніч з 6 на 7 січня ВЦВК затвердив декрет про розпуск Установчих зборів. Демонстрації в його підтримку були розігнані. Таким чином, впав останній орган, обраний демократичним шляхом. Репресії, які розпочалися з партії кадетів, показали, що більшовики прагнуть до диктатури і одноосібного правління. Громадянська війна стала неминучістю.
Ще 10 листопада 1917 РНК ухвалив почати поступове скорочення небоєспроможною російської армії. 16 грудня введено виборність командного складу та посадових осіб, скасовано всі чини і звання, вся повнота влади в армії була передана солдатських комітетів і Радам... 15 січня 1918 РНК ухвалив Декрет про створення Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА) на добровільній основі, а 29 січня - Робітничо-селянського Червоного Флоту.
До квітня 1918 перший етап будівництва РСЧА був частково завершений шляхом створення добровольчої армії чисельністю близько 195 тис. чоловік. У її склад окрім представників різних національностей Росії увійшли і вихідці з інших країн, що відповідало курсу більшовиків на підтримку у майбутньому світової революції. На початку березня 1918 для керівництва всіма військовими операціями створюється Вища військова рада, головою якого був Л. Троцький, У квітні 1918 р. вводиться обов'язкове військове навчання робітників і селянської бідноти. Був затверджений інститут військових комісарів.
Намагаючись легітимізувати (тобто узаконити, від лат. Lex - закон), влада більшовиків на V з'їзді Рад у Москві в липні 1918 була прийнята Конституція, в якій закріплювалися перемоги Рад як органу диктатури пролетаріату і селянства. Росія проголошувалася федеративною республікою і тепер іменувалася Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою (РРФСР). Кінцевою метою ставилося створення «соціалістичного суспільства», в якому не буде ні поділу на класи, ні державної влади. Робітники отримували перевагу на виборах делегатів на з'їзд - 1 депутат від 25 тис. осіб, селяни - від 125 тис. Голосування було відкритим, виборці обирали делегатів не на з'їзді, а через волосні, повітові і губернські з'їзди. Таким чином, виборче право було непрямим, нерівним, невсеобщім. Конституція носила чітко виражений класовий характер. Після підписання Брестського миру з критикою виступили ліві есери, що були до цього єдиною партією, яка підтримувала більшовиків. Це стало приводом для встановлення однопартійної системи. Ліві есери були розгромлені, а більшовицька партія стала одноосібним правителем країни.
Соціально-економічні перетворення
Перші ж місяці перебування більшовиків при владі і їх революційні перетворення показали неготовність нової влади до ефективної економічної політики. Найбільшу увагу відводилося «руйнівним» і «нищівним» засобам у виробленні стратегії економічних реформ.
У соціальній сфері ліквідовувалися стану, декларувалося рівноправність націй. Панівними класами оголошувалися пролетаріат (диктатура пролетаріату) і бідніше селянство. Як клас фізично знищувалися дворянство, вище офіцерство і опозиційна інтелігенція. Політичних прав позбавлялися торговці, священнослужителі, колишні службовці поліції і селяни-експлуататори (кулаки, які використовували найману працю). Інтелігенція розглядалася як прошарок між буржуазією і пролетаріатом.
У сільському господарстві в 1918 р. почалася реалізація Декрету про землю. Конфісковані у поміщиків землі розподілялися серед селян. Наділяючи селян землею, більшовики сподівалися, що ті з почуття класової солідарності стануть забезпечувати місто хлібом. Однак село погоджувалася надати продовольство лише в обмін на промислові товари. Невміння організувати постачання села промтоварами в обмін на сільгосппродукцію призвело до ще більшого посилення продовольчої кризи. У результаті більшовики почали політику насильницького вилучення продовольства (продовольча диктатура), проводилися розстріли приховували хліб 'селян. Широкого поширення набула кампанія з конфіскації власності буржуазії і націоналізації підприємств (перехід їх з приватної власності в державну). Сукупність дій Рад з вилучення, конфіскації та переділу власності отримала назву політики «червоногвардійської атаки на капітал», що призвела до розвалу і дезорганізації виробництва.
Аналіз вивченого
Завдання: проаналізувати інформацію про соціально-економічні перетворення, здійснені большовиками. Відповісти на запитання: чи були ці перетворення позитивними? Чому?
Ідеологія і практика військового комунізму
Економічна політика Радянської держави (проводилася до непу) отримала назву «воєнного комунізму», що характеризується в історичній літературі як сукупність надзвичайних заходів, викликаних умовами громадянської війни, і має деякі риси комуністичного розподілу матеріальних благ і послуг (зрівнювання). Крім того, «воєнний комунізм» був системою поглядів, що відбивали політичні кроки уряду щодо посилення воєнізації, дисципліни і централізації.
Передумови виникнення ідеології і практики «військового комунізму» витікали з особливостей соціально-економічної ситуації в Росії як країни другого ешелону й із сутності партії, яка прийшла до влади в жовтні 1917. Так, наприклад, стрибкоподібне розвиток економіки неминуче збільшувало питома вага маргіналів - людей зневірених, озлоблених, яких легко підштовхнути до крайніх заходів, легко переконати в різних утопіях. Крім того, більшовицька партія була партією тоталітарної, для якої характерні жорстокий централізм, єдина ідеологія, полуармейская дисципліна. Радикальні методи, прийнятні для боротьби за владу, були перенесені керівництвом більшовиків на економіку, ідеологію і культуру. Таким чином, живучість зрівняльних і утопічних ідей про загальну рівність, досвід державного примусу, що склався в роки світової війни, тоталітарний: характер більшовицької партії, віддавала перевагу методам насильства, стали причинами виникнення ідеології і практики «військового комунізму».
Домашнє завдання
1. Вивчення матеріалу за підручником та атласом.
2. Пояснити термін "червоний терор". Яке відношення він має до теми, що вивчається?
3. Прочитати текст Четвертого універсалу ЦР, проаналізувати, використовуючи запитання минулої теми (див. "Відродження Української держави в 1917-1920 рр. Повний урок")
Список використаних джерел:
1. Урок "Встановлення влади більшовиків на українських землях" учителя історії Обух Л.Д., м. Ніжин
2. Урок "Політика воєнного комунізму: втілення та наслідки для України" учителя Кехененко Ш.М., м. Чернівці
3. Андреас Каппелер Мала історія України.- 2007 р.
4. Мельник А. І. Історія України: Навчальний посібник.– К., 2008 р.
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Кехененко Ш.М.
Любименко В.В.
Обух Л.Д.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
