Тема: Внутрішня драма героя як наслідок конфлікту з суспільством Мета: розширити знання учнів про образ Жюльєна Сореля. - розвиток аналітичного мислення учнів; - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини. Тип уроку: навчально - виховний Хід уроку:
Світ, який змалльовує Стендаль у романі «Червоне і чорне», представляється страшним зборищем виродків і негідників. Всьому цьому світу гордість, самолюбство Жюльєна Сореля кидає виклик. Жюльєн Сорель - син тесляра. Але на відміну від своїх двох братів, тупоголових велетнів з пудовими кулаками, він честолюбний (ось і ще один синонім пихатості, як правило узятий в позитивному сенсі), він грамотний, розумний і талановитий.
Клас, до якого належить Жюльєн Сорель (головний герой роману) і його поведінка пояснює психологію головного героя. Це психологія, створена Французькою революцією. Він працює, читає, розвиває свої розумові здібності, носить пістолет, щоб захистити свою честь.
Жюльен Сорель на кожному кроці проявляє зухвалу хоробрість, не чекаючу небезпеку, а застережливу її. На той час, у Франції, де панує реакція, немає простору для талановитих людей з народу. Вони задихаються і гинуть, немов у в'язниці. Той, хто позбавлений привілеїв і багатства, повинен для самооборони і, тим більше, щоб добитися успіху, пристосовуватися. Поведінка Жюльена Сореля обумовлена політичною обстановкою. Нею позв'язано в єдине і нерозривне картина характерів, драматизм переживанні, доля героя роману.
Його кумир - Наполеон, мемуари якого, написані на острові Святої Олени, він захлинаючись читає у себе на лісопилці, поки механічна пила перепилює величезні дерева. Жюльен Сорель знає все про свого героя. Він марить його славою, величчю, військовими успіхами, його особистістю. Але, на його нещастя, Наполеона скинули. Його героїчна епоха прошла. На дворі епоха Реставрації, тобто аристократи знову узяли владу в свої руки. Людям з простолюддя, які в царювання Наполеона могли пробити собі дорогу хоробрістю, розумом і талантом, тепер, в після наполеонівське століття лицемірства і лестощів, немає дороги. Вони повинні загинути.
Прочитайте уривок роману і перескажіть:
З самого дитинства Жульєн марив військовою службою. Потім, уже підлітком, він із завмиранням серця слухав оповіді старого полкового лікаря про битви, в яких той брав участь. Але коли Жульєну виповнилося чотирнадцять років, він побачив, яку роль в оточуючому його світі відіграє церква.
Він припинив говорити про Наполеона і заявив, що збирається стати священиком. Його постійно бачили з Біблією в руках; він заучував її напам'ять. Перед добрим старим кюре, що наставляв його в богослов'ї, Жульєн не дозволяв собі виказувати інших почуттів, окрім благочестя. Хто б міг подумати, що в цьому юнакові з лагідним дівочим обличчям наїлася непохитна рішучість витерпіти все, щоб пробити собі дорогу, а це перш за все означало вирватися з Вер'єра; батьківщину свою Жульєн ненавидів.
Він повторював собі, що Бонапарт, невідомий і бідний поручик, став володарем світу за допомогою своєї шпаги. За часів Наполеона військова доблесть була необхідною, але тепер усе змінилося. Тепер священику сорок років отримує платню втричі більшу, ніж найвідоміші наполеонівські генерали.
Але одного разу він все ж таки видав себе раптовим спалахом того вогню, що томив його душу. Якось на обіді, у колі священиків, де його відрекомендували як справжнє диво премудрості. Жульєн раптом почав палко звеличувати Наполеона. Щоб покарати себе за необачність, він прив'язав до грудей праву руку, удавши, немовби вивихнув її, і ходив так цілих дна місяці. Після цієї, ним же самим вигаданої, кари він пробачив себе.
Пройшовши через ряд випробувань, він усвідомив, що кар'єризм неможливо поєднати з піднесеними людськими поривами, які жили в його душі. Кинутий у в'язницю за замах на життя пані де Реналь, Жюльен усвідомлює, що судять його не стільки за дійсно скоєний злочин, скільки за те, що він посмів переступити межу, що відокремлює його від вищого суспільства, спробував увійти до того світу, належати до якого він не має права від народження.
За цю спробу присяжні повинні винести йому смертний вирок. «Ви бачите перед собою простолюдина, що обурився проти своєї низької долі... Ось мій злочин, шановні», — заявляє він своїм суддям.
«Панове! — говорить він. — Я не маю честі належати до вашого класу. У моїй особі ви бачите селянина, повсталого проти низовини своєї долі... Але навіть якщо б я був винен, це все одне, Я бачу перед собою людей, не схильних співчувати... і що бажають покарати мене і раз назавжди злякати цілий клас молодих людей, які народилися в низах.... мали щастя здобути хорошу освіту і осмілитися прилучитися до того, що багачі гордо іменують суспільством».
В образі Жюльена Сореля Стендаль зберіг найбільш істотні риси молодої людини початку XIX століття, яке увібрало в себе найважливіші риси свого народу, пробужденного до життя Великою французькою революцією : нестримну відвагу і енергію, чесність же твердість духу, непохитність в прагненні досягнення мети.
Але герой завжди скрізь залишається людиною свого класу, представником нижчого,обмеженого в своїх правах класу, тому Жюльен — революціонер, і з цим згодні його класові вороги — аристократи.. У його душі йде постійна напружена боротьба, вступають в протиріччя прагнення до кар'єри і революційні ідеї, холодний розрахунок і світлі романтичні відчуття.
Хвилина для роздумів. Давайте обсудимо вислів Стендаля:
Гнучкість розуму може замінити красу.
Коли герой досягнув своєї мети і став віконтом де Верней, стало зрозуміло, що гра не варта свічок. Таке щастя не могло задовольнити героя, тому що жива душа, всупереч насиллям над нею, в Жюльєна все-таки збереглася. Пережите етично прояснює і піднімає героя, очищає його від пороків, прищеплених суспільством. Жюльен бачить ілюзорність своїх честолюбних прагнень до кар'єри, з якими він недавно зв'язував уявлення про щастя, і тому, чекаючи страти, відмовляється від допомоги сильних світу цього, які можуть визволити його з в'язниці і повернути до колишнього життя. Зіткнення з суспільством завершується етичною перемогою героя. Значну і визначаючу роль в долі Жюльена Сореля грає любов. З Луїзою де Реналь герой знімав маску, з якою зазвичай з'являвся в суспільстві, і дозволяв бути самим собою. Образ Матільди — честолюбний ідеал Жюльена, в ім'я неї він готовий піти на поступки із совістю. Перед Матільдою Жюльен з'являвся неабиякою, гордою, енергійною особою, здатною на великі, зухвалі і жорстокі справи.
Запитання для закріплення нової теми:
На вашу думку в чому полягає внутрішня драма героя? Яку рису характеру розкриває Стендаль в образі Жульєна Сореля?
Список використаної літератури: Роман Стендаля «Червоне і чорне», Любименко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 22 ,м. Донецьк. Урок на тему : Душевні протиріччя головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне» Жюльєна Сореля, Димидової Н. М., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Могилів – Подільський. Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Просвещение, 2009.- 639с. Стендаль Красное и черное.- М.: Худож. лит., 2009.- 544с. Стендаль Красное и черное: Роман.- Баку: Язычы, 2009.- 560с.- 7.35 Зарубежная литература: Х1Х век. Романтизм. Критический реализм. Хрестоматия.- М.: Просвещение, 2009.- 639с. Зарубежная повесть.- М.: Прогресс, 2005.- 944с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
