Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Всесвітня історія 11 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Чехословаччина.Повні уроки

Тема           Чехословаччина

Мета: Описати стан економіки новоутвореної країни, внутрішню і зовнішню політику, міжнародні відносини і конфлікти.

Структура уроку

1. Опитування домашнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія робота  по групам

4. Домашнє завдання 

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Встановлення комуністичного режиму після другої світової війни

Територію Чехо-Словаччнни було звільнено від нацистських окупантів радянськими військами у 1945 р.

Відновлена після завершення другої світової війни Чехо-Словацька Республіка (ЧСР) з'явилася на мапах у дещо змінених кордонах. Закарпатська Україна за узгодженням між СРСР та ЧСР від 29 червня 1945 р. була возз'єднана з УРСР. На відмічу від довоєнної Чехо-Словаччини, ЧСР стала переважно двонаціональною державою чехів і словаків, які разом складали 95% її населення. Обидві частини країни, різнилися за рівнем соціаль-но-екокомічного розвитку. Чеські землі визначалися розвиненою промисловістю та інтенсивним сільським господарством. Словаччина була переважно аграрною областю з невисокою концентрацією промислового виробництва.

Після виборів до Національних законодавчих зборів, що відбулись у травні 1946 р., новий уряд ЧСР очолив голова КПЧ Клемент Готвальд.

У Словаччині перемогу на виборах одержали представники Словацької демократичної партії (СлДП), одначе комуністи звинуватили їх у прагненні відокремити Словаччину від ЧСР, себто у "державній зраді". Після розправи над лідерами СлДП компартія Словаччини контролювала становище в країні.

Незважаючи на активність комуністів, підтримку їх Із Москви, уряд Чехо-Словаччини в 1946-1948 рр. був коаліційним, і можливості для демократичного розвитку країни зберігалися. Проте вже 1947 р. в уряді виникли серйозні розбіжності після того, як СРСР відмовився дати згоду на участь делегації ЧСР у Паризькій конференції, присвяченій планові Маршалла. 20 лютого 1948 р. 11 із 26 міністрів, які репрезентували національних соціалістів, демократів, Народну партію, подали президентові прохання про відставку. Вони сподівалися, що їхня відставка приведе до падіння уряду К. Готвальда і призначення нових виборів. Але комуністи 25 лютого сформували уряд, який майже повністю складався з членів КПЧ та їхніх прибічників. У Братиславі ввечері 25 лютого було створено Центральний комітет дії Словацького національного фронту.

14 червня 1948 р. президентом республіки було обрано лідера КПЧ К. Готвальда. Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький.

Зберігшії подобу багатопарґійної системи, КПЧ практично повністю визначала розвиток країни.

Новий режим придушував будь-які спроби опору, інакомислення. 

Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс проти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що у Чехо-Словаччині збудовано "основи соціалізму", а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях. Країна дістала нову назву — Чехо-Словацька Соціалістична Республіка (ЧССР). КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни в той період був А. Новотний.

2. Події 1968 р.

Нове керівництво Чехо-Словаччиші на чолі з А. Дубчеком стало на шлях реформування системи. Вони заходилися будувати "соціалізм із людським обличчям", намагаючись поєднати засади соціалістичного суспільства з ринковою економікою, плюралізмом, демоуратією. Пропонувалося скоротити державний апарат, реформувати господарчий механізм і відокремити його від політичних і державних органів.

18 серпня у Москві відбулася зустріч керівників правлячих партій Болгарії, Угорщини, Польщі, НДР і СРСР, на якій було прийнято звернення до президента Чехо-Словаччини Л. Свободи, в якому зазначалося, що з метою надання "необхідної відсічі контрреволюції, військові частини наших п'яти країн вступлять на територію Чехо-Словаччини. Вони прийдуть у вашу країну як вірні друзі чехо-словацького народу..."

Демонстрація чеських студентів 

Отримавши листа, Л. Свобода сказав, що він введення військ не вітає, але проти союзних держав не піде і все зробить, щоб запобігти опору і кровопролиттю.

У ніч проти 21 серпня 1968 р. війська країн Варшавського договору увійшли до Чехо-Словаччини. Окупацію країни здійснювали 124. тис. військовослужбовців, 500 танків, було захоплено найважливіші стратегічні пункти, роззброєно міліцію. А. Дубчек і ряд членів ЦК КПЧ були заарештовані органами безпеки СРСР і відпроваджені до Москви.

У квітні 1969 р. до влади у Празі стало промосковське керівництво. Першим секретарем ЦК КПЧ замість Дубчека обрали Г. Гусака, який згодом став і президентом країни.

Тільки після 1985 р. керівництво СРСР. а потім Росії засудило інтервенцію радянських військ до Чехо-Словаччини як найбрутальніше порушення норм міжнародного права і втручання у внутрішні справи суверенної держави.

Радянські танкісти на вулицях Праги. 1968 р.

3. "Оксамитова" революція 1989 р., відновлення демократичного ладу

У 70—80-ті рр., після розгрому "Празької весни", в країні поглиблювалися економічні проблеми. Уповільнилося зростання виробництва, не відбувалася модернізація підприємств, вироблювана продукція не витримувала конкуренції із західною. У країні придушувалося будь-яке інакомислення.

Наступ реакції викликав до життя дисидентський рух. Група діячів науки і культури 1 вересня 1977 р., спираючись на Декларацію прав людини, виступила з відозвою, в якій розкрила основний зміст вимог і головні напрями демократизації суспільства. Документ дістав назву "Хартія-77"; його підписали 242 особи, які брали активну участь у реформістському русі 60-х рр.

Авторитарна система в Чехо-Словаччині жорстоко переслідувала дисидентів, спрямувавши на них зливу офіційної критики і розправ. Майбутній президент В. Гавел був тричі засуджений, багато хто мусив емігрувати. Та кількість прихильників «Хартії-77»; зростала. У 1989 р. Власне, це була єдина організована опозиція в країні, проте компартійне керівництво відкидало будь-які спроби діалогу з нею, як це було в Польщі та Угорщині. 17 листопада 1989 р. міліція придушила студентську демонстрацію в Празі, що викликало величезне обурення серед населення. Революція, що почалася, відбувалася мирно. Студенти, а також робітники й інтелігенція, що їх підтримували, не захоплювали будівель та об'єктів КПЧ, уникали сутичок. Тому події листопада 1989 р. дістали назву "ніжної", або "оксамитової", революції. Наприкінці листопада федеральний парламент скасував статтю конституції, що затверджувала керівну роль КПЧ у країні. 29 грудня 1989 р. Федеральні збори обрали лідера опозиції Вацлава Гавела президентом країни.

Головою Федеральних зборів обрали А. Дубчека, лідера "Празької весни". Нове керівництво було сформовано на коаліційній основі. У 1991 р. завершилося виведення з території Чехо-Сло-ваччини військ колишньої Радянської армії.

У 1990 р. уряд розпочав економічні реформи. У Чехословаччині реформаторський курс провадився найбільш кардинально і послідовно.

"Батьком" реформи був міністр фінансів Вацлав Клаус. Вона базувалася на роздержавленні та приватизації, забезпеченні конвертованості крони, вільному ціноутворенні. Уряд домігся збалансованості державного бюджету і приборкання інфляції. Життєвий рівень населення у складний перехідний період був одним із найвищих у Східній Європі.

Чехословаччина - сотні чехословацьких студентів

4. Утворення незалежних Чеської та Словацької республік. Їхні відносини з Україною

В основі процесу розпаду федерації лежали різний рівень економічного розвитку, різні історичні долі народів, утиски Словаччини в тоталітарній державі, хоча при цьому й зберігалося поважне ставлення двох народів один до одного.

Формальним приводом до розпаду Чехо-Словаччини стали результати парламентських виборів 5—6 липня 1992 р. У Чеській Республіці найбільшу кількість голосів виборців здобула Громадська демократична партія (ГДП), очолювана В. Клаусом. У Словаччині 37,2% виборців підтримали Рух за демократичну Словаччину (РДС) В. Меч'яра.

Одразу ж після підбиття підсумків виборів з ініціативи ГДП відбулися переговори В. Клауса і В. Меч'яра. Обидва згодом сформували та очолили уряди відповідно Чехії та Словаччини. Робочі зустрічі завершилися 23 липня 1992 р. підписанням політичної угоди між ГДП та РДС. В угоді обидва прем'єри висловились за цивілізований, культурний процес розділу федерації.

Відповідно до пропорції населення (2:1) напрочуд мирно були розділені майно, фінанси, інші цінності. 25 листопада 1992 р. Федеральні збори ухвалили конституційний закон про розділення Чехо-Словацької федерації.

Чехия

Словаччина

Президентом Чеської Республіки став Вацлав Гавел; Уряд очолив Вацлав Клаус. Населення становило 10,3 млн душ.

Вацлав Гавел

Нинішнє становище Чехії характеризується політичною стабільністю, розвиненою промисловістю, готовністю інтегруватись у світове співтовариство.

У 1997 р. на саміті в Мадриді керівники країн НАТО винесли рішення про членство Чехії в цьому альянсі. Це сталось у березні 1999 р. Економічні успіхи дозволили Чеській Республіці увійти до "клубу багатих", як називають Організацію економічного співробітництва і розвитку, що об'єднує найбільш розвинені країни світу.

Словаччина також прагне вступити до ЄС і НАТО, але її зовнішньополітична і зовнішньоекономічна діяльність поки що більше зумовлюється співробітництвом з країнами Східної Європи і особливо — з Чехією, Угорщиною, Польщею. Однією з перших Словаччину визнала Україна. Відносини між двома суверенними державами дружні й стабільні. Останнім часом поглиблення співробітництва стало помітним у нафтопереробній промисловості, енергетиці, переробці лісу, у сфері туризму. 

Домашнє завдання:

1. Хто був першим президентом Чехо-Словацької Республіки після Другої світової війни?

2. Які події стались у лютому 1948 р. в Празі?

3. Поясніть термін "Празька весна".

4. Як поставились у Москві до подій 1968 р.? Чому було введено радянські війська до Чехо-Словаччини?

5. Якими були вияви дисидентського руху в Чехо-Словаччини?

6. Як сталося роз'єднання Чехо-Словаччини в 1992 р.?

7. Які особливості розвитку Чехії та Словаччини після 1992 р.?

Питання для обговорення у групі

1. Наведіть докази або спростуйте твердження, що чехо-словацьке суспільство мало традиції демократії.

2. Чому революція 1969 р. дістала назву "оксамитової"? Які її наслідки для демократизації країни?

3. Чим можна пояснити швидкий економічний розвитокЧехії в 90-х рр.?

Запам'ятайте дати:

• 25 лютого 1948 р. — комуністичний переворот у Празі.

• 21 серпня 1968 р. — інтервенція військ Варшавського договору до Чехо-Словаччини.

• Листопад—грудень 1989 р. — "оксамитова" революція.

• 1 січня 1993 р. — створення двох суверенних держав — Чеської Республіки і Словацької Республіки.

Список використаної літератури:

1.За основу взятий  тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С.

2.За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

3.Ладиченко Т.В., Осмоловський С.О. Всесвітня історія 2010 рік 

4.Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік 

5.П.Б. Полянський  Всесвітня історія 10 клас 2010 рік

6.Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи 2010 рік

8.Е. Хобсбаум Вік крайнощів: Історія світу, 1914-1991 2009 рік

Скомпоновано та відредактовано Муха О.