Вивчити історичні етапи об'єднання французьких земель.
Завдання уроку:
Показати вплив династії Капетингів на процеси об'єднання.
Охарактеризувати роль монархів у зміцненні й централізації державної влади й окреслити участь церкви.
Хід уроку:
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Розповідь нової теми.
План уроку
Династія Капетингів і об’єднання Франції
Реформи Людовіка ІХ Святого
Утворення Генеральних штатів
Повторюємо поняття
Питання для самоконтролю
Творче завдання
Домашнє завдання
Література
Династія Капетингів і об’єднання Франції У ІХ-Х ст. територія Франції розділилася на цілу низку незалежних графств і герцогств. Серед них Тулузьке графство, Шампань, Фландрія, а також герцогства Нормандія, Аквітанія, Гасконь, Бургундія. Деякі володарі земель були багатшими й могутнішими за короля, та не завжди показували це. Причина проста – досвідчені феодали знали, що у разі нападу ворогів їм доведеться оборонятися всім разом. До того ж, лише королівська влада могла утихомирювати свавілля й чвари між багатіями. Наприкінці Х ст. влада династії Каролінгів завершилася. До влади прийшов володар паризьких земель Гуго Капет, започаткувавши династію Капетингів (987-1328 рр.). З часом їхній вплив зростав, хоча спершу король міг почувати себе володарем лише у власних землях, розташованих смужкою вздовж річок Сени і Луари і оточених володіннями багатших феодалів.
Гуго Капет
Загальна роздробленість Франції диктувала й поведінку баронів – частина з них правдами й неправдами ухилялась від монаршої волі. Та на бажання короля посилити свою владу спрацювали соціально-економічні умови – у державі розвивались міста, ремісники й селяни шукали збуту своєї продукції, а феодальні сутички гальмували процес. Капетинги приборкували васалів і забирали їхні землі. Цим королі здобували прихильність церкви й біднішого люду. Духівництво підтримувало короля, бо в міжусобицях гинуло чимало прихожан, а дрібних рицарів не задовольняли жорстокі сеньйори. Так почалося об’єднання Франції.
Людовік VI Товстий
Наполегливий король Людовік VI Товстий (1108 – 1137 рр.) особисто вступав у сутички на чолі загонів, які вибивали непоступливих феодалів із їхніх замків. Вочевидь, приклад правителя вплинув на знать – коли у 1124 р Англія та Німеччина розпочали війну проти Франції, феодали вперше за часи існування Франції об’єдналися й перемогли ворогів. Це стало наочним прикладом не лише об’єднання французів, а й зміцнення королівської влади. Однак подальші події потребували неабияких зусиль монархів для утримання позицій. Наступний король Людовік VII (1137 – 1180 рр.) розлучився із дружиною – Алієнорою Аквітанською. Вона вийшла заміж за англійського короля Генріха ІІ Плантагенета, до якого перейшло її герцогство у Франції. І хоча Плантагенети вважалися васалами французького монарха, їм ще й раніше належали величезні землі у Франції. Значних успіхів у боротьбі проти власного коронованого васала добився король Франції Філіпп ІІ Август (1180 – 1223 рр.). Він повернув собі Нормандію та деякі інші землі англійського монарха, організував наймане військо. Його син Людовік VІІІ Лев (1223-1226 рр.) продовжив політику приєднання. Взявши участь у Хрестовому поході проти альбігойців, він захопив Тулузьке графство й домігся контролю над південними містами.
Реформи Людовіка ІХ Святого
Прихильність короля Людовіка IX Святого (1226 – 1270 рр.) до закону дивувала багатьох сучасників. Цей монарх міг вийти з палацу, щоб вислухати й розібрати скаргу простої людини. У нього була добра вдача – приміром, він влаштовував обіди для бідноти. Хоча чесноти монарха не завадили йому брати участь у Хрестових походах. Там його полонили і він повернувся у свою країну лише через шість років.
Людовік ІХ Святий
Людовік Святий запровадив кілька важливих новацій в управлінні державою. Він створив малу королівську раду, заборонив вирішувати суперечки на дуелях. При ньому королівський суд став розбирати справи, які вже розглядалися в нижчих судах сеньйорів, але позивачів не задовольнили. Реформи посилили нагляд за чиновниками-хабарниками. Король створив єдину грошову систему, що посилило процеси економічного об’єднання земель. Його закони тепер поширювалися на всю Францію. За правління Людовіка ІХ Святого було підписано угоду з Англією про відмову англійського короля (який визнав себе васалом) претендувати на повернення втрачених раніше земель. У Німецької імперії Людовік забрав Південну Італію та Сицилію. Франція і влада короля зміцнювались. Сучасники назвали цей період золотим віком держави.
Утворення Генеральних штатів
Династію Капетінгів продовжив наступний король Філіпп IV Красивий (1284-1314 рр.). Він щонайперше дбав про розширення своїх територій і збагачення, не надто обираючи методи. Після одруження він заволодів графством Шампань і королівством Наварра й захотів приєднати Фландрію, відому вовняним виробництвом.
Однак ополченці міст наголово розбили французьких завойовників. Жителі познімали з убитих позолочені шпори (чотири тисячі) й почіпляли їх у соборі, немов грізне попередження. Битву згодом так і назвали «битвою золотих шпор». Коли Філіппу IV потрібні були гроші, (а потрібні вони були часто) він забирав їх у банкірів-іноземців, або змушував селян платити за свою свободу. Дійшло навіть до того, що став карбувати монети із меншою кількістю золота. А потім ще й зажадав, щоб церква платила йому податки. Це дуже розсердило Папу Римського, та Філіпп не злякався, а в 1302 р. вирішив скликати особливу раду духовенства, дворян і міщан – Генеральні Штати.
Рада духовенства, дворян і міщан _Ненеральні штати
Ці збори вирішили, що католицькій церкві не слід втручатися у діяльність короля. Більше того – король призначив нового главу церкви і переніс його резиденцію у французьке місто Авіньйон.
Згодом Генеральні Штати допомогли Філіппу ІV подолати орден тамплієрів. Ця структура, як вважалося, володіла таємними знаннями. Принаймні, земель і скарбів у них було багато - тамплієри крім іншого займалися лихварством. Король заборгував їм чимало грошей, і прагнув, по-перше, не віддавати, а по-друге – забрати їхні багатства.
У 1307 р. багатьох тамплієрів було арештовано, серед них – і великого магістра Жака де Моле. Під тортурами вони визнали свою вину в багатьох гріхах, навіть у чаклунстві, проте на суді відмовились від цього. Їх все одно спалили. Та перед смертю Жак де Моле напророчив Папі, королю та його дітям швидку смерть. Так воно й сталося.
Страта тамплієрів
У 1314 р. «залізний» король Філіпп IV Красивий помер (можливо, від отрути). Династія Капетингів припинила своє існування - у 1328 р. королем став представник роду Валуа. У Франції та той час вже сформувалася станова монархія - коли правління короля спирається на діяльність представницьких зборів.
3. Учитель повторює з класом поняття
Повторюємо поняття
"Битва золотих шпор"
Генеральні Штати
4. Учитель перевіряє набуті знання
Питання для самоконтролю:
1. Назвіть землі, на які розпалася Франція у ІХ-Х ст.
