Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас. Повні уроки>>Узагальнення "Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст.". Повні уроки.

Мета уроку

Підвести підсумок теми. Зробити висновок про події в Україні у другій половині ХІХ ст

Завдання уроку

• навчитися критично і творчо мислити;
• самостійно робити конспект лекції;
• розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу.
• навчитися черпати інформацію з відеоматеріалів

Тип уроку

комбінований

План уроку

• Викладка нового матеріалу
• Підсумки
• Домашнє завдання
• Теми для обговорення у групі
• Основні дати та терміни
• Література

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.
2. Опитування домашнього завдання
3. Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
4. Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
5. Домашнє завдання

Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв)

Декілька слів про тему минулого уроку і зв’язка з новим матеріалом, щоб сформувати хронологічну послідовність подачі матеріалу

Опитування домашнього завдання (10 – 15 хв)

• Учитель перевіряє домашнє завдання або викликає до дошки учнів з позповіддю чи докладом
• Учитель дякує за підготовку, вказує її недоліки, оголошує результати перевірки та оцінки.
• Робить короткий підсумок з паралельним опитуванням учнів про загальні висновки на тему.

Вивчення нового матеріалу

Розповідь або читання матеріалу по черзі. Учні роблять конспект уроку.

Суспільно-політичне життя на українських землях

Наприкінці 50-х років ХІХ ст. в умовах лібералізації царського режиму відбувається відродження українського національного руху. Одним з центрів відродження стала столиця Російської імперії Петербург. Тут мешкало чимало українців і сюди, після відбуття покарань, дозволили повернутися і навіть обійняти високі посади колишнім братчикам: Костомарову, Білозерському, Шевченку. Прагнучи якомога більше прислужитися свому народу, українські діячі Петербурга 1859 р. створили першу українську громаду – культурно-освітню організацію, що мала на меті популярізацію національної ідеї через видання книжок, журналів, проведення вечорів, навчання в недільних школах. Власне, організацією першу громаду назвати важко, радше це було неформальне зібрання діячів українського руху. Проте воно стало прикладом для наслідування. З метою поширення своїх поглядів петербурзька громада за ініціативою Білозерського почала видавати журнал “Основа” (1861-1862). У 60-ті роки це було єдиним українським періодичним виданням, що висвітлювало всі загальноукраїнські проблеми – в культурі, економіці, політиці, освіті, науці, літературі, фолькльорі, історії, міжнаодних відносинах. Журнал наочно показав, що існування української нації, культури було незаперечним фактом.

В.Білозерський

Український національний рух, що відрождувався, захопив не тільки українців, а навіть частину молоді з польських або спольщених шляхетських родин Правобережної України. Сумління цих людей мучило усвідомлення того, що їх діди-прадіди упродовж століть гнобили українське селянство, і саме тому їх необхідно зблизитися і прислужити народу. Цю групу на чолі з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами (походить від слова «холоп» – образлива назва польських панів на адресу українських селян), хоча самі вони себе називали українофілами. Вони перейшли з католицької віри в православну, насили український національний одяг, співали українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і не цуралися селянського товариства.

В.Антонович

На початку своєї діяльності хлопомани під час студентських канікул та в інший вільний час мандрували селами, збираючи народні казки, прислів`я, звичаї та обряди. Згодом вони влаштовували зібрання, готували і зачитували реферати, випускали рукописний журнал та заснували у 1859 р. підпільну школу, де зібрали бідних юнаків, котрих “вчили в національному напрямі”. На межі 1860-1861 рр. гурток хлопоманів саморозпустився, а його члени разом з викладачами і студентами Київського уніерситету, серед яких були П.Чубинський, М.Драгоманов, утвоили нове товариство «Українська громада», яке у 1862 р. нараховувало 200 членів. Наслідком доносів і наклепів на український рух стало підписання царем 18 травня 1876 р. Емського указу. Він різко посилив репресії проти української культури і наклав нові заборони на українську мову. Було заборонено: ввезення із-за кордону книжок українською мовою; друкування і видання в Росії оригінальних українських творів, перекладів, п`єс для театральних вистав, текстів до нот, крім історичних пам`яток. Указ ліквідував ПЗВРГТ, заборонив громади, встановив жорсткий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкуватися російським правописом. Заборонялася діяльність театральних труп із суто українським репертуаром.

Павло Платонович Чубинський

Окремий пункт указу стосувався персонально Драгоманова й Чубинського, яким було заборонено жити в Україні. Емський указ був серйозним ударом по українській науці, культурі і українському рухові в цілому. Свою чинність указ зберігав до 1905 р. Проте на цей раз громадівський рух не припинився. Громади, що збереглися, продовжували існувати підпільно, шукаючи нових шляхів для відновлення легальної діяльності. Як і в попередні роки, найсильнішою і найвпливовішою була Київська (Стара) громада. У межах Російської імперії організувати легальну роботу було неможливо і тому громадівці сходяться на думці про організацію українського національного центру за кордоном, який мав налагодити видання вільної від цензури української преси і представляти український рух в Європі.

Виконання такого завдання громада доручила Михайлу Драгоманову. Також на його долю випала роль виробити політичну програму українського руху, тобто поставити перед ним чітку мету і накреслити шляхи її досягнення, оскільки стало зрозуміло, що без зміни суспільного ладу в Російській імперії змін на краще для українців не буде. Виїхавши за кордон, Драгоманов зав‘язав тісні стосунки з українськими діячами Галичини, разом із М. Павлюком та С. Подолинським став видавати журнал “Громада” (1878 – 1879 рр., 1882 р.). В основі запропонованої Драгомановим програми лежали такі принципи як демократизм (надання громадянам демократичних прав і свобод та організація влади на демократичних засадах); федералізм (надання українцям в складі Росії автономних прав і запровадження громадського самоврядування); культурництво (визвольна боротьба повинна вестися виключно просвітницькими формами і методами); еволюційність (уникати радикальних змін, а віддавати перевагу поступовому розвитку); європеїзм (орієнтаія України в своєму розвитку на Європу).

М.Драгоманов

На початку 90-х рр. ХІХ ст. у Києві утворився студентський гурток, до якого входили М. І. Міхновський, С. М. Шелест, А. П. Кучинський та ін. Цей гурток мав тісні стосунки з провідними діячами українського руху. З цього гуртка вийшли діячі, які невдовзі заснували таємне “Братство тарасівців”. Ще у 1891 р. під час перепису рухомого майна в Полтавській губернії відомий українофіл О. О. Русов, залучив до цієї роботи багатьох студентів. Саме під час цієї роботи склався гурток з чотирьох студентів (І. Липа, М. Байздренко, М. Базькевич, В. Боровик). Влітку 1891 р. вони, склавши клятву вірності ідеї визволення України на могилі Т. Г. Шевченка, заснували таємне товариство, члени якого згодом стали називати себе “Братство тарасівців”.

М. І. Міхновський

Першим прилюдним виступом “Братства” стало читання промови на шевченківських роковинах у березні 1893 р. в Харківському університеті. Того ж року промова була надрукована у галицькому часописі “Правда” під назвою “Profession de foi молодих українців”. Ідеї, висловлені в промові, навряд чи можна охарактеризувати як націоналістичні (самостійницькі), але на тлі аполітичного культурництва та загального занепаду українського громадсько-політичного руху вони виглядали справжнім національним радикалізмом. У промові стверджувалося: українці є окрема нація; як кожна нація, українці потребують національної волі для “праці і поступу”; повна автономія України (на той час на це гасло не відважувався ніхто); єдність українського народу (це гасло стало зародком майбутньої концепції соборності української держави); негативне ставлення до українофільства (культурництва), але при цьому визнали його користь для національного руху; радикалізм і екстремізм щодо “відступників”; необхідність українських шкіл; вживання української мови та ін. Ідеї “Братства” знайшли своїх прихильників, але широкого поширення не знайшли в силу свого різко негативного ставлення до інших течій українського руху та і в силу особистих якостей лідера “Тарасівців” М. І. Міхновського. “Братство тарасівців” було створено за принципами таємної організації і розбивалось на “п’ятірки”, які на середину 90-х років діяли в Харкові, Одесі, Катеринославі, Полтаві, Чернігові та деяких інших містах.

Перегляд відео-метеріалу

Список використаної літератури

• Урок на тему " Узагальнення Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст." учителя історії гуманітарної гімназії,Борисейко Н.К. м. Рожище Волинська область
• Урок на тему "Узагальнення Суспільно-політичний рух в Україні у другій половині ХІХ ст." вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С
• Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
• Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
• Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
• Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003
• О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
• Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
• youtube. com

Над уроком працювали

Супрун Л.С.

Борисейко Н.К

Муха О.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.