Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 6 клас. Повні уроки >> Економіка: Експортні та імпортні товари. Як іноземні товари перетинають кордон країни?Повні уроки

Тема

• Експортні та імпортні товари. Як іноземні товари перетинають кордон країни?

Тип уроку комбінований Задачі уроку Ознайомити учнів з поняттями "імпорт" та "експорт". Дати розуміння основних принципів, на яких базується сучасна міжнародна торгівля. Вказати на форми регулювання торгово-економічних відносин.

Хід уроку

• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.

Імпорт та експорт

Експорт товарів – це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні. Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі.

Обсяги експорту визначають обсяги імпорту. За відсутності інших форм співробітництва у довгостроковій перспективі, обсяги імпорту мають дорівнювати величині експорту. Точніше, можливі коливання двох показників, які за результатами отриманого року можуть впливати на збільшення або зменшення зовнішньої заборгованості країни, або, навпаки, її кредитних активів. Але зростання значення інших сфер міжнародних послуг, передусім валютно-фінансових форм міжнародної економічної діяльності, веде до більшої незалежності імпорту товарів від їх експорту і до перенесення такої “незалежності” на інші види господарської діяльності, результатом яких є приплив грошей, валютно-фінансових активів усередину країни.

Відносний(стосовно величини імпорту) дефіцит експортного потенціалу, інакше кажучи негативне сальдо товарної торгівлі, може “гаситись” торгівлею послугами ( як це має місце в Україні, яка має чималий зиск від транзиту своєю територією енергоносіїв зі сходу на захід), припливом капіталів ( як, наприклад, у багатьох країнах Центральної та Східної Європи в 90-х роках, та іншими засобами.

Рис 1. Приріст імпорту/експорту товарів та послуг України, %.

Варто, проте, звернути увагу на так звану проблему руйнівного зростан­ня, коли розширення експорту призводить до такого погіршення умов торгівлі, що добробут нації падає. Ця проблема, яку вперше проаналізував американський економіст Я.Бхагваті в 1958 році, може виникнути, зокрема, для багатьох країн, що розвиваються, проблеми економічного зростання в яких пов'язані з розширенням видобутку та експорту сировини. Оскільки попит на сировину на світовому ринку, як правило, характеризується низь­кою еластичністю, то швидке зростання фізичних обсягів експорту призво­дить до такого падіння світових цін на сировину, що це перекриває пози­тивний ефект від самого економічного зростання. В такій ситуації зростан­ня, викликане непомірним нарощуванням експортних потоків, може стати для країни невигідним.

Основні методи операцій з імпорту та експорту товарів

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією і централізацією капіталу характерним є розширення прямого експорту й імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується:

• при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;
• у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування;
• у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії;
• при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;
• у разі продажу і закупівлі товарів державою.

Прямі зв'язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку;швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця.

Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається біля 50 % загального обсягу товарів. Цей метод застосовується:

• у разі збуту стандартного промислового устаткування;
• у разі збуту споживчих товарів;
• при реалізації другорядної продукції;
• на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;
• при просуванні нових товарів;
• у разі відсутності власної збутової мережі;
• за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами.

У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку й кон'юнктури.

Регулювання торгово-економічних відносин (мито, ліцензії, квоти)

Держава як суб´єкт зовнішньоекономічних відносин повинна в повному обсязі здійснювати їх регулювання. Зовнішня торгівля є особливим елементом міжнародної політики, тому процес регулювання зовнішньоторговельних відносин виступає як самостійна ланка зовнішньорегулюючого процесу. За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі. Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто, коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових цін, попиту та пропозиції.
vПротекціоністська політика — це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгової політики. Можна також виділити помірну політику, що у визначених пропорціях містить елементи перших двох.

• тарифні (засновані на використанні митного тарифу);
• нетарифні (квоти, ліцензії, субсидії, демпінг і т. ін.).

Розглянемо методи тарифного регулювання зовнішньоторговельних операцій.

Митний тариф є головним економічним регулятором зовнішньої торгівлі.

Митний тариф — це систематизований перелік мита, яким обкладаються товари при імпорті чи експорті з даної країни. Мито можна визначити як податок, стягнутий при перетинанні товаром митного кордону, що підвищує ціну імпортованих (чи експортованих) товарів і отже, впливає на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни.

Основні функції митного тарифу:

• мита можуть служити захистом національних виробників від іноземної конкуренції (вітчизняні виробники можуть розширити свої продажі, тому що попит на вітчизняну продукцію буде зростати в результаті підвищення цін на імпортні товари.Крім того, вітчизняні виробники також можуть на небагато підвищити ціни на свої товари і дістати додатковий прибуток);
• збір мита являє собою важливе джерело надходження засобів у державний бюджет;
• митні тарифи широко використовуються з метою поліпшення умов доступу національних товарів на іноземні ринки;
• ставки митних тарифів впливають на стан платіжного балансу країни.

Види мита

Мито можна класифікувати за об´єктом обкладання, характером, походженням, способом стягування, видами ставок.

В Україні застосовуються такі види мита:

• експортні;
• імпортні;
• транзитні (стягуються з товарів, що перетинають національну територію країни транзитом).

Експортним митом обкладаються товари, що вивозяться за межі даної країни (у даний час на Україні не застосовується). У більшості розвинутих країн експортного мита не існує. Воно використовується в основному країнами, що розвиваються, і окремими країнами з перехідною економікою, і застосовується переважно до товарів традиційного експорту.

Рис 3. Види мита.

Мито на імпорт є одним з найбільш розповсюджених методів обмеження торгівлі, що являє собою державний грошовий збір із ввезених на митну територію країни товарів. Таким чином, імпортним митом обкладаються товари, що ввозяться на територію України. Вони мають диференційований характер.

В основі митних тарифів лежать товарні класифікатори, що містять перелік товарів, що розподіляються за відповідною схемою. Класифікація товарів означає їхній розподіл за підгрупами, групами і розділами відповідно до визначених ознак. Найбільш розповсюдженим класифікатором товарів, що зустрічається в міжнародній торгівлі є Гармонізована система описання і кодування товарів (використовувана й Україною). Поряд з нею окремими країнами використовується Брюссельська митна номенклатура і Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН.

Закон України "Про єдиний митний тариф" базується на міжнародно визнаних нормах, насамперед рекомендаціях ГАТТ, і спрямований на максимальну відповідність загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи. Товари обкладаються митом на основі їх митної вартості.

Які товари експортує Україна?

Традиційно основу українського товарного експорту становить продукція металургійної промисловості, машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості, агропромислового комплексу, легкої, харчової і місцевої промисловості. Легко бачити, що для України характерним є домінування в експорті такої промислової продукції, яка потребує значних виробничих потужностей, але не має суттєвого наукового вмісту. ЇЇ виготовлення супроводжується надмірними навантаженнями на навколишнє середовище. У довгостроковій перспективі така спеціалізація неминуче приведе до закріплення за державою несприятливого статусу в системі міжнародних кооперацій та поділу праці, її перетворення на макросуб’єкти допоміжного, екологічно брудного виробництва. Розуміння цього спонукає до проведення виваженої регіональної політики з урахуванням необхідності модернізації традиційних видів виробництва у східних областях України, та розвитку експортного виробництва в її західних та центральних областях. ( Адже основу експортного потенціалу України становить Донецько-Криворізький регіон. Його головна спеціалізація – продукція важкої металургії, прокат та заготівки з чорних металів, отже енерго- та працемісткі види виробництва).

Рис 4. Товарна структура зовнішньої торгівлі України у 1999р.

Експортна політика, як у масштабах країни, так і на фірмовому рівні, нерозривно пов’язана з широким спектром регулюючих, управлінських заходів. Кожною державою проводиться політика підтримки вітчизняного товаровиробника.

Основними інструментами підтримки експорту з території України на сучасному етапі є:

• стимулювання виробництва експортної продукції, зокрема продукції високого ступеня обробки, а також наукомісткої високотехнічної продукції;

Рис 5. Зовнішня торгівля України з країнами Європи, млн.$.

• сприяння модернізації та технічному переозброєнню експортоорієнтованих виробничих потужностей;
• оптимізація національного правового та нормативно-інституціїного режиму здійснення експортних операцій;
• удосконалення механізму фінансування та кредитування виробництв, які здійснюють експорт;
• налагодження ефективної системи страхування експортних операцій;
• забезпечення достатньої правової підтримки національного виробника, зокрема при проведені судово-арбітражних розглядів, антидемпінгових процесів;
• забезпечення отримання сертифікатів на продукцію вітчизняного виробництва, відповідності метрологічного та стандартизаційног оформлення вітчизняної продукції вимогам західних ринків;
• стимулювання інвестиційної діяльності як національних, так і іноземних фізичних та юридичних осіб в екcпортноорієнтованому секторі економіки за допомогою податкових, усього широкого спектра фінансових та організаційних механізмів;
  

• вироблення системи національних пріоритетів у міжнародній торгівлі та їх практична імплементація засобами державного регулювання.

Висновок

Аналізуючи стан зовнішньої торгівлі України, можемо зробити висновок, що головними напрямами підвищення здійснення експортно-імпортної діяльності підприємств України мають бути:

- створення потужного експортного сектору;
- залучення іноземних інвестицій на основі створення СП, інших форм спільного підприємництва з іноземним капіталом;
- лібералізація і поліпшення товарної структури імпорту;
- гнучка податкова, цінова, депозитна, кредитна, фінансова і валютна політика, що стимулює диверсифікацію експортно-імпортних операцій;
- сприяння заходів щодо інтеграції економіки в європейські і світові господарські об’єднання та організації.
Серед пріоритетів у розвитку експортного сектору має стати агропромисловий комплекс, спрямований, у першу чергу, на країни СНД і партнерів із числа країн, що розвиваються. З цією метою необхідно розвивати виробництво в агропромисловому комплексі та забезпечити високу якість сільськогосподарської продукції, що відповідала б вимогам світових стандартів.

Основні терміни

• Експорт — вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотного повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін.
• Імпорт — ввезення товарів, послуг (іноді може вживатися стосовно капіталу, знань, технологій).
• Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.
• Реекспорт — це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці.
• Сальдо — різниця між надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

Контрольні завдання

• Чи може розширення експорту призвести до негативних наслідків для економіки країни? Поясніть свою думку.
• B яких випадках застосовують непрямий експорт та імпорт ?
• Чи є правильним твердження, що обсяги експорту визначають обсяги імпорту? Обгрунтуйте відповідь.
• Дайте визначення поняттям "сальдо", "міжнародна торгівля", "імпорт"?
• Що таке прямий метод зовнішньоекономічних операцій?
• Яким чином відбувається регулювання торгово-економічних відносин?
• Уявіть собі ситуацію, коли всі можливі види мита були відмінені. До яких наслідків це призведе?
• Який з регіонів становить основу експортного потенціалу України?

Список використаних джерел

• І.М.Школа, В.М.Козменко,Міжнародні економічні відносини , - Ч: “Рута” 1996. - С. 126-146.
• В.В.Козик, Л.А.Панкова, Світове господарство та міжнародні економічні відносини, - Л: 1995.
• Філіпенко А.С., Будкін В.С., Бутенко О.В. Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин. Київ: Либідь, 1992, 191 с.
• Носаченко І.М. Зовнішньоекономічні аспекти ринкової економіки.Львів: Світ,  2000, 112 с.
• Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь,  2003, 784 с.
• Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Київ: Либідь,  1999, 288 с.

Над уроком працювали

Савчук Н.В., викладач ,

Добронецька Т.Б., викладач ,

Прокопенко Ю.А.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.