Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Технічні нововведення та винаходи. Зброя та військове спорядження. Житло й хатнє начиння. Одяг і мода. Харчування. Суспільство і держава.

Розвиток техніки

В епоху Середньовіччя розвиток техніки проходив повільно, через накопичення й передачу практичного досвіду. Процес ішов нерівномірно. У сільському господарстві вдосконалювалися переважно засоби рільництва. В XI-XII ст. набув ширшого застосування важкий залізний колісний плуг із відвалом і зубчаста борона. У цілому ручна сільськогосподарська техніка мало чим відрізнялася від сучасної (коса, серп, вила, граблі тощо).

Удосконалювався видобуток й обробка металів. Горно, яким користувалися до XII ст., з початку XIV ст. замінює домна — піч п'ятиметрової висоти, призначена для плавки руди. За добу в ній виплавляли майже півтори тонни заліза, з якого ковалі виготовляли найнеобхідніше: зброю, знаряддя праці, прикраси тощо. Ковалів у епоху Середньовіччя дуже шанували, а їхнє ремесло прирівнювали до мистецтва чаклунства. Так тривало до ХІІ-ХІІІ ст., поки залізну руду не почали безперебійно видобувати в копальнях.

Інша важлива середньовічна галузь обробки металів — ювелірне ремесло й карбування монет. У Європі перші монетні двори з'явилися в IX. ст. Через нестачу золота основним монетним металом зал питалося срібло. Тривалий час провідним районом видобутку срібла, з якого карбували монети, були гори Гарцу в Центральній Німеччині. Багаті поклади срібла тут відкрили ще в 970 р.

Із V- VI ст. у Європі зерно починають молоти у водяних млинах, відомих ще з часів Римської імперії. Будова млина постійно вдосконалювалася і з часом його стали використовувати для подрібнення рули, при обробці конопляного волокна, шкір тощо.
Розквіт ткацтва пов'язаний з винайденням у IХ ст. вертикального ткацького верстата. Від іспанських арабів європейці купували бавовну, що сприяло зародженню нових видів виробництва: плетіння, вишивка, мереживо, килими. У Західній Європі навчилися виготовляти й шовк.

Технічні відкриття, які з'явилися в епоху Середньовіччя, різко змінювали життя людей. Так, у IX-X ст. замість ярма з'явився хомут. Це дозволило запрягати для оранки коней, а не биків, перевозити великі вантажі. Ярмо ускладнювало дихання, сповільнювало швидкість руху, а хомут, змістивши центр ваги на спину, вивільнив сили тварин для роботи.

З XI-XII ст. для будівництва використовують обпалену цеглу, цемент, вапняну штукатурку, облицювальні кахлі, черепицю. У XII ст. у Європі спорудили перший водопровід з елементами каналізації. Споруджуючи храми й навіть будинки знаті, дедалі частіше використовували кольорове скло і вітражі.   

Скло у Європі виробляли що з часів античності. Проте грецьке й римське скло було тьмяне, грубувате за формою. На початку ХІІІ сл. міцне, прозоре скло виплавили венеціанські гутники. Завдяки цьому винаходу виникла наука оптика. Вважають, що першу пару окулярів у 1260 р. виготовив англійський філософ Роджер Бекон (бл. 1214 — бл. 1292). Цікаво, що на одному з вітражів Страсбурзького собору німецького імператора Генріха VII (бл. 1273-1313) зображено в окулярах. Із виготовленням венеціанцями посрібнених дзеркал європейці стали більше дбати про свій зовнішній вигляд.

Приблизно у XII ст. у Європі з'являється компас. Та сучасної форми він набув тільки на початку XIV ст.

Удосконалювалось і виготовлення виробів із кераміки, зокрема посуду. Пальму першості тут утримували італійські майстри міста Фаенца, що прославилися виготовленням  чаш. Звідси й назва — фаянсовий посуд.

Новаторство торкнулося й книжкової справи. У IV ст. замість папірусу починають використовувати пергамент — майстерно оброблену шкіру тварин (кози, вівці, теляти). Він був міцним, довговічним, згинався, не ламаючись, і використовувався з обох боків. У VI ст. з'являється основна форма середньовічної рукописної книги (спочатку з пергаменту, а пізніше — з паперу), що отримала назву кодекс.

Певний час кодекси писалися стилем (металевою паличкою) і каламом (паличкою з дерева або тростини). У VII -VIII ст. починають послуговуватися гусячими, лебединими та павичевими перами. Літери писали рівними рядками за наведеними лінійками.

Чорнило виготовляли із соку дубових горішків. Воно було дуже стійке і майже не стиралося. При переписці того чи іншого тексту використовували й кольорове чорнило. Книги з пергаменту вважалися дуже цінними, тому що сам матеріал був лорогий. Наприклад, аби переписати одну Біблію, треба було обробити близько трьохсот телячих шкір. Тому деколи старий текст зішкрібували, щоб на очищену поверхню нанести новий. Дерев'яні палітурки книг обтягували шкірою або тканиною, іноді кували сріблом, оздоблювали коштовним камінням. Формат книг міг бути найнесподіванішим: від маленького до дуже великого.

Із часом пергамент був змушений поступитися місцем паперу. Секрет виготовлення паперу європейці отримали від іспанських арабів. Сировиною для нього було лляне ганчір'я. Перша рукописна книжка з такого паперу з'явилася у XII ст. Згодом книги почали друкувати. На дошці вирізували текст книжкової сторінки, ілюстрації до нього, а вже потім з неї робили відбитки. Однак спосіб цей був доволі примітивний. Тільки в середині XV ст. німецький ремісник Йоган Гутенберг винайшов новий спосіб книгодрукування.

Йоганн Гутенберг (бл. 1398-1468) був досвідченим ювелірним майстром. У1430-1434 pp. жив у Франції, потім повернувся до рідного Майнца, де в середині 40-х років XV ст. видрукував перші тексти. Він здогадався відлити з олова та міді окремі літери й розмістити та закріпити їх так, щоб вони сторінку за сторінкою утворювали слова й речення. У1450 р. від купця Йоганна Фуста він отримав грошову позику, на яку видав свою знамениту Біблію. Пізніше Фуст почав переслідувати книгодрукаря за борги: він привласнив не тільки обладнання талановитого майстра, а і його винахід. У судових суперечках Гутенберг утратив власне житло й помер у бідності.

Епоха Середньовіччя уславилася також винайденням різних механічних пристроїв і перших машин. Подиву гідним є виготовлення у XII ст. залізного протезу руки з рухомими пальцями для німецького імператора Фрідріха І Барбаросси. Упродовж XIV-XV ст. з'являються землерийна машина, підйомний кран, домкрат, різноманітні верстати. Було винайдено й механічний годинник, який постійно вдосконалювали. Спочатку годинники почали встановлювати на замкових вежах чи міських ратушах, а в XV ст. німецький майстер П. Хенляйн створив кишеньковий годинник.

Зброя та військове спорядження

В епоху Середньовіччя людина майже все життя була пов'язана зі зброєю. Свободу і честь, дім і багатство не просто було захистити юридичними параграфами. Упродовж багатьох століть долі людей вирішували поединки, битви, повстання, заколоти, змови, родові й особисті чвари. Усе це сприяло інтенсивному розвитку зброярства.

Найпоширенішою наступальною зброєю були спис і довгий меч. При потребі залучали великий лук зі стрілами, піки та арбалети. У VIT ст. з'явилася шабля. Одним із важливих нововведень у ранньому Середньовіччі стало стремено. Без нього кінний воїн не міг міцно триматися в сідлі, а кавалерія здебільшої о складалася із загонів кінних лучників, які не билися з ворогом на мечах чи списах. Застосування стремена вплинуло на розвиток важкої кавалерії — майбутнього рицарства. Підчас рукопашного бою використовували також ножі, сокири чи булави. Вершинка стягували з коня за допомогою алебарди — нової зброї, утвореної від поєднання довгого списа із сокирою.

До VIII ст. в бій чи на поєдинок воїн вирушав у панцирі. У бідних людей панцирі були переважно дерев'яними, а в заможніших — шкіряні, з нашитими на них металевими пластинами. Пізніше використовували також кольчугу — захисне військове спорядження  у вигляді сорочки з металевих кілець. Розрізи спереду й ззаду робили її зручною при їзді верхи. Кольчуга звисала до колін. Згодом входять у вжиток кольчужні панчохи та рукавиці, тож осе тіло, крім обличчя, було закритим. Із XIV ст. обладунки стали суцільними. їхню основу становила не кольчуга, а лати з металевих лусок чи пластинок. Це було зумовлено, з одного боку, вдосконаленням зброярською ремесла, а з іншого — поширенням арбалетів, проти яких кольчуга надійно не захищала.

Голову воїна закривав капюшон, підбитий м'якою тканиною. Зверху одягався шолом із захисними пластинами, що прикривали ніс і щоки, або ж на обличчя опускалося забрало зі спеціальними прорізами для очей. Ще одним надійним прикриттям воїна був щит.

Винайдення вогнепальної зброї відкрило новий етап у військовому ремеслі. Відомо, що порох у Європу прийшов зі Сходу через посередництво арабів. Припускають, що активне поширення пороху пов'язане з вдалими алхімічпими дослідами німця Бертольда Шварца із Фрайбурга. Він був монахом-францисканцем, роки його життя невідомі. За одними свідченнями, Б. Шварц жив наприкінці XIII ст., за іншими — у другій половині XIV ст., бо нібито 1380 р. навчав виготовляти порох венеціанців. У той же час починають використовувати гармати та рушниці. Мистецтво виготовлення гармат стало досить розвиненим у Західній Європі завдяки одному з найбільш мирних ремесел — литтю дзвонів.
 
Вивчаємо джерела

XIV ст. Із -«Хроніки Тарвіса» про бомбарди (гармати)

...Ці бомбарди, яких досі не бачили і про яких і мови ніколи не було в Італії, дивовижним чином виготовлені венеціанцями. Вірно, бомбарда — цс дуже могутній залізний пристрій: спереду у нього широкий канал, у який вставляють круглий камінь, а ззаду — труба, вдвічі довша, ніж згаданий канал, з яким вона зв'язана, однак вужча; з боку дула в цю трубу закладають чорний порох, що виготовляється із селітри, сірки та дерев'яного вугілля. І отвір нього дула затуляється дерев'яним затвором... Після того, як з іншого боку вкладуть круглий камінь, до малого (запального) отвору в трубі підносять вогонь; порох запалюється і виверження каменю відбувається а величезною силою.

1. Якою була нова зброя?

2. Як це вплинуло на боєздатність, обладунок рицаря і на військову справу?

Одяг і прикраси

Люди раннього Середньовіччя мали на диво одноманітне вбрання. В одязі знатної людини й селянина не було великих відмінностей. Майже не відрізнявся чоловічий і жіночий одяг. Основу одягу становили короткі штани та спідня лляна сорочка, яка сягала до колін і перепоясувалася. Поверх неї одягали ще одну верхню сорочку, виготовлену з цупкої тканини; вона сягала трохи нижче пояса. У чоловіків рукави верхньої сорочки були довшими й ширшими, ніж у жінок. Усе не вбрання одягалося через голову, тому ию ґудзиків тоді ще не було. Заможні люди носили як верхній одяг ще й плащ простого покрою. Чоловіки перекидали його через плече, а жінки вкривали ним плечі повністю. Наприкінці раннього Середньовіччя почали одягати плащ із капюшоном. На ногах як у чоловіків, так і в жінок були однакові гостроносі черевики, причому без розрізнення ва лівий та правий.
Важливим елементом одягу в епоху раннього Середньовіччя був пояс, який, крім прямого призначення, ше іі заміняв кишені. Річ у тім, що па той час кишень як таких взагалі не існувало. Усе необхідне людина носила в торбинках і гаманцях, прив'язаних до пояса. При нотребі в пояс зашивали монети чи листи.

У XII ст. спостерігаються зміни в манері одягатися. Саме з нього часу з'являються перші ознаки моди, відбуваються відносно незначні зміни в уяві людини про те, що варто носити. У цей час жінки почали носити спідниці, а чоловіки — довгі панчохи, які ярикріплювалися до пояса коротких штанів. До того ж фасони одягу змінилися завдяки появі ґудзиків. Спостерігаються також відмінності між одягом знаті, городян і селян, що були пов'язані передусім із кольором. Простолюд мав носити чорне, сіре та коричневе вбрання, тоді як знать — червоне, зелене, синє. Одяг знаті й городян прикрашали орнаментальною вишивкою, мереживом і навіть коштовним камінням. Убрання стали виготовляти з бавовняних і шовкових тканин професійні ремісники. Домотканий одяг залишився лише в селян.

У XIII ст. замість верхніх сорочок почали носити притаєний шерстяний одяг, що вдало підкреслював фігуру, особливо в жінок. Іншим новим елементом, зокрема в багатих жінок, була безрукавка з ґудзиками, прикрашена вишивкою та облямована хутром. Самостійною деталлю одягу поступово ставав капюшон, який відокремився від плаща. Так з'явилися перші головні убори — шапки, ковпаки, капелюхи. Серед городян особливо популярними були берети. Заможні люди носили берети з дорогих тканин, оздоблені хутром і коштовним камінням.

Пізнє Середньовіччя можна назвати карнавалом моди, адже ніколи досі народи Західної Європи не одягалися так примхливо та яскраво. Серед знаті простежується прагнення зробити талію якомога тоншою і в жінок, і в чоловіків. Жінки намагалися досягнути свого ідеалу з допомогою сукні особливого покрою та шнурівки. Від жінок не відставали й чоловіки. У XIV ст. чоловічі панчохи трансформувалися в вттани сучасного типу. Крім того, майже кожен знатний чоловік починає носити вузький короткий камзол, застібиутий на всі ґудзики. Поверх камзолу й довпіх залужених штанів одягалося ще вбрання довільного крою з широкими рукавами або прорізами замість них. Такий верхній оляг шили, як правило, з оксамиту.

Селяни носили переважно дерев'яне взуття. Брудними міськими вулицями часто адресувалися в патіках — дерев'яних колодках із високими підборами. Інше взуття було переважно шкіряне, без підборів. Із XII ст. почали шити черевики з витягнутими носками. У XIV ст. в Бургундії з'являється особливий вид взуття знатних чоловіків — пулени. Моду на пулени запровадили рицарі, щоб підкреслити свою непричетність до фізичної праці. Потім взуття стали видовжувати й багаті бюргери.

Членам королівської родини дозволялося носити пулени завдовжки до 70 см, родовитим дворянам — до 60 см, простим рицарям — до 45 см, городянам — до 30 см, а простолюдинам — до 15 см. Довгі носки таких черевиків підв'язували до колін або навіть до пояса.

Знала епоха Середньовіччя й рукавиці. Їхнє виникнення зумовили потреби селянського побуту. Але поступово рукавиці стали елементом розкоші й набули символічного значення: увійти в рукавицях у церкву вважалося непристойністю, потиснути руку приятелеві, не знімаючи рукавиці, сприймалося як образа. Вручения рукавиці означало визнання васальної залежності. Кинути її першим кому-небудь було способом виявлення презирства й виклику суперника на двобій. Рукавиці були невід'ємним атрибутом соколиного полювання, коли птаха тримали на руці. Виготовляли рукавиці з оленячої, телячої та овечої шкіри.

Не лише жінки, а й чоловіки носили різноманітні прикраси: персні, браслети, намиста, ланцюжки, брошки, розшиті шовком гаманці, золотисті та сріблясті ґудзики тощо. Представники знаті чимало уваги приділяли своєму тілу. За шалені гроші вони купували в торговців зі Сходу косметику, бальзами, ароматичну олію, парфуми.

Убрання мало не тільки практичну мету, воно визначало місце людини в суспільстві. Звідси й прагнення виразити себе в одязі, не шкодуючи коштів. Багаті городяни намагалися не відставати в розкоті від сеньйорів. Королівська влада вимагала від бюргерів носити вбрання з тканий темних відтінків, а їхнім дружинам під страхом покарань не дозволяли одягати шовкові сукні, довгі шлейфи та хутро. Однак ці укази не виконувалися, тому що толі, як і нині, жінки йшли на все, аби лишень бути гарними.
 
Їжа та напої

Їжа в період Середньовіччя була доволі одноманітною. Прості люди — селяни й ремісники - найчастіше їли житній хліб, кашу, боби, ріпу, капусту чи зернову юшку, приправлену цибулею і часником. До звичних щоденних напоїв належали настоянки з лісових ягід і трав, а також пиво та вино. М'ясо їли рідко, хіба під час свят. Вряди-годи споживали й молочні продукти. Натомість досить часто їли рибу. Це пояснювалося тим, що майже половину днів у році люди дотримувалися церковних постів. Із солодощів знали лише мед. Цукор завезли в Європу зі Сходу тільки в XIII ст., але він був дуже дорогим і вважався не просто ласощами, а й ліками. Овочі і фрукти теж їли рідко.

Недостатню поживність їжі мешканці середньовічних міст і сіл компепсовували її кількістю: вони вважали себе ситими, коли шлунок переповнювався. Прості люди їли двічі на день. Збереглася навіть давня приказка, що ангели потребують їжу раз на день, люди — двічі, а звірі — тричі. Усі члени селянської родини їли з однієї великої миски.

Суттєво відрізнялося харчування представників вищих кіл суспільства. Тут приготування їжі вважалося мистецтвом. У кулінарних книгах були рецепти, як приготувати для аристократів різну дичину, навіть журавлів і павичів. їжу готували у великих казанах. їх підвішували над вогнем каміна на спеціальних тачках, довжина яких регулювалася. Яйця, кури, м'ясо інших видів — усе варилося разом. Потім їжу приправляли гірчицею, кмином, кропом. Смак і аромат страв поліпшували східними прянощами: перцем, корицею, імбирем, мускатом, шафраном, гвоздикою. Однак такі прянощі були дуже дорогими і не кожен міг їх купити.

Манери поводження середньовічної знаті за столом нам видалися б щонайменше дивними. Перш за все в жодної людини за столом не були власного посуду. Золоті та срібні тарілки, кубки були дорогими, а користуватися глиняним чи дерев'яним посудом вважалося негідним благородної людини. Тому кавалер і дама, які сиділи поруч, їли з однієї миски і пили з одного кубка. Було також прийнято пускати кубки по колу. При цьому надпивали з різних боків, щоб не торкнутися масних слідів від губ, залишених попередником.

М'ясо клали на скибки хліба замість тарілок. Після обіду такі хлібні «тарілки», просякнуті соусом, віддавали убогим або собакам. М'ясо їли руками, великі шматки відрізали ножем. Виделками користувалися тільки у Візантії та Італії. Кістки кидали прямо під стіл. Серветок тоді ще не знали. Правила етикету не забороняли витирати руки об скатертину, аби тільки не об одяг. Перед їжею і, звичайно, після їжі мили руки: до столу слуги підносили кожному чашу з водою.

1.    Які сільськогосподарські культури були традиційними й знаними з часів Греції та Риму? Які нові сільськогосподарські культури з'явилися?
2.    Назвіть основні споруди замка. Опишіть замок феодала. Чому замки були головною ознакою середньовічної Європи?
3.    Як одяг допомагав визначити соціальну приналежність середньовічної людини?
4.    Якою зброєю користувалися в епоху Середньовіччя?
5.    Напишіть невеликий твір на тему за вибором:
•    Один день у замку Седріка Сакса;
•    Чому я не хочу (хочу) жити в справжньому середньовічному замку;
•    Якби в мене був замок, то я... (пам'ятайте, що ви у XII ст.).
6.    Складіть меню святкового обіду в замку Седріка Сакса, весільного обіду в селянській родині, звичайного обіду селян або феодалів (на вибір).
 
Узагальнення за темою «Народження середньовічного світу, особливості його розвитку»

Історія Середніх віків (476-1492)   

Періодизація:
Раннє Середньовіччя    476 p. — X ст.
Розвинене Середньовіччя    XІ ст. — перша половина XIV ст.
Пізнє Середньовіччя    друга половина XIV ст. — кінець XV ст.

Франкське королівство:
481-486 — об'єднання салічних франків Хлодвігом з династії Меровінгів; майордоми і «ледачі королі»;

486 — битва при Суассоні;

близько 498 — хрещення Хлодвіга;

(742) 768-814 — Карл Великий;
843 — Верденський договір — розпад імперії Карла Великого.

Стани середньовічного суспільства
oratores                  bellatorcs        laboratores
духовенство           рицарі            селяни

І.М. Ліхтей. Історія середніх віків. 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Підручники та книги по всім предметам, плани конспектів уроків зі всесвітньої історії 7 класу, реферати та конспекти уроків із всесвітньої історії 7 класу}

<u>Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.