Гіпермаркет Знань>>Я і Україна>>Я і Україна 5 клас>>Я і Україна: Місто-герой на Дніпрі

Місто-герой на Дніпрі

Герої київської оборони.

Краса й багатство Києва не одне століття приваблювали до себе загарбників. Киянам часто доводилося кидати мирну працю і братися за зброю. Цього разу біда прийшла на світанку 22 червня 1941 року. Літнього недільного ранку почалась збройна навала нацистської Німеччини. Гітлерівці планували захопити Київ за кілька днів. До цього німецька армія вже окупувала пів-Європи. За 5 днів фашисти загарбали Голландію, за 19 - Бельгію, за  35 - Польщу, за 44 - Францію, за 63 - Норвегію і за 1 день - Данію.

Столиця України мужньо відбивала атаки ворога понад два місяці. Місто захищали піхотинці, десантники, танкісти та льотчики. Вже в перший день війни в київському небі українські пілоти збили кілька німецьких літаків. Сереї полонених німців були прославлені аси гітлерівської армії, які були нагороджені залізними хрестами за бомбардування Варшави та Парижа.
"Чорними дияволами" називали фашисти моряків дніпровської флотилії. Коли дніп-ровці йшли в атаку, німці в паніці тікали. Невипадково в місті споруджено багато пам'ятників героям київської оборони.

Один із них знаходиться на Подолі - це пам'ятник морякам дніпровської флотилії. Героїчно поводилися київські студенти та школярі старших класів. Багато з них записалися в загони народного ополчення та винищувальні батальйони. На Голосіївських висотах героїчний подвиг здійснив київський студент-ополченець Яків Близнюк. Зі зв'язкою гранат він кинувся під гусениці ворожого танка і зупинив броньованого велетня, який сунув на місто.

"Машенька з Мишоловки" (Мишоловка - один із районів міста Києва)- так з любов'ю називали оборонці Києва юну киянку Марію Боровиченко. Разом із бійцями вона перебувала на передових позиціях, допомагала пораненим, ходила в розвідку, а в одному з боїв знищила двох фашистів. На її честь названо одну з вулиць Києва.

Київські підприємства почали виготовляти військову продукцію. Навіть заводи, які виготовляли лимонад та дитячі іграшки, почали випускати пляшки з запальною рідиною, гранати та міни. Київські школярі будували укріплення навколо міста, чергували на дахах, відстежували німецьких шпигунів, допомагали дорослим. Київська оборона зірвала гітлерівські плани 'блискавичної війни".

Нескорені.

19 вересня 1941 року німецько-фашистські війська вдерлися в столицю України.
Катування, вбивства, знущання стали головними ознаками німецького "нового порядку". Накази німецького коменданта повідомляли: за роздачу продуктів і одягу - розстріл, зз порушення комендантського часу - розстріл, за опір фашистській владі - розстріл. Всенародною трагедією стали масові  розстріли в Бабиному Яру.

Німці закатували тут понад 100 тис. осіб: військовополонених, підпільників, комуністів, а також циганів та євреїв. Масові злочини в Бабиному Ярі тривали аж до осені 1943 року. В яру фашисти побудували Сирецький концентраційний табір, де упродовж двох років окупації масово страчували безвинних людей. Усього в нашому місті, в різних його сайонах було п'ять таких таборів. В ярах на Сирці загинули тисячі патріотів.

І серед них видатна поетеса Олена Теліга. Вона народилась і виросла в Петербурзі в інтелігентній, освіченій українській родині. її батько був міністром в уряді Української Народної Республіки. З часом сім'я виїхала за кордон. Але серце Олени було з Україною. Саме їй вона мріяла віддати всі свої сили і блискучий талант поетеси. Коли німці окупували Київ, Олена Теліга - член організації українських націоналістів переїжджає до міста, щоб вести підпільну боротьбу з ворогом.

Вона активно працює в спілці письменників України, видає часопис "Літаври". Діяльністю Олени та її однодумців дуже швидко зацікавилась німецька поліція. їм загрожувала небезпека. В Олени був шанс врятуватись, таємно виїхавши із Києва. Але мужня жінка заявляє: "Я із Києва нікуди не піду". Разом з нею залишається і її чоловік - Михайло. Олена та Михайло Теліги, а також інші українські патріоти були закатовані гітлерівцями в Бабиному Яру. Пізніше сучасники скажуть про них: "Олена загинула за Україну, Михайло - за Олену".

Фашисти масово убивали і катували киян. Якось гітлерівці вирішили провести заарештованих полонених моряків вулицями Києва, щоб залякати людей, які ще не скорилися. Раптом над колоною полонених гордо полинула пісня. Німці розгубилися, а потім пнулися бити в'язнів. Але моряки, скручені дротом, чинили ворогам опір. Довелось окупантам викликати допомогу. Шаленіючи від люті, гітлерівці всіх моряків живцем закопали в Бабиному Яру.
Взяття Києва окупанти вирішили відсвяткувати на Хрещатику в готелі "Континент". Тут зібралося понад 300 німецьких офіцерів та різних чиновників. Але під час вечірки київські підпільники висадили в повітря готель, перетворивши його на кам'яну могилу для непроханих гостей.

Навіть футбол став засобом боротьби з окупантами. Існує така легенда: у липні 1942 р. фашисти вирішили влаштувати на честь своїх перемог футбольний матч між збірною німецьких льотчиків "Люфтваффе" та футболістами київського "Динамо", які залишилися в окупованому місті. Пихаті німецькі офіцери й генерали заповнили трибуни стадіону. Офіцери були впевнені в легкій перемозі своєї команди. Та вже перший тайм закінчився на користь киян. Тоді до роздягальні київських футболістів увійшов офіцер гестапо: "Ви повинні програти, тоді залишитесь живими. Це наказ коменданта". Але київські спортсмени вирішили вести гру до перемоги.

Оскаженілі гітлерівці заарештували динамівців кількох із них розстріляли в Бабиному Яру. Перед стратою воротар команди Микола Трусевич гордо кинув катам в обличчя: "Били ми вас на футбольному полі, поб'ємо і в бою. Вам не зламати нас!"

Визволителі.

Нарешті прийшов кінець гітлерівським злочинам. Восени 1943 р. війська Першого Українського фронту почали потужний наступ. Німецькі генерали сподівалися, що зуміють відсидітися за могутньою лінією оборони, яку побудували на схилах Дніпра і назвали її "Східним валом".

Вони стягли до Києва з інших фронтів могутні танкові підрозділи "Адольф Гітлер", "Рейх" та ін. "Швидше Дніпро потече назад, ніж росіяни здолають їх", - хвалькувато заявляв Гітлер.

Але вже наприкінці вересня 1943 р. війська Першого Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна форсували Дніпро, а б листопада остаточно визволили Київ від німецько-фашистських загарбників.

Багато славних синів України загинуло в битві за Київ. Серед них - відважний танкіст-розвідник Никифор Шолуденко. Його танк першим прорвався на Хрещатик, але був підбитий. "Київ - наш, тепер можна й помирати", - були останні слова героя.

Смертю хоробрих загинув у боях за українську столицю старший лейтенант Юрій Должанський. До нас дійшли фронтові листи Юрія, суворі й стримані. Вони розкривали його характер, добру і благородну душу. Юрій ніколи не писав про бої, про якісь особливі подвиги, а тільки про друзів-побратимів, з якими пройшов суворими дорогами війни. А ще в листах він мріяв про перемогу, про зустріч з батьками, рідними, друзями. Йому не судилося побачити рідне місто. "Юрій був чудовим бійцем, прекрасним товаришем, - писав батькам Должанського командир частини, - ми поховали Юрчика з усіма почестями. Поділяємо Ваше горе, просимо не плакати. Юрій загинув героєм, і Батьківщина не забуде його! Вічна слава Юрію! Смерть німецьким окупантам!"

Никифора Шолуденка, Юрія Должанського поховали разом з іншими славними героями на дніпровських кручах. Тут 1957 р. було створено парк Вічної Слави. У центрі парку - 26-метровий гранітний обеліск, біля підніжжя якого горить Вічний вогонь.

До парку Слави приходять дорослі та діти, щоб низько вклонитися героям, які відстояли для нас життя. Рядки з поезії Василя Симоненка найкраще висловлюють думку кожного з нас:
  І живуть у пам'яті народу
  Його вірні дочки і сини,
  Ті, що не вернулися з походів 
  Грізної, великої війни.

I
1.  Що ти знаєш про героїв київської оборони?
2.  Які пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни ти знаєш у нашому місті? Підготуй про них коротку розповідь.
II
1.  Чи є ветерани Великої Вітчизняної війни серед твоїх рідних, близьких, сусідів? Що ти можеш розказати про них?
2.  Подумай, чому Київ називають "містом-героєм".
3.  Підготуй розповідь "Визволення Києва".

Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, 5 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту 

_{Електронні видання безкоштовно, підручники, конспекти на допомогу учителям та учням, онлайн бібліотека з підручниками та книгами для уроків я і Україна, домашнє завдання запитання і відповіді}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.