Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Суть еллінізму. Культура і наука. Повні уроки
Темa уpоку
Метa уpоку
Зaвдaння уpоку
Тип уpокукомбінований План уроку
Хiд уpоку Привітання вчителя та оголошення теми. (1 хв)Добридень діти. Сьогодні на уроці ми з вами розглянемо тему «Суть еллінізму. Культура і наука». Ви дізнаєтеся про особливості еллінської доби та людей, що в ній мешкали. Після переклички запишіть сьогоднішню дату і тему в зошити. Перевірка домашнього завдання. (5-7хв)Вчитель перевіряє домашнє завдання, яке мали виконати учні. Ставить класові запитання, на які учні мають швидко відповідати, піднявши руку. Найактивнішим школярам модератор укроку виставляє оцінки за виконання домашнього завдання і вивчення теми. Актуалізація опорних знань (3-5 хв)1. Пригадайте теми минулих уроків. Із чим пов’язана криза грецької державності і піднесення Македонії? 2. Розкажіть про Східний похід Александра Македонського. 3. Назвіть основні походи Олександра Македонського. Вивчення нової теми. (20 хв)Сутність еллінізму. Елінізм став примусовим, тобто досягнутим в результаті запеклих війн, об’єднанням стародавнього грецького і східного світів, що раніше розвивалися окремо, в єдину систему держав, що мали багато спільного в соціально-економічній структурі, політичному устрої, культурі. В результаті об’єднання стародавнього грецького і східного світів в рамках однієї системи з’явились особливе суспільство і культура, котрі відрізнялись власне від грецького і східного суспільного устрою і культури і були синтезом елементів стародавньої грецької і східної цивілізацій, котрий дав якісно нову суспільно-економічну структуру, політичну надбудову і культуру. Періодизація елінізму. Елінізм почався з походів Олександра Македонського на схід в 334 р. до н. е. і скінчився завоюванням останньої еліністичної держави (Єгипетського царства) в 30 р. до н. е. Тобто період елінізму становить біля 300 років. Можна виділити три періоди в розвитку елінізму: 334 - 281 рр. до н. е. утворення імперії Олександра Македонського та її розпад в результаті війн діадохів. 280 р. до н. е. - середина ІІ ст. до н. е. період зрілості елінізму, створення соціально-економічної структури, державності і культури елінізму. Середина ІІ ст. до н. е. - 30 р. до н. е. - пізній елінізм, розпад еліністичних держав і їх завоювання Римом на заході і Парфією на сході. Не всі еліністичні країни пройшли через всі три етапи розвитку, але вони характерні для елінізму як цілісної соціально-економічної, політичної і культурної системи. Основні досягнення елінізму. Плідною виявилася і взаємодія грецького і східного початків в області культури і релігії. В епоху елінізму вона виявилася в бурхливому розвитку точних наук: астрономії, математики, фізики, біології, географії, створенні складних філософських систем (стоїцизму, епікурейства, кінізму), в створенні масової скульптури, розквіті градобудівництва, архітектури, літератури, поезії. Столиці еліністичних держав Александрія Єгипетська, Антиохія на Оронті, Пергам, Родос, Сиракузи, Афіни стали великими культурними і науковими центрами з величезними для того часу бібліотеками, науковими школами, котрі були потужними генераторами наукових ідей і нових напрямів культурного життя. В області релігії взаємодія грецької олімпійської релігії зі складними релігійними системами Єгипту, Вавілонії, Малої Азії, Сірії, Палестини, Ірану і Середньої Азії породила синкретичні релігіозні системи, велику кількість нових божеств, нових релігійних ідей, котрі стали поживним середовищем для виникнення християнства. Особливості еліністичної культури. Процес культурного розвитку в період елінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина еліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху елінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період елінізму спостерігається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних прошарків і окремих людей. Еліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Еліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони запрошують до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеем. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на шось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Еліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчені прошарки еліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі еліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток еліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до еліністичної культури ряду нових ідей і досягнень. Філософія елінізму. В період елінізму, в умовах постійного руху великих мас населення, зв’язок окремої людини з її рідним містом втрачався. Як наслідок - послаблення позицій колективізму і зміцнення почуття індивідуалізму, адже поняття вищої цінності громадянського обов’язку відходило на задній план. Глибокі зміни в світогляді еліністичних людей спричинили значний вплив на стан філософії як науки про світосприйняття. Центром еліністичної філософії стали Афіни, де сперечались декілька впливових філософських шкіл. Перш за все це школи учнів великих філософів Платона і Аристотеля. Але поступово ці школи втрачають свою популярнісь і стають закритими елітарними групами з обмеженим впливом на розвиток філософської думки. Значно впливовішими стали нові філософські системи: філософія стоїків, епікурейців і кініків. Філософія стоїків ( засновник - Зенон із міста Кітія, Кипр) -була найбільш популярною, згодом розпалася на три частини: фізику (вчення про організацію та розвиток світу), логіку (вчення про те як правильно мислити і зрозуміло висловлювати свої думки) та етику ( вчення про людину та його поведінку). Філософія Епікура (341-270 рр. до н.е.) це вчення також ділиться на три частини: фізику, логіку та етику, але на відміну від стоїків, у яких найбільше була розвинена етика, у епікурейців найбільш структуризованою і найбільш розробленою стала фізика. Епікур був матеріалістом і не був так сильно захопленим релігією як стоїки, він вважав богів не здатними втручатися у життя природи і людини. Епікур Філософія кініків ( засновник - Антисфен). Це вчення було створене ще в класичну епоху але популярним воно стало саме в епоху елінізму. На відміну від епікурейства і стоїцизму філософія кініків була більш доступною для неелітарних прошарків суспільства, саме тому вона і стала такою популярною. Взагалом еліністична філософія була новим великим кроком уперед у розвитку філософської думки, вона збагатила світову філософію глибокими і оригінальними ідеями. Скульптура елліністичної епохи Еліністична наука. Бурхливий розвиток гуманітарних і природничих наук є характерною особливістю еліністичної епохи. Швидкий розвиток науки і її практичне використання сприяли відокремленню науки від філософії. Спостерігається диференціація і спеціалізація наукових дисциплін. Найбільших успіхів було досягнуто в математиці і астрономії. Найвидатнішими математиками були Евклід, Архімед та Аполоній. Самими Видатними вченими-астрономами були Аристрах, Ератосфен та Гіппарх. Засновником науки про рослини вважається Феофраст. Великих успіхів було досягнуто в медицині. Тут досягнення грецьких вчених V-IV ст. до н.е. , особливо відомого Гіппократа і східні традиції доповнивши одні інших дали дуже вдачні результати. З гуманітарних наук в Александрійському Музеї вдало розвивалися філологія, історична критика і текстологія. Самостійна робота учнів (4-6 хв)Учитель ділить учнів на чотири групи і дає кожній із них питання. Перша група готує доповідь на тему «Особливості еліністичної культури», друга – «філософія еллінізму», третя – «еліністична наука», четверта – «сутність еллінізму та його періодизація». Після невеликої підготовки, кожна з груп висуває доповідача, який зосереджує увагу класу на головних моментах. Їх обговорюють і доповнюють у дискусії. Висновки та узагальнення (3-4 хв)Вчитель закріплює основну інформацію вивчену на уроці. Дякує учням за активну роботу. Домашнє завдання (1-2 хв)1. З чим пов’язане винекнення еллінізму? 2. Назвіть основні періоди цієї доби. 3. Розкажіть про філософію стоїків, епікурейців та кініків. 4. Які культури окрім грецької доєдналися до еллінізму? 5. Чим примітні наукові дослідження елліністичної епохи? Відеоматеріал до урокуТаємниці Александрійської бібліотеки
Копмютерне відтворення Александрійського маяка, зведеного в часи еллінізму.
Вірменське укріплення і храм в Гарні – приклад розповсюдження еллінської культури у світі. Список викоpистaних джеpел:1. Уpок нa тему «Внесок еллінів у світову культуру та науку». Ковaлик В. О. – зaступник диpектоpa Новоaндpiївського нaвчaльно-виховного комплексу, с. Новоaндpiївкa Кipовогpaдськa облaсть. 2. О. I. Шaлaгiновa, Б. Б. Шaлaгiнов. Iстоpiя стapодaвнього свiту 6 клaс, 2009. 3. Охpедько О. Е. Всесвiтня iстоpiя. 6—7 клaси: Нестaндapтнi уpоки.— Х.: Вестa: Вид-во «Paнок», 2008. — 192 с. — (Бiблiотекa твоpчого вчителя). 4. historic.ru
Над уpоком пpацювали Ковaлик В. О.
|
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: