Дізнатися про склад суспільства у 15-16 ст., виникнення козацтва на українських землях; донести учням думку, що запорозькі козаки – хоробрі вояки-землероби.
Завдання
мотивувати учнів та навчання;
дізнатися про соціальну структуру населення у 15-16 ст.;
навчитися критично оцінювати відеоматеріал з історії України;
навчитися формувати власну думку з приводу вивченого.
Дати уроку: кін. ХV століття, 1581 р.
Хід уроку
Привітання вчителя та оголошення теми
- Командире, хто відсутній у нашій команді? (староста доповідає про відсутніх) Запис у зошитах дати та теми заняття.
Мотивація, перевірка домашнього завдання
Учитель розповідає, які переваги отримає учень, вивчивши дану тему (нові знання, навички, емоції, хороші оцінки тощо). Перевірка домашнього завдання проходить у форматі, який вчитель визначає в залежності від багатьох факторів: рівень підготовки класу, яким саме було домашнє завдання.
Вивчення нової теми
Розповідь учителя
З 15 ст. в України затверджувався особливий склад еліти, до якого входили князі, пани та середні і дрібні шляхтичі (земянє). Ця структура, поширена на Волині і в Центральній Україні, зберігалася до середини 17 ст.
Князі займали особливе положення вищої привілейованої ласти, князем треба було народитися. Ним не можливо було стати ні через накопичення багатства, ні через вплив, ні шляхом набуття високих посад. Дослідники налічують понад 50 княжих родів, саме в яких українські мислителі 17 ст. відмічають спадкоємців князівських великих родів Київської Русі. У середньовічній свідомості та політичної культури політична влада ототожнювалася не скільки з державою, але з політичним лідером. Сильними лідерами вважають князів, які й символізували ідею незалежності. Проте після Люблінської унії княжі роди майже не брали участі у загальнодержавній політичному житті Речі Посполитої. Велику частину своєї енергії вони направляли на створення особистих держав, на чолі яких стояли незалежні володарі. Зразком таких некоронованих королів були представники роду Острозьких, зокрема Костянтин і його молодший син Костянтин (Василь).
Костянтин Острозький
Василій-Костянтин Острозький
Протягом століть рід князів Острозьких служив символом відособленості Україні-Русі. Особливо виразне звучання ця місія набула в кінці 16 - початку 17 ст. Саме тоді коріння роду Острозьких почали виводити від великих князів київських часів Київської Русі. Так, Іпатій Потій в 1598 р. називав Костянтина-Василя Острозького "... гілкою Володимира Великого, коий Руську землю охрестив". Герасим Смотрицький у вірші, завершальному передмову до Острозької Біблії (1581 р.), підкреслював не тільки кровний, а й духовну спадковість, вибудовуючи християнські чесноти княжого дому в один логічний ряд: "Володимир бо свій народ хрещенням просвітив, Костянтин ж богоразумія писанням висвітлив. .. "
Після того, як помер польський король Стефан Баторій (1586 рік) Василь Острозький став вважатися одним з найбільш вірогідних кандидатів на престол. Секретар папського нунція у Варшаві писав і звертав увагу на те, що князь має дві незаперечні переваги: перш за все, він є найбагатшою людиною держави; а по-друге, князя усі поважають як чоловіка розсудливої і гідного, і єдине, що заважає, - князь "русин і вождь схизматиків".
Стефан Баторій
Отже, традиція кінця 16 - початку 17 ст. без коливань наділяла Острозьких споконвіку руським походженням і вважала їх прямими нащадками князів Рюриковичів. Таким чином доводилася безперервність державницьких традицій на українських землях.
Нижчий шар еліти становили пани. Вперше в українській актовій мові цей титул згаданий в грамотах галицького князя Лева І Даниловича (друга половина 13 ст.). Широковживаними у Великому князівстві Литовському титул "пан" став з середини 15 ст. Так титулували не тільки найвиздатніших феодалів, але і придворних та бояр-васалів: спершу князів волинських, а потім і по всій Литві та Білорусі. Критерієм такого титулування була наявність спадкової (вотчинної), а не наданої від великого князя землі.
Найбільш близькою до громадських низів - як за походженням, так і за способом життя - була дрібна шляхта, або земяне, переважно представляли нащадків тих слуг, які відбували військову (боярську) службу, виконуючи роль проміжної ланки між селянством і військово-служивим шаром. Це ланка була розірвана в 16 ст., Коли ті зі слуг, які спадково, з діда-прадіда, відбували таку службу, отримали чи "вивели" собі шляхетство, решта ж поступово злилися з селянством.
Українська шляхта, втрачаючи протягом 15-16 ст. політичну владу і здатність вирішувати долю Батьківщини, залишалася впливовою силою місцевого життя. Успадкувавши державницькі традиції княжого Києва, вона передала їх козацтву, яке очолило боротьбу за відновлення української держави в 17 ст.
Ділові ігри
Інтерактивна гра „Асоціюй!”. Учні називають асоціації до слів „козак” та „козацтво”
Виникнення козацтва
У XV-XVII ст. козаками називали вільних від повинностей чоловіків, що працювали за наймом або несли сторожову військову службу на околицях держави.
За службу козаки отримували землю (рідше – платню). Українське козацтво (як і російське) на початку XVI ст. стає численним, його вплив на внутрішньополітичне становище українських земель посилюється.
Причини виникнення українського козацтва
Таблиця 1
Стихійне переселення частини українського населення на незаселені території, щоб позбутися від кріпосної залежності.
Надія на нові родючі землі, розташовані в зручному для торгівлі та ведення власного господарства місці, поліпшити своє матеріальне становище.
Національне, релігійне гноблення українців у складі Речі Посполитої та Російської держави.
Документи свідчать про існування козаків у Криму ще в кінці XIII ст. У перших згадках тюркське слово "козак" означало "охоронець" або навпаки - «розбійник». Пізніше - "вигнанець", «авантюрист», "волоцюга". Часто їм називали вільних, "нічийних" людей, які промишляли за допомогою зброї. Саме в цьому значенні воно і закріпилося за русичами-українцями. Перші спогади про такі козаків датуються 1489 роком. Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар, дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У цьому ж році козацькі загони отаманів Василя Жили, Богдана та Голубця напали на Таванську переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Далі скарги татарського хана на напади козаків стають регулярними. Судячи з того, як звично це позначення вживається в документах тих часів, слід вважати, що козаки-русичі були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття. А так як свідоцтво феномена українського козацтва зосередилося на території так званого Дикого Поля, то зрозуміло, що своїх сусідів з тюркомовного (переважно татарського) середовища українські козаки запозичили не тільки назву, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності. Поза всяким сумнівом, що і в етнічному складі козацтва певне місце займає татарський елемент.
На початку основним заняттям українських козаків, на відміну від їх тюркомовних попередників, були промисли – рибальство, полювання в степах, лісах і плавнях, так званих угіддях, безлюдного, а іноді нікому не належних, Середньому і Нижньому Придніпров'ї. До цього додалося також скотарство, а пізніше – землеробство. Натовпи охочих добиралися сюди з підлитовских, російських володінь і промишляли, як правило, сезонно. Близьке сусідство татарських кочівників змушувала їх постійно дбати про захист, а при нагоді давало можливість поживитися здобиччю. Тому напади, особливо на татар і турків, поряд з державною колонізацією Поля теж були одним із занять. Хоча існують дані і про регулярну торгівлю козаків з татарами з XVІ століття.
Перевірка знань
1. Які стани населення були на початку XV століття? 2. Хто такі шляхтичі? 3. Коли виникло козацтво? 4. Розкажіть про походження слова „козак” 5. Назвіть основні промисли козаків. 6. Причини виникнення козацтва. 7. Коли вперше згадуються козаки?
Перегляд відео для повторення та закріплення вивченого
Список використаних джерел:
1. Урок на тему „Виникнення українського козацтва. Запорозька Січ.” Ковтун С. В.,учителя історії Шосткінської гімназії Сумської обл.
2. Урок на тему „Козацтво. Запорізька Січ" Севастьянової В. І.,учителя СЗШ № 308 м.Києва
3. Гурій О. І. 100 великих постатей і подій козацької України.– К., 2008
4. Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов Історія України. Навчальний посібник.- К., 2008
5. www.sich.in.ua
Скомпоновано та выдредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Ковтун С.В.
Любименко В.В.
Севастьянова В.І.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
