За дослідженнями багатьох учених, на початку нашої ери слов’яни займали землі між Віслою і Дніпром. У пізніші часи (VI – VII ст.) тривало велике розселення слов’ян. В Середньовіччі вони займали Центральну, Східну та Південно-Східну Європу. Відповідно слов’яни й поділені: *західні: поляки, чехи, словаки, серби-лужичани; *східні: українці, росіяни, білоруси; *південні: серби, болгари, хорвати, боснійці, македонці, словенці, чорногорці.
Слов’яни жили також у Північній Європі. Полабські народи займали місцевість у басейні ріки Лаба (нині Ельба), а поморські – на узбережжі Балтійського моря. Проте німецькі рицарі завоювали ці території. Культура, мова, звичаї полабів і поморів поволі зникли, пристосовуючись до традицій завойовників. Перші слов’янські держави утворились у другій половині І тисячоліття.
Відомо, що у VII ст. чехи, морави та словаки населяли князівство, утворене князем Само, яке проіснувало 35 років, розпавшись на окремі землі разом зі смертю правителя. В ІХ ст. із Моравського князівства утворилась Великоморавська держава. Її засновником вважають князя Моймира (818 – 846 рр.). Моймир і його наступники боролися проти німецьких рицарів, які прагнули завоювати Велику Моравію. За правління послідовників Моймира – Ростислава і Святополка Велика Моравія сягнула найвищого розквіту. На прохання князя Ростислава Візантія направила до слов’ян християнських проповідників. Це відбулося в ІХ ст. Князь хотів відмовитися від поганської віри й долучити свій народ до християнства, для цього людям слід було пояснити основи християнства рідною мовою. Візантійські проповідники з міста Солунь брати Кирило і Мефодій знали слов’янську мову, бо їхніми батьками були гречанка і болгарин. У 863 р. вони розробили слов’янську абетку й переклали християнські книги на слов’янську мову.
Проповіді Кирила й Мефодія знайшли відгук у слов’ян. Народ став долучатися до християнства. Римське духівництво дуже занепокоїлось впливом Візантії на ці землі, та слов’янська культура й надалі розвивалась, сповідуючи багато візантійських традицій. Створення абетки Кирилом і Мефодієм мало величезний вплив на розвиток слов’янських народів.
Чеське королівство: під владою німців
У ІХ ст. землі західнослов’янських племен чехів входили до Великої Моравії. Проте ця держава впала під натиском угрів (мадярів), і сусідні слов’янські народи об’єднались, утворивши Чехію. На неї відразу накинули оком німецькі королі. Вже в кінці Х ст. у Празі заснували єпископство, кероване з Риму, отже, традиції східного християнства на цих землях занепали.
Убивство князя Вацлава
Першими правителями Чехії були князі з династії Пржемисловичів.
Серед них найбільш відомий князь Вацлав (921—929 рр.). Його вбив рідний брат Болеслав, очоливши змову вельмож.
Череп князя Вацлава
Доля Чеського королівства була складною – воюючи проти сусідніх держав, чехи не завжди здобували перемогу. Вони стали васалами німецької імперії. ХІІІ ст. для Чехії стало часом могутності, але згодом феодали так захопилися боротьбою за престол, що у ХІV ст. він дістався німецькому імператору Карлу ІV. У Чехія йому була потрібна для розвитку свої родових володінь. Імператор на свій лад порядкував у Празі, навіть заснував університет. Поступово німці повністю заполонили Чехію, витісняючи місцеві звичаї, мову. Звісно, імператор щонайперше дбав про німців на чеських землях Під чужинський вплив потрапила й чеська знать – князі все більше у всьому схилялися до німців. Єпископи теж було переважно німецькі. Це пригнічувало й принижувало чехів. Назрівав конфлікт.
Ян Гус піднімає бунт
Невдоволені політикою німецьких «господарів», чехи врешті підняли бунт. Прагнення у повсталих були спільними – прогнати чужинців. Хоча це загальна мета, а якщо конкретніше, то городяни вимагали дешевшого доступу до церкви, вельможам кортіло прибрати до рук більше землі. Очолив боротьбу Ян Гус (1371—1415 рр.). – голова Празького університету. Він був і проповідником Віфлеємської каплиці. Від його імені й пішла назва національно-релігійного руху – гуситські війни. Ян Гус вимагав, щоб мовою богослужіння була чеська, а не латина, різко виступав проти індульгенцій (папських грамот про відпущення гріхів), засуджував і симонію (купівлю церковних посад).
На його переконання, причащання із чаші у храмах повинно бути однакове і для мирян, і для духовенства. Більше того - Гус заявляв, що в Чехії господарями й повинні бути чехи, а не німці. У проповідях він говорив про духовенство: «Я вночі не сплю, принижений і обпльований,— вони зайняті гульбою, обжерливістю, пияцтвом. Я несу хрест, йду на смерть — вони, напившись, спочивають. Я прибитий до хреста — вони хропуть на ніжній постелі».
Сміливість чеського патріота неабияк стривожила Папу Римського – він відлучив Яна Гуса від церкви, а в 1414 р. організував церковний собор. На ньому Яна Гуса визнали єретиком. Архієпископ лондонський повідомляв, що Ян Гус «збив із пуття багатьох людей, надавши народу право самому розбиратися в питаннях віри». Не допомогла сміливому чеху навіть охоронна грамота, видана Гусу імператором – цією ж рукою імператор підписав і вирок: спалити. 6 липня 1415 р. Яна Гуса спалили. Це вкрай розгнівало його прихильників. У 1419 р. вони піднялися на боротьбу, хоча самі між собою ніяк не могли знайти спільної думки.
Гуситські війни
Гусити поділилися на чашників, які виступали за причащання чашею, і таборитів. Ці бунтівники звели укріплення на горі Табор і закликали будувати Царство Боже на землі. Для цього, як їм здавалося, слід спалити всі книги, крім Біблії і зруйнувати міста. Керманичем таборитів став Ян Жижка – досвідчений полководець. Він добре організував військо – навчив стягувати гаком кінних рицарів, придумав, як легкі польові гармати поставити на візки, а свої загони оточував возами і їх скріпляв ланцюгом. Гусити один за одним розбивали рицарів п’яти Хрестових походів. Ян Жижка командував військом, хоча мав одне око. Навіть коли в бою позбувся й другого ока, все одно давав накази. У 1424 р. його скосила чума.
Пам’ятник Яну Гусу
Таборити вийшли воювати вже за межі своєї держави, і Папа, щоб подолати непокірних, пішов на хитрість. Він погодився з чашниками, щоб віряни були рівними й причащалися з однієї чаші, дозволив чеською мовою проводити богослужіння. Це посилило незгоду між таборитами й чашниками, вони почали воювати між собою. Закінчилося це сумно – у 1434 р. біля міста Ліпани таборитів ущент розбили. Згодом церва скасувала свої поступки.
3. Учитель повторює з класом поняття
Повторюємо поняття
Полабські слов'яни
Помоврські слов'яни
Індульгенція
Чашники
Таборити
4. Учитель перевіряє набуті знання
Питання для самоконтролю:
1. Коли почалося розселення слов'ян?
2. До яких слов'ян належать українці?
3. В якому році Кирило й Мефодій розробили слов'янську абетку?
4. Чому в Чехії піднялося повстання проти німців?
5. До чого закликав Ян Гус?
6. Коли почався гуситський рух?
5. Учитель ставить творче завдання всім учням для виконання у режимі реального часу.
Творче завдання: Намалюйте літери слов'янської абетки, складеної Кирилом і Мефодієм. Поясніть, як вони називаються.
6. Домашнє завдання:
1. Повторення пройденого матеріалу.
2. Прочитайте проповіді Яна Гусу проти католицького духовенства. Дайте їм характеристику.
2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010;
3. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;
4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;
5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;
6. ukrmap.kiev.ua;
7. sc4v.narod.ru;
8. mid-ages.ru.
Скомпонував і відредагував С. Г. Соловйов, кандидат наук із соціальних комунікацій
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.