Засвоєння нових знань з елементами розвитку практичних навичок
Мета
Дізнатися про культуру на українських землях початку 17 століття, зокрема про розвиток освіти та літератури.
Завдання
дізнатися про становлення братських шкіл та їх програми;
поглибити та закріпити знання за допомогою відеоматеріалу;
розвинути навички самостійної роботи з підручником та систематизації матеріалу.
Хід уроку
Привітання вчителя та оголошення теми. (1 хв)
Доброго дня, шановні учні! На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянемо культурне становище українських земель початку 17 століття. Дізнаємося про розвиток братських шкіл, предмети, які в них викладалися а також про деяких цікавих історичних особистостей даного періоду.
Мотивація, перевірка домашнього завдання. (5-7хв)
Учитель розповідає, які переваги отримає учень, вивчивши дану тему (нові знання, навички, емоції, хороші оцінки тощо).
Перевірка домашнього завдання проходить у форматі, який вчитель визначає в залежності від багатьох факторів: рівень підготовки класу, яким саме було домашнє завдання.
Актуалізація опорних знань (3-5 хв)
Чи пам"ятаєте ви, коли і де була заснована перша братська школа?
У XVII ст. число шкіл збільшилася: у 1609 р. існувала школа при Львівському Богоявленському братстві, в 1613 р. відкрилася школа при Мінськом Петропавлівському 2-м братерстві, в Києві братська школа з'явилася в 1615 р., в Луцьку - в 1619/20 р. На початку XVII ст. виникли братські школи в Замості, Холмі, Вінниці, Немирові, Пінську. Школи з початковим навчанням стали організовуватися і при невеликих сільських або містечкових братствах. Між братствами існувало тісне співробітництво, в т. ч. у сфері освіти. Так, спочатку Львівське братство посилало у Вільно вчителів і книги, вихованці віленського училища викладали у Львові; у 20-х рр.. XVII ст. багато вчителів виїхало зі Львова до Києва. Типовим явищем були тимчасові вчителі та учні, які не мали постійного місця викладання або навчання.
Доля братських шкіл була різна. Протягом всього часу свого існування найважливішим центром духовної просвіти залишалася київська школа, яка з'явилася в середині XVII ст. Однак більшість шкіл втратили своє значення, занепад братньої освіти почався в сер. XVII ст., в кінці XVII - поч. XVIII ст. велика частина братств під тиском католиків і уніатів закрилися або прийняла унію. До кінця XVIII - початку XIX ст. продовжували існування братства в Бресті, Більську, Вільно, Заблудові, Пінську, Слуцьку, Мозирі та інших містах і містечках, але школи при братствах закрилися або викладання в них було зведено на рівень початкового навчання грамоті.
Брест сьогодні
Пінськ сьогодні
Вільно сьогодні
Організація навчального процесу
У братських школах давали початкову і середню освіту, причому світську. Перші братські школи називалися греко-слов'янськими, велика увага приділялася церковнослав'янській мові, грецьку мову вчили не скрізь, найкращим чином її викладали у львівській школі. Дуже скоро в програму було введено викладання латини, яка була у Речі Посполитій мовою судового діловодства, освіти і науки, а також польську мову і „просту мову”.
Братські школи були влаштовані за зразком протестантських гімназій і єзуїтських колегій. У школах викладалися предмети, які становлять тривіум (trivium) - граматика, риторика і діалектика - і квадривіум (quadrivium) - арифметика, геометрія, музика й астрономія. Курси філософії читалися в найбільш великих школах, медицина і богослов'я викладалися лише в київському училищі.
Заняття починалися 1 вересня, учні вчилися 6 днів на тиждень. Уроки заучувалися напам'ять і щодня перевірялися аудиторами, які призначалися з учнів. Практикувалися класні (exercitio) і домашні (occupatio) письмові вправи. У старших класах перевірка знань здійснювалася за допомогою диспутів по суботах, у київській школі наприкінці року влаштовувалися публічні диспути на латині.
Вчителю допомагали вихованці старших класів (протосхолії). Існувала система заохочень, наприклад, кращі учні сиділи на більш високих місцях у класі. Тілесні покарання застосовувалися тільки в молодших класах, але вчителі зобов'язувалися застосовувати їх „не тиранськи”.
Буквар церковнослов’янської мови
Поділ на класи з'явилося в братських школах у XVII ст. У київській школі було 7 класів. У нижчих - фарі (підготовчому), інфіме, граматиці і синтаксими викладалися церковнослав., лат., грец., польська мови і «проста мова». У вищих класах поетики, риторики і філософії навчання велося на латині. Особлива увага приділялася викладанню красномовства і поетики, на свята і річниці учні складали урочисті промови, часто у віршах. У школах Львова, Луцька, Києва здійснювалися театральні постановки, з цією метою видавалися драматичні діалоги і декламації. Це були оригінальні твори або переробки грецьких авторів.
Велика увага в братських школах приділялася релігійно-моральному вихованню студентів у дусі православ'я, цій меті служили обов'язкові розмови на моральні теми по суботах; в неділю всі учні збиралися в школі, де їм пояснювали значення свята, а потім йшли на літургію.
Польська мова
Навчальна література
Церковнослов'янську мову в школах вивчали за букварями Івана Федорова (Острог, 1574) і Лаврентія Зизанія. Перша граматика церковнослав'янської мови вийшла у Вільно в 1586 р., найбільш повної і відомою була «Граматики славенський правилноє синтагма» Мелетія Смотрицького. «Граматика, альбо Додавання писемності, хоча ся учити славеньского мови малолітнім отрочат» (Вільно, 1621), написана Мелетієм Смотрицьким на основі більш раннього твору, являє собою абетку з елементами граматики, вона лягла в основу абетки В. Ф. Бурцова ( М., 1634).
Першим церковнослов’яно-руським словником став «Лексис» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). Найбільш повним словником (близько 4 тис. слів) був «Лексикон слов'яно-роські» Памви Беринди (К., 1627). Латину вчили по граматиці Корнелія Валерія, М. Альвареса, Елія Доната, а також за посібником з латинської фразеології Альда Мануція.
Робота класу в режимі реального часу
По підручнику в режимі реального часу учні проводять дослідження на тему „Найважливіші братські школи” та складають таблицю:
Братська школа (назва)
Рік створення
Особливості діяльності
Пересувні друкарні. Кирило Ставровецький На зорі книгодрукування часті переїзди приватних друкарень з міста в місто були звичайні. У наступні десятиріччя тільки великим підприємствам, які мали постійні джерела доходів, вдавалося тривалий час вести видавничу діяльність одному місці. Типовий приклад пересувних друкарень – видавнича діяльність Кирила Транквілліона Ставровецького.
Він часто міняв місця діяльності: Львів, потім переїзд на короткий термін в Вільно, а потім знову Львів, Унівський монастир, Замостя. Ставровецький був одним з найталановитіших українських літературних діячів 1-ї половини 17 ст. Саме через те, що його твори були досить оригінальні, виявилося неможливим видати його книжки в друкарні братства чи в Лаврській. У творі «Зерцало богословія» були виявлені ігуменом Іовом Княжницький неправомірні думки. Ця книга була першою спробою на Україну самостійно викласти богословську систему. Крім того, в книзі можна було знайти матеріали світського характеру, що не допускалося тоді в книгах богословського змісту. Ставровецького порекомендували не друкувати книгу до її розгляду знавцями церковної літератури. Але він не побажав давати в цензуру свою працю і надрукував його за свої кошти.
Ще більш ворожу реакцію викликала наступна книга Ставровецького - «Євангеліє учительне», що вийшло з датою 9.11.1619 р. Вихід «Євангелія учительного» викликав гострі суперечки. Ставровецький, приєднавшись до унії, з 1626 року і до смерті був ігуменом Єлецького монастиря.
«Євангеліє учительне»
Єлецький монастир
Існує думка, що Ставровецький перевіз до Чернігова рохмановскую друкарню. Але це не так. У його єдиному чернігівському виданні (збірка віршів «Перло многоценное» всі друкарські матеріали відрізняються від застосування як у Почаєві так і в Рохманові. Збірка вийшла 7.09.1646 р. в одному з сіл (Горбова або Авдіївці) Єлецького монастиря.
Кирило Транквілліон Ставровецький був мандрівним друкарем, але його правильніше назвати мандрівним видавцем. У всіх трьох книгах підкреслено, що вони видані на кошти автора. Але в той же час у перших двох книгах «друкарня» не названа власністю Ставровецького. Тому припускають, що в Почаєві та Рохманові він був співвласником друкарні та користувався послугами майстра, що мав своє власне друкарське обладнання.
Сучасна друкарня
Домашнє завдання
1. Вивчити матеріал за підручником, заповнити словнички.
2. За бажанням написати повідомлення на тему "Пересувні друкарні"
Список використаних джерел: 1. Урок на тему "Культура України. Розвиток освіти і літератури." вчителів Міжнародного ліцею "Гранд" Васильєва В.С., Домарецької О.В. 2. Урок на тему "Культура України на початку 17 століття" Панчук Олени Миколаївни, учителя історії, Рівненська обл. 3. Власов В. Історія України: Підручник для 8-го класу. - К.: Генеза, 2005 4. Пам'ятки братських шкiл на Украïнi, кiн. XVI - поч. XVII ст.: Тексти и дослiдження / Ред. В. I. Шинкарчук. К., 1988 5. О. Гісем, О. Мартинюк Історія України. 8 клас. Плани-конспекти уроків: Навчальний посібник. – К., 2008
6. О. К. Струкевич, І. М. Романюк, Т. П. Пірус Історія України 8 клас, 2008
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Васильєва В.С.
Домарецької О.В.
Любименко В.В.
Панчук О.М.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
