Гіпермаркет Знань>>Музика>>Музика 8 клас.Повні уроки>> Музика: Електронна музика. Інформатика та комп’ютерна музика.Повні уроки.   

Тип уроку

Комбінований

Мета

• Дослідити явище музичної культури – Електронну музику;
• Дослідити напрямоки мистецтва, як систему певних музичних та ідейно-художніх ознак;
  

Задачі уроку

• Ознайомити учнів з історією музичної культури 20 століття.
• Розвинути художньо-історичне мислення учнів;
• Показати соціально-політичну обумовленість музично-історичного руху;
• Підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.

Хід уроку

• Вступне слово вчителя.
• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео та прослузовування музичних творів.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі

Учень повинен знати

• Окремі художні явища у соціокультурному просторі;
• Досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики.

Учень повинен вміти

Вміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності.

Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв)

В наш час, мабуть, не знайдеться людини, котра не чула електронної музики.

Проте чи правильно ми розуміємо це слово?

Чи розпізнаємо електронну мелодію з-поміж усіх інших? 

Як ми сприймаємо електронну музику: як математику чи живу субстанцію?

На всі ці запитання ми зможемо відповісти в кінці уроку.

Для кожної музичної епохи характерний свій інструмент. Розквіт скрипки розпочався у часи Вівальді та віденських класиків, фортепіано прославили Шопен і Ліст. Сьогоднішні форми музичного мислення, його мова якісно відмінні від тих, які були притаманні, скажімо, бароко. І це не випадково. Вони найточніше відповідають духовній атмосфері XX століття — століття електрики, атома, нових машин і винаходів.

Новому змістові відповідають нові форми музичного вираження. Зв'язок з певними традиціями можна знайти в будь-якій музиці, хоча в загальній історії її розвитку було чимало радикальних змін музичного складу, наприклад, перехід від одно - до багатоголосся). Не менш значними й важливими перемінами в еволюції музичного мислення позначений наш час: панування з XVII ст. гомофонно- гармонічного викладу (поділ голосів на головний та акомпанемент), поява модальної техніки, збагачення акордики зумовили розвиток музики, написаної поза ладовими та гармонічними зв'язками.

Невпинне прагнення створити щось безпрецедентне, винайти нечувані звуки, тембри, зумовлені розвитком науки і техніки, інтерес до нових інструментів, пристроїв, котрі могли б збагатити засоби музичного вираження, безпосередньо наблизили композиторів, які вже пробували свої сили в серіальній техніці й пуантилізмі до ідеї електронної музики.

Електронна музика — це широкий термін, що позначає музику, створену з використанням електронного устаткування. За класичним визначення Е. Денисова електронна музика — це «музика, звукові об'єкти якої утворені електронними генераторами» . Матеріальною основою електронної музики є електронно вироблені, препаровані та синтезовані звуки. Будь-який звук, створений за допомогою електричного сигналу, може бути названий електронним. Тому термін електронна музика іноді помилково застосовують до музики, що виконується на звичайних акустичних інструментах, тільки тому, що в записі або при виконання використовувалися електронні підсилювачі (наприклад в джазі або в народній музиці). Принципи ж і цілі власне електронної музики «...полягають у створенні виключно засобами електрики тонів і звуків у механічній їхній реалізації, при якій виключається виконавець». Таке визначення нового творчого методу дав Герберт Аймерт — композитор і теоретик Кельнської студії.

Витоки

Ера електронної музики тісно пов'язана і в певному сенсі є продовженням ери звукозапису. Перший електронний інструмент — музичний телеграф, винайшов Еліша Грей в 1876 році. Наступне десятиліття принесло кілька подібних винаходів, однак початково вони сприймалися, як курйози і не отримували більшої значимості. В 1907 Феруччо Бузоні опублікував есе «Нарис нової музичної естетики», в якому спрогнозував розвиток електромузичних інструментів і їх вплив на становлення нових напрямків сучасної музики. З самого початку електронна музика увійшла до найбільш авангардних течій мистецтва 20 століття. Перший концерт «футуристичної музики» («Art of Noises») відбувся в 1914 році в Мілані. 12 червня 1926 в Нью Йорку відбулася перша радіотрансляція першого поліфонічного електроінструменту Піанорад. Твори з класичного репертуару грав Ральф Крістман.

В 1919 російський винахідник Лев Термен сконстроював терменвокс. В Парижі в 1928 було презентовано електромузичний інструмент Динафон. На концерті було зіграно два твори, спеціально написані для динафону: Характерні варіації для шести динафонів Ernesta Fromaigeata та балет «Металеві рози» Артура Онеггера. В 1929 заснована перша студія електронної музики Studiogesellschaft für Elektroakustische Musik в Дармштадті (Німеччина), в якій використовувались інструменти, сконструйовані Jörga Megera, серед яких — електрофон. В 1932 на Радіовиставці в Берліні виступав Електронний оркестр під керуванням Heinrich Hertz, даючи по десять концертів щоденно. Кожному з виступів передували лекції професора Gustawa Leithausera. До складу оркестру входили: 2 Терменвокси, Траутоніум, Гелертіон, електророяль, електропіаніно, електроскрипка та електрична віолончель. В 1939 році Джон Кейдж створив Imaginary Landscape #1, який вважається першою композицією, в яких було використано попередньо записані немузичні звуки (відтворювані з двох грамофонів).

Джон Кейдж 

1940-ві роки — новий етап розвитку електронних інструментів. Новітнє обладнання звукозапису намагаються використати для пошуків нових музичних форм, побудованих на перетворених звуках музичних інструментів або немузичних звуків. Цей напрямок пошуків дав початок т.зв. конкретній музиці. Піонером нового напрямку став французький композитор П'єр Шафер.

П'єр Шафер

Іншим напрямком була власне електронна музика, творці якої працювали над штучною електричною генерацією звуку, його перетвореннями та організацією в цілісні музичні твори. Першою значною композицією цього напрямку електронної музики стали твори Карлхайнца Штокхаузена (який раніше працював в напрямку конкретної музиці) в 1953—1954 роках — Studie I та Studie II. В 1950 синтезатор RCA MkII був переданий до музичного центру Princeton Electronic навколо якого гуртуються композитори Otto Luening, Vladimir Ussachevsky, Milton Babbit та інші, створюючи авангардних електронинх композицій. В тому ж році італійський композитор Лучано Беріо відкриває студію електронної музики в Мілані. Через рік подібна студія відкривається в RTF, а в 1952 — в Кельні. В 1957 створена студія при Польському Радіо в Варшаві. У 1958 році на Всесвітній виставці у Брюсселі Едгар Варез та архітектор Ле Корбюзьє (автор ідеї візуальної акустики) демонстрували свій грандіозний проект — «Електронну поему».

Лучано Беріо

Карлхайнц Штокхаузен

Світлові ефекти, фотознімки, конструкція з ідеальною внутрішньою акустикою, величезна кількість гучномовців для кращої просторової організації звучання твору і найточнішого втілення задуму. Це одна з найперших спроб новими «молодими» засобами виразності втілити глибинні, загальнолюдські проблеми. В 1959—1969 роках для німецьких музикантів (Мауріціо Кагель, Bengt Hambreus Miko Kelemen, Josef Riedl) отримують доступ до електромузичної студії Сіменса, початково створеної для прикладної музики. В 1957 р. радянським інженером Є.В.Мурзіним був сконструйований фотооптичний синтезатор АНС. З 1967 по 1971 в Москві була відкрита спеціалізована Експериментальна студія електронної музики, в якій працювали композитори Альфред Шнітке, Софія Губайдуліна, Едісон Денисов та інші. Одночасно, з розвитком комп'ютерних технологій винаходять алгоритми, що дозволяють комп'ютерного створення музики. Щоправда більшості комп'ютерним композиціям крім технічної коректності бракувало витонченості. Найбільших успіхів в цьому напрямку вдалося досягти Янісу Ксенакісу. Найвидатнішими творцями електронної музики з часів її початку до 70-х років були: Едгар Варез, Олів'є Мессіан, Даріус Мійо, Артур Онеггер, Яніс Ксенакіс, Карлхайнц Штокхаузен, Джон Кейдж, Луїджі Ноно та інші.

Карлхайнц Штокхаузен

Янісу Ксенакісу

Музика майбутнього

Група вчених з університету Pompeu Fabra, Барселона, зараз розробляють цікавий пристрій, або навіть систему пристроїв, які можуть дати поштовх розвитку електронної музики. Власне, сучасне мистецтво і так розвивається, але розробка іспанців, названа Reactable, це щось. Ще півроку назад Reactable був всього лише концептом, а зараз це реальною працюючий прототип майбутнього універсального пристрою, який "творить" музику.

Reactable складається з електронного столу з сенсорною поверхнею, яка реагує на дотики, і окремих компонентів, кожен з яких, будучи опущений на цей стіл, утворює звук або гамму звуків певної тональності та гучності. Наближаючи або віддаляючи компоненти один від одного, можна добиватися різного звучання, або навіть створювати цілу композицію. Гучність можна теж легко змінювати - як саме, стане зрозумілим при перегляді відео.

Вчені із згаданого вище університету вже досить давно працюють над проектом створення сучасної системи для музикантів - їх робота одночасно ведеться у напрямі зміни дизайну існуючих систем і розробки технологічних нововведень для композиторів і ді-джеїв. Вченим вже привласнено декілька нагород, а відома співачка Бйорк навіть використовувала Reactable в останньому своєму турі по світу.

Чим ж є Reactable? Творці стверджують, що їх дітище має наступні переваги:

- можливість спільної роботи. Спільно можна працювати як локально, так і віддалено.

- інтуїтивно-зрозумілий інтерфейс. Дійсно, для такого пристрою складно створити зрозумілу інструкцію. Краще всього навчитися працювати, відчувши Reactable в дії.

- звук легко змінюється і зберігається.

- система буде зрозумілою навіть для дітей.

- система підходить як для домашнього використання, так і для концертів і виступів.

Є деяка схожість між Reactable і Microsoft Surface, проте виріб іспанців "заточений" під звук, а ось аналог від корпорації Microsoft в першу чергу використовується для роботи з фотографіями. Reactable - мультисенсорна поверхня, яка реагує практично на все, особливо на функціональні вузли, створені спеціально для даної системи. Напевно, у ді-джеєв ще не було можливості так повно реалізувати свої уміння і бажання. Залишилося тільки дочекатися, коли дана система поступить у продаж.

Нижче приведено відеоролики з демонстрацією роботи Reactable, ця система ще повинна "дороблятися", поки цілісної композиції почути не довелося.

Поняття та терміни

Імітація

Це латинське слово (imitatio) означає наслідування. Імітувати - означає наслідувати. У мистецтві, та й у житті, імітація зустрічається дуже часто.Майже кожна людина вміє імітувати манеру розмови, жести та міміку інших людей, спів птахів, голоси тварин. У деяких видах мистецтва - в театрі, в кіно, в радіопередачах і телеспектаклях часто доводиться зображати - імітувати - шум дощу, свист вітру, удари грому, гул морського прибою і інші звуки. У музиці термін «імітація» означає особливий прийом розвитку. Їм прийнято називати повторення мелодії, яка тільки що прозвучала в іншому голосі або в іншого інструменту. Найчастіше імітація зустрічається у творах поліфонічного складу (терміни «поліфонія» і «гомофонії» пояснюються в оповіданні про багатоголоссі). Якщо вам доводилося слухати фуги Баха чи Шостаковича, то ви, напевно, помітили, що починається фуга одноголосно.Потім мелодію, виконану першим голосом, повторює другий - від іншого звуку. Далі з тією ж мелодією вступає третій, а потім і четвертий голос.

Імітація зустрічається і в гомофонной музиці, проте якщо в поліфонічної вона - основний і абсолютно неодмінний прийом поєднання голосів, то в музиці гомофонно-гармонічного складу вона використовується лише зрідка.

Список використаної літератури

• Урок на тему "Електронна музика . Інформатика та комп’ютерна музика" учителя музичної школи № 1 Козубської В.М. з м. Луцька Волинська область
• Урок на тему "Електронна музика . Інформатика та комп’ютерна музика" учителя музичної літератури та сольфеджіо музичної школи № 1 Парфенюк А.М. з м.Луцька Волинська область
• Методичні вказівки по проведенню уроку учителя Ширкової Світлани Анатоліївни
  
• Кривцун О. Эстетика : учебник для гуманит. вузов и факультетов / О. Кривцун. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 447 с.
• Холопова В.Н. Три стороны музыкального содержания / В.Н. Холопова // Музыкальное содержание: наука и педагогика : материалы Первой Рос. науч.-практ. конф. (4 – 5 декабря 2000 г., г. Москва). – М. – Уфа : РИЦ УГИИ, 2002. – С. 55 – 76.
• Експресіонізм. Драматургія. Живопис. Графіка. Музика. Кіномистецтво. Сб. ст., М., 2005; Вальцель О., Імпресіонізм і експресіонізм пер.(переведення) з йому.(німецький), П., 2004;
• Юнг К.Г. Дух в человеке, искусстве, литературе. – Минск: Харвест, 2003. – 190 с.
• youtube. com

Над уроком працювали: учитель Козубська В.М., учитель Парфенюк А.М., дипломований спеціаліст Муха О.М

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.