Тема:Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям. Європейське і українське бароко. Визначення бароко як літературного напряму. Мета: Ознайомити учнів із літературним напрямком - бароко, мотивація навчальної діяльності. Тип уроку: урок-лекція
Один з найвагоміших стилів літератури і мистецтва в європі 16-- 18 ст ст, барокко формується в епоху інтенсивного об’єднання націй і національних держав (головним чином абсолютних монархій).
Барокко увібрало в себе нові уявлення про різноманіття світу, єдність, безмежність і, про його вічну мінливість і драматичну складністьі, інтерес до природної стихії, до реального середовища, що оточує людину, барокко замінило гуманістичну художню культуру Відродження .
В барокко немає властивих ренесансній культурі класичних уявлень про строгу закономірність буття і гармонію, про безмежні можливості людини, його волі і розуму, естетика бароко будувалася на колізії людини і світу, плотського початку і ідеального, розуму і влади ірраціональних сил. Людин в мистецтві бароко зображають багатоплановою особою, в неї складний внутрішній світ, залучений в коловорот і конфлікти середовища. Одна з найцікавіших епох в історії світової культури це епоха барокко. Вона драматична, інтенсивна, динамічна, контрастна і, в той же час, гармонічна, цілісна. Епоха бароко незвичайно близька по духу для нашого часу – гіпердинамічного, смутного, невизначеного, шукаючого впорядкованості і стабільності.
В різний час в термін "барокко" вкладався різний зміст. Зпочатку він носив образливий відтінок, маючи на увазі безглуздість, абсурд (можливо, він сходить до португальського слова, що означає потворну перлину). В даний час він його використовують в мистецтвознавчих працях для визначення стилю, що панував в європейському мистецтві між ман’єризмом і рококо, тобто приблизно з 1600 р. до початку 18 століть. Від ман’єризму. Барокко мистецтво успадкувало динамічність і глибоку емоційність, а від Ренесансу - грунтовність і пишнота: межі обох стилів гармонійно злилися в одне єдине ціле. Існує декілька версій походження терміну:
1) від італійського “baruecco” - перлина неправильної форми; 2) “barocсo” - одна з форм схоластичного (релігійно-догматичного) силогізму (міркування, в якому дві посилки об'єднано загальним терміном); 3) від італійського barocco -- химерний, дивний;
Стиль барокко знайшов своє вираження і в літературі. І якщо архітектура, скульптура і живопис прагнули до єднання, то і в літературі можна спостерігати аналогічні явища: лірика прагне до монументальності, величності. В той же час для неї характерна деталізація, орнаментика (Драйден “Бенкет Олександра, або сила гармонії” 1697г.)
Стилю бароко в музиці біль за все характеризує італійське визначення barocco -- химерний, дивний:
Среди двора фонтан, наполненный до края, Кристальная струя звенит, не угасая На влажный алебастр, спадая с вышины Есть сто чудовищ там - фонтана украшенье - Необычайно тел причудливых сплетенье, Как ваза, светлый круг бассейна вознесен, Под ним из камня столб - подставкой служит он. Жорж де Скюдери “Аларих, или побежденный Рим” 1654 До стилю барокко можна віднести і пізню творчість Мільтона, його поеми на біблейські сюжети: ”Втрачений рай”, “Повернення в рай”, “Самсон-борець”. Для його творчості характерні: масштабність поеми; поєднання плотської, матеріальної стихії з високою духовністю; рельєфні образи; нагромадження деталей; панування ідеї про подвійність і суперечність життя, боротьбу добра і зла. В той же час відбувається відродження героїки, особливо у французькому романі: 1) Мадлен де Ськюдері “Артамен або великий Сер” (1649-1653). Відмінні риси: громіздкість, багатослівність, подробиця і живописність описів; риторична величність мови героїв; 2) “Міщанський роман” (1666г.) Антуана Фюретьера; 3) “Симпліциссимус” (1668г.) Гріммельсхаузена. Характерний: розпливчатість на безліч епізодів, поєднання символіки і натуралізму. “У кожній конкретній до відчутності, підкресленої до натуралізму сцені присутнє якесь відвернення від реальності в її безпосередній даності... Умовно не лише зображення обстановки, але і самого героя. Він - ... повчальний приклад, що ілюструє етичні і філософські положення автора” (Морозов) «Українське» бароко
Українська національна революція 1648 - 1676 рр. привела до створення української держави. Частина її на території Лівобережжя (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст Революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, художньої літератури і тому подібне
У другій половині XVII ст Україні поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва. У його рамках розвивалися ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне барокко «високе», «середнє» і «низьке». Останнє тісно пов'язане з фольклором. Мистецтво барокко відрізняється динамізмом, схильністю до алегоричного віддзеркалення дійсності, пишнотою і театралізацією, що підсилює емоційний вплив на глядача.
У «українському» бароко творчо поєдналися європейські традиції з традиціями народної дерев'яної архітектури. Живопис також увібрав найкраще досягнення барокко - багатий декор, позолоту, складну композицію, з'єднавши їх з традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами - Львовом, Києвом - сформувалися нові художні школи в Чернігові, Сіверському для Новгорода. Українська музика періоду бароко - найвище досягнення національного мистецтва багатоголосий партесноє спів. Він відрізнялося гармонійністю і простотою. Помітну роль в його поширенні зіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Е. Завадовський, М. Замаревіч, І. Календа і ін. Література. Починаючи з XVIII ст в українську літературу входять нові напрями. На противагу дидактичній і теологічній літературі починає формуватися світська, в якій збільшується жанрова різноманітність: сатира, епіграма, емблематічная поезія і ін. Найбільшу популярність придбав І. Велічковський, автор емблематічних збірок «Млеко» і «Зегар» і збірок епіграм, ієромонах До. Зінов’єв, сатирик Д. Туптало, С. Яворський, Г. Сковорода і ін. У творах цих авторів просліджуються мотиви народної творчості, сентименталізм, відбивається побут українського народу, героями стають міські жителі, ремісники. Зароджується сатирична поезія. У сатиричних віршах розкривається не краще відношення до церкви і її служителів. Переважно ці твори анонімні. До оригінального вигляду літературної творчості можна віднести проповіді. Це був своєрідний жанр, який вміщав певну історичну інформацію, формував моральні принципи, здійснював порівняльний аналіз біблейських героїв з сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти і приказки. Відомими авторами того часу були К. Ставроцький, який видав збірку проповідей «Перлина коштовна», П. Могила, М. Смотрицький, Ю. Аникій.
Список використаних джерел: Урок на тему : Барокко в літературі., Вулик Н. Д. учителя світової літератури, сш №11, м Київ. Урок на тему : Українське барокко Олійник А. Б., учителя світової літератури, сш №10, м Рівне. Берестовська Культурологія: Навчань. посібник. - Сімферополь, 2003. Кононенко Б.І. Основи культурології: Курс лекцій. - М-код.,2002. Культурологія: Навчань. посібник /Под ред. А.А. Радугина. - М., 2008. Петрова М.М. Теорія культури: Конспект лекцій. - З.-П., 2000. Самохвалова В.І. Культурологія: Короткий курс лекцій. - М-код.,2002. Скворцова Теорія і історія культури: Підручник. - М., 1999. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Над уроком працювали
Вулик Н. Д.
Олійник А. Б
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.