Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Еволюція образу Раскольнікова. Повні уроки Тема: Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини» Роман Злочин і кара» був написаний в часи бурь і потрясінь післяреформеного часу, коли в суспільстві в найбільш яскравій формі виявилися всі протиріччя і контрасти. Всюди цинічно проголошувалася мораль грабежу і збагачення як принцип "нової" моральності. Проте Достоєвський зберіг віру в людяність, в перемогу вікових принципів моральності. Переломний характер своєї епохи письменник яскраво відобразив через якнайтонший аналіз психічного складу особи, глибоко проникнувши в протиріччя думки, свідомості, всього духовного життя сучасної йому людини.
І всі події і персонажі покликані відобразити згубну суть цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя. Головною меою свого твору Ф. М. Достоєвський ставив саме демонстрацію і доказ неспроможності, помилковості теорії Раськольникова.
Якщо ти попрямуючи до мети почнеш дорогою зупинятися, щоб кидати камінням у всяку собаку, що гавкає на тебе, то ніколи не дійдеш до мети. Ф. Достоєвський
Цей ділок, чиї життєві принципи засновані лише на егоїстичному розрахунку, викликає в Раськольникова гидливість і презирство. Ще з листа матері він безпомилково вгадує підлу натуру Лужіна. Проте при всьому цьому, під час зустрічі з ним, Родіон, до власного жаху, помічає очевидну схожість. Між ними, без сумніву, існує щось загальне.
Проповідь розумного "розрахунку вигоди", представлена в романі на руку Лужіну і Свідригайлову, вона виправдовує буржуазне свавілля, "свавілля індивідуальної розсудливої здатності кожного, незалежно від рівня його інтелектуальної, емоційної і етичної культури". Такі як Лужін і Свідригайлов легко опошляють і пристосовують до своїх дрібних егоїстичних інтересів цю етичну теорію. А це і є першою ознакою її недосконалості, нежиттєздатності.
Молодой человек переступил через порог в темную прихожую, разгороженную перегородкой, за которою была крошечная кухня. Старуха стояла перед ним молча и вопросительно на него глядела. Это была крошечная, сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье, а на плечах, несмотря на жару, болталась вся истрепанная и пожелтелая меховая кацавейка. Старушонка поминутно кашляла и кряхтела. Должно быть, молодой человек взглянул на нее каким-нибудь особенным взглядом, потому что и в ее глазах мелькнула вдруг опять прежняя недоверчивость. Небольшая комната, в которую прошел молодой человек, с желтыми обоями, геранями и кисейными занавесками на окнах, была в эту минуту ярко освещена заходящим солнцем. «И тогда, стало быть, так же будет солнце светить!..» — как бы невзначай мелькнуло в уме Раскольникова, и быстрым взглядом окинул он всё в комнате, чтобы по возможности изучить и запомнить расположение. Но в комнате не было ничего особенного. Мебель, вся очень старая и из желтого дерева, состояла из дивана с огромною выгнутою деревянною спинкой, круглого стола овальной формы перед диваном, туалета с зеркальцем в простенке, стульев по стенам да двух-трех грошовых картинок в желтых рамках, изображавших немецких барышень с птицами в руках, — вот и вся мебель. В углу перед небольшим образом горела лампада. Всё было очень чисто: и мебель, и полы были оттерты под лоск; всё блестело. «Лизаветина работа», — подумал молодой человек. Ни пылинки нельзя было найти во всей квартире. «Это у злых и старых вдовиц бывает такая чистота», — продолжал про себя Раскольников и с любопытством покосился на ситцевую занавеску перед дверью во вторую, крошечную комнатку, где стояли старухины постель и комод и куда он еще ни разу не заглядывал. Вся квартира состояла из этих двух комнат.
Тепер герой Достоєвського бачить, що реально, а не фантастично стати "володарем" - значить, йти шляхом таких як Лужін і Свідрігайлов: від одного злочину до іншого. І єдиний вихід і можливість уникнути повного етичного падіння полягає для Родіона в тому, щоб знайти мужність, здолати себе. Прийти до розуміння цього, допомогти героєві прийняти вірне рішення і сзвернути із згубної дороги.
Можна сказати, що Раскольніков в чомусь Наполеон, що дійсно не відбувся. Він володіє сильним характером, і це Достоєвський показує у фіналі роману. Раскольніков в душі так і не розкаюється в злочині, він не відмовляється від своєї теорії.
Розкрийте особливості системи образу роману, зокрема – образу Родіона Раскольнікова (він скоїв злочин проти суспільних норм і законів: він став вбивцею, він пожертвував іншими ради себе);
Прослідкуйте і підтвердіть цитатами з тексту еволюцію образу Раськольникова;
Над уроком працювали Власенко Н. М. Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ. |
Авторські права | Privacy Policy |FAQ | Партнери | Контакти | Кейс-уроки
© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний - Владимир Спиваковский
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов -
гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: