Голодомор - масовий голод, що охопив обширні території і призвів до значних людських жертв на території Української РСР в першій половині 1933 року на тлі голоду в СРСР в 1932-1933 роках. Політичні опоненти більшовиків називали організацію голоду на Україні в цей період їх самим страшним злочином.
Економічно обгрунтована примусова колективізація в СРСР у 1929-1930 роках призвела до різкого занепаду сільськогосподарського виробництва, у тому числі й хліба. Проте план хлібозаготівель був збільшений. У 1930 році з України вивезли 7,7 млн тонн зерна, яке головним чином пішло на покриття експортних зобов'язань країни. У 1931 році республіка знову повинна була здати планові 7,7 млн тонн, у той час як урожай зерна знизився до 5 млн тонн.
У 1931 році в п'яти регіонах СРСР - в Західному Сибіру, Казахстані, на Уралі, на Середній і Нижній Волзі - внаслідок посухи був неврожай, що значно скоротило хлібні ресурси країни. Некомпетентна політика в сільському господарстві і екстенсивний експорт зерна урожаю 1931 року зробили ситуацію критичною. У 1932 році вийшов ще більший спад виробництва продуктів харчування, і насамперед за рахунок основних хлібовиробних районів СРСР - зернових районів УРСР і Кубані. До початку осені 1932 року країна почала відчувати труднощі з забезпеченням міського населення продовольством. До початку весни 1933 року в цілому по країні ситуація з продовольством була важкою - перебої з продовольством були навіть в Москві та Ленінграді і в ряді військових округів РСЧА. Голодували Західна Сибір, Урал, Середня і Нижня Волга, ЦЧО. Але ситуація на Україні, Північному Кавказі і Казахстані була вкрай гострою.
На початку 1930-х років з українського села був вилучений за державними заготівлях весь хліб. Там, де не знаходили хліба, у боржників по хлібозаготівлі в порядку "натуральних штрафів" вилучали продукти харчування. А так як ще перед колективізацією почався масовий забій худоби, в результаті план по м'ясу був виконаний лише на 10-12%. М'ясо вивозилося у великі індустріальні центри, а в селі його не було.
Позбавлені продовольства, селянські сім'ї не могли дожити до нового врожаю. На початку 1932 року голод поширився по всій України і Кубані. Керівники Компартії України неодноразово зверталися до Сталіна з проханням скоротити спущений план по хлібу. Однак ніяких поступок зроблено не було.
Викачування зерна з голодної республіки вимагало залізної дисципліни, повного покори. У серпні 1932 року була введена смертна кара за розкрадання колгоспної власності (Закон про "п'ять колосків"). По країні до початку 1933 року за неповні п'ять місяців за цим законом потрапило під суд майже 55 тисяч осіб, з них 2110 - до вищої міри покарання. Для вибивання залишків хліба з міст у села направили 112 тисяч членів партії, людей, що не знали проблеми села. Райони, що не справляються зі здачею зерна, заносилися в "чорні списки". У "чорному списку" виявилося 86 районів республіки.
27 листопада 1932 Сталін на спільному засіданні Політбюро і ЦВК пояснив труднощі з заготовками хліба "проникненням в колгоспи і радгоспи антирадянських елементів, які організували саботаж і зриви". Газета "Правда" від 4 і 8 грудня 1932 закликала до рішучої боротьби з кулаками, особливо на Україну. 24 січня 1933 союзний ЦК звинуватив Компартію Україні у провалі збору зерна, в притупленні більшовицької пильності і направив на Україні секретаря ЦК Павла Постишева. Зі своїх посад були зміщені 237 секретарів райкомів, 249 голів райвиконкомів, понад половини голів колгоспів.
Масові масштаби смерть від голоду прийняла на початку березня 1933 року. ОГПУ вело облік померлих тільки до 15 квітня 1933 року. За цим зведеннями кількість жертв за чотири з половиною місяці склало 2420 тисяч 100 осіб. Випадків людоїдства - 2500.
За даними вітчизняних істориків, кількість жертв в Україні визначено у 7 млн 200 тисяч осіб. За даними комісії конгресу США ця цифра складає 10 млн осіб. У 2003 році французькі демографи дійшли висновку, що в 1932-1933 роках Україна не дорахувалася 4,6 млн людей.
За оцінками російських учених, 2 млн людей загинули в Казахстані і Киргизії та 2-2,5 млн. - в РРФСР. При цьому дані ЗАГСів свідчать, що й на Україну, і в інших республіках СРСР люди гинули незалежно від їх національності.
У лютому 1933 року, коли голод на Україні та Північному Кавказі прийняв гігантські масштаби, а колгоспні засіки перед посівною кампанією виявилися порожніми, був прийнятий указ ЦВК і РНК "Про допомогу в сівбі колгоспам Україна і Північного Кавказу", згідно з яким цим регіонам виділялася насіннєва позика . Голод вдалося ліквідувати тільки до початку 1934 року.
Серед як істориків, так і політиків не досягнуто спільної думки щодо причин, що призвели за собою Голодомор. Існує точка зору, згідно з якою масова загибель населення України від голоду була багато в чому викликана свідомими і цілеспрямованими діями радянського керівництва. Одночасно висловлюється альтернативна думка, що ці події були непередбачуваних наслідком проведення радикальних економічних реформ в кінці 20-х - початку 30-х років ХХ століття в СРСР.
ООН визнала голод 1932-1933 років трагедією України та інших республік колишнього СРСР. На 58-й сесії Генасамблеї ООН (2003) більшість країн-учасниць СНД, у тому числі Росія і Україна, прийняли Спільну заяву, в якій висловили співчуття мільйонам росіян, українців, казахів і представників інших народів, що стали жертвами голоду в СРСР. Події 1930-х років названі в заяві "трагедією", а не "геноцидом".
Згідно з указом президента Леоніда Кучми від 1998 року в останню суботу листопада на Україні відзначається День пам'яті жертв голодоморів. C 2000 року ця дата стала відзначатися як День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій.
Словничок
Куркулі – так називали заможних селян (і селян середнього достатку) під час процесу створення колгоспів. Їх майно конфісковувалося державою.
Колгоспи – колективні господарства, які створювалися більшовицькою владою шляхом відбирання майна у селян та „осуспільнення” його. Свій колгосп був у кожному селі.
Домашнє завдання
1. Повторити матеріал за підручником. 2. Розказати про процес розкуркулювання. 3. Чому Голодомор визнали трагедією українського народу?
Додаткове завдання
Ваші прадідусі чи прабабусі пережили трагедію 1932-1933 років? Запитайте в них про процеси колективізації та голод тих років. Що вони пережили? Які були дії центральної та місцевої влад? Запишіть почуте та розкажіть у класі.
Позакласна діяльність
Відвідування музею Голодомору у м.Київ.
Довідка
Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні " – меморіальний комплекс у Києві, який знаходиться на Печерську і присвячений трагедії голодомору 1932-1933 рр. в Україні і голоду 1921-23. Меморіал працює щодня з 10 до 18, вихідний-понеділок. Музей складається з меморіальної частини (Свічка пам'яті, скульптура дівчинки з колосками в руках на площі Пам'яті, ангели при вході, алея "Чорних табличок", калиновий гай та зали пам'яті). У залі пам'яті представлені предмети домашнього ужитку селянства 20-30-х років 20 ст., зібрані в селах які постраждали від голодомору, експонується Національна Книга Пам'яті жертв голодомору 1932-33рр.- мартиролог, який вміщує інформацію майже про 900 тисяч померлих у 1932-33рр. Постійно демонструються відеоінсталяції, які мовою документів, фотографій і кінокадрів розповідають про причини, характер і наслідки голодомору.
Рекомендована література: Василь Барка "Жовтий князь", Юрій Клен “Прокляті роки”.
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Голодомор 1933 року на Сватівщині" учителів історії 7 та 8 класів шкіл Сватове та Сватівського району
2. Рубан Т.В. Виховний засід "Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид українського народу." Журнал Історія та правознавство -2007 р.,№ 29
4. Георгій Щокін Жахіття Голодомору ніколи не повториться!/ Журнал Персонал №12/2006
Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.
Над уроком працювали
Бидрін Л.О.
Любименко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
