Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас>>Вступ до історії стародавнього світу. Періодизація історії людства. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства. Історичні джерела. Відлік часу в історії.

Подорож у минуле

Ви ніколи не мріяли про те, щоби здійснити подорож
у минуле?

Скористуватися машиною часу й поринути в сиву давнину?

Обіцяю, це буде захоплююча пригода. Торік, у 5 класі, ви гортали сторінки історії нашої країни, яка є складовою минулого всього людства. А нині ми вирушаємо в ті часи, коли на планеті з'явилися перші істоти, виникло людське суспільство (сукупність людей, об'єднаних прагненням вижити), утворилися перші держави. Ці події відбувалися протягом мільйонів років. Їх вивчає особлива наука — історія Стародавнього світу, що є найпершою складовою Всесвітньої історії. Отже, цей підручник буде вашим компасом для далекої подорожі, але ним необхідно вміти користуватися.

В оповіді про події минулого виділені імена історичних осіб, назви місця події та дати, а також деякі нові, незнайомі слова — терміни. Пояснення нових понять подаються на берегах сторінки. Висновки виділені курсивом. Таким же шрифтом позначені слова або речення, що мають особливе значення.

Прочитавши параграф, спробуйте дати відповіді на запитання та виконати завдання, подані наприкінці тексту. Якщо це виявиться складно, значить ви були неуважні під час нашої подорожі. Слід просто прочитати параграф іще раз. Особливу увагу зверніть на дати, без них ви не зрозумієте, у якому часі перебуваєте, і не зможете відшукати в минулому цікаві події та потрібних вам людей.

Запитання, що змушують згадати попередні параграфи, допоможуть вам краще засвоїти набуті знання. Завершують підручник хронологічна таблиця, словник термінів та уривки з історичних письмових джерел.

Отже, ви готові до мандрівки в минуле?

Чудово! Ми вирушимо в захоплюючу подорож, яка триватиме протягом навчального року!

§ 1. Вступ до історії Стародавнього світу

1. Періодизація історії людства

Історія людства вивчається наукою, яка називається всесвітня історія. Учені поділяють її на великі періоди: історія Стародавнього світу, історія Середніх віків, Нова історія та Новітня історія. Кожен з цих періодів вивчає окрема галузь історичної науки. Ви ознайомитеся з ними в старших класах. Будьте впевнені — це знайомство вам сподобається.
 
Пізнавати нове завжди цікаво, а поринути в історію — найцікавіше заняття у світі. Ця наука захопить вас подіями минулого, розповість про вражаючі пригоди людей, навчить краще розуміти сьогоднішній світ. Знання історії робить людей освіченими й мудрими. Відомий письменник і мислитель XIX ст. Василь Йосипович Ключевський сказав: «Без знання історії ми мусимо визнати себе випадковостями, які не знають, як і навіщо прийшли у світ, як і для чого в ньому живуть, як і чого повинні прагнути...».

Сьогодні ми починаємо вивчати історію Стародавнього світу. Що ж приховується за цією чарівною, загадковою та цікавою назвою?
 
2. Епоха Стародавнього світу як найдавнішого періоду в історії людства

Історія Стародавнього світу, шлях, яким ми мандруватимемо, — це складова всесвітньої історії. Вона вивчає найдавніший період минулого людства, часи від появи життя на Землі, виникнення найдавніших людей. Цей шлях має свої відтинки, повороти. Перший відтинок (розділ) — історія первісного суспільства. Ми побачимо найдавніших предків людей, дізнаємося, як утворилися об'єднання перших людей, як вони згуртувалися в суспільство, як виникла нерівність.

Далі перенесемося до Стародавнього Сходу, де станемо свідками того, як утворилися найдавніші держави, побачимо, як споруджували велетенські піраміди, що до нашого часу височать на землях Єгипту. Відвідаємо вулиці та площі Вавилону, поглянемо, як будували Велику Китайську стіну.

Нас чекає подорож до Стародавньої Греції — країни дивовижної краси, де ми ознайомимося з її історією, чудовою культурою, мудрим і героїчним народом.

І, нарешті, потрапимо до Стародавнього Риму, який спочатку був невеличким селищем на березі річки Тибру, а згодом поступово перетворився на могутню державу, яка силою зброї своїх легіонів захопила майже весь світ. Проте ніщо у світі не буває вічним. Згодом Рим виснажився в боротьбі з підкореними народами та рабами. Римська держава, наче казковий велетень на глиняних ногах, упала під ударами багатьох сильних племен-варварів і розкололася на безліч уламків. Варварські народи утворили на території імперії королівства, створили власну цивілізацію.

Падіння Західної Римської імперії — кінцевий пункт нашої мандрівки країнами Стародавнього світу, стародавніх цивілізацій.
Слово «цивілізація» можна тлумачити по-різному. Стародавні греки називали так суспільство, яке захищало людину від небезпек навколишнього світу та надавало їй безпечне існування, допомагало піднестися над рівнем дикунства.

Історики пізніших часів вважали, що цивілізація — це період розвитку суспільства, який настав після часів дикунства, коли серед первісних людей була відсутня організована спільність, та варварства — часів, коли почали утворюватися держави.

Сучасні історики розуміють цивілізацію як рівень розвитку суспільства, на якому в країні:
а)    складається нерівність між людьми й утворюється держава;
б)    виникають міста;
в)    духовна культура народів породжує писемність.

Однак поняття «цивілізація» не завжди означає лише рівень розвитку. Коли кажуть, наприклад, «цивілізація Стародавнього Сходу», «антична цивілізація», то мають на увазі буквально державу або групу держав, поєднаних спільним рівнем розвитку та об'єднаних спільною культурою.

3. Історичні джерела

Наука, що зветься історією, склалася дуже давно.
 
У V ст. до н. є. в Греції жив мудрець Геродот, який задумав записати розповідь про події греко-перських війн. Греки дуже пишалися своєю перемогою над персами. Пишатися й справді було чим — ворог був сильний, перемога над ним — почесною. Тож Геродот мріяв уславити на тривалий час героїзм свого народу. Він почав збирати спогади свідків подій, згадки про них.

Багато подорожуючи, накопичував знання про минуле всіх народів, які воювали проти греків. Урешті Геродот створив величезну наукову працю, названу «Історія», що грецькою означає «розповідь про те, що дізнався». Історичні літописи створювалися й раніше, але Геродот перший спробував описати історичні події за великий період життя багатьох народів. Так створилася наука історія, яка досліджує події минулого, їхній взаємозв 'язок, причини та наслідки. Без цієї науки людство не знало б свого минулого і тому гірше розуміло б сьогодення. Знання про минуле допомагає народам обирати кращий шлях розвитку, не повторювати помилок попередніх поколінь.

А як же історики дізнаються про далеке минуле? Вони користуються джерелами знань про давнину, або історичними джерелами, які є кількох видів. Чимало відомостей історики отримують із письмових джерел — стародавніх літописів, державних документів тощо. Минуле людства, відтворене в письмових джерелах, називають історичним часом.

У п'ятому класі ви дізналися про усні, письмові та речові джерела. Але науковці використовують більш детальну класифікацію.
Писемність утворилася кілька тисяч років тому. Історія ж людства нараховує мільйони років. Як можна дізнатися про те, чого немає в письмових джерелах?

У цьому допомагають залишки діяльності людини. Там, де є поселення, на землі тим чи іншим чином опиняються побутові речі: уламки посуду, інструменти тощо. На полі битви залишаються зброя та обладунки. З часом усе це опиняється під землею. Так утворюється підземний шар, який зберігає сліди діяльності людей у певний час — культурний шар. Зрозуміло, що більш пізній (верхній) шар розташований над раннім (нижнім). Тому за глибиною предмета в землі можна виявити, коли він туди потрапив.

Вивчає минуле за речовими залишками діяльності людства археологія. Це одна з історичних наук, яка досліджує археологічні джерела.

На Землі й досі є племена, що живуть у первіснообщинному ладі; вивчаючи їхнє життя, учені дізнаються про минулі часи. Це царина етнографії — історичної науки про особливості життя, побут, господарство, перекази, вірування народів. Вона вивчає етнографічні джерела.

Знання про розвиток наших найдавніших предків, історикам надає антропологія — наука, що вивчає походження й розвиток людини, залишки викопних істот. Методи антропологів дають змогу за формою кісток відтворити зовнішній вигляд стародавніх людей. Ця наука досліджує антропологічні джерела.

Події минулого не є історичним фактом, якщо вони не визначені в часі, — лише тоді вони посядуть своє місце серед інших подій у житті наших предків. Датування подій минулого, визначення їхньої послідовності в часі здійснює історична наука хронологія. її цікавлять хронологічні джерела.

Отже, тепер ми з вами озброєні новими знаннями про історичні науки та джерела, що так необхідні для подорожі в минуле.

4. Відлік часу в історії

Щоб не загубитися в часі, потрібно знати, що в давнину кожен народ вимірював його по-своєму. Для виміру потрібно мати точку, від якої починається відлік.

Первісні народи за початок виміру брали збір урожаю або якусь значну подію, наприклад стихійне лихо чи явище природи. Вони казали приблизно так: «на десятий рік від часу, коли згасло сонце» або «через рік після того, як здригнулася земля».

Стародавні народи позначали роки іменами царів чи правителів: «шостий рік царювання великого царя Хаммурапі», «третій рік другої тиранії Пісистрата».

Римляни вели відлік років від заснування міста Рима: «327 рік римської ери» або «502 рік від заснування міста».

Більшість народів сучасного світу веде літочислення від народження Ісуса Христа. Вважається, що це сталося понад дві тисячі років тому. Час, що минув після цієї події, називається нашою ерою (н. е.), попередні часи іменуються до нашої ери або скорочено — до н. е.

Потрібно бути уважним, адже вислови «це сталося 3000 років тому» і «сталося за 3000 років до н. е.» дуже різняться. Це не одне й те саме: 3000р. до н. е. утворилося Аккадське царство в Межиріччі; а 3000 років тому приблизно на тих самих теренах, де колись був Аккад, розквітало, набираючи силу, зовсім інше царство — Ассирійське. Отож, шановні мандрівники в часі, якщо добре не володіти правилом відліку часу, можна потрапити зовсім не туди, куди збираєшся.

Як же безпомилково визначити, скільки років тому відбулася певна подія? Потрібно скористатися надзвичайно простим правилом.

Щоб визначити час, який минув від певної події, слід додати кількість років, що минули до нашої ери, та кількість років, що минули після початку нашої ери.
 
Примітка. Від початку нашої ери минуло рівно стільки років, яким числом позначено рік, у якому ти живеш.

Отже, у нашому прикладі (якщо ви читаєте цей підручник у 2006 році): 3000 р. до н. є. + 2006 р. н. є. = 5006 років тому утворилося Аккадське царство.

Потрібно також знати, що відлік років до нашої ери ведеться у зворотному напрямі. Наприклад, за 100-м роком настає 99-й, потім 98-й, 97-й, 96-й тощо. Так позначаються роки, що залишилися до початку нашої ери. За першим роком до н. є. настає 1-й р. н. є., або просто 1-й рік, потім 2-й, 3-й,... 2006-й.

Традиційно склалося так, що століття і тисячоліття в історії позначають римськими числами, про які ви вже чули на уроках математики. Але оскільки користуєтеся ними не щодня, то ось вам табличка-пам'ятка, яка допоможе не «загубитися» в часі.

Для успішного вивчення історії потрібно добре розуміти, що таке календар, його походження та розвиток.
 
Календарем називається система обрахунку часу, заснована на періодичності явищ природи: зміні пори року, дня і ночі, вигляду (фаз) місяця.

У деяких стародавніх народів був у вжитку місячний календар — система вимірювання часу за змінами зовнішнього вигляду Місяця. Проміжок часу між однаковими виглядами дістав назву місяць.

Згодом люди почали використовувати сонячний календар, який базується на спостереженні за рухом Сонця по небосхилу. За цією системою час поділявся на роки та дні. Для полегшення виміру застосовували умовне об'єднання днів у тижні та місяці.
Найдавніший календар створили близько 2500 р. до н. є. в Межиріччі. Він складався з 12 місяців і був сонячно-місячний, але оскільки був коротший від сонячного календаря, доводилося додавати до нього місяці, щоб календар не розходився із сезонами польових робіт.

Облік часу в давнину відрізнявся від сучасного. У стародавніх греків доба розпочиналася зі світанку, а в германців — з ночі. Народи, які часто воювали, поділяли добу на «варти». У вавилонян та іудеїв вона становила три варти, у римлян — чотири. Доба поділялася па ніч і день, який тривав 12 годин. Оскільки тривалість дня протягом року була непостійною, змінювалася, то й година мала різну тривалість. Це було дуже незручно.

У місячних календарях тривалість місяців однакова — 30 днів, але ці календарі неточно вимірювали тривалість року.

Єгиптяни наприкінці року стали додавати 5 днів, щоб він дорівнював 365 дням, поділу на тижні не було. Вони поділяли рік на сезони польових робіт, назви яких пов'язані з явищами природи: сезон повені, сезон повернення річки до берегів і сезон низької воли. Усі основні сезони тривали по чотири місяці.

Зазначимо, що основні заняття людей значно впливали на спосіб виміру часу. Тому різні народи -скотарі, мисливці, землероби — створювали свої календарні системи.

В Україні григоріанський календар діє з 31.01.1918р. Наступний день був не 1, а 14 лютого. Відтоді побутують поняття «старий стиль» і «новий стиль». Різниця між ними становить 13 днів. Тому, окрім Нового року, святкуємо ще Новий рік за старим стилем, який настає в ніч на 14 січня.

На стільки ж днів різняться дати святкування Різдва в католиків (25 грудня) і православних християн (7 січня)?
 
1.    Що допомагає історикам дізнаватися про далеке минуле?
2.    Які історичні джерела вам відомі? Наведіть приклади.
3.    За поданими визначеннями назвіть відповідні поняття.

•    Період минулого людства від появи життя на Землі до падіння Західної Римської імперії (3 млн р. до н. є. -
476 p.).
•    Речові залишки людської діяльності.

4.    Александр Македонський — цар і полководець народився в 356 р. до н. є. Скільки років йому виповнилося б у цьому році?
5.    У чому полягає своєрідність періоду Стародавнього світу? У відповіді використовуйте такі слова та словосполучення: мільйони, людство, ранній, найтриваліший, роки, життя, людина, цивілізація, виникнення, знаряддя праці, період історії, організована спільність.

Протягом первісних часів людина здійснила величезні звершення:
•    перетворилася, завдячуючи праці, з мавпоподібної істоти в людину;
•    винайшла способи виробництва знарядь праці;
•    навчилася добувати вогонь;
•    приручила тварин;
•    освоїла будівництво житла;
•    винайшла колесо й віз;
•    навчилась обробляти шкіри й шити одяг;
•    опанувала мову й лічбу;
•    склала первісні релігійні уявлення, за допомогою яких намагалася пояснити виникнення світу і своє місце в ньому.

У той час з'явилося мистецтво: малюнки на стінах печер стали початком живопису та письма.

Виникли роди, племена, які дали початок нинішнім народам.

Про все це ви дізнаєтеся з матеріалів теми «Життя людей за первісних часів».

С.О Голованов, С.В. Костирко "Історія стародавнього світу. 6 клас"

Вислано читачами з інтернет-сайту.

_{Онлайн бібліотека з підручниками та книгами на скачку безкоштовно, історія тести, шкільний календарний план.}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
 презентація уроку
 інтерактивні технології
 акселеративні методи навчання

Практика
 тести, тестування онлайн
 задачі та вправи
 домашні завдання
 практикуми та тренінги
 питання для дискусій в класі

Ілюстрації
 відео- та аудіоматеріали
 фотографії, малюнки
 графіки, таблиці, схеми
 комікси, притчі, приказки, кросворди, анекдоти, приколи, цитати

Доповнення
 реферати
 шпаргалки 
 фішки для допитливих
 статті (МАН)
 література основна та додаткова
 словник термінів

Удосконалення підручників та уроків
 виправлення помилок в підручнику
 заміна застарілих знань новими 

Тільки для вчителів
 календарні плани
 навчальні програми
 методичні рекомендації
 обговорення

 Ідеальні уроки-кейси

Якщо у вас є виправлення або пропозиції до даного уроку, напишіть нам.

Якщо ви хочете побачити інші корективи і побажання до уроків, дивіться тут - Освітній форум.