Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Арабський халіфат. Повні уроки

Тема 18. Арабський халіфат

Тип уроку: засвоєння нових знань

Мета: Вивчення умов створення й розвитку Арабського халіфату

Завдання: Розглянути різницю між південними та північними арабами, визначити умови виникнення ісламу, значення діяльності Мухаммеда у створенні халіфату, пояснити причини занепаду. Окреслити наукові й культурні здобутки.

Хід уроку:

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Розповідь нової теми.

Араби до об’єднання

Аравійський півострів – це величезна територія, яка за площею дорівнює четвертій частині Європи, і майже весь він укритий пустелями й напівпустелями. Аравійські племена поділялися на північні й південні. Поселення північних жителів пустелі (бедуїнів) виникали ближче до берега. Вони розводити худобу – верблюдів, а також кіз, овець, і займалися караванною торгівлею (доставляли товари на в’ючних тваринах). Без верблюдів життя бедуїна неможливо уявити. Тварина забезпечувала молоком і м’ясом, вовною для одягу і шкурою для взуття. Верблюд перевозив вантажі на значні відстані, споживаючи мінімум води й корму. Знатні бедуїни володіли не лише отарами, а й рабами. Бедуїни ще й воювали і грабували купців та землеробів – південних арабів. Ті вирощували придатні для таких природних умов культури – пшеницю і ячмінь, а ще виноград, гранати, персики, фініки, шовковиці, абрикоси, фіги. Доглядали також худобу.

Загалом північні й південні араби не утворили своєї держави, бо однією спільнотою себе не усвідомлювали, хоча в межах племені всі називали себе ріднею.

Бедуїни (наш час)

Іслам єднає племена

Однією з причин такої розмежованості можна вважати відсутність єдиної релігії. Богів було багато, але чи не всі вони шанувалися на рівні племені. Менше, але приймали й чужі віри – християнську, іудейську. Зустрічалися й такі, що не сприймали жодної віри. Найпоширенішою релігією було поганство – поклонінні кам’яним стовпам як божествам.

У найбагатшому місті Аравії, яке, називалось Мекка (засноване у місці зупинки караванів) стояла Кааба – священна кубічна споруда висотою з п’ятиповерховий будинок. До неї сходилися прочани з усіх країв пустелі. Вони молились коло вмурованого в Каабу метеорита – космічного тіла, що впало на Землю з космосу. Люди називали його Чорним Каменем. Навколо Кааби було встановлено близько трьохсот ідолів. Для купців це було вигідне місце торгівлі. Раз на рік всі війни і чвари припинялися, щоб упродовж чотирьох місяців будь-хто міг прийти до Кааби й помолитися. Це, мабуть, було єдине, що об’єднувало арабів. Але так не могло тривати весь час. На тлі кризи торгівлі та нестачі земель наприкінці VI ст., племена, здається готові були зробити крок назустріч одне одному. Об’єднати їх могла тільки спільна віра. І знайшовся той, хто відчув у собі покликання поєднати співвітчизників – Мухаммед (570 – 632 рр.). З малих років пас худобу, згодом мандрував із караванами, розбагатів. Та 40-річним почув голос архангела Джебраїла, про те, що волею Аллаха Мухаммед мусить стати божим пророком.

Пророк Мухаммед

Мухаммед почав проповідувати іслам – нову релігію, назва якої означає «покірність». Одкровення Мухаммеда, як наступника Адама, Ноя, Авраама, Мойсея та Ісуса, записувалися прихильниками, і так виникла священна книга Коран. В ній проголошувалися правила й закони, які назвали шаріатом.

Як і кожне важливе нововведення в суспільстві, діяльність Мухаммеда сприйняли неоднозначно. Насамперед вороже до нього поставились купці, остерігаючись, що єдинобожжя не даватиме їм такого прибутку, як багатобожжя. До того ж, новий пророк закликав відпускати рабів, роздавати майно бідним, хоча згодом він визнавав, що нерівність серед людей створена Богом, тож хай багаті живуть спокійно. Врешті, у 622 р. йому довелося втекти в Ясріб. Це місто сприйняло його учення про єдиного Бога і взяло собі іншу назву – Медіна (місто пророка). Там Мухаммед збудував мечеть (мусульманський храм), створив порядок богослужінь, заборонив азартні ігри, вживання вина. Мухаммед дозволив священні війни (джихад) проти «невірних» - віруючих інших релігій. Наскільки важливими були ці перетворення, можна довести лише одним фактом – саме з цього року, названого хіджрою, (переселенням) мусульманство веде літочислення. Здобувши прихильність у Медіні, Мухаммед організував похід на Мекку, де знищив ідолів біля Кааби, а Чорний Камінь назвав посланцем Аллаха. Кааба стала головною святинею мусульман, і за закликом Мухаммеда, кожен віруючий повинен хоч раз у житті прийти до неї. Це був 630 рік.

Священна споруда мусульман - Кааба

Іслам став набувати могутності, племена об’єднувались, створюючи єдину державу. Проте у 632 р. Мухаммед помер. За віруваннями, він знісся на небо на своєму коні. Багато племен стали повертатись до старих вірувань, тому іслам пережив нелегкі часи.

Боротьба династій

По смерті Мухаммеда мусульманською державою правили халіфи (заступники пророка). Спершу це були його найближчі соратники – родичі й друзі, вони керували в 632-661 рр.

Територія Арабського халіфату

У 634 – 644 рр. другий халіф Омар водив арабів завойовувати землі «невірних». У Візантії було захоплено Сирію, Палестину, Лівію і Єгипет, значну частину західних територій Ірану. Кожному загиблому халіфи обіцяли вічне блаженство в раю, а завойоване населення закликали переходити в іслам, відверто не забороняючи їхню віру, але й переконуючи в перевагах мусульманства. Згодом, на початку VIII ст. вони вступили в Іспанію, і лише коли напали на Галлію, правитель франків Карл Мартел розбив арабів у бою при Пуатьє в 732 р. Так формувався Арабський халіфат – значна за розмірами (більша від Римської імперії) і впливова держава, в якій традиційно поставало питання про владу.

Арабські воїни

Завойовуючи нові землі, халіф залишав керувати ними своїх намісників – емірів. Після вбивства четвертого халіфа у 661 р. на вершині держави став емір Сирії Муавія, представник роду Омейя. Це був початок правління династії Омейядів, яка зробила столицею халфіату місто Дамаск. Омейяди один за одним гинули від рук заколотників, і через 90 років престол перейшов до Абул-Аббаса Кривавого із династії Аббасидів. Вони правили у 750 – 1055 рр з міста, яке нині називається Багдадом. Доба правління Аббасидів позначена величчю палаців, міськими парками й фонтанами, розквітом торгівлі.

Палац правителя династії Аббасидів

Проте на Халіфат, як і на кожну імперію, чигала небезпека розвалу. У цьому випадку причинами стали не лише насильницьке об’єднання різних народів, а й стиль правління халіфів. Вони ослабляли свою владу, передаючи значну частину повноважень емірам, а ті в свою чергу, прагнули передавати правління у спадок, щоб не залежати від халіфа. У 1055 р. Багдад захопили турки-сельджуки. Одні вчені вважають саме цей рік датою розвалу Халіфату, інші називають причиною загибелі напад монголів у 1258 р.

Осмислення світу вченими й митцями

Арабська культура – дивовижно багате явище. Вона поєднала в собі здобутки підкорених народів на ґрунті ісламу та арабської мови, яка стала ще й мовою державних документів, науки, богослужінь. Досягнення арабів, наприклад, у математиці – створення алгебри і широке застосування цифр. Дослідження «Канон медичної науки» Ібн Сіни, або Авіценни, як його звали у Європі, сприяли розвитку лікарської справи протягом багатьох століть у низці країн.

Авіценна

Арабські мандрівники Ібн Фадлан, Аль-Масуді, Ібн Русте розширили горизонти географії, відвідавши країни, про які не знали навіть європейські вчені. У результаті подорожей вони склали унікальні карти. У них були міцні кораблі, компаси, глобуси й достатньо точні навігаційні прилади. Астрономи Халіфату працювали у кількох обсерваторіях, вони визначили розміри Землі, створили карту зоряного неба, позначивши на ній багато нових зір.

Чимало купців і подорожніх, зустрічаючись на барвистих і галасливих східних ринках, розказували один одному різноманітні історії, і цілком зрозуміло, що саме в ті часи виникають знамениті казки «Тисяча і одна ніч».

Література розвивається насамперед у жанрі поезії. Найвизначніший поет і мислитель того часу – Фірдоусі, автор епосу «Шахнаме» («Книга царів»). У вищих школах вивчалися не лише Коран, а й філософія, природничі науки, математика. На арабську мову перекладалися праці давньогрецьких мислителів.

Своєрідна архітектура епохи відображена у мечетях, мавзолеях, фортецях, і, звісно, палацах правителів. Найвідоміша мечеть Кордовська, має приблизно тисячу колон, 250 люстр. Ніяких зображень Бога (фресок, ікон) іслам не дозволяє, зате мечеті прикрашалися арабесками – вишуканим поєднанням написів і орнаменту. Араби цінували майстерність у каліграфії – мистецтві красиво писати.

Напис арабською в’яззю

3. Учитель повторює з класом поняття

Повторюємо поняття

Бедуїни

Мекка

Кааба

Медіна

Мухаммед

Хіджра

Іслам

Халіф

Емір

Арабески

4. Учитель перевіряє набуті знання

Питання для самоконтролю:

1. Чим відрізнялися північні й південні араби?

2. Чому для народів Аравійського півострова важливо було прийняту єдину віру?

3. Як Мухаммед дізнався, що став пророком?

4. Яка назва священної книги мусульман?

5. В якому році іслам став набирати могутності?

6. Яка династія стала правити після смерті Мухаммеда?

7. Проти кого відбувалися священні війни (джихад)?

8. Хто створив епос «Шахнаме»?

5. Учитель ставить творче завдання усім учням для виконання у режимі реального часу.

Творче завдання: Прочитайте казку із «Тисячі і однієї ночі». Поясніть, в якому місті відбуваються події, представник якої династії править.

6. Домашнє завдання:

1. Повторення пройденого матеріалу.

2. Підготуйте доповідь, в якій поясніть, чому Мухаммеду в 622 р. довелось тікати в інше місто, і які наслідки це має для мусульманства.

Література:

1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;

2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010;

3. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;

4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;

5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;

6. ukrmap.kiev.ua;

7. sc4v.narod.ru;

8. mid-ages.ru.

Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим

Над уроком працювали

Соловйов С.Г.

Лобук Я.Я.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.