Презентація уроку до предмету Історія України, 10 клас
Тема: «Колективізація і розселянювання України. Голодомор 1932–1933 рр.»

Завдання уроку

- визначити причини хлібозаготівельних криз 1927 – 1929рр. та переходу до суцільної колективізації;

- розкрити етапи і наслідки суцільної колективізації;

- показати політику радянського керівництва стосовно заможного селянства;

- вчитися встановлювати причинно – наслідкові зв’язки, працювати з документами, робити висновки та узагальнення;

- розуміти необхідність враховування законів розвитку економіки.

План
Хлібозаготівельні кризи 1927–1928рр.

Перехід до суцільної колективізації

Насильницьке створення колгоспів

«Розкуркулення» селянства

Наслідки колективізації

Опорні поняття:

- хлібозаготівельна криза;

- колективізація;

- куркульство;

- «розкуркулення»;

- колгосп;

Опорні дати:
1927 р. – XV з’їзд ВКП(б) – курс на колективізацію 1927–1929рр. – хлібозаготівельна криза;

листопад 1929р. – пленум ЦК ВКП(б) – рішення про завершення колективізації в Україні восени 1931 – навесні 1932рр.

Актуалізація опорних знань

Яке місце в економіці України займало сільське господарство?

Коли була завершена повоєнна відбудова сільського господарства?

Що таке колективізація?

Початок суцільної колективізації

Колективізація – процес перетворення дрібних одноосібних селянських господарств у великі суспільні соціалістичні господарства.
Колективізація розглядалась як засіб для прискорення індустріалізації, розв'язання хлібної проблеми, ліквідації заможного селянства — ворога радянської влади

Січень 1928р. – рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення у селян зернових надлишків.
Липень 1928р. – курс на суцільну колективізацію.

Перехід до прискореної колективізації
- Перший п’ятирічний план було оцінено як важливий крок до суцільної колективізації. По СРСР передбачалося об’єднати в колгоспи 18–20 % селянських господарств, в Україні – 30 %. Сталінське керівництво і його представники в Україні визначили республіці сумнівну «пальму першості» в розселянюванні Радянського Союзу.
- 1 березня 1928 р. секретар ЦК ВКП(б) В. Молотов оголосив, що оцінка роботи місцевих парторганізацій буде прямо залежати «від успіхів у розширенні посівів і колективізації селянських господарств».
- Секретар КП(б)У С. Косіор, що підтримав пропозицію Й. Сталіна, В. Молотова і Л. Кагановича завершити суцільну колективізацію протягом року.
- В обстановці загального одурманювання лунали й поодинокі тверезі голоси. Нарком землеробства УСРР О. Шліхтер і голова Колгоспцентру І. Гаврилов висловилися за те, щоб завершити колективізацію наприкінці п'ятирічки.
- Постанова ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву», в якій Україну було віднесено до групи регіонів СРСР, де колективізацію планувалося завершити восени 1931 р. або навесні 1932 р.

Машинно-тракторні станції

- Події набували таких загрозливих масштабів, що ігнорувати їх було неможливо. 21 лютого 1930 р. у Москві відбулася нарада партійних керівників РСФРР і УСРР за участю Політбюро ЦК ВКП(б), що розглянула заходи щодо виправлення становища. На початку березня 1930 р. Й. Сталін виступив у «Правді» зі статтею «Запаморочення від успіхів», де засуджував «перегини». Але головна відповідальність за «викривлення партлінії» покладалася на місцеве керівництво.
- Тоді ж було опубліковано Примірний статут сільськогосподарської артілі, котрий давав колгоспникам право мати корову, дрібну живність, присадибну ділянку. 14 березня ЦК ВКП(б) ухвалив спеціальну постанову, якою зажадав від парторганізацій усунути допущені помилки.
- Ці документи дещо заспокоїли селянство. Почався масовий його відплив з колгоспів. Лише наприкінці 1930 р. цей процес було припинено.

Із заяви селянина Й. Безпалька до ВУЦВКУ проти рішення Оріхівської селищної ради на Дніпропетровщині про його  виселення на Соловки як сина куркуля від 14 лютого 1930 р.

Виконано вчителем Серпневської загальноосвітньої школи I–III ступенів Харківської області
Тарасовим В. В.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею «Гранд»
Дмітрієвим В. С.