Текущая версия на 10:38, 25 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Голодомор 1932-1933 років

ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

Від другої половини 20-х років почалося насильницьке створення колективних господарств - колгоспів. У селян примусово відбирали землю, коней, худобу, знаряддя хліборобської праці. Вони переставали бути господарями, бо не могли розпоряджатися ні своєю землею, ні зібраним урожаєм. Хлібороби з діда-прадіда, ставши колгоспниками, перетворювалися на безправних наймитів. Із такими порядками українські селяни не могли миритися. Але до тих, хто чинив опір, більшовики застосовували силу. їх оголошували куркулями, цілими сім'ями масово вивозили до Сибіру, де нерідко серед лютої зими викидали напівроздягненими в пустельних місцях «на поселення».

Найбільшим лихом тих років став голодомор - так називають спланований владою голод. Найтяжчими були зима-весна 1932-1933 рр., коли на найродючіших українських землях від голоду масово помирали люди. Загалом втрати українського народу від навмисного голоду становили близько 5 млн душ.

Водночас із винищенням українського селянства уряд більшовиків розгорнув боротьбу проти діячів української освіти, науки, мистецтва. Митців, учених, діячів держави та церкви, вчителів, лікарів, які були незгідні з діями партії більшовиків, заарештовували, висилали до Сибіру, ув'язнювали. Багатьох було розстріляно. Послідовно знищувалися будь-які прояви українського державного самоврядування. Відтоді все мала вирішувати більшовицька партія.

Попрацюйте з історичними джерелами

1. Цікавим джерелом є тогочасні анекдоти - короткі гумористичні усно-поетичні твори. Чимало таких творів збереглося в «Щоденнику» видатного громадського діяча, вченого-літературознавця Сергія Єфремова:

«Селяне кажуть: куркуль (рос. кулак) у нас той, хто, лягаючи спати, кладе під голову кулака, о 3-й годині схоплюється й біжить на поле працювати. Середняк на поле виходить о 5-й годині. А незаможник той, хто о 9-й годині з цигаркою в зубах та портфелем під пахвою повагом простує до сільради».

Чому «розкуркулювання» українські селяни вважали проявом несправедливості та сваволі?

2. З повідомлення англійських дипломатів (1932 р.):

«Як уже зазначалося в моєму повідомленні, становище на Україні явно неблагополучне. Сільське господарство не виправдало сподівань, тож відчувається гостра нестача продовольства... Сільським трудівникам випала справді гірка доля: врожай, здобутий їхньою тяжкою працею, відбирають і вивозять невідомо куди, прирікаючи їх на голод. Промислових і споживчих товарів дуже мало. Великі території майже безлюдні, земля не обробляється або, в кращому разі, обробляється погано й заростає бур'янами. До того ж, внаслідок вивезення куркулів, село втратило найенергійнішу і найпрацьовитішу частину населення».

Чому дипломати вважали становище сільського господарства жалюгідним? Поясніть останнє речення з наведеного уривка.

3. Роздивіться фотографії. Спробуйте визначити настрій зображених на них людей. Чи дають підстави фотографії для висновку про куркулів як про багатіїв, які несправедливо здобули свої статки? Як ви можете пояснити присутність озброєної людини під час «розкуркулення»? Які почуття у вас викликають зображені події?

Попрацюйте з історичною картою
1. Які українські землі до 1939 р. не увійшли до складу УРСР і в яких державах вони перебували?
2. Які міста були столицями УРСР?
3. Де і які саме промислові гіганти було збудовано або перебудовано в роки індустріалізації?

Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання

Чим зумовлений голод в Україні 1932-1933 рр.?

- Тату, а хто ті чужі люди, що наїхали до нашого села? - ледь чутно шепотів Василько, смикаючи батька за руку. - Бабуня казали, що прилетіли вони на червоній мітлі й вимітатимуть нею наш хліб.

Батько мовчав. Навколо було тихо й моторошно. Хлопчик, пам'ятаючи батькове застереження, не наважувався спитати ще раз. І собі замовк. Так, обминаючи стежки, через чагарі й вибалки дісталися вони старого лісу. Проте й тут треба було пильнувати. Бо, як і в полі, можна натрапити на озброєного сторожа: береже від народу всенародну власність. Василько бачив таких охоронців. Одразу за селом, де раніше був і їхній наділ, починався колгоспний лан. Якраз біля їхнього колишнього поля височів грубезний дуб. Та то раніше він був просто дубом, що давав перепочинок від спеки натомленим жниварям. Тепер він став сторожовою вежею. Лихі дядьки, що наїхали бозна-звідки, влаштували в зеленому верховітті засідку, з якої спостерігали за полем: чи не йде часом хтось збирати недозбирані колоски. Коли ж з'явиться поблизу чи старий, чи малий - починають, регочучи, стріляти з рушниць.

Світало. Дерева, скинувши останнє листя, кістлявими руками торкалися холодного неба.

- Оце вже й зима, - тихо та якось сумно проговорив батько. - Як же ви без мене перезимуєте?

- А ви не їдьте, тату, - озвався Василько.

- Не можна, сину. Ти ж бачиш, що в селі коїться. Врожай забрали, та люди кажуть, що буде ще гірше: вимітатимуть усе, аби виконати план.

- А що то за план?

- Бог його святий знає. Тільки чув, що говорять оті активісти: «Куркуль, давай план державі!»

- А ми хіба куркулі?

- Зроду не були, а тепер стали. Де тим куркулям на нашому безземеллі взятися. Але ж викинули твого дядька Степана, маминого брата, з хати. Й сказали - куркуль. А той куркуль має десятеро дітей і сам аж чорний од каторжної роботи. Ет! - батько з серцем вдарив палицею об землю. - Чи є десь правда на світі?

- Тату, а в школі кажуть, що в колгоспі не буде куркулів і не буде бідних.

- А хто ж буде? Старці? Цілий рік працювали люди на той колгосп, заробляли трудодні, що на них обіцяли давати зерно. Де ж той хліб? І з чим зимувати «некуркулям» і «небідним» колгоспникам? Ще й сніг не випав, а колгоспниця тітка Одарка бігає позичати в сусідів борошно, бо нема чим дітей годувати. Ех, колгосп... Ну от і прийшли.

Батько озирнувся. Підійшов до дуплястого напівзгорілого дерева.

- Ось вона - лісова комора. Дивись, бережи її, Васильку. У ній - ваш порятунок. Небагато тут харчів: мішечок пшона й півмішка гречки. Та як буде сутужно - знадобиться й це. Більшого я не міг вигадати, щоб подбати про вас. Хіба ж думалося, що цими мозолястими руками, - батько гірко всміхнувся, - доведеться ховати зароблене. Залишаєшся, сину, за старшого. Допомагай мамі й піклуйся про сестричок.

Василько пригорнувся до батька. По щоках в обох текли сльози. Чи побачаться ще?

Раптом десь хруснула гілка. За мить - знову шурхіт. А далі - загавкав собака, почулися голоси: «Шукай-но тих куркульських злодіїв». Регіт. Постріл. Залементував пес. Іще й іще постріли. І на галявині, заходячись гавкотом, опинився головний колгоспний сторож, чорний, мов тільки-но з пекла, вовкодав Полкан.

Василькові здалося, що пес от-от вхопить його за горло й розірве на шматочки. Не пам'ятаючи себе зі страху, він голосно скрикнув. Коли отямився, батько тримав його на руках, міцно притиснувши до себе. Просто перед ними стояв сільський активіст Федько. А з ним два широкоплечі зайди з рушницями. Всі троє реготали.

- Що це ти, Петре, так рано робиш у лісі? - хитро всміхаючись, поцікавився Федько й підійшов до дуплястого дерева. У руках активіст тримав довгу металеву палицю з загостреним кінцем - щуп. Подейкували, що позичив того щупа Федькові сам дідько, бо не було в селі такої схованки, якої не викрило б його лихозвісне знаряддя. Штрикав ним Федько наосліп під стріху, у копиці торішньої соломи, у купи гною - і скрізь знаходив прихований селянами харч. Тепер цей щуп порпав затрушене листям дупло.

- Є! - переможно гукав активіст до своїх помічників, що вже взяли під варту батька із сином. - Не втаїш од більшовицького ока! Опівдні заарештованих під прицілом гвинтівки привели до села. У дворі сільради хлопчик востаннє поцілував батька.

Наступного дня він прибігав туди із сестричками, щоб і вони попрощалися з татусем, якого оті зайди назвали ворогом народу. Але Федько-активіст прогнав дітей, пригрозивши спустити Полкана.

...Сипався перший сніг. Був грудень 1932 р. По селах мела червона мітла, за якою надходили голод і смерть.

Перекажіть оповідання від імені хлопчика. Що ви дізналися з оповідання про життя українських селян у 30-х роках 20 ст.? Чому голод 30-х років в Україні називають страшним словом «голодомор»?

В. Власов, О. Данилевська, Вступ до історії України, 5 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Матеріали з історії України, планування з історії України, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з історії України для 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.