Текущая версия на 13:57, 30 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Наука. Наукові товариства. М. Грушевський

НАУКА. НАУКОВІ ТОВАРИСТВА. М. ГРУШЕВСЬКИЙ

УКРАЇНСЬКА НАУКА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

Наукові товариства

Глибокі зміни в економіці та позитивні зрушення в освіті зумовили успішний розвиток науки. Основними осередками наукових досліджень були університети — Харківський, Київський та Одеський. Разом із тим багато окремих науковців працювали й за межами цих визнаних наукових центрів. Дослідники потребували наукових зв'язків між собою, обміну інформацією, об'єднання зусиль для вирішення масштабних наукових питань. Із цією метою протягом 70-80-х років була створена мережа наукових товариств — Харківське, Київське й Одеське товариства дослідників природи; Харківське математичне, Київське фізико-математичне, Історичне товариство Нестора Літописця в Києві, Харківське та Ніжинське історико-філологічні товариства, Наукове товариство імені Т. Шевченка у Львові та ін.

Природничі науки

У пореформений період особливого розвитку набули природничі науки. Протягом другої половини XIX ст. в Україні працювало багато видатних учених. їхні відкриття отримали світове визнання. Значних успіхів досягли українські математики й фізики. Професори Київського університету стали засновниками нової алгебраїчної школи. Професор Харківського університету Олександр Ляпунов отримав широке визнання завдяки дослідженню та виявленню багатьох закономірностей рівноваги механічних систем.

Професор Київського університету Михайло Авенаріус успішно займався дослідженнями у сфері молекулярної фізики. За свої наукові досягнення в 1881 р. був нагороджений французьким орденом Почесного легіону. Західноукраїнський фізик Іван Пулюй, працюючи в провідних наукових центрах Європи, зробив відкриття так званих ікс-променів, пізніше названих рентгенівськими.

Провідні позиції у світі зайняла біологічна наука. її досягнення насамперед пов'язані з іменем видатного мікробіолога Іллі Мечникова. Вихованець Харківського університету, він тривалий час працював в Одеському університеті. Разом із мікробіологом Миколою Гамалією він заснував першу в Україні бактеріологічну станцію й почав виготовляти та з успіхом застосовувати запобіжні вакцини й сироватки для попередження та лікування таких небезпечних інфекційних захворювань, як чума, холера, тиф, туберкульоз, сказ, ящур.

Епідемії цих хвороб забирали життя десятків тисяч людей. Проте невігласи від науки, опираючись на підтримку царських властей, розгорнули проти вчених справжнє цькування за «бактеріологічний фанатизм». Щоб налаштувати проти новаторів-дослідників місцевих селян, наклепники навіть вдалися до провокації. Вони потайки отруїли велику отару овець, яким напередодні було зроблене запобіжне щеплення. Після цього І. Мечников змушений був залишити Україну й переїхати в Париж. Там він працював у славнозвісному Пастерівському науково-дослідному інституті в зовсім новій, на той час, галузі біології та медицини — імунології (наука про імунітет — захисні властивості організму проти інфекційних хвороб). За відкриття явища фагоцитозу (знищення кров'яними тільцями — фагоцитами — збудників інфекції) Ілля Мечников — учений з України — отримав найпрестижнішу наукову нагороду — Нобелівську премію.

Микола Гамалія залишився працювати в Україні й усе-таки запровадив щеплення, чим порятував мільйони людей від смертельних захворювань.

Уродженець і патріот України вчений-енциклопедист Микола Миклухо-Маклай упродовж 17 років вивчав народи Океанії, Південно-Східної Азії та Австралії. Зібраний ним багатий етнографічний матеріал став основою спеціальної науки про людину — антропології. Донині зберігає свою актуальність гасло вченого й мандрівника: «Довести світові, що всі люди — люди, і зробити неможливим саме прагнення виправдати колоніальні захоплення і насильство».

АНТРОПОЛОГІЯ (від антропо... і логія) наука про походження і розвиток людини.

Українські вчені продемонстрували також уміння застосовувати знання на практиці. Так, уродженець України інженер Микола Бенардос 1881 р. першим у світі винайшов і впровадив у промисловості зварювання металу за допомогою електричної дуги. Київський інженер Олександр Бородін наприкінці XIX ст. сконструював найекономічніший на той час паровоз.

Розвиток гуманітарних наук

Продовжили свій розвиток і суспільні науки. Найвизначнішим українським філософом другої половини XIX ст. став Памфіл Юркевич — викладач Київської духовної академії. Із 1861 р. він очолював кафедру філософії Московського університету. Юркевич створив філософське вчення під назвою «філософія серця». У ньому вчений продовжував розвивати погляди Г. Сковороди.

Розвивалася й філологічна наука. Професор Харківського університету Олександр Потебня заснував у вітчизняному мовознавстві новий психологічний напрям, досліджував історію мови, вивчав зв'язок мовного та національного питань. Важливість нових теоретичних підходів О. Потебні повною мірою усвідомили лише в XX ст.

Протягом другої половини XIX ст. помітних успіхів досягло українське богослов'я. Особливо вагомим внеском як у науку богослов'я, так і в загальнокультурний розвиток української нації, її згуртування та самоусвідомлення став український переклад Біблії. Його здійснили письменник і етнограф Пантелеймон Куліш і вчений-богослов, фізик-електротехнік Іван Пулюй. Їхній натхненній багатолітній праці не перешкодили ні імперські кордони, ані належність до різних течій християнства. Куліш був православний з Лівобережжя, Пулюй — греко-католик із Галичини. Протягом трьох десятиліть вони публікували уривки перекладів Біблії в українських часописах та окремих брошурах. Коли ж переклад був завершений, його відредагував один із найбільших знавців української мови — письменник Іван Нечуй-Левицький. Протягом 1903-1906 pp. повний переклад Святого Письма Старого і Нового Заповітів було видано коштом Всесвітнього біблійного товариства, яке популяризувало слово Боже всіма мовами народів світу.

Сучасники вбачали в україномовному Святому Письмі могутню зброю проти зросійщення та полонізації українського народу. «Це ж бо наріжний камінь нашій самостійності», — вважала письменниця Ганна Барвінок.

Нових успіхів досягла історична наука. Протягом другої половини XIX ст. була опублікована величезна кількість історичних джерел. Це насамперед 35 томів «Архива Юго-Западной России» та 15 томів «Актов, относящихся к истории Южной и Западной России». Ця багата джерельна база дала можливість українським історикам здійснити об'єктивну наукову, тобто незалежну від чиїхось поглядів і бажань, розробку історії нашої Батьківщини.

Роботу розпочав М. Костомаров, написавши такі визначні праці, як «Богдан Хмельницький», «Руїна» та багато інших. Засновником української історичної школи став джерелознавець, археолог, історик В. Антонович. Його праці «Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні» обґрунтовували самобутність українського народу, історичні корені його національної самобутності. Учений також став засновником української археології, розпочавши систематичні археологічні розкопки слов'янських пам'яток у Київській та Володи-мирській губерніях. Зі своїх учнів він створив «київську школу» істориків, яка заклала підвалини сучасної історичної науки.

Видатним подвижником козацької теми став Дмитро Яворницький. Його тритомна «Історія запорозьких козаків» є справжнім пам'ятником козацтву. Високу наукову цінність твору визнавали науковці та широкий читацький загал. Зацікавлені історією трудівники-українці отримали можливість дізнатися правду про своє козацьке минуле.

Михайло Грушевський

Михайло Грушевський (1866-1934) походив із родини Грушів, яка мешкала на Чигиринщині. Це були переважно дрібні священнослужителі: дяки й паламарі. Батько Грушевського отримав вищу освіту в Київській духовній академії й працював учителем. Михайло народився 30 листопада 1866 р. в м. Холм (тепер м. Хелм, Польща), а дитинство провів на Північному Кавказі.

Протягом 1878-1880 pp. він навчався у Владикавказькій прогімназії, потім склав вступні іспити до Тифліської класичної гімназії, яку закінчив у 1886 р. У старших класах М. Грушевський зробив життєвий вибір, вирішивши пов'язати своє майбутнє з літературою та історією. Його перші літературні спроби високо оцінив І. Нечуй-Левицький і посприяв двадцятирічному випускнику гімназії опублікувати перший літературний твір — «Бехаль-Джугур».

Протягом 1886-1890 pp. M. Грушевський навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету св. Володимира. За роки навчання він видав дві наукові книги, понад 20 статей і рецензій, підготував до друку два томи історичних документів. У 1892 p. M. Грушевський захистив магістерську роботу «Барське староство. Історичні нариси».

ІСТОРИЧНЕ  ДЖЕРЕЛО
Про свій творчий задум М. Грушевський розповідав: «Написання суцільної історії України рано, ще в київських часах, стало моєю задушевною гадкою, до певної міри питанням честі своєї й свого покоління, супроти того, що й найвидатніші репрезентанти (представники) української історіографії старшої генерації тоді ще вважали се річею, для якої час іще не наспів...»

Коли в 1894 р. в Галичині між українським національним рухом і політичною владою було проголошено «нову еру» у взаєминах, В. Антонович запропонував очолити кафедру української історії у Львівському університеті своєму молодому талановитому учневі. Відтоді впродовж 19 років його життя й діяльність пов'язалися з науковим і громадсько-політичним життям Галичини. Михайло Грушевський підготував і викладав курси лекцій з історії України, які пізніше лягли в основу його багатотомної фундаментальної праці «Історія України-Руси», яку він задумав, ще навчаючись в університеті.

Названа праця Грушевського — найґрунтовніший виклад нашої історії з найдавніших часів до середини XVII ст. У 1897 р. він очолив Наукове товариство імені Т. Шевченка. До 1913 р. за редакцією М. Грушевського було видано 113 томів «Записок наукового товариства імені Т. Шевченка».

Водночас із науковою роботою М. Грушевський брав участь у громадсько-політичному житті Галичини.

Перевірте свої знання
1. Назвіть досягнення та відкриття вчених у царині природничих наук.
2. Яких видатних успіхів досягли українські вчені в галузі техніки?
3. Чому виникла потреба створення наукових товариств?
4. Чому І. Мечников досяг своїх наукових висот не в Україні, а у Франції?
5. У чому полягав високий гуманістичний зміст досліджень М. Миклухо-Маклая?
6. Чому для історичної науки надзвичайно вагомою є публікація історичних джерел?
7. Які міжнародні обставини дозволили відкрити у Львівському університеті кафедру історії України, а М. Грушевському очолити її?

О. К. Струкевич, Історія України,9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Матеріали з історії України, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з історії України для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.