Шпаргалки з предмету Історія України, 10 клас
Тема:"Грушевський Михайло Сергійович"

Грушевський Михайло Сергійович

Народився    29 вересня 1866 (142 роки)
Холм (нині Польща)
Помер    †25 листопада 1934
Кисловодськ (СРСР)
Відомий    історик, політичний діяч і публіцист
Титул    голова Центральної ради
(1917—1918)
Дружина  Марія
Діти         Катерина
Батьки    Сергій Федорович Грушевський
               Глафіра Захарівна Окопова

Миха́йло Сергі́йович Грушевський
(*29 вересня 1866, Холм (нині Польща) — †25 листопада 1934, Кисловодськ, СРСР) — український історик, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної ради (1917—1918), академік, автор понад 2000 наукових праць.
В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі.
1890—1894 — професорський стипендіат Університету Св. Володимира. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки».
1894—1914 — професор Львівського університету, голова НТШ, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника». Засновник і голова Українського Наукового Товариства.
У Центральній Раді
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність України від Росії.
29 квітня 1918 в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.
Після падіння Центральної Ради Грушевський деякий час (у лютому — березні 1919 року) перебував у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше — у Празі, Відні, Женеві.

Грушевський — академік
Меморіальна дошка на будику на вул. Володимирській де був ВУАН
1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI-XVIII століттях. При цій комісії у зв'язку з 350-річчям друкованої справи в Україні був створений комітет, секретарем якого був призначений В. Барвінок.Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У 1924—1931 роках очолював історичні установи ВУАН.
У Москві
Від 1931 року змушений був жити в Москві. У січні 1934 року Володимир Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів, орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності — далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.
Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Втрутилися хірурги. Однак хвороба тільки посилилася, оскільки лікування було некваліфіковане. Грушевський помер.
Вшанування пам'яті
Пам'ятник Грушевському у Києві

Пам'ятна монета НБУ 1996 року

Пам'ятна монета НБУ 2006 року                                   
                        
 
У Києві та Львові споруджено пам'ятник Грушевському. Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на монетах 1996 та 2006 років.
Іменем Грушевського названо вулиці. Зокрема, є проспект Грушевського в Кам'янці-Подільському.
Підготував Петрук Б.В.

Надіслано Петрук Б.В. вчителем Міжнародного ліцею "Гранд"