Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: „Скрипка Ротшильда”.Змалювання психологічно складних прагнень героїв до духовного самовиявлення

«РОТШИЛЬДОВА СКРИПКА»
Оповідання «Ротшильдова скрипка» (1894) митець, очевидно, виношував довго, тематично воно пов'язане з написаним значно раніше твором «Горе». Сюжет «Горя» — смерть дружини токаря і усвідомлення героєм свого життя як пустопорожнього і нікчемного — споріднений з мотивом занепащеного життя у «Ротшильдовій скрипці».
У цих творах взагалі чимало спільного: в обох йдеться про бідного ремісника, якого несподівано спіткало велике нещастя, кожен з головних героїв втрачає дружину, яку кривдив і зневажав, і під впливом запізнілого каяття змушений підбити підсумок всього свого життя. Підсумок виявляється невтішним: життя пройшло безглуздо й марно.
Герой «Ротшильдової скрипки» — трунар Яків Іванов на прізвисько Бронза — живе бідно. В експозиції оповідання пояснюються причини його злиденного існування: «Містечко було маленьке, гірше, ніж село, і жили в ньому майже самі старики, які помирали так рідко, навіть досадно». Тож ремесло Якова не давало особливих прибутків. І рід занять героя, і його прізвисько мають символічний зміст: життя дратує Якова, бо від нього -- одні збитки; він мовчазний, похмурий і непривітний, мов пам'ятник на цвинтарі; він начебто придушує своєю вагою навколишніх, передусім гнітить дружину Марфу.

Головна риса Якова — ощадливість, яка з роками стає маніакальною: він весь час підраховує «прибутки — збитки», а оскільки збитки уявні переважають справжні, це доводить його мало не до шаленства. Вічна тема думок і розмов Бронзи — потенційні прибутки, які він міг би отримати, але з різних причин не отримав. Більше заробляти йому заважали вихідні та церковні свята, коли не можна було працювати. «Поліцейський надзиратель був два роки хворий і танув, і Яків нетерпляче ждав, коли він помре, але надзиратель виїхав до  губернського міста лікуватися, взяв та й помер там. Ось вам і збиток, принаймні карбованців на десять, бо труну довелося б робити дорогу, з глазетом». Навіть зробивши труну для власної помираючої дружини, він ретельно заносить у реєстр своїх збитків — «2 крб. 40 коп.».
Живе Бронза у невеликій старій хатині, «де була тільки одна кімната, і в тій кімнаті містились він, Марфа, піч, дво спальне ліжко, труни, верстат і все господарство». Перелік цей справляє моторошне враження: люди сплять у хаті, де стоять труни, та й сам хазяїн і його жінка згадуються у списку поряд з побутовими предметами, обладнанням і трунами. Щоправда, замкнений, завжди невдоволений Яків, шо задушив у собі всі живі людські почуття, та безсловесна, залякана Марфа давно вже духовно закам'яніли, стали чимось на зразок «предметів» (у розмові з фельдшером герой так і називає дружину — «пред мет»).

Постійно пригнічений переживаннями через «збитки», непривітний і роздратований, Яків існує начебто уві сні, без любові, радості, співчуття до інших. На дружину він не звертає уваги, «наче вона кішка або собака», жодного разу не приголубив її, не подарував їй нічого. Лише кричав на неї, докоряв нестатками, а вона перелякано тремтіла.
Єдина розрада Якова — скрипка, на якій він грає з єврейським оркестром на весіллях. Замучений думками про свої невдачі, він іноді торкає рукою струни, і стає йому легше на серці. Але й музика приносить не лише задоволення, адже грає Бронза врешті-решт для прибутку: йому платять по п'ятдесят копійок за день, тож він дуже переживає, коли його не запрошують грати. До того ж Яків проймається невмотивованою ненавистю до флейтиста Ротшильда — рудого убогого єврея, який наче в насмішку має прізвище відомого мільйонера.
Типовий невдаха, Бронза ніколи не буває в гарному настрої і зриває злість на тих, хто не може йому відповісти — на зли дарі Ротшильді, на темній дружині.

Автор не описує детально історію спільного життя Якова і Марфи. Але з кількох фраз, розсипаних у тексті, зрозуміло, що на долю жінки похмурого трунаря випало мало радості, а багато важкої праці та образ.
Безпросвітним було її життя. Вона прожила з чоловіком понад п'ятдесят років, дбала про нього, ходила по воду, варила і пекла, топила грубу, рубала дрова — «і все це мовчки, з боязким, дбайливим виразом ». Лише двічі у тексті оповідання Марфа озивається до Якова: коли повідомляє, що помирає, вдруге — коли згадує молоді роки і біляву дитину, яку вони колись мали і яку маленькою забрав Господь. Виявляється, що не завжди існування подружжя було таким сірим і безнадійним:  колись вони сиділи на річці під вероою, співали пісень, тішилися донечкою. Яків уже давно забув про це, але дружина зберігала в глибині дутій пам'ять про щасливі дні молодості.
Манія Бронзи — ощадливість — призвела його до духовної деградації, вбила в ньому всі живі почуття, занапастила його дружину. Через скнарість Бронза обмежує Марфу в усьому, навіть забороняє їй питч чай, і вона змушена пити гарячу воду. Занедужавши, Марфа з останніх сил продовжує працювати — боїться, що чоловік лаятиме її за те, що вона лежить і нічого не робить, або знов говоритиме про збитки. Зрозуміло, чому близька смерть видавалася цій нещасній жінці визволителькою, яка нарешті порятує її від нестерпного життя. «Обличчя в неї було червоне від жару, надзвичайно ясне і радісне... Скидалося на те, ніби вона справді помирала і була рада, що, нарешті, залишає навіки цю хату, труни, Якова...» Дивлячись на неї, Бронза вперше злякався того, що зробив з єдиною близькою йому людиною.

Чехов надзвичайно лаконічно, за допомогою небагатьох виразних деталей, що повторюються у тексті (труни в помешканні героїв, гаряча вода замість чаю, просвітлене обличчя помираючої) створює вражаюче безрадісну картину подружнього життя, позбавленого теплоти, порозуміння і взаємної поваги. Не дає він і докладних портретів персонажів. Про Якова дізнаємося, що він був високий і кремезний — «вищих і міцніших від нього людей не було ніде, навіть у тюремному замку, хоч йому було вже сімдесят років». Не лише своєю вдачею, а й постаттю він неначе придушував, пригнічував інших. А одиноке небагатослівне зображення Марфи свідчить не лише про страждання хворої жінки, а й про той нестерпний тягар, який вона несла упродовж всього життя: «... вона сиділа на табуреті, згорблена і виснажена, гостроноса, з відкритим ротом у профіль, вона скидалася на птаха, який хоче пити».
Духовна деградація людини, нерозвиненої й темної, що перебуває під дією міщанських, власницьких уявлень про мету і смисл життя, згубність впливу подібного індивіда на навколишніх — одна з центральних проблем цього оповідання.
Поховавши Марфу, Яків уперше замислюється над скоро-минучістю життя, непоправністю нещастя, яке спіткало його. З глибин пам'яті виринають картини, про які нагадала йому дружина перед смертю: ось він з Марфою під вербою на березі річки, дитинка з білявим волоссячком... Але і тепер, підводячи риску під своїм життям, Бронза не може одразу позбутися думок про збитки. Йому видається дивним, що за п'ятдесят років він жодного разу не бував на річці, а коли навіть був, то не звертав на неї уваги. Тим часом на річці можна було і рибу ловити, і купатися, і плавати на човні. А він все це проґавив...

 
Поступово наївні роздуми героя набувають іншого, філософського смислу. Постають неначе два плани роздумів персонажа: на поверхні — безкінечні скарги та збитки, у підтексті — глибока скорбота з приводу безглуздо прожитого життя і його дивного, протиприродного устрою.
Він міркував, що від смерті буде одна користь: не треба ні їсти, ні пити, ні платити податків, ні ображати людей, а тому, що людина лежить в могилці не один рік, а сотні, тисячі літ, то, як порахувати, користь буде величезна. Від життя людині — збиток, а від смерті — користь. Це міркування, звісно, справедливе, але все-таки прикро й гірко: чого на світі такий дивний порядок, що життя, яке дається людині один тільки раз, минає без користі?
Чому люди роблять не те, що треба? Чому він, Яків, завжди кривдив дружину, чому ображав і лякав єврея Ротшильда, який не зробив йому нічого поганого? Навіщо взагалі люди заважають жити одне одному? Адже від цього — одні збитки, такі страшенні збитки! Так слово «збитки» набуває іншого, набагато глибшого смислу, і розумієш: йдеться про втрату духовності, людяності, радості і доброти в умовах злиденного, нецікавого, «неправильного» існування.
Спочатку письменник з іронією скарги героя перераховує на втрачені рублі та копійки, але згодом іронія зникає. З величезною майстерністю Чехов здійснює перехід від примітивних міркувань розгубленого, прибитого горем трунаря до власних роздумів про недосконалість і жорстокість життя.

Чехов ненав'язливо підводить читача до думки, що маніакальний заощаджувач і грубіян Яків Бронза, при всіх своїх вадах, — непересічна людина, наділена музикальним талантом. Свою незадоволеність життям, своє горе Яків висловлює не лише у скаргах на збитки, а й у грі на скрипці. В мелодіях, які він виграє, звучать ті почуття, які він не здатний висловити інакше. Скрипка співає про нездійснені мрії, лиху долю, тугу за життям справжнім, осмисленим, змістовним. Замучений питаннями, на які немає відповіді, Яків занедужує. Він розуміє, що смерть вже близька, але йому не шкода помирати, жаль лише скрипки, що «зостанеться сиротою». Востаннє бере він до рук скрипку і грає щось «жалісне і зворушливе, і сльози покотилися у нього по щоках, і чим глибше він думав, тим сумніше співала скрипка ».
Життя своє Яків прожив бездарно, і змінити щось уже запізно, але залишилася чудова сумна мелодія. Цю мелодію виконуватиме Ротшильд, якому Бронза заповідає свою скрипку, свій єдиний скарб, щоб хоч якось залагодити завдану ним кривду. Ця передсмертна імпровізація Якова змушує слухачів плакати, очищаючи душу, тож Ротшильда часто запрошують  до себе купці та чиновники і просять його грати тужливу пісню трунаря знову і знову. Можливо, тому, що ця пісня знаходить відгук у їхніх серцях, пробуджує мрію про якесь інше, краще, недосяжне життя.
Коли читаєш оповідання «Ротшильдова скрипка», спочатку видається, що все тут побудоване на суцільному абсурді. Трунар, який грає на весіллях на скрипці, — парадокс. Майже все життя Бронзи — безглуздя: і його невдоволення тим, що існують в році святкові дні, і ненависть до сумирного флейтиста Ротшильда, і те, що він забороняє Марфі пити чай. Ще одна моторошна і абсурдна подробиця: Бронза знімає мірку для труни з іще живої дружини. Але у фіналі, коли герой намагається осмислити, переоцінити своє життя, коли він страждає, коли на порозі небуття створює дивну мелодію, існування його вже не видається позбавленим сенсу, абсурдним.
Скрипка є багатозначним символом: це і найбільша цінність в сірому, буденному існуванні Якова, і чарівна мелодія, що передає його тугу, підсвідоме прагнення до осмисленого, повноцінного життя, і втілення духовності, одвічного потягу людської особистості до творчості, краси й гармонії.

Так хто ж він, Яків Бронза — трунар чи музикант, озлоблений і жадібний невдаха чи натхненний митець? Чехов показує, що людська натура часто буває неоднозначною і суперечливою, поєднує в собі несумісні, здавалось би, риси. Різкі повороти долі, непередбачувані ситуації раптом висвітлюють несподівані, досі невидимі сторони особистості, і виявляється, що далеко не ідеальна людина здатна змінити своє ставлення до навколишнього світу, стати добрішою і милосерднішою. Саме це й відбувається з героєм оповідання видатного майстра слова, знавця людської душі.

Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги із зарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.