Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: „Війна і мир” — історичний і психологічний роман-епопея

РОМАН-ЕПОПЕЯ
Цей твір вражає і обсягом, і кількістю персонажів (понад п'ятсот), і масштабністю зображених подій. Тут є любов і ненависть, щастя й горе, світлі почуття й низькі інтриги, дитячі ігри й воєнні баталії, народження й смерть, світські бали й побутові сцени. І кожну дійову особу, що бере участь у цих подіях, автор випробовує часом, історією.
Те, що зазвичай зображується у творах різних жанрів, Толстой вмістив у одному. І тому сам письменник говорив, що твір цей — «не роман, ще менше поема, ще менше історична хроніка». «Війну і мир» сам він називав книгою і порівнював її з епосом Гомера. Дослідники назвали «Війну і мир» романом-епопеєю.
Роман — це провідний жанр літератури, починаючи з XVIII століття, а XIX століття демонструє його розквіт. Предмет романного жанру — доля окремих людей, їхнє щоденне життя, причому герой роману висвітлюється, згідно з концепцією М.Бахтіна, «не як готовий і незмінний», а як такий, що«утверджується, змінюється, виховується життям». Приватне життя окремої людини досліджується в динаміці, еволюції, у складних стосунках героя з навколишнім світом.
З давньогрецьким словом епос міцно пов'язане уявлення про художнє відтворення життя в його цілісності: в епосі розкривається епохальність життя народу, його сутність.

«Війна і мир» має ознаки роману й епосу. Доля кожного героя твору міцно пов'язана з життям народу, з епохою.
Роман-епопея «Війна і мир» почався із задуму Толстого написати роман «Декабристи». Після смерті Миколи І в 1855 році із Сибіру почали повертатися амністовані декабристи зі своїми родинами.
Ці люди зберегли душевну цілісність і чистоту, що контрастували з душевним станом більшості росіян — нервових, поквапливих, внутрішньо розірваних. Що саме допомогло зберегти тим, хто тридцять років відбув на засланні в Сибіру (а частину цього терміну — в підземеллі, на каторжних роботах), твердість духу та ясний розум? Відтак Толстой звернувся до аналізу грудневих подій 1825 року. Виявилося, що 1825 рік тісно пов'язаний з 1812-м, молодість декабристів, формування їхніх світоглядних, моральних, політичних переконань збігалися з воєнною порою і славетною перемогою росіян.
Поразка військ Наполеона, на думку Толстого, не була випадковою. Але щоб донести цю істину до читацької свідомості, треба було почати від супротивного, тобто з доби невдач і поразок. Адже Росія воювала з Францією і 1805 року, і 1807-го у складі союзницьких військ. Чому Наполеон, «геній» війни, зі своєю неперевершеною армією одержуючи блискучі перемоги упродовж тривалого часу, зазнав поразки у 1812 році? Чи то фортуна відвернулася від французького імператора? Чи то була історична необхідність? Толстой опрацював величезну кількість наукових праць як вчених французької історіографічної школи, так і російських істориків, але вони його не задовольнили. Науковці давали вражаючу фактичну картину, навіть концептуально її обґрунтовували, але жоден не пояснив, чому мільйони людей рушили з Заходу на Схід, щоб вбивати собі подібних.

Найбільший інтерес у Толстого викликала емоційна сфера, бо вчинки людини визначає передусім світ почуттів і бажань, а потім вже — думок. Коли почуття і бажання мільйонів абсолютно різних людей збігаються, стається велика історична подія. «Будь-який історичний факт, — зафіксував у щоденнику Толстой, — необхідно пояснювати людяно». З таких позицій і написано роман «Війна і мир».

Толстой не поділяє події на більш і менш значущі залежно від того, зображують вони домашній побут чи воєнні події.
Письменник відтворює психічний стан людини у момент, коли життя виходить із усталеного русла. Людині в такій ситуації здається, що всьому кінець, але саме тоді й розквітає раптом в її душі відчуття свободи, повноти буття, «справжнього» життя, на противагу звичним обставинам існування. Цю думку висловлює, П'єр після страждань, яких він зазнав у полоні: «Ми думаємо, що як нас викине із звичайної доріжки — все пропало, а тут тільки починається нове, хороше».
Обставини життя змінилися, зросла суспільна роль народу, людей об'єднала єдина мета: протистояти завойовникам.

Події приватного життя інколи стають всенародними. Наприклад, Микола Ростов, програючи в карти Долохову величезну суму — сорок три тисячі рублів, знає, що спричинює неминуче розорення родини. Микола зовсім не картяр, він зайшов до Долохова зробити лише одну ставку і виграти сто рублів, щоб купити подарунок матері. Але запеклий картяр Долохов, понад усе в житті ставлячи ризик і своє верховенство над усіма, до того ж прагнучи помститися Миколі за те, що йому більше пощастило в коханні до Соні, — підкоряє Ростова силою волі. Долохов свідомо діє як сила зла стосовно Миколи, і той це розуміє. Чому ж він не може протистояти? Спочатку спробуємо зрозуміти, що відбувається з Ростовим у цей фатальний момент життя.
Повертаючись додому, Микола поринає в атмосферу закоханості й щастя, музики і поезії, той улюблений світ, який вперше, під впливом катастрофічного програшу, бачить збоку, відчужено, не сприймаючи радості молодих натхненних облич.

Наташа співає, і з її братом відбувається несподівана метаморфоза.
«Що ж це таке? — подумав Микола, почувши її голос і широко розкриваючи очі. — Що з нею сталося? Як вона співає сьогодні?» — подумав він. І раптом увесь світ для нього зосередився в чеканні наступної ноти, наступної фрази, і все на світі стало поділеним на три такти: «ОЬ тіо сгийеіе аіїеііо...' Раз, два, три... раз, два... три... раз... ОЬ тіо сгисіеіе аіїеііо... Раз, два, три... раз... Ех, життя наше безглузде! — думав Микола. — Усе це, і нещастя, і гроші, і Долохов, і злоба, і честь — усе це дурниці... а ось воно — справжнє... Ну, Наташо, ну, голубчику, ну, матінко!... Як вона зі візьме? Взяла! Хвалити Бога! — і він, сам не помічаючи того, що він співає, щоб посилити цей зі, узяв високу ноту в терцію. — Боже мій! Як гарно! Невже це я взяв? Яка втіха!» — подумав він. О, як зворушилося щось найкраще, що було в душі Ростова. І це щось було незалежне від усього на світі і найвище за все на світі. Які тут програші, і Долохови, і слово честі!.. Все дурниці! Можна зарізати, вкрасти і все ж бути щасливим...
 Моє ти кохання жорстоке (італ.).

Але це щастя надто драматичне, непосильне для Миколи. Тому він намагається замкнутися в колі звичного і зрозумілого. «Певні умови полкового життя» і стають тим світом, в якому все ясно й просто, і легко бути прекрасною людиною, «що здавалося таким важким у цивільному житті» (в оригіналі — «в миру» — так церква називає життя, що плине за монастирським муром). Улюблений полк Ростова і був для нього своєрідним «монастирем», регламентованим життям, в якому неможливо помилитися.

У Миколи Ростова ще будуть душевні кризи. Але він не дозволить собі узяти під сумнів те, що визнано всіма. Тому він — звичайна, пересічна людина. Толстой не принижує цим героя. Просто він показує, що інколи слід докласти особистих зусиль для подолання труднощів, але не кожен на це спроможний.
Образ Долохова вводить у мирний сюжет тему війни. А що це означає — війна у мирі? Для Толстого — це ситуація, в якій поведінка людини ґрунтується тільки на культі особистої активності, поза прагненням до взаємин і порозуміння з іншими людьми. Так утверджується свавілля егоїзму. Долохов — бре тер, характерний персонаж дворянської культури початку XIX століття, який прагне небезпечних розваг і шукає найменшого приводу для дуелі.
Під час обіду на честь генерала Багратіона в Англійському клубі Долохов провокує П'єра на скандал і виклик на дуель. Пєр, вимовляючи слова виклику, усвідомлює, що плітка про зв'язок його дружини з Долоховим — правда.
І от дуель, завжди непередбачувана й небезпечна, завершується пораненням Долохова. А для П'єра ця дуель — духовна катастрофа, яка розбиває всі розумні пояснення життя.

«Я стріляв у Долохова за те, що вважав себе ображеним. А Людовика XVI стратили за те, що його вважали злочинцем, а через рік вбили тих, хто його стратив, теж за щось. Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити, і що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила керує всім?» — питав він себе. І не було відповіді на жодне з цих питань, крім однієї, нелогічної відповіді, зовсім не на ці питання. Відповідь ця була: «Помреш — усе кінчиться. Або все пізнаєш, або перестанеш питати». Але й померти було страшно.
Світ поділився на одиничні явища, між якими не було зв'язку. Таке сприйняття життя заводить П'єра в глухий кут. Він намагається аналізувати ситуацію і визначає причину своєї катастрофи -- одруження з Елен, якої він насправді не кохав. Один неправильний крок у житті може призвести до ланцюга помилок і катастрофи.

Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги іззарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності залач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.