Яка держава вважається багатою? Що таке національне багатство? Чим багата Україна?Повні уроки
Тип уроку
комбінований
Задачі уроку
Дати означення поняттю "національне багатство" та ознайомити з основними етапами його формування.
Дати учням розуміння ступеню взаємного впливу національного багатства та суспільства.
Хід уроку
Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.
Історичне становлення поняття про багатство країни
З економічної теорії відомо, що економічна наука як система економічних знань, зародилася 500 – 600 років тому течією, яку тепер називають меркантилізмом. Ця теорія стверджувала, що багатство країни вимірюється кількістю золота та інших цінностей, якими володіє держава, а тому держава повинна більше експортувати товарів, ніж імпортувати, щоб більше золота надходило в країну (Т. Мен, А. Монкретьєн).
Виходячи з тези про визначальну роль сфери обігу, яка лежала в основі їх поглядів, багатство країни полягає у володінні, насамперед, дорогоцінними металами. Представники меркантилізму вважали, що примноження золотих запасів є найважливішим завданням держави, а зовнішня торгівля має, насамперед, забезпечити одержання золота. Чого можна досягти, якщо експорт буде перевищувати імпорт. Тим самим передбачалось активне державне регулювання зовнішньої торгівлі. Торгівельна політика держави орієнтувалась на всебічне заохочення вивозу і обмеження імпорту шляхом встановлення митних тарифів на імпортні товари.
Меркантилістський підхід втратив свої позиції, поступившись місцем теоріям, заснованим на принципі вільної торгівлі (free trade).
Френкос Куезней, представник школи фізіократів, стверджував, що багатство походить не від золота, а продукується аграрними верствами населення, на відміну від торговців та промисловців, які лише маніпулюють ним.
Доктрина французьких фізіократів ґрунтувалась на принципах вільної торгівлі. Оскільки джерелом багатства є тільки природа, вони пропонували використовувати важелі державного впливу лише щодо сільського господарства, а промисловості і торгівлі вважали за потрібне надати свободу дій.
Рис 1. Адам Сміт (1723 — 1790) — британський (шотландський) економіст, філософ-етик; один із засновників сучасної економічної теорії.
Класична школа економіки в цілому погоджувалась з Куезнеєм, окрім положення про непродуктивність несільськогосподарських верств. Найчіткіше теоретичні постулати цієї школи втілив Адам Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.). Обґрунтувавши, що основою багатства є поділ праці, спеціалізація всіх економічних структур, а для держави – міжнародний поділ праці, Адам Сміт довів, що реальне багатство країни складається з товарів і послуг, які можуть бути куплені її громадянами.
Він виступав за широкий розвиток міжнародної торгівлі, розробивши теорію абсолютних переваг. Абсолютні переваги, за Смітом, визначаються різницею в абсолютних витратах на виробництво (кількість зайнятих на виготовленні одиниці товару в кожній з країн). Його загальне правило зводиться до наступних фраз: «Не потрібно вагатись, купуючи за кордоном усе те, що іноземні виробники можуть виготовляти дешевше, ніж національні». «Якщо якась чужа країна може постачати нас якимось товаром за нижчою ціною, ніж ми самі здатні виготовляти його, доцільніше купувати його в неї за деяку частину продукту нашої власної промислової праці, затраченої в тій сфері, в якій ми маємо деяку перевагу».
Сміт доводив, що якщо торгівля не буде обмежуватись, то кожна країна почне спеціалізуватись на тій продукції, яка має конкурентну перевагу. При цьому підвищиться продуктивність праці, надлишки продукції матимуть збут за кордоном, зросте кваліфікація робітників, зростатимуть доходи, збільшуватиметься нагромадження капіталу, зростатиме національне багатство.
Що таке національне багатство?
Безперервне розширення масштабів суспільного виробництва та підвищення добробуту людей відбувається у відповідних, певних матеріальних і соціально-економічних умовах на основі накопичених (нагромаджених) матеріальних благ, тобто певного обсягу і складу національного багатства.
Що ж треба розуміти під національним багатством?
Національне багатство — це сукупність нагромаджених (накопичених) матеріальних благ (засобів виробництва та предметів споживання), створених працею попередніх і теперішнього поколінь людей і залучених до економічного обороту природних ресурсів та фінансових коштів.
Дослідження категорії національного багатства необхідне тому, що багатство нації є важливим показником економічної могутності й потенціалу країни. У динаміці національного багатства втілюється ефективність суспільного відтворення, тобто кінцевий результат економічної діяльності суспільства. Невиробнича частка національного багатства — один із показників рівня життя людей, тому що їх потреби задовольняються не тільки за рахунок поточного виробництва, а й нагромадженим раніше майном невиробничої сфери і домашнього господарства. Крім того, динаміка національного багатства загалом, особливо зростання основних виробничих фондів, характеризує зростання навантаження суспільства на навколишнє середовище.
Національне багатство є різноманітним за своїм складом і змістом, а також за роллю у суспільному відтворенні. Ту частку національного багатства, яка є результатом нагромаджених продуктів суспільної праці, називають національним майном.
Природні ресурси, що їх не залучено до процесу відтворення, є потенційним багатством нації.
За своїм складом одна частка національного багатства виступає як засоби виробництва, інша — як предмети невиробничого споживання. Засоби виробництва, включаючи й залучені до економічного обороту природні ресурси, є речовинними (матеріальними) елементами продуктивних сил суспільства.
Національне багатство можна розглядати з точки зору його натурально-речовинної та вартісної форми. За натурально-речовинним складом національне багатство — це сукупність багатьох споживних вартостей. Передумовою перетворення їх у елемент багатства є їх здатність нагромаджуватись, складати запас, існувати поза процесом праці, хоча це і не є абсолютним чинником багатства. Наприклад, затрати праці, пов’язані із поліпшенням природних ресурсів, освоєнням цілинних земель, осушенням боліт та ін., не приймаючи уречевленої форми, також відносяться до багатства.
Рис 2. Національне багатство і валовий національний продукт на душу населення окремих країн світу.
Залежно від економічного призначення і ролі у процесі відтворення, елементи національного багатства поділяються на виробничий і споживчий (невиробничий) фонди.
Виробничий та споживчий фонди національного багатства
Отже, національне багатство складається з двох елементів: виробничого та споживчого (невиробничого) фондів.
Виробничий фонд національного багатства включає основні виробничі фонди, до яких належать засоби праці (машини, устаткування, будівлі виробничого призначення); оборотні виробничі фонди і запаси матеріальних оборотних фондів, які складаються з предметів праці, що пройшли обробку (сировина, паливо, матеріали); державні резерви засобів виробництва; природні ресурси, які беруть участь у виробничому процесі (землі сільськогосподарських угідь, ліси, корисні копалини, водні ресурси та інші природні ресурси).
Споживчий (невиробничий) фонд національного багатства складається з фонду споживання населення і суспільного споживчого фонду.
До фонду споживання населення належать: особисте (споживче) майно населення (житловий фонд); засоби виробництва, які перебувають у власності населення; предмети короткострокового (готова продукція) і довгострокового користування.
Суспільний споживчий фонд складається з невиробничих фондів суспільства, тобто основних фондів соціальної сфери, до яких належать фонди наукових, культурно-освітніх закладів, управління, фінансової системи, громадських організацій, а також державні резерви і запаси предметів споживання; матеріальні запаси для потреб оборони.
Структура національного багатства країни не є сталою, під впливом певних чинників вона може значно змінюватись. Наприклад, науково-технічний прогрес викликає оновлення основних виробничих фондів, впровадження новітніх технологій та інновацій. Поліпшення показників рівня життя населення країни приводить до зростання невиробничої частки національного багатства, що виявляється в збільшенні предметів довгострокового користування і запасів продукції у населення, зростанні кількості закладів освіти та охорони здоров'я.
Ефективне використання і збільшення національного багатства сприяють подальшому розвиткові суспільства, зростанню добробуту його громадян.
Національне багатство України
Після розпаду СРСР поділ національного багатства відбувався за так званою "територіальною ознакою". Внаслідок цього до Росії перейшло 60% загального обсягу національного багатства СРСР, до України - 16%, Білорусі - 3,6%, в республіках Прибалтики залишилось 3,2%, середньоазіатським республікам - більше 11% "загальносоюзного" національного багатства. На передній план вийшла проблема оцінювання національного багатства та використання його з метою дійснення економічного аналізу та прогнозування.
Довгий час національне багатство України в офіційній статистиці відображалось неповністю. Це призвело до так званого "проїдання" і фактичної втрати багатьох елементів національного багатства.
Рис 3. Динаміка національного багатства України в 2000 - 2005 рр.
Динаміка національного багатства України характеризується деяким зростанням: з 7,7 трлн. грн. у 2000 році до 9,9 трлн. грн. у 2005 році. Найбільший темп зростання зафіксовано у 2005 році - 8,5%, що перевищило темп зростання у 2001 році на 1,1%. Найвагоміша частка у структурі національного багатства України 2005 року належить людському капіталу як реультату нагромадження знань, досвіду, умінь, здоров'я і інших факторів якості населення (46,7%), дещо менші частки (34,9% та 12,6%) - природному та основному капіталу відповідно.
Водночас варто зазаначити, що частка людського капіталу у структурі національного багатства зменшується. Тому зараз важко передбачити, який шлях розвитку обере Україна: спрямує свій потенціал на нарощування людськоїскладової багатства як найефективнішого фактора сталого розвитку країни чи на зростання лише матеріально-речових елементів багатства, від якого більшість країн вже давно відмовилися. Обрання першого шляяху розвитку дозволить Україні забезпечити нову якість економічного зростання через впровадження інноваційної моделі розвитку національної економіки.
Природні ресурси тепер трактуються не як "бездонний резервуар" дарів природи, а як ресурс, який може вичерпатися з плином часу. Тому на його відновлення потрібно витрачати великий обсяг праці та цілеспрямованої господарської діяльності.
Використання природних ресурсів в економіці має важливе практичне значення. Це вимагає адекватної оцінки його обсягу, яка здійснюється для:
ведення кадастрів природних ресурсів і формування єдиного державного банку даних оцінки окремих видів природних ресурсів;
розробки стратегій, довгострокових планів розвитку економіки країни;
вибору оптимальних параметрів експлуатації природних ресурсів;
відображення в структурі національного багатства країни питомої ваги прродних ресурсів;
визначення економічних активів країни з врахуванням вартості природних ресурсів;
виявлення економічної ефективності роботи галузей, підприємств і організацій щодо використання, відтворення і охорони природних ресурсів;
вдосконалення господарського механізму управління економікою країни; обгрунтування нормативів видобування корисних копалин у процесі їх видобутку і переробки, нормативів вилучення сільськогосподарських і лісових угідь для потреб будівництва;
визначення збитків від нераціонального використання природних ресурсів; розробки нормативів економічного стимулювання підприємств і організацій за покращення використання природних ресурсів, їх збереження, і економічних санкцій за порушення норм раціонального прриродокористування; розумного і об'єктивного оподатковування.
Висновок
Національне багатство є нагромадженим запасом ресурсів та благ, який виступає пріоритетним визначником результатів економічної діяльності та можливостей нації щодо майбутнього соціально-економічного розвитку. Воно формує матеріальну і духовну культуру нації та її найвищу цінність - людину. В різні періоди існування людства змінювалась увага дослідників до цієї макроекономічної категорії: від широкої популярності до повного забуття. Адже національне багатство збагачується відображенням економічного, соціального, екологічного прогресу чи регресу суспільства. Відповідно до зміни пріоритетів та джерел економічного зростання важливого значення набувають тенденції його гуманізації та екологізації. В останньому десятилітті ХХ століття посилилась цікавість економістів та статистиків до методологічних проблем оцінки національного багатства.
Зараз розвиток людини є кінцевою метою, а економічне зростання сприймається лише як засіб досягнення цієї мети. адже розвиток людини визначається не великою кількістю товарів і послуг, а рівнем збагачення матеріального і духовного життя людей. На жаль, ще потрібно розробити методи збалансування попиту і пропозиції на людський капітал. Це дозволить суспільству динвмічно розвиватися і вести відповідну державну політику.
Зі сказаного вище можна зробити висновок про те, що українцям потрібно вибрати правильний спосіб життя і поведінки, щоб мати можливість розвиватися далі і виробити правильні моделі взаємодії людин, суспільства та природи.
Забезпечення стійкого (збалансованого) розвитку України можливо здійснити шляхом залучення всіх здібностей нації, що допоможе вирішити комплекс проблем розвитку і охорони довкілля для подальшого розвитку і процвітання України.
Основні терміни
Виробничий фонд національного багатства — це запаси засобів виробництва (знарядь і предметів праці), призначених для обслуговування сфери виробництва.
Національне багатство — це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених суспільством за всю його історію. Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність країни, потенціал її наступного соціально-економічного розвитку.
Національне майно — сукупність матеріальних та фінансових благ, нагромаджених певною країною.
Споживчий (невиробничий) фонд національного багатства — це сукупність нагромаджених матеріальних благ, які призначені для невиробничого споживання.
Контрольні завдання
Як трактували національне багатство представники різних теоретичних напрямків політекономії?
Дайте визначення поняттю "національне багатство".
Чи доцільно враховувати у складі суспільного багатства природні ресурси?
Чим відрізняються споживчий та виробничий фонди?
Національне багатство – це: а) сукупність вироблених суспільством протягом певного періоду матеріальних благ. б) сукупність нематеріальних благ суспільства, вироблених та накопичених ним протягом усього його історичного розвитку. в) сукупність вироблених і нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни. г) грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, усі людські здібності, досягнення в науці й техніці, культурі й спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні).
Список використаних джерел
Гальчинський А. С., Єщенко П. С., ПалкінЮ. І. Основи економічних знань: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1999. — 403 с.
Нестеров Л., Аширова Г. Национальное богатство и человеческий капитал // Вопросы экономики. - 2003. - №2. -С. 103 - 110.
Дзюбик С. Д., Ривок О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с.
Калиничева Г. И. Экономическая история: краткий конспект лекций. — К.: МАУП, 1998. — 92 с.
Борисов Е. Ф. Экономическая теория. — М.: Юристь, 1999. — 568 с.
Історія економічних учень: Підруч. / За ред. Л. Я. Корнейчук, З. О. Татаренко. — К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 564 с.
Над уроком працювали
Савчук Н.В., викладач ,
Добронецька Т.Б., викладач ,
Прокопенко Ю.А.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
