Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: У кожного є співочість

     Пригадай, про що йшлося у розділах «Я хочу сказати своє слово» та «Візьму перо і спробую», вміщених у «Читанках» для 2 і 3 класів.
У цьому розділі  продовжується тема творчості.
Кожен з вас має певні здібності. Хтось гарно танцює, співає, а хтось — швидко і правильно розв язує задачі, працює на комп'ютері. Хтось майстерно вирізує лобзиком, вишиває, а хтось — уміє доглядати тварин...
Але не завжди людина знає свої здібності, належно цінує і розвиває їх. Саме на такі роздуми наштовхують читача твори цього розділу.

СПІВУЧА ПІР'ЇНКА
Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає... чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір'їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір'їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.
Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір'їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір'їнки немає.
Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір'їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір'їнка заспівала.
Почув Стрепет спів своєї пір'їнки, прилетів до хлопчика й просить:
— Хлопчику, віддай мою співучу пір'їнку. Я не можу жити без пісні.
Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір'їнку.
Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір'їнка. Нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає ».
Василь Сухомлинський

     Прочитай   казку.   Чи  знаєш  ти  такого   птаха?  З  чим  порівнюється його спів?
Поміркуйте разом над виділеними словами. Як ви їх розумієте?
Будь уважний до себе й до інших, не загуби свою співучу пір'їнку!
Своє ставлення до навколишнього світу діти охоче передають у малюнках. Прочитай, як по-різному описано юних художників у віршах. Пригадай, які твори цих поетів ти вже знаєш.

НАЙРІДНІШІ ГОЛОСИ
«Дозвольте вас, бабусю,    та й руки вузлуваті,
колись намалювати.    Сідай тамо, навпроти,—
У вас красиві очі    та й будем малювати!
і руки вузлуваті!»    Охоту, як роботу,
«Авжеж,— бабуся    не можна відкладати».
мовить,—    Малює моя доня,
малюй, моя дитино!    Позує моя мати.
Дивилась в небо довго —    Портрет —
та й маю очі сині.    немов ікона
Робила всю роботу —    в кутку сільської хати.
Ганна Чубач

      Між ким відбувається розмова? З яким почуттям онучка малює бабусю?
З чим порівнюється портрет? Як ти розумієш це порівняння? Які слова бабусі звучать як прислів'я?
Прочитай вірш так, щоб читачі відчули твоє ставлення до зображеного.

НАМАЛЮЮ ВІТЕР
Намалюю вітер тихий, ніжний.

Намалюю дощовий і
сніжний вітер,

що здіймає грізні хвилі,
і вітрець між квітами на схилі.

Цей танцює з хмаркою у
вальсі.

Той гортає книжку па
терасі.

А ось вітер прапорами
має,

з музикою по селу гуляє.
Вже малюнків три
альбоми маю.
А вітрам нема кінця і
краю.
Степан Жупанин

      Як зобразити вітер на малюнку?
Які ознаки вітру називає юний художник?
Чому, на твою думку, вітрам нема кінця і краю? Яку рису художника підкреслює поет?
Попрацюйте разом! Доберіть до слів вітер і сонце
якомога більше прикметників. У кого вийшов найдовший
ланцюжок?
Пам'ятаєш, як Незнайко складав вірші? Прочитай про ще одну його пригоду в уривку із фантастичної повісті-казки російського письменника Миколи Носова про казкових чоловічків «Пригоди Незнайка і його товаришів».

ЯК НЕЗНАЙКО БУВ ХУДОЖНИКОМ
(Уривок)
Тюбик був дуже хороший художник. Одягався він завжди в довгу блузку, яку називав балахоном. Варто було подивитися на Тюбика, коли він, нарядившись у свій балахон і відкинувши назад довге волосся, стояв перед мольбертом з палітрою в руках! Кожний одразу бачив, що перед ним справжній художник.
Після того як ніхто не захотів слухати музику Незнайка, він вирішив стати художником. Прийшов він до Тюбика й каже:
—    Слухай, Тюбику, я теж вирішив стати художни
ком. Дай мені яких-небудь фарб і пензель.
Тюбик був добрий малюк, він подарував Незнайкові свої старі фарби і пензлик. В цей час до Незнайка прийшов його приятель Гунько. Незнайко каже:
—    Сідай, Гуньку, я тебе малювати буду.
Гунько зрадів, сів мерщій на стілець, і Незнайко почав його малювати. Йому хотілось намалювати Гунька дуже красивим, от він і намалював йому червоний ніс, зелені вуха, сині губи й оранжеві очі. Гунькові кортіло швидше подивитись на свій портрет. Від нетерплячки він навіть не міг усидіти спокійно на стільчику і весь час вертівся.
—    Не крутись, не крутись! — казав йому Незнайко.— А то несхожим вийдеш.
—    А тепер схожий? — запитав Гунько.
—    Дуже схожий,— відповів Незнайко й прималював йому фіолетовою фарбою вуса.
—    Ану покажи, що вийшло,— попросив Гунько, коли Незнайко закінчив портрет.
Незнайко показав.
—    Та хіба я такий? — закричав Гунько з переляку.
—    Звичайно, такий. Який же ще?
—    А вуса навіщо намалював? У мене ж вусів нема.
—    Ну, виростуть коли-небудь.
—    А чому ніс червоний?
—    Це щоб було красивіше.
—    А чуприна чому голуба? Хіба в мене голуба чуприна?
—    Голуба,— відповів Незнайко.— А коли тобі не подобається, я можу зробити зелену.
—    Ні, це поганий портрет,— сказав Гунько.— Дай я його порву.
—    Навіщо знищувати художній твір? — заперечив Незнайко.
Гунько хотів одібрати в нього портрет, і вони почали битися. На шум прибігли Знайко, лікар Пілюлька та інші малюки.
—    Ви чого б'єтеся? — питають.
—    Ось,—  закричав Гунько.—  Розсудіть ви нас: скажіть, хто тут намальований. Правда, це не я?
—    Звичайно,  не ти,—  відповіли  малюки.—  Тут якесь опудало горохове намальоване.
Незнайко каже:
—    Ви не здогадалися тому, що тут нема підпису.
Я зараз підпишу, і все буде зрозуміло.
Він узяв олівець і написав під портретом друкованими літерами: «Гунько». Потім почепив портрет на стіні і сказав:
—    Хай висить. Усі можуть дивитися, нікому не забороняється.
—    А я прийду вночі,— сказав Гунько,— і знищу цей портрет.
—    А я вночі не ляжу спати й стерегтиму,— відповів Незнайко.
Ображений Гунько пішов додому,» а Незнайко й справді не ліг увечері спати.
Коли малюки поснули, він узяв фарби і заходився всіх малювати. Пончика він намалював таким товстим, що той навіть не вмістився на портреті. Поспі-шайка намалював на тонесеньких ніжках, а ззаду чомусь домалював собачого хвоста. Мисливця Кульку намалював верхи на Бульці. Лікареві Пілюльці замість носа намалював градусник. Знайкові, хтозна для чого, намалював ослячі вуха.
До ранку він розвісив ці портрети на стінах і зробив під ними підписи, так що вийшла справжня виставка. Першим прокинувся лікар Пілюлька. Він побачив на стіні портрети й засміявся. Вони йому так сподобалися, що лікар навіть начепив на ніс окуляри й став розглядати портрети дуже уважно. Він підходив до кожного портрета, дививсь і довго сміявся.
—    Молодець, Незнайко! — говорив лікар Пілюлька.— Ніколи в житті я так не сміявся.
Потім він зупинився біля свого портрета і суворо спитав:
—    А це хто? Невже це я? Ні, це не я! Це дуже поганий портрет. Ти краще зніми його.
—    Навіщо знімати? Хай повисить,— відповів Незнайко.
Лікар Пілюлька образився і сказав:
—    Ти, Незнайку, мабуть, хворий. У тебе щось із очима трапилось. Де це ти бачив, щоб у мене замість носа був градусник? Доведеться тобі на ніч касторки дати.
Незнайко дуже не любив касторку. Він злякався й каже:
—    Ні, ні. Тепер я сам бачу, що портрет поганий.
Він зняв зі стіни портрет Пілюльки й порвав його.
Слідом за Пілюлькою прокинувся мисливець Кулька. І йому портрети сподобались. Він ледь не луснув зо сміху, дивлячись на них. А потім побачив свій портрет, і настрій у нього одразу зіпсувався.
—    Це поганий портрет,— сказав Кулька,— не схожий на мене. Ти зніми його, а то я ніколи не візьму тебе на полювання.
Довелося Незнайкові і мисливця Кульку зі стіни зняти. Так було з усіма. Всім подобались портрети інших, а свої не подобались.
Останнім прокинувся Тюбик, який любив спати довше за всіх. Коли він побачив на стіні свій портрет, то страшенно розсердився і сказав, що це не портрет, а бездарна мазанина. Потім він зірвав зі стіни свій портрет і відібрав у Незнайка фарби й пензлик.
На   стіні   залишився   тільки   Гуньків   портрет. Незнайко зняв його й пішов до свого приятеля.
—    Хочеш, Гуньку, я подарую тобі твій портрет, а ти за це помиришся зі мною? — запропонував Незнайко.
Гунько взяв  портрет,  порвав його на клаптики й сказав:
—    Згода, мир. Але дивись мені: якщо хоч раз іще
намалюєш, нізащо не буду миритися.      »
—    А я нікого більше не малюватиму,— відповів Незнайко.— Малюєш, малюєш, а ніхто й спасибі не
скаже, всі тільки лаються. Не хочу більше художником бути.   
Микола Носов

       Хто головний герой твору? Назви інших дійових осіб. Чий портрет Незнайко намалював першим? З яким почуттям він це робив?
Попрацюйте    разом!  Зіставте імена дійових осіб з тим, якими їх зобразив «художник». Що ви помітили? Порівняйте, як кожен з малюків сприймав свій портрет і портрети інших.
Прочитайте другу частину казки в особах. Як ви вважаєте, яка людська риса тут висміюється? З яким почуттям автор описує пригоди Незнайка?

Як мама пісню заведе —    І розцвітають враз слова
сідаємо гурточком:    зелені й василькові,
сестричка, я, щеня руде,    Співає мама й вишива
курчатко й мудра квочка,    всіх нас на рушникові.
Співає мама про коня,    Виводить голочка
що заблукав у полі.    швидка —
Ніхто його не    стібочок по стібочку —
перейняв —    на полотні мене й рудька,
ще й досі на роздоллі.    курчат і мудру квочку.
Віктор Кордун

Прочитай вірш наспівно, задушевно. Чи здогадався ти, які пісні співає мама?
Чи співають у вашій родині українські народні пісні? Вивчи з мамою її улюблену пісню. Прочитай  вірш  відомого  українського  поета Василя Симоненка. Зверни увагу на те, як він описує свою хату — світлий спогад дитинства. Спробуй за цим віршем її намалювати.

* * *
Ти стоїш, небагата й непишна,

виглядаючи з саду в луг.

Рясний цвіт обтрусили вишні

на солом'яний твій капелюх.
Ти приймала і щастя, і лихо,

поважала мій труд і піт,

із-під сірої теплої стріхи

ти дивилася жадібно в світ.
Відчиняла ти лагідно двері

для нового добра й життя,

друзів кликала до вечері,

рідна хато моя стара.
Ти була мені наче мати,

ти служила мені, як могла,—

кожна кроквочка, кожна лата

не жаліла для нас тепла.
Василь Симоненко

      Як поет звертається до рідної оселі, яке порівняння вживає?
Чи звертав ти увагу, які глибокі почуття, які незвичайні образи  навіює нам природа? Адже
саме вона — джерело натхнення поетів, художників, музикантів.

ЯК Я СТАВ ПИСЬМЕННИКОМ
Пригадую себе маленьким: надворі хуґа, заметіль, зима. На вікнах «білі лисиці» — це Морозенко розмалював шибки.
У хаті холодно, а за вікном — світу білого не видно — завіяло, намело аж під стріху.
Сиджу біля вікна й розглядаю химерні візерунки на склі, прохукую на шибках прозоре віконечко — ой леле, як там цікаво! У пухнастому інеї сині дерева, на гілках снігурі, синички, горобчики. На паркані, на дротах шапки снігу. А сніг іскристий, рожевий, блискучий.
Тоді не було ще ні телевізора, ні домашнього кіно, а були в мене кольорові олівці, які мама подарувала на день народження. І я взявся до малювання.
Хотілося це побачене диво перенести на папір.
І застрибали, як живі, зайчики та білочки, повиростали химери дивовижні, захурделила сніговиця, заграла у переливах сонця райдуга-веселиця.
Незчувся, як і день минув. Повернулася мама з роботи. Похвалила за малювання. А тоді мені забажалося ще й віршики до малюнків зробити. Не пам'ятаю, які вони були, ті віршики. Та головне — ті рядочки сподобалися мамі, і вона мене знову похвалила.
Мабуть, саме відтоді я і почав римувати, тобто писати вірші. Отой радісний і святковий стан душі бережу в собі, коли беруся за перо, коли мережу рядки, коли
пишуться вірші для вас.
Анатолій Камінчук

    Про які роки пише автор? Що спонукало його до творчості? Чи переживав ти подібні почуття?
Прочитай рядки з вірша. Спробуй відновити пропущені слова. А чи зумієш ти продовжити вірш?

КОЖНИЙ ЗНАЄ СВОЄ ДІЛО
Літака веде ... ,

робітник йде на ... ,

школярів учитель ... ,

космонавт в ракеті ... !

Кожний знає своє ....

Робить чесно його, вміло.

Емілія Саталкіна
 
ВЕСЕЛКА НА ДОЛОНІ
Веселка на небі, як на долоні, а ген під нею пасуться коні на синім лузі, в співучім гаї, де ходять хмари у небокраї. Цвіте веселка, мов світ, барвиста, і кожна барва, мов промінь, чиста. Вишнева, синя чи малинова, і що не колір — то цвіт, обнова.
Микола Сингаївський

Знайди у вірші порівняння. Які образи вони створюють? У цьому вірші згадується багато кольорів. Отже, його можна назвати — ....
Які ще кольори можна побачити на луці? Які пахощі відчути? Склади розповіді за прислів'ями: Травень травами багатий; Травень ліси одягає — літа в гості чекає.
 
КАЗКА НЕБА
Живе у небі казка,    Багато їх, багато —
погляньте: гори-хвилі...    все небо полонили,
Не думайте, будь ласка,    пухнастих, лілуватих,
що то хмарини білі.    на фантастичних крилах.
Он кенгуру стрибає,      Ведмеді-лілшути
он повза черепаха.    і геркулеси.бджоли
А ген, з-за небокраю,    ро3крили парашути,
летять чарівні птахи.    пливуть собі над полем...
Ліна Біленька

     Які картини побачила поетеса у небі? Чому побачене вона т називає казкою? Чи бачив ти хмари, які нагадують дивовижних істот?
Добери до поданих слів якомога більше таких, що називають. ПЛНЙЬ'Н"   гіл>ґ!/\    ЧЛГ*~~
 
ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ
Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові   
гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. Доводили одне одному і всім разом — хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути.
—    Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!  — розпиналася Жаба-
скрекотуха.— Я найкраще співаю,  мене все болото слухає. Я найвище стрибаю! Я найшвидше плаваю! Я...
—    Чекай-но! — хитнула чубатою головою Чапля, що до того ніби дрімала.— А чи простоїш ти на одній
нозі цілий день і цілу ніч?
—    Пхе! Та це зовсім просто! — Жаба видряпалась на
купину, виструнчилась на одній нозі. Та не постояла
й хвилини — плюх у воду, тільки кола пішли.
—    Бу-гу! Бу-гу! — зареготав Бугай.— Теж мені ар
тистка! Ось коли я засиіваю-загуду — аж шибки в селі
деренчать.
—    Деренчать —  це коли я співаю! Хіба ти так
умієш? Др-р, др-р! — обурився Деркач.
—    Та це ж відомо: кожен передусім себе хвалить.
Тож знайте — співаю найкраще я! Кі-квік! Кі-квік! Без мене й болото не болото! - випнув груди Кулик.
Тоненька Очеретина слухала всі ті розмови, слухала і все нижче схилялася до води.
—    А ти чого мовчиш? — зачепив її Вітер, який усюди буває, все бачить, усе знає.
—    Бо я нічого не вмію робити,— прошепотіла Очеретина.
—    Ет, таке вигадаєш! — лагідно доторкнувся до неї
Вітер.— Кожен щось та вміє. Тільки, може, не здога
дується про те.
І він дмухнув на Очеретину раз, удруге. І — о диво! — тоненька Очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала,
Такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької Очеретини, що всі болотяні мешканці забули про суперечку. Заслухалися.
Ну, а Вітер полетів собі далі. Бо має усюди бувати, бо десь потрібен він іншим Очеретинам, які ще не пробудилися для своєї пісні.
Василь Чухліб

    Який жанр цього твору?
Чим пишалися дійові особи? Які слова найточніше характеризують Жабу, Бугая, Деркача, Кулика? Перечитай слова Вітру. Як ти їх розумієш? Чому заспівала Очеретина? Чим вона всіх зачарувала? Придумай продовження казки.
Як ти зрозумів назву теми? Про яку співучу пір'їну йдеться? Хто автор цього оповідання?
У яких віршах розповідається про юних художників? Хто їх автори?
Який з прочитаних віршів можна назвати різнокольоровим? З якого твору ці слова: ... розцвітають враз слова зелені й василькові?
Пам'ятайте, що й «найменший колосок мас власний голосок»!
Як ви зрозуміли назву розділу? Які теми він охоплює?
Пригадайте твори з теми «Людина починається з добра». У яких з них йдеться про ставлення до матері? Хто дає пораду роби невтомно, вміло, хоч мале, та добре діло?
Які риси характеру допомагають людині створювати нове? У яких творах про це йдеться?
Які поети з любов'ю звертаються до рідної землі? Які мелодії і барви природи вони передають?
Проведіть конкурси «Найуважніший читач», «Казкознавчик».
 

Савченко О.Я. Читанка 4 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.