Гіпермаркет Знань>>Музика>>Музика 4 клас. Повні уроки>> Українські народні жартівливі пісні.Четвертна пауза. Ліга. Повні уроки
Тема уроку:Народна та авторська пісня. Повні уроки

Тема:

Українські народні жартівливі пісні.Четвертна пауза. Ліга. Пісня "Сіяв мужик просо"

Мета уроку:

Продовження вивчення музичної грамоти, четвертна паужа , ліга. Формувати інтелектуальну гнучкість за допомогою народної творчості. Виховувати інтерес та любов до української пісні.

Тип уроку:

Навчально виховний

Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу. З давніх-давен, з прадавньої історії український народ має славу народу дуже музичного. Українська пісня, здобула для себе визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом слов'янських хорів звичайно за українцями була визнана першість.

Гумор і сатира властиві багатьом жанрам усної народної творчості. Казки і пісні, анекдоти і перекази, загадки і частушки, прислів'я та приказки, бувальщини сповнені невичерпним сміховим колоритом, цілою гамою найрізноманітніших відтінків сміху — від лагідної усмішки, дружнього необразливого жарту, дотепного й веселого кепкування, доброзичливої критики до саркастичного висміювання, злої іронії, дошкульного глузування, нищівного засудження й спопеляючого заперечення.

Пісні цього різновиду фольклору в гумористично-розважальній і сатиричній формах відображають побут, національний характер і світогляд народу, його етичні, естетичні уподобання і оптимізм. У них знайшли яскравий вияв найсвітліші ідеали волелюбного народу-трудівника. Перлини сміхової народної творчості охоплюють обрядову і необрядову поезію; нині побутують переважно словесно-музичні твори необрядові. Виникнення жартівливих пісень відноситься до часів формування календарно-обрядової поезії слов'ян. Багатства українських гумористичних і сатиричних пісень складалися впродовж століть і нині продуктивно поповнюються. Вони мають чимало спільного з гумором і сатирою російського та білоруського, а також всіх інших слов'янських народів.

Тематика жартівливих пісень

Соціальна тканина народної сміхової творчості, як правило, національно забарвлена, що зумовлено не лише мовою, не лише самим предметом зображення, а й своєрідним віддзеркаленням у творах національних особливостей народу, його психіки, художніх традицій — насамперед фольклорних. Національна специфіка гумору є історично змінною, рухливою, вона обумовлюється прогресом світогляду народу та змінами в його історичному житті.

На різних етапах історичного життя народу ця змінність виявляється в неоднаковому темпі розвитку сатирично-гумористичних жанрів народної творчості. В умовах феодалізму з властивим йому патріархально замкнутим укладом життя народу і порівняно невисоким рівнем його соціальної свідомості основними об'єктами гумору були негативні явища повсякденного побуту.

Мелодії музичних п'єс часом припиняється, потім звучання їх знову поновлюється. Перерва в звучанні називається паузою. Тривалість пауз вимірюються так само, як і тривалість звуків (нот).

Паузи

Сьогодні ми поговоримо про четвертну паузу: Четверна пауза дорівнює по тривалості четвертій ноті і позначається:

Це треба знати: Зв'язне виконання груп звуків різної висоти ( легато).

Багатства жартівливо-сатиричної пісенності здійснили помітний вплив на розвиток української художньої літератури, музики, мистецтва. Чимало жартівливих пісень ввійшли в літературу й театр через вертепну драму. Окремі пісенні зразки, очевидно, були спеціально створені для інтермедій («Ой під вишнею, під черешнею»).

В комедіях, водевілях, п'єсах, починаючи від І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, І. Франка і до наших днів, жартівливі та сатиричні пісні — невід'ємний компонент. Неперевершеним майстром творчого осмислення ідейно-художнього змісту, образної системи народної гумористики виявив себе М. Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», «Тарасові Бульбі», «Миргороді» та інших творах. Життєдайними соками жартівливої пісенності живилася творчість геніального сина України Тараса Шевченка.

Єдність творчої манери великого Кобзаря з фольклором була органічною; скажімо, дослідникам непросто визначити, де в піснях кобзаря Волоха із поеми «Гайдамаки» поетова, а де народна творчість. Їдка іронія, гіперболізація та контрастування в сатиричних творах Т. Шевченка теж мали народнопоетичне підґрунтя. Видатний письменник-демократ Степан Руданський органічно поєднав народну пісню і гумор у співомовці — жанрові, якого, за висловом І. Франка, не має жодне письменство.

Список використаних джерел: Урок з музики. Дороніної Н.І. Викладач класу спеціального фортепіано. Світловодська дитяча музична школа № 1 Кіровоградської обл. "Українська музика" Антона Рудницького. Історично-критичний огляд чи Пасквіль?.- Чікаго: Видання Комітету Оборонців Української культури, 2004.- 60с. Над уроком працювали: Пилипенко В.В. Дороніна Н.І. Відредаговано та надіслано: Пилипенко В.В.

Широко ввійшла сміхова пісенна традиція в українське оперне мистецтво та до репертуару хорових колективів, хореографічних, вокально-інструментальних ансамблів, видатних співаків (Д. Гнатюк, А. Мокренко, А. Солов'яненко, Д. Петриненко, Н. Матвіенко, О. Басистюк, Р. Кириченко, М. Стеф'юк).

Жартівливі та сатиричні пісні користуються найширшою популярністю на весіллях, родинних святах, масових народних гуляннях. Активність побутування і творення цих пісепь полягає в тому, що вони сповнені глибоким оптимізмом, дотепністю, красою і постійно виступають засобом пізнання дійсності, не втрачаючи функцій катарсису (морально-психологічного, душевного очищення), розваги та виховання. Жартівливо-сатирична пісенність разом з іншими жанрами фольклору здобула світову славу — славу художньо неперебутніх витворів поетичного генія українського народу.