Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 9 клас>> Українська література: Українські народні балади. «Бондарівна», «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить», «Козака несуть». Тематика та стильові особливості, сюжет, герої. Класифікація балад.

Українські народні балади.

    Балада плекає в народних масах почуття краси, розвиває природні здібності народу, є могутнім культурним чинником.

Ф. Колесса

Балада найшвидше з-поміж інших фольклорних жанрів почала проникати в художню літературу. В українському письменстві помітний розвиток літературної балади розпочався в добу романтизму — наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. У цей період особливо посилився інтерес письменників до усної народної творчості: вони збирають, записують, публікують багаті зразки українського фольклору, застосовують фольклорні елементи у своїх творах.

     Значна роль приділялася баладі, яка посіла центральне місце у творчості поетів-романтиків, чию спадщину ми вивчатимемо" пізніше: П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, А. Метлинського, М. Костомарова, Л. Боровиковського, представників «Руської трійці» у творах раннього періоду Т. Шевченка. Пізніше цей жанр розвинули І. Франко, Б. Грінченко, у 20-х роках XX ст. — письменники-модерністи. Майже в кожного поета ХХ-ХХІ ст. у творчому доробку є авторська балада.

Балада

     Терміном «балада» в середньовіччі у Франції називали любовну пісенну поезію, що виконувалася переважно під танці. В Італії з поезією Данте й Петрарки балада втратила танцювальний характер, а з XVIII ст. вся європейська література перебувала під впливом англо-шотландської народної балади, у якій драматично зображувалися епізоди нещасливого кохання, помсти, родинні конфлікти, історичні факти.

Розглянемо жанрово-стильові особливості народної балади.

Балада (з фр. танцювальна пісня) — це ліро-епічний сюжетний пісенний твір, за основу якого взято подію легендарно-історичного, родинно-побутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей, вчинків. Балада ввібрала риси суміжних видів усної народної творчості: ліричної пісні, думи, легенди, казки й міфу.

Пригадаймо ознаки балади:

• гострий, драматично напружений сюжет;

• трагічний конфлікт; • романтична піднесеність;

• надзвичайні події, вчинки чи фатальні збіги обставин;

• елементи фантастики;

• метаморфози — перетворення людини на рослину, птаха (дівчина стає тополею, мати — зозулею, дівочий голос — голосом сопілки);

• трагічний фінал;

• моралізаторство.

    Українські пісні баладного тину існували вже в давньоруську добу, а перші твори з ознаками цього жанру наявні серед пісень календарної та родинної обрядовості. Однією з найдавніших в українському фольклорі називають баладу «Ой летіла стріла» — про вбитого стрілою вдовиного сина. Його оплакують мати, сестра й дружина, образи яких уособлюють три рябенькі зозулі. Першим записом української народної балади вважають пісню «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», яку чеський учений Ян Благослав у середині XVI ст. подав у своїй рукописній граматиці.

Тематичний і сюжетний склад українських народних балад дуже широкий. У фольклористиці немає єдиної класифікації балад. Учені умовно поділяють їх на такі жанрово-тематичні групи:

• міфологічні;

• історичні;

• родинно-побутові (сімейні, любовні);

• соціально-побутові.

     Найдавніші міфологічні баладні сюжети побудовані на прийомі метаморфози. Серед них популярна в народі балада «Ой чиє то жито, чиї то покоси» (невістка перетворюється на тополю: «А як зайшло сонце, // Тополею стала»), яку виконують і нині в усіх регіонах України. Основний її мотив — перетворення дівчини на тополю, — як вам відомо, Т. Шевченко взяв за основу сюжету балади «Тополя».

Більшість сюжетів у баладах пов'язані з особистим життям людей. Серед них багато творів про кохання. Основні мотиви українських народних балад:

• убитий на війні козак;

• зрада й помста;

• гірка туга нареченої;

• зневажені почуття довірливої дівчини;

• зле чарівництво;

• прокльони свекрухи, адресовані невістці;

• наруга пана над бідною дівчиною.

    Розглянемо тематичні та стильові особливості окремих народних балад і проаналізуємо специфіку сюжету, образи-персонажі.

Балада «Бондарівна» належить до оригінальних українських творів цього жанру. Вона виникла в середині XVIII ст. і відобразила один із типових життєвих випадків доби свавільного панування польської шляхти на Правобережній Україні. За жанром це історична балада. Гострий драматизм сюжету із соціальним забарвленням і глибока симпатія народу до сміливої та гордої героїні забезпечили цьому твору широку популярність. Про це свідчить чимала кількість варіантів балади — 175.

Образів-персонажів у баладі небагато, проте вони змальовані яскраво: Бондарівна, пан Каньовський, старий Бондар, селяни — «добрі люди», жовніри. Центральним є образ Бондарівни — молодої вродливої українки. Посилення уваги на зовнішній вроді й поставі Бондарівни («Там гуляла Бондарівна, як пишная пані»; «Сама ж вона хорошая, хорошого зросту») поглиблює психологічні причини вчинку пана Каньовського й емоційне сприйняття зображеного, викликає жаль до нещасливої жертви пана. Відчувається глибока симпатія народу до героїні, захоплення її красою. У вирішальній ситуації дівчина виявляє себе як горда, вольова натура, здатна на самопожертву, але непохитна. Привабливість особи Бондарівни й високий трагізм балади ґрунтується саме на духовній чистоті й цнотливості української дівчини, що вистояла перед пропозиціями й погрозами розбещеного пана Каньовського. Вона категорично відхиляє різні обіцянки пана: «Краще мені, пан Каньовський, в сирій землі гнити, // Ніж з тобою, з безчесником, на цім світі жити».

     Епізодична постать батька дівчини, старого Бондаря, уособлює не лише батьківський біль за втраченою дочкою, а й виражає народне ставлення до події та її учасників. На тлі Бондаря пан Каньовський ще гостріше вирізняється аморальністю й жорстокістю. Балада зображує пана-кріпосника повновладним і безкарним господарем людської долі. Його мстивість і самодурство проявляються повною мірою відразу після рішучого протесту дівчини проти домагань Каховського. Він не тільки влаштовує погоню за Бондарівною, а й безжалісно глумиться з неї. У творі другорядними є образи людей, які радять дівчині тікати, і жовнірів, котрі з жорстокістю виконують волю пана. Сприятливим для популярності балади в народі є її поетичний стиль, зокрема коломийкова ритмомелодика. Балада «Бондарівна» — типовий зразок ліро-епічного твору з класичним сюжетом, у якому наявні всі його елементи.

Сюжет балади «Бондарівна»

     Родинно-побутова балада «Ой летіла стріла» існує дуже давно. Зміст твору — зіставлення почуттів людей різних родинних зв'язків — розкритий через трагічну ситуацію: оплакування вбитого: «Де матінка плаче, там Дунай розлився; // Де плаче сестриця, там слізок криниця;// Де плаче миленька, там земля сухенька». Завдяки прийому поетичної градації, що використовується у творі чотири рази, балада й нині, долаючи віки, вражає сучасного читача. Початок твору нагадує народні голосіння з його риторикою, вигуками, уявним діалогом: «Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. //Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина.//Немає нікого плакати по ньому». Фінал балади несподіваний: удова «в суботу сваталась, в неділю вінчалась, // А у понеділок нагайка шуміла, // Нагайка шуміла коло її тіла».

У низці історичних балад відображено боротьбу козаків із монголо-татарськими, польсько-шляхетськими завойовниками, змальовано криваві битви, тугу за втраченим молодим життям. Це такі балади, як-от: «Ой мала вдова сина сокола», «Козака несуть», «Вітер гуде, трава шумить», «Ой на горі вогонь горить», «Ой був у Січі старий козак», «Ой умирає козак», «Ой попід гай зелененький» та ін.

     Балада «Козака несуть» — суцільний згусток болю втрати дівчиною свого коханого. Трагізм ситуації підсилюють засоби художньої виразності: тавтологія (а за ним, за ним, ой ломи, ломи); уражаюча персоніфікація («Кінь головоньку клонить»); народний фразеологізм («дівчина // Білі рученьки ломить»), що означає невимовну тугу, біль утрати.

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких соціально-побутових пісень, проте в баладах наявне сильне ліричне начало: висловлюється сум сестри за братом, матері за сином, коханої за нареченим; балада закінчується трагічною розповіддю про смерть героя. У баладі «Ой на горі вогонь горить» психологічний стан персонажів майстерно виражений художніми засобами: поетичним паралелізмом («Ой на горі вогонь горить, // А в долині козак лежить»); епітетами («козак лежить, // Порубаний, постреляний, // Китайкою покриваний»); риторичним звертанням (Ой коню мій вороненький). Смерть козака зображено у формі розгорнутої метафори («Та взяв собі паняночку, // В чистім полі земляночку»). Над тілом козака коник плаче й передає матері страшну звістку про смерть сина. Кінь виступає вірним товаришем козака і не залишає його в біді. Образ ворона символізує смерть («Що в головах ворон кряче»). Поетичним символом козацької слави в пісні є червона китайка.

     У 7 класі на уроках української літератури ви ознайомилися з баладою Т. Шевченка «Тополя». Як відомо, поет розпочинав свою поетичну творчість із балад, першу з яких, «Причинну», Є. Гребінка опублікував в альманасі «Ластівка». Пізніше Кобзар написав балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка», «У тієї Катерини», що не залишають байдужими і сучасних читачів. Для них характерні елементи фантастики, драматизм розгортання подій, ліризм, глибоке розкриття внутрішнього світу героїв, які, як правило, гинуть. В усіх баладах Т. Шевченка спостерігається їхній органічний зв'язок з українською народною баладою.

На уроках зарубіжної літератури ви вивчали балади світових класиків: французького письменника Ф. Війона «Балада прикмет», німецьких — И. Ф. Ґете «Вільшаний король» і Ф. Шиллера «Рукавичка», польського — А. Міцкевича «Альпухара», російського — О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега», шотландського — Р. Л. Стівенсона «Вересовий трунок». Вони вражають незвичайними сюжетами, цікавими персонажами, яскравою гамою почуттів, довершеністю форми. Прикметно, що світова літературна балада бере свої витоки з народної. У ній відтворено життя всіх суспільних верств, починаючи від князів і вельмож і завершуючи простим людом, месниками, розбійниками. Народні балади й нині хвилюють і збуджують уяву читача, спонукають його до морального вдосконалення.

Українські балади досліджував відомий вітчизняний учений-фольклорист Олексій Дей. Він зібрав і підготував до друку в серії «Українська народна творчість» академічні томи: «Балади: кохання та дошлюбні взаємини», «Балади: родинно-побутові стосунки» (удвох книгах, 1987,1988), у серії «Бібліотека усної народної творчості» — збірник «Балади» (1987), надрукував монографію «Українська народна балада» (1986).

Українська народна балада

     Українські балади представляють майже 300 сюжетів і сюжетних версій. З оригінальних українських балад треба виокремити ті, що виникли на конкретно-історичному ґрунті життя народу, відобразили живу дійсність різних епох і часто справжніх учасників драматичних і трагічних подій. Це — група історичних балад про Байду в турецькому полоні, Довбуша і Дзвінку, Бондарівну і пана Каховського, про поєдинок козака Нечая зі шляхетським загоном та ін. Багато сюжетів про кохання й дошлюбні стосунки молоді та про родинне життя теж належать до оригінальних українських творів, породжених дійсними фактами та подіями народного життя. Ідеться про деякі балади на теми отруєння хлопця дівчиною під час чарування («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), самогубства закоханих, розлучених батьками, трагедії дочки неволею виданої матір'ю за нелюба («Лимерівна»), про балади-алегорії — чайка і чаєнята та ін. Баладна модель життєвих ситуацій збуджує, перестерігає, збагачує пізнання дійсності, отже, навчає і виховує. Висока мораль родинних відносин пропагується засобом від протилежного — показом аморальних учинків, трагічних помилок і випадків. Балади героїзують людську свободу, гідність і благородні почуття, особливо кохання, пропагують право особистості на щастя, засуджують тих, хто нівечить людське життя... Через драматичне жахливе як одну з форм трагічного в баладах стверджується народний ідеал прекрасного у сфері людських відносин і почуттів... У цьому — оптимізм баладної творчості, її позитивна дійовість (О. Дей).

Авраменко О. М., Дмитренко Г. К., Українська література, 9 клас
Надіслано читачами інтернет-сайту

_{Планування уроків з української літератури, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завадання та робота з української літератури 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.