Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Країни Латинської Америки

1. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн регіону в повоєнний час
У роки Другої світової війни більшість держав Латинської Америки приєдналася до антигітлерівської коаліції. Внаслідок зростання попиту на сільськогосподарські товари і промислову сировину на світовому ринку економіка латиноамериканських країн у період війни помітно пожвавилася. Розвивалися нафтопереробна, текстильна, цукрова, харчова галузі промисловості, шкіряне виробництво; споруджувалися електростанції; зростало цементне виробництво.

Після закінчення війни економічна ситуація ускладнилася. Маючи гостру потребу в промисловому устаткуванні та машинах, країни Латинської Америки витрачали величезні суми на імпорт. За цих умов виникла ідея імпортзамінної індустріалізації, тобто створення власного машинобудування та інших галузей промисловості для задоволення потреб економічного ррзвитку. Для впровадження цієї ідеї в життя здійснювалося одержавлення значної частини економіки* через викуп або пряму націоналізацію приватних підприємств, а також будівництво підприємств державного сектора.

Особливо інтенсивно цей процес відбувався в Чилі, Аргентині, Мексиці, Бразилії. Приклад тому — президентство Хуана-Домінго Перона в Аргентині (1946—1955 рр.). Він провів часткову націоналізацію, сплатив борги країни, домігся самозабезпечення Аргентини основними промисловими товарами. У період його правління в Аргентині було створено перший у Латинській Америці реактивний літак, але під тиском США, виробництво його припинили.

У Бразилії в 1950 р. повернувся до влади Жетуліо Варгас, який відновив свою політику 30-х рр., але вже без спроб копіювання фашистських держав. Наступний президент (із 1955 р.) Жуселіно Кубічек продовжив імпортзамінну індустріалізацію. На початку 60-х рр. Бразилія наполовину забезпечувала себе промисловими товарами.
У Мексиці індустріалізація відбувалася в основному за рахунок розвитку державного сектора, тривала аграрна реформа.

США в період 40—60-х рр. були занепокоєні лише одним: запобіганням проникнення СРСР до Латинської Америки. Для здійснення цього США робили ставку на посилення військового потенціалу і на військово-політичне співробітництво з країнами Латинської Америки. У той час було укладено угоду про колективну безпеку (1948 р.), створено Організацію американських держав (1948 р.). Американці переозброїли місцеві армії та сформували нову воєнну еліту, яка пройшла підготовку у США.

У 50—60-ті рр. розпочався новий етап соціально-економічного розвитку країн Латинської Америки. Ресурси для проведення імпортзамінної індустріалізації було вичерпано. Державний бюджет через силу підтримував розбухлий державний сектор економіки. Дефіцит державного бюджету був спричинений також здійсненням амбіційних проектів. Наприклад, 1957 р. у Бразилії розпочалося будівництво нової столиці в центрі країни — подалі від перенаселеного Ріо-де-Жанейро. Це було ультрасучасне місто, збудоване за проектом всесвітньо відомого архітектора Оскара Німеєра на невпорядкованій території. Його назвали Бразиліа. Нова столиця мала стати символом майбутнього розквіту країни. Мексика домоглася права проведення у своїй столиці Мехіко Олімпійських ігор 1968 р., що спричинило значну реконструкцію багатомільйонного міста. Ці амбіційні проекти призвели до інфляції (у Бразилії національна грошова одиниця — крузейро за період із 1961 р. по 1964 р. "схуднула" у п'ять разів) і зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Вихід із цього становища шукали в установленні диктаторських режимів правого або лівого штибу.

У 60-ті рр. військові перевороти сталися в Еквадорі, Гватемалі, Гондурасі, Домініканській Республіці, Бразилії.

Ліві сили доступилися до влади на Кубі, в Чилі та Нікарагуа.

2. Кубинська революція 1959 р.
На Кубі боротьбу проти військово-політичної диктатури американського ставленика Батісти розпочали молоді революціонери на чолі з Фіделем Кастро, які організували напад на казарму Монкада 26 липня 1953 р.

2 грудня 1956 р. на шхуні "Гранма" невеликий озброєний загін під керівництвом Кастро висадився на узбережжя Куби у провінції Ор'єнте. Озброєну боротьбу проти режиму Батісти Кастро продовжував до 1 січня 1959 р. — дати повалення диктатури. 1 січня 1959 р. революція перемогла. Ф. Кастро став прем'єр-міністром Куби.
Своє завдання як голова уряду Ф. Кастро вбачав у зміцненні незалежності Куби від США. Але, наразившись на опір США, націоналізував усю американську власність і пішов на зближення з СРСР, що сприяло швидкому перетворенню Ф. Кастро на ревного комуніста, а Куби — на типову тоталітарну соціалістичну країну. Збереглася традиційна залежність кубинської економіки від експорту цукру, але тепер не до США, а до СРСР і країн Східної Європи. СРСР став головним кредитором Куби. Проте це не вирішило основних економічних, соціальних і політичних проблем. США, зі свого боку, під впливом кубинської революції змінили своє ставлення до країн Латинської Америки.

Прийнята на сесії ОАД в Пунта-дель-Есте (серпень 1961 р., Уругвай) програма "Союзу заради прогресу" містила програму, за якою США надавали цим країнам позики на суму 20 млрд доларів строком на 10 років. Зокрема, передбачалися щорічне збільшення валового національного доходу на душу населення на 3,6%, здійснення аграрної реформи, ліквідація неграмотності до 1970 р. і т. ін.

Заходи з .програми "Союз заради прогресу" сприяли прискоренню темпів економічного розвитку. У цілому з 1950 р. по 1975 р. внутрішній національний продукт країн Латинської Америки зріс у 4 рази. Регіон з аграрного, сировинного перетворився на аграрно-індустріальний. Посилився наступ на латифундизм.

3. Ліквідація військово-диктаторських режимів і відновлення конституційного ладу в ряді країн регіону
Паралельно з реформуванням економіки в 70—80-ті рр. у Латинській Америці розгорталася боротьба за політичні реформи, за демократичний розвиток. Повсюдно відмовилися від військових путчів як засобу досягнення політичних иілей. Час військових диктатур минув.

Характерна в цьому аспекті ситуація в Чилі.

Перемога на президентських Виборах 1970 р. в Чилі кандидата лівої коаліції "Фронт національного визволення" Сальвадора Альенде, який негайно перейшов до радикальних перетворень — націоналізації головних галузей промисловості, здійснення аграрної реформи, обернулася соціально-економічною кризою (падінням виробництва, інфляцією тощо).'Скориставшись цим, генерал Аугусто Піночет вчинив 1973 р. державний переворот і встановив у країні диктаторський режим. С. Альєнде загинув під час захисту президентського палацу.

За часів правління Піночета чилійська економіка розвивалася дуже успішно завдяки скасуванню тарифних бар'єрів іноземним інвестиціям, використанню новітніх технологій. Проте відкритий, ринковий варіант розвитку економіки й жорстка політична диктатура довго.співіснувати не могли. У 1980 р. Піночет увів конституцію, яка відновила інститути демократії, проте вибори до конгресу й вибори президента відкладалися до 1989 р. На виборах 1989 р, перемогу здобув лідер християнсько-демократичної партії П. Ейлвін. 11 березня 1990 р. Піночет передав йому владу.

Протягом 80—90-х рр. авторитарні режими було повалено в 13 країнах регіону. Перехід від диктатури до демократії відбувався в більшості країн мирним способом. У Гренаді (1983 р.) і Панамі (1989 р.) мало місце воєнне втручання США. У Нікарагуа й Сальвадорі тривалий час точилася громадянська війна. У Нікарагуа в липні 1979 р. внаслідок партизанської війни владу виборов Фронт національного визволення імені Сандіно, що скинув найбільш одіозну в Латинській Америці диктатуру Самоси, який правив країною понад 30 років. Сандіністи розпочали в країні соціалістичні експерименти, проти яких виступили як колишні срмосівці, так і демократичні організації. Тривала громадянська війна завершилася 1990 р. проведенням вільних виборів. Президентом Нікарагуа було обрано Віолету Чаморро, міністром оборони став лідер сандіністів Даніель Ортега.

На той час у Латинській Америці залишилася тільки одна країна з диктаторським режимом — Куба. Після розпаду СРСР комуністичний режим опинився в дуже тяжкому становищі, але Ф. Кастро утримує владу в країні.

В останні роки XX ст. у більшості країн визначився поворот до роздержавлення і приватизації засобів виробництва, до відкритості економіки, до демократії та ринку, почався відхід від системи протекціонізму; країни регіону почали активно інтегруватись у світове господарство. В економіку залучаються американські, японські, німецькі, французькі, британські інвестиції. Іноземний капітал проникає в нові галузі: електротехніку, машинобудування, виробництво автомобілів тощо. В 1995 р. американський президент В. Клінтон на нараді лідерів Західної півкулі запропонував створити спільний ринок від Аляски до Вогняної Землі. Ці плани почали втілюватися в життя, на зустрічі керівників урядів американських країн у квітні 2001 р. було прийнято рішення про створення загальноамерикансь-кого спільного ринку.

4. Українці в країнах регіону
Переважна більшість українців, що проживають у Латинській Америці, зосереджена в Аргентині та Бразилії.

В Аргентині історія українського поселення розпочалася 1897 р., коли сюди на постійне проживання прибула перша невелика група українських емігрантів. Українці прибували до Аргентини протягом 50 років. Українські громади селилися в 43 місцевостях майже в усіх провінціях країни. Із 250 тис. осіб українського походження близько 100 тис. є жителями столиці й провінції Буенос-Айрес, майже 55 тис. мешкають у провінції Чако і 10 тис. — у провінції Мендоса.

В Аргентині існує чимало українських громадських організацій. Це — "Просвіта", "Відродження", "Український національний клуб", "Січ". У 1947 р. було скликано 1-й конгрес українців в Аргентині, на якому створено Українську центральну репрезентацію (УЦР).

Аргентина однією з перших у світі й першою в Латинській Америці визнала незалежність України (5 грудня 1991 р.). Українська громада активно виступає за розвиток торгово-економічного співробітництва між двома країнами. З цією метою на початку 1992 р. було створено Аргентино-українську торговельну палату, яка об'єднує 50 підприємців.

У Бразилії мешкає понад 200 тис. етнічних українців. Більшість із них зосереджена в південному штаті Парана, що межує з аргентинською провінцією Місьйонес, де також живе багато українців. Існують просвітницькі товариства, найбільшим з яких є Хліборобсько-просвітницька спілка в Парані. Наукову і видавничу діяльність здійснює Українсько-бразильський центр українознавства.

Перевірте себе
1. Назвіть основні тенденції розвитку економіки країн Латинської Америки в 40—60-х рр.
2. Яким чином перемогла революція на Кубі?
3. У чому сутність програми Дж. Кеннеді "Союз заради прогресу"?
4. Які важливі зміни в житті народів Чилі та Нікарагуа відбулись у 70—80-х рр.?
5. Дайте характеристику перебудові економіки країн Латинської Америкиу 80—90-х рр.
6. Схарактеризуйте суспільно-політичне життя українців в Аргентині та Бразилії.

Виконайте завдання
1. Зробіть хронологічний ланцюжок подій у країнах Латинської Америки, поставивши у кружечок відповідну цифру.
Завершення другої світової війни
Об'єднання країн регіону у спільний ринок
1) Прихід до влади в Чилі уряду С. Альєнде.
2) Проголошення президентом Дж. Кеннеді програми "Союз заради прогресу".
3) Повернення до влади в Бразилії Ж. Варгаса.
4) Перемога революції на Кубі.
5) Передача влади А. Піночетом законно обраному президенту.
6) Повалення диктатури клану Сам оси в Нікарагуа.
2. Розв'яжіть кросворд. У разі правильного виконання завдання у вирізненому стовпчику з'явиться назва латиноамериканської держави.

 
1. Найбільш популярний напій у країнах Латинської Америки.
2. Українська громадська організація в Аргентині.
3. Президент Бразилії.
4. Президент Аргентини.
5. Диктатор Чилі.
6. Нащадки білих та індіанців.
7. Нова столиця Бразилії.
8. Назва шхуни, на якій Кастро і його прибічники прибули з Мексики.
9. Країна, що має великий канал.

Питання для обговорення у групі
1. Визначте роль США для країн Латинської Америки: "доброго дядечка Сема", жандарма, багатого й пихатого сусіди...
2. Чому, на ваш погляд, частим явищем у латиноамериканських країнах у 60—70-тІ рр. були військові заколоти?
3. Чим, на вашу думку, країни Латинської Америки кардинально відрізняються від країн Азії та Африки?

Робота з джерелами

Із книги "Сто великих правителів XX століття"
"Фідель Кастро підтримує рівень життя на острові Куба трохи вище нестерпного. Для того щоб не піднявся бунт неадоволених, йому потрібен іноземний капітал. Фідель всіляко намагається його залучити, навіть змінюючи заради цього свою постійну протягом десятиріч військову уніформу на цивільний костюм. Але в царині прав людини на Кубі, всупереч обіцянкам Фіделя Кастро, все залишається, як і перше. Втім, політичних в'язнів стає менше, але це ніяк не пов'язано з демократичними перетвореннями.

Кубинське керівництво використовує нові меюди боротьби проти дисидентів. Зараз їх не кидають до в'язниці, боячись зіпсувати репутацію кубинського керівника. Уряд залишає опозиціонерів без робочих місць, як сталося, наприклад, із членами Асоціації захисників політичних прав (АДЕПО). Деяких висилають за кордон. Лише найактивніші потрапляють за грати. Так, президент АДЕПО та ідеологічний лідер Кубинської партії за права людини Луїс Піте Сантос був засуджений на 8 років за організацію мирної демонстрації на площі Революції в Гавані. Члени АДЕПО умовляли його емігрувати, одначе Сантос, "революціонер із дитинства", заявив: "Якщо хтось і повинен залишити Кубу, то це Кастро, а не я".

Запитання до джерела
Як ви вважаєте, чи є перспектива у дисидентів прийти до влади на Кубі?

Запам'ятайте дату:
1 січня 1959 р. — перемога революції на Кубі.

Тематичне оцінювання

Початковий рівень
1. Чи погоджуєтеся ви з твердженням?
Останньою колонією в Африці, яка дістала незалежність, була Намібія: а) так; 6) ні.
2.3 поданих виберіть дату, що відповідала б події. Державу Ізраїль було утворено:
а) 1 вересня 1947р.; б) 14 травня 1948р.; в)  15 травня 1949 р.
3. Доповніть твердження.
Озброєну боротьбу проти диктатури Батісти на Кубі очолив молодий ре волюціо нер:
а)  Жетуліо Натає: в) Сальвадор Альєнде; в)  Фідель Кастро.

Середній рівень
1. До дати доберіть подію, поставивши відповідну літеру у віконечко на стрічці часу.

 
а) Об'єднання В'єтнаму.
б) Поділ колишньої колонії Індії на два британських домініони — Індійський Союз і Пакистан.
в) Революція на Кубі.
г) Підписання мирного договору з Японією.
ґ) Перші вільні й демократичні вибори в ПАР.
2, Доберіть до імен історичних постатей їхні характеристики.
11. Джавахарлал Неру  2.ДенСяопін    3. Рухола Хомейні    4. Поп Пот
а) Видатний державний і політичний діяч Китаю, архітектор китайських реформ.
б) Релігійний та державний діяч Ірану, запеклий ворог шаха, що повернувся з еміграції після втечі Іранського правителя.
в) Диктатор Камбоджі, що встановив у країні режим геноциду.
г) Видатний державний діяч Індії, перший прем'єр-міністр країни після здобуття незалежності.

З, Позначте правильне.
Португальськими колоніями в Африці були:
а)  Ангола; 6)  Гвінея-Бісау; в)  Занзібар; г)  Дагомея; ґ) Кабо-Верде; д)  Конго; е)  Мозамбік; є)  Сенегал; ж) Сан-Томе і Принсіпі; з) Д Танганьїка; и) Ц Уганда.

Достатній рівень
1. До понять доберіть відповідні тлумачення, поставивши у клітинку відповідну літеру.
а) Домініон; б) апартеїд; в) колонія; г) "нові індустріальні держави"; ґ) баитустан; д) "соціалістична орієнтація"; е) сепаратизм; є) латифундизм; ж) сегрегація; з) фундаменталізм.
1. Офіційна доктрина расового розмежування (білого населення від корінних жителів і переселенців з Індії) у Пі в денно-Африканській республіці у повоєнний час.
2. Прагнення до відокремлення, відособлення.
3. Загальна назва країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, що розвиваються швидкими темпами, мають високоефективну економіку.
4. Маріонеткова "національна держава", де повинні жити окремі
етнічні групи. 
5. Самоврядна частина колишньої Британської імперії.
2. Визначте, про кого йдеться.
Один із лідерів національно-визвольного руху в ПАР, багато років провів в ув'язненні, був обраний президентом країни.
3. Доповніть загальні твердження конкретними фактами.
Процес деколонізації розпочався після другої світової війни і тривав до 90-х рр. XX ст.

Високий рівень
1. Визначте корені палестинської проблеми.
2. Порівняйте політичний, економічний, соціальний розвиток двох великих азійських держав — Китаю та Індії — у 50-90-х рр. XX ст.
3. Які, на вашу думку, події в житті народів Латинської Америки с визначальними для кінця XX ст.?

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Книги, підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Всесвітня історія обучатись онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.