Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Всесвітня історія: Китай

1. Проголошення КНР
Після завершення Другої світової війни в Китаї склалася цікава ситуація, коли за владу розпочали боротьбу дві впливові сили: гоміндан і компартія Китаю. Ця боротьба між ними тривала вже протягом 20 років, і лише японська окупація змусила їл тимчасово об'єднатися проти спільного ворога. Після війни боротьба розгорілася з новою силою. За гомінданом і КПК стояли великі держави — США та СРСР, які надавали своїм друзям всіляку допомогу: постачали озброєння, боєприпаси, продовольство, надсилали інструкторів, навчали керівні кадри тощо.

Громадянська війна в Китаї тривала з 1946 р. по 1949 р. Спершу перевага була на боці гоміндану, але в середині 1947 р. становище військ Чан Кайші різко погіршилося. До середини серпня комуністи оволоділи майже всією Маньчжурією. Незважаючи на допомогу, яка надійшла від США у квітні 1948 р. в розмірі 570 млн доларів, уряд гоміндану продовжував здавати позиції. У першій половині 1949 р. комуністи захопили Пекін, Шанхай, Нанкін, Гуаньчжоу. Війська гоміндану практично були розгромлені.

У вересні 1949 р. в Пекіні відбулася перша пленарна сесія Народної політичної, консультативної ради Китаю (НПКРК). Перебравши функції Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), сесія ухвалила Загальну програму, яка відіграла роль тимчасової конституції КНР.

І жовтня 1949 р. на площі Тяньаньмень у Пекіні відбулася урочиста церемонія проголошення Китайської Народної Республіки. Однак Чан Кайші 28 лютого 1950 р. поновив за собою титул президента Китайської Республіки. Разом із більшістю членів уряду Чан Кайші вилетів літаком на о. Тайвань, де вже зібралися сотні тисяч його прихильників. На карті світу з'явилася друга китайська держава — Китайська Республіка.

2. Культ особи Мао Дзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю

На сесії було обрано Центральну народну урядову раду, головою якої став Мао Цзедун.

За взірець свого розвитку компартія Китаю взяла радянську модель. Досвід Радянського Союзу було запозичено на всіх рівнях.

Після смерті Й. Сталіна Мао Цзедун почав претендувати на першу роль у комуністичному русі. Наприкінці 50-х рр. Китай відійшов від погодженого з СРСР курсу і розпочав форсовану індустріалізацію з метою наздогнати передові країни світу. Цей експеримент з ініціативи Мао Цзедуна було названо "великим стрибком" і розпочато 1958 р.

"Великий стрибок" повинен був перетворити Китай протягом дуже короткого часу на одну з найбільш економічно розвинених країн світу. Перед народним господарством було поставлено нездійсненні завдання з різкого збільшення виплавки чавуну і сталі, видобутку вугілля. Якщо в первісному варіанті другого п'ятирічного плану передбачалося вншіавита до кінця п'ятирічки, тобто у 1962 р., 10—12 млн т сталі, то в затвердженому 1958 р. плані ця цифра сягнула 100 млн т. У країні почалося масове спорудження примітивних доменних печей, що виплавляли крихкий, непридатний для промислового використання чавун. У цій авантюрі було задіяно працю 100 млн душ. У той час з'явилося гасло: "Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя!"

Для здійснення "великого стрибка" в сільському господарстві ставилося завдання створити замість колективних господарств (аналогів радянських колгоспів) комуни і зібрати фантастичний урожай у 500 млн т, себто в 3,5 раза більший, ніж зібрали в 1957 р.

740 тис. кооперативів було перетворено на 23.6 тис. "народних комун", які за земельною площею і кількістю робочих рук у 20—30 разів переважали кооперативи. У власність комун перейшли всі засоби виробництва з усуспільненням навіть домашньої птиці та посуду. Працю було організовано на основі військової дисципліни. Здійснювався безплатний розподіл продовольства без урахування кількості та якості праці, було ліквідовано ринки у містах і селах, заборонено торгівлю.

Зрівнялівка остаточно знищила стимули до покращання праці, і замість отримання великого урожаю, на що сподівалися китайські керівники, урожайність у країні різко впала.

"Великий стрибок" закінчився повним провалом. Він обійшовся китайському народові у 100 млрд юанів. Промислове виробництво скоротилося, -господарські зв'язки було порушено, в деяких регіонах почався голод.

На ліквідацію тяжких наслідків "великого стрибка" було витрачено декілька років. За цей час Мао Цзедун підготував новий експеримент під назвою "культурна революція" (1966—1976 рр.).

Нічого спільного ані з культурою, ані навіть з революцією ця акція, що розбурхала цілий світ, не мала. Під вивіскою "культурної революції" нове покоління прихильників китайського вождя провадило відвертий геноцид колишніх сподвижників Мао, що насмілилися виступити з критикою режиму.

Першими жертвами репресій стали лідери КПК — голова КНР Лю Шаоці, генеральний секретар ЦК КПК Ден Сяопін та ін.

Після багатотисячного мітингу у серпні 1966 р. в Пекіні було створено спеціальні каральні загони "культурної революції". На вогнищах, розпалених на міських майданах, як у 30-ті рр. у Німеччині, палали книги Шекспіра і Драйзера, Пушкіна і Достоєв-ського. Розлючені й засліплені цитатниками Мао "червоні охоронці" (хунвейбіни) і "бунтівники" (цзяофані), керовані безпосередньо "великим керманичем" та його найближчими поплічниками, громили партійні комітети і міністерства, захоплювали підприємства і вищі навчальні заклади. Так китайська молодь стала основним провідником "великої пролетарської культурної революції".

Крім молоді, головну роль у проведенні "культурної революції" відіграла армія. Структуру державної влади була зруйновано. У країні утвердилася військово-бюрократична диктатура. Боротьба за вплив і владу між різними угрупованнями діячів "культурної революції" тривала аж до смерті Мао Цзедуна у 1976 р. Загалом "культурна революція" ще більше погіршила економічну ситуацію в країні. Вона обійшлася Китаєві у 500 млрд юанів.

Попри всю свою специфіку, соціально-економічні експерименти, що вилились у "великий стрибок" і "культурну революцію", продемонстрували нездатність тоталітарного режиму цивілізованими засобами вирішувати численні проблеми китайського суспільства. Навіть більше, вони з дзеркальною точністю повторювали відомі етапи розвитку СРСР і країн Східнрї Європи, засвідчивши, що репресії й переслідування стають закономірними явищами під час правління антидемократичних режимів.

3. Реформи Ден Сяопіна
Наприкінці 70-х рр. до влади в Пекіні повернувся Ден Сяопін, репресований під час "культурної революції". У 1973 р. він був поновлений на верхівці влади, однак 1976 р. знову зазнав переслідувань. Після смерті Мао Цзедуна його реабілітували, і з 1978 р. він став найвпливовішим політичним діячем Китаю, ініціатором і головним архітектором реформ, хоча й не обіймав найвищих посад у КПК і державі.

Цей маленький на зріст чоловік відіграв дуже важливу роль у житті сучасного Китаю.

У грудні 1978 р. під його керівництвом було проведено пленум ЦК КПК, який поставив завдання радикальним чином змінити внутрішню і зовнішню політику країни.

Отже, реформи в Китаї почали втілюватись у життя з 1979 р. Першою з них стала перебудова сільського господарства. Кооперативи було розпушено, селяни отримали землю в довгострокову оренду, їм дозволялося реалізовувати більшу частину врожаю за вільними цінами, і лише певну кількість вони здавали н жавне замовлення. Прибутки селян значно зросли. Держань мулювала сільськогосподарську реформу, зокрема піднявши купівельні ціни на 18 видів продукції села. У 1984 р. врожай; нових у Китаї сягнув 407 млн т — удвічі більше, ніж 1958 р. дозволило не тільки "нагодувати народ", а й перетворити Китай з імпортера продовольства на його експортера.

Майже одночасно розпочалося створення спеціальних еконо мічних зон. На узбережжі було виокремлено 4 такі зони й 14 районів, до яких входять найбільші промислові міста країни — Шанхай, Тяньцзінь, Гуанджоу та ін. Через ці економічні зони до Китаю надходять іноземні інвестиції, сучасна технологія, досвід організації сучасного виробництва. Усього з 1979 р. по 1995,де іноземні капіталовкладення становили понад 181 млрд доларів. Причому від 2/3 до 3/4 (за різними оцінками) з них надійшло від китайської діаспори. Вони стали важливим чинником піднесення китайської економіки.

З 1984 р. розгорнулася реформа системи управління держав ною промисловістю, мета якої — відмова від централізованого директивного плану й перехід до ринкових відносин. На початку 1995 р. 5% державних підприємств працювали за підрядними формами роботи. У березні 1998 р. на сесії вищого законодавчого органу Китаю пролунали такі цифри — в недержавному секторі економіки країни зайнято понад 200 млн. осіб, що на 80 млн більше, ніж на підприємствах і в установах державного сектора.

У березні 1985 р. було вирішено реформувати систему управ? ління у сфері науки і техніки для її якнайскорішої модернізації відповідно до вимог науково-технічної революції.

Реформи у сфері освіти передбачали передання відповідальності за початкову освіту місцевій владі, сприяння розвиткові професійно-технічної освіти, введення 9-річного обов'язкового навчання, збільшення фінансування освіти, розширення самостійності вишів.

Наприкінці 1993 р. керівництво вдалося до нових реформ, найбільш значних після 1978 р. Ці реформи консолідували, і зміцнили національну валюту, поліпшили податкову систему, яка почала давати більше прибутку, посилили повноваження центрального банку й водночас передбачили велику кількість заходів, що зміцнювали права корпорацій і громадян, право власності.

Важливою рисою досить успішних економічних реформ у Китаї є те, що вони здійснюються не "за будь-яку ціну", а супроводжуються підвищенням життєвого рівня населення. З 1979 р. середньорічний приріст прибутків міського населення становив 6,5%, сільського — 8,2%, а обсяг ощадних вкладів населення збільшився в 103 рази. Водночас у перерахунку ВНП на душу населення Китай не входить навіть до гурту перших 50 країн, оскільки його населення становить 1,2 млрд.

Отже, економічні реформи в Китаї мають великий успіх. Це пов'язанр, насамперед, із бажанням перемін, працелюбністю китайського народу, його талантом, історичним досвідом, поверненням почуття власної гідності, правильною стратегією і тактикою китайського керівництва. Хоча надбудова в країні лишається старою і компартія продовжує відігравати вирішальну роль у політичному житті, економіка Китаю впевнено переходить на ринкові рейки.

На початку XXI ст. Китай перетворився на провідну дерхоїву світу.

Сьогоднішній Китай буквально перекреслює уявлення про себе, що склалися наприкінці 1980-х рр. Поголоска про низьку якість китайських товарів широкого вжитку також уже кілька років не відповідає дійсності. Нині країна посідає за обсягом ВВП сьоме місце у світі після США, Японії, Німеччини, Франції, Великої Британії та Італії. На початку 1999 р. валютні запаси КНР сягнули 145 млрд доларів США. Загальний обсяг імпорту й експорту перевищив 324 млрд доларів США.

Та на шляху реформ були п перешкоди. Давалися взнаки негативні явища, викликані до життя ринковим господарством (зловживання владою, корупція, контрабанда, інфляція, соціальна напруженість). Від реформи виграли селяни, дрібні підприємці, торгівці. Становище інших прошарків населення було непевним.

Але основна проблема полягала в тому, що здійснення радикальних реформ і становлення ринкових відносин відбувалися в країні, де при владі перебуває комуністичний режим. Головний догмат китайських комуністів залишається незмінним — "будівництво соціалізму з китайською специфікою".

У країні систематично порушувалися права людини, нестримно зростав, незважаючи на спроби скорочення, партійний апарат.

Невдоволення відсутністю політичних реформ виплеснулось у потужний рух навесні 19&9 р. Мільйонні мітинги відбулись у Шанхаї, Нанкіні, інших містах. Студентство, інтелігенція, частина робітничого класу вимагали ліквідації монопольного становища КПК, створення правової держави; гарантування прав людини. Студенти, що заполонили головну площу столиці — Тянь-аньмень, вимагали діалогу з владою. Генсек ЦК КПК Чжао Цзи-ян, якого вважали прихильником лібералізації, із співчуттям поставився до вимог студентів. Однак у керівництві КПК гору взяли ті, хто уособлював "жорстку лінію" на чолі з прем'єром Державної ради Лі Пеном.

У столиці було оголошено воєнний стан. У відповідь студенти спорудили барикади на вулицях. На світанку 4 червня 1989 р. 27-н корпус НВА вивів танки на площу Тяньаньмень і в прямому розумінні розчавив сотні маніфестантів. Розпочалися численні арешти. Розстріли відбувалися на місці. Генсека КПК Чжао Цзияна усунули від влади за виявлення нерішучості й поступливості. Його наступником став Цзян Цземінь.

Західні держави заявили рішучий протест із приводу дій китайських властей, обмежили з ними відносини, скоротили кредити, запровадили ембарго на китайські товари. Китайські власті приклали чимало зусиль для покращання міжнародного іміджу свосї держави, підвищення її авторитету. З часом ситуація змінилася.

Зараз КНР — впливовий і поважаний член міжнародного співтовариства, постійний член Ради Безпеки ООН.

Досвід Китаю особливо корисний для країн із перехідною економікою, до яких належить і Україна. Встановлення добрих, дружніх відносин із КНР, виведення їх на рівень стратегічного партнерства — одне з істотних досягнень зовнішньої політики незалежної України. Потенціал українсько-китайської співпраці у найрізноманітніших галузях промисловості, сільського господарства, науки і техніки — величезний, І його успішна реалізація залишається одним із найважливіших завдань двосторонніх відносин.

Велику зацікавленість у розвитку двосторонніх відносин підкреслив президент України Л.- Кучма під час візиту в Україну голови КНР Цзян Цземіня в липні 200) р.

Перевірте себе
1. За яких обставин комуністи доступилися до влади в Китаї?
2. Визначте сутність експерименту "великий стрибок". Чим він завершився?
3. Які сили брали участь у здійсненні "культурної революції"?
4. Визначте основні напрями економічних реформ у Китаї останніх десятиріч. Хто став їх архітектором?
5. Розкажіть про події на площі Тяньаньмень. Назвіть їхні наслідки.
6. Яких успіхів в економіці досяг китайський народ протягом останніх десятиріч?

Виконайте завдання
1. Зробіть хронологічний ланцюжок подій, поставивши у кружечок відповідну цифру.
Проголошення КНР ——0—0—0—0—0—Перетворення Китаю на провідну державу
1. Початок "великого стрибка".
2. Смерть Мао Цзедуна.
3. Розстріл студентської демонстрації на площі Тяньаньмень.
4. Початок "культурної революції".
5. Пленум ЦК КПК, який визначив курс реформ.
6. Початок реформи системи управління у сфері науки і техніки.

2. Порівняйте економічну політику китайського керівництва в 50— 80-х рр.

3. Складіть політичний портрет Ден Сяопіна.

Питання для обговорення у групі
1. У чому виявлявся культ особи Мао Цзедуна? Яка його природа?
2. Назвіть нинішні проблеми Китаю.
3. Поміркуйте, які, на ваш погляд, особливості та перспективи китайсько-українських відносин.

Документи свідчать

Андрій Гончарук, із статті "Основа — стабільність, мета — розвиток, засіб — реформи. Китай на порозі нового тисячоліття"
"Зримі успіхи Китаю у модернізації промисловості, реформування економіки на ринкових засадах позначилися на ситуації в соціальній сфері. Відомо, що реформування економік країн Східної Європи та СНД призвело до падіння життєвого рівня переважної більшості громадян цих країн. Висока соціальна ціна ринкового вибору у багатьох випадках висунула питання "червоного реваншу", спричинила загострення внутрішньополітичної ситуації.

Соціалістичний Китай, у Конституції якого закріплено провідну роль Комуністичної партії, демонструє послідовну впевненість у нормальному ході модернізадійного процесу та реформ, які успішно керуються зверху. Протягом 80—90-х рр. на численних міжнародних наукових заходах та у західній науковій періодиці автору неодноразово доводилося стикатися з різними песимістичними пророцтвами щодо "неминучості" краху китайських реформ, соціального вибуху в Китаї та ін. Виникнення соціальних катаклізмів пов'язувалося з "перегрівом економіки", "неспроможністю КПК до самореформу-вання", "загостренням боротьби за владу після смерті Ден Сяопіна", "неви-рішенням питання повернення Гонконгу". Минали роки, і один за одним не справджувалися ці пророцтва. А Китай послідовно вирішував справді існуючі проблеми, керуючись здоровим глуздом мільярдного народу та багатим досвідом тисячолітньої історії.

Під час кількарічного життя в Китаї у мене ніколи не виникла потреба мати при собі американські долари. Практично сто відсотків населення просто не знає інших грошей, окрім юанів. Феномену "у о." в КНР не існує.. Всі ціни на нерухомість, автомобілі, коштовності — тільки в юанях. Чи варто дивуватися, що під час руйнівної азіатської фінансової кризи 1997—1998 рр. китайський юань тільки зміцнів?"

Запитання до джерела
1. Автор пов'язує успішні реформи з керівництвом процесом із боку комуністичної партії Китаю. Існує протилежна думка, що "головною перепоною на шляху прогресу КНР залишається комуністичний режим". А як гадаєте ви?

2. Чому, на вашу думку, не справдилися прогнози про неминучість краху китайських реформ?

Запам'ятайте дати:
• 1 жовтня 1949 р. — проголошення КНР.
• 1966—1976 рр. — "культурна революція".
• Грудень 1978 р. — початок реформ у Китаї.

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Реферати всесвітньої історії, домашня робота, підготовка до уроків і все це безкоштовно скачати чи готуватись онлайн. Конспекти, шкільний план, відкритий урок з всесвітньої історії}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.