Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 6 клас>>Українська література: Емма Андієвська «Казка про яян»

ЕММА АНДРІЄВСЬКА
(Народилася 1931 року)
Емма Андієвська народилася на Донеччині.

Особливе місце серед сучасних українських авторів посідає незвичайна письменниця й художниця Емма Андієвська. Чому, запитаєш, незвичайна? Мабуть, ти вже звернув увагу на репродукції¹ її картин, вони й справді не такі, які ти звик бачити. Істот з великими очима художниця називає «комахами-бегемотами». Зверни увагу, в одній істоті — малюсінька комаха й величезний бегемот! Правда, незвичне поєднання? А хто сказав, що казка має бути звичайною? Незмінні герої картин Емми Андієвської (комахи-бегемоти) живуть у своєму казковому світі, мабуть, у космосі, а може, у вигаданій художницею країні. Так само незвичайні й казки Емми Андієвської, з однією з яких ти сьогодні познайомишся.
Незвичайним є й життя письменниці. Раннє дитинство Емми пов'язане з містом Сталіно (нині Донецьк). Потім родина переїхала до Вишгорода, що під Києвом. Саме тут, як згадує письменниця, вона «вперше побачила жінок у білих вишиваних сорочках, які ступали босоніж по чорній весняній запашній ріллі, а якою колоритною багатою мовою вони спілкувалися. Мене змалечку готували на росіянку. До шести років я взагалі не володіла українською мовою, для мене навіть добирали няньок зі справжнім російським акцентом, аби виховати панську дитину. Не виховали. Чому? Дуже просто. Кожна нормальна дитина гостро реагує на несправедливість...»
Отож цілком логічно, що Емма, зауваживши несправедливість щодо українців, української мови взагалі, пішла наперекір батькам. Так відбувся її вибір.
З 1943 року мешкає в Західній Європі. Майбутня письменниця закінчила в Німеччині університет, згодом переселилася до Парижа, а потім — до США. Наприкінці 60-х років XX століття Емма Андієвська повертається до Німеччини, де зараз і мешкає.
Е. Андієвська працює в різних літературних жанрах: вона пише великі прозові твори, вірші, перекладає твори античної літератури, а останнім часом створює і казки.
А тепер, дорогий друже, пропонуємо тобі прочитати незвичайну казку з незвичайною назвою незвичайної письменниці.

¹ Репродукція — фотографічне або поліграфічне відтворення зображень творів живопису.


КАЗКА ПРО ЯЯН

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.
Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою¹ серед купи каміння, й запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, й повторив своє запитання.

— Тут живуть самі яяни, — відповів нарешті старий. — Кожен яянин знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, направити яку мені бракує сил.
— Я вам охоче допоможу, — радісно вигукнув пастушок, — аби тільки трохи щось попоїсти.
— Яянинові годі допомогти, — скрушно мовив дідок. — Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.
— Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті!
— Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік. Я ледве пам'ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов'язки юнги, я випав за борт і опинився у цьому місті.
— Але я зовсім не хочу ставати яянином!
— За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.
— Невже з цього міста немає виходу?
— Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені,
що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.
— Яке ж це слово?
— Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». Але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються.
— Я спробую, — мовив пастушок. — Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.
— Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.
— Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.
— Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.
— Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: — Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.
І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.
— Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир² наповнений самоцвітами.

¹ Кельма — ручний будівельний інструмент (металева трикутна лопаточка на держаку).

² Гузир — місце, де зав'язано мішок.

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
1. Чи видалася тобі казка незвичайною? Якщо так, то в чому її своєрідність?
2. Уяви себе на місці пастушка. Чи так само ти вчинив би? Чому?
3. Якби ти був пастушком, то що зробив би з мішком самоцвітів? (Не забувай, що ти пастушок скелястої країни).
4. А що б ти зробив із мішком самоцвітів як людина, що живе в сучасній Україні?
5. Який жанр літератури за своєю будовою нагадує ця казка? Яку роль відіграє кінцівка?
6. Чого нас навчає «Казка про яян»?
7. Що є незвичним у репродукції картини, а що в ній тобі незрозуміле? Поділися своїми думками з однокласниками й учителем.

Творчо мислимо
8. Розглянувши ілюстрацію до «Казки про яян» Е. Андієвської, знайди й прочитай те місце, що їй відповідає. Чи такими під час читання казки у твоїй уяві виникли два світи: світ яян і світ за брамою? Домалюй словесно ці два світи, змінивши за потреби барви, якими скористався художник підручника.
9. Поміркуй і сформулюй мораль казки-притчі Е. Андієвської.

Виконуємо домашнє завдання
10. Прочитай «Казку про яян» своїм батькам або друзям, обговоріть її. Покажи їм репродукції картин Емми Андієвської (с. 163, 166). Чи так само, як ти, вони сприйняли ці твори мистецтва? Якщо ні, то як саме?
11. Підготуйся до докладного переказування «Казки про яян» Е. Андієвської.

На дозвіллі
У народі кажуть: іде біда, та не одна. Те ж саме можна сказати про талант: якщо Бог нагороджує ним людину — то не одним. Емма Андієвська, як і Тарас Шевченко, і Олександр Довженко, творить не лише в царині красного письменства, але й у малярстві.
Радимо більше довідатися про Емму Андієвську, а також прочитати інші її твори.


ПРИТЧА
Читаючи «Казку про яян» Емми Андієвської, ти, мабуть, помітив, що вона незвичайна — не така, як ті, що доводилося тобі читати раніше. Незвичайним, напевне, у цій казці є яскраво виражена мораль, повчання, саме ця ознака наближає її до літературного жанру — притчі з яким ти вже ознайомлювався в початкових класах.
Притча — це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти у Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники. За змістом, як ти вже переконався, притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає алегоричних персонажів з рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво і байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок.
Притча - один з улюблених жанрів Івана Франка («Притча про радість і смуток», «Притча про вдячність» та ін.).
Емма Андієвська в назві історії про яян сама визначає жанр твору — казка («Казка про яян»). Але оскільки в ній яскраво виражені ознаки не лише казки, а й притчі, то її жанр можна визначити як казка-притча. Рекомендуємо тобі прочитати й інші казки-притчі Емми Андієвської, зокрема «Казку про говорющу рибу».
Однією з найвідоміших є народна притча «Без труда нема плода». Це повчальне оповідання про життєву пригоду, воно утверджує справедливість народної моралі. Ви її добре пам'ятаєте з четвертого класу. У цій притчі розповідається про те, як чоловік пригостив вовка хлібом. На запитання сірого, де ж береться така смакота, чоловік довго розповідав, як із зернини вирощують, а згодом і печуть хліб. Тоді ж вовк йому говорить: «Смачно, та клопоту багато». На що чоловік і відповів: «Твоя правда, але без труда нема плода».

Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
1. Що таке притча?
2. Чим притча близька до байки?
3. До якого ще літературного жанру близька «Казка про яян» Е. Андієвської?
4. Що, на твою думку, послужило заголовком народної притчі «Без труда нема плода»?

Творчо мислимо
5. Поміркуй, навіщо люди з давніх-давен складали притчі. Яка їх роль?

Виконуємо домашнє завдання
6. Знайди в бібліотеці «Притчу про сіяча» (її вміщено в Біблії). Прочитай її. Підготуйся до докладного усного переказування цієї притчі.

Перевіряємо себе
• Я знаю, що таке притча як жанр літератури.
• Я вмію виразно й вдумливо читати «Казку про яян» Е. Андієвської.
• Я розрізняю реальне й фантастичне в казці.
• Я знаю, яка головна думка «Казки про яян», умію визначати в ній ключові фрази.
• Я можу визначити головну думку цієї казки і які висновки випливають із неї.

Українська література. 6 клас. Авраменко О.М., Шабельникова Л.П.
Вислано читачами інтернет-сайту.

_{Збірка конспектів уроків з української літератури, календарно-тематичне планування, підручники по всім предметам, українська література 6 клас}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.