Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Організація папством Хрестових походів. Духовно-рицарські ордени. Боротьба церкви з єретиками. Папство в ХІІІ — на початку ХV ст.

Зростання політичного впливу папства особливо яскраво проявилося в «рганізапії хрестових походів на Схід. Наприкінці XI ст. християнські паломники жїратшіи можливість вільно відвідувати Гріб Господній у Єрусалимі, бо місто затопили турки-сельджуки, які сповідували іслам. Візантійський імператор Олексій І Комиш звернувся до Римського Пани з проханням падати допомогу в боротьбі ароти нових ворогів християн.

Церковні собори -збори вищого духовенства в рамках держави (помісний собор) або всієї церкви (вселенський собор).
У листопаді 1095 р. папа Урбан II (1088-1099) скликав у французькому місті Клермбні церковний собор. Після його закінчення він виступив із промовою, у якій закликав християн взятися за зброю і відвоювати Гріб Господній від «невірних». Усім учасникам походу було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, які загинуть, — рай. Відозва папи знайшла щирий відгук серед
ярнсутніх. Із вигуками «Цього хоче Бог!» вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва «хрестоносці». Усього з 1096 до 1270 р. відбулося вісім хрестових походів.

Навесні 1096 р. першими вирушили в похід захопи французьких і німецьких «гелян. Вони брали із собою сім'ї. Хаотичні, майже беззбройні юрби й численні вози заполонили дороги. Це був голодний і неорганізований натовп, до того ж зїлком небоєздатний. Дорогою до селян приєднувалися жебраки й розбійники. Щоб якось вижити, учасники цього походу намагалися здобути їжу та одяг грабунками й погромами, під час яких загинуло багато євреїв. Пройшовши довгий шлях, вони нарешті прибули до Константинополя. Візантійці переправили цих злиденних вояків через Босфор у Малу Азію, де в першому ж бою їх перебили турки.
 

Вивчаємо джерела

XII ст. Абат Гюібер Ножанський про хрестовий похідселян

...Ніхто з бідняків не думах про педоста шість своїх засобів та про труднощі такого шляху. Кожний полишай свій дім, виноградник, свій спадок, продавав їх за мізерну ціну і з радістю йшов у похід...

Неймовірно звору ш ;і і тим видовищем були ці бідні хрестоносці: вони підковували биків, як коней, запрягати їх у двоколісні візки та лаштували на них своє небагате майно й миленьких дітей. На шляху, угледівши будь-який замок, будь-яке місто, діти проста гали руки й витали: «Чи не той це Єрусалим, до якого ми прямуємо?

Як ви вважаєте, чому наголошується, що селяни йшли в похід «зрадістю»?

Восени 1096 р. до Константинополя почали прибувати рицарські загони. Усього в Першому хрестовому поході (1096-1099) взяло участь майже 100 тис. добре озброєних воїнів. Переправившись за допомогою візантійців у Малу Лзію, рицарі-хрестоносці завдали туркам кілька поразок і влітку 1099 p., після 5 тижнів виснажливого штурму, вдерлися в Єрусалим. Переможці жорстоко пограбували місто й по-звірячому перебили більшу частину його жителів. Було винищено десятки тисяч мусульман та євреїв. Як розповідав очевидець, хрестоносці лютували в Єрусалимі так, що їхні коні йшли по коліна в крові.

Вивчаємо джерела

XI ст. Із хроніки Фульхсрія Шартрського «Єрусалимська історія» про взяття Єрусалима

Мечі оголивши, нишпорять франки по місту.
Нікого вони не шадять, навіть тих, хто про милість їх просить...
Гинув невірців народ під ударами їх.
Як падаюі ь жолуді з дуба гнилі,
Коли трусять гілки його.

Чим церква виправдовувала таку нечувану жорстокість?
 
У результаті завоювань хрестоносці заволоділи значною частиною Східного Середземномор'я. На цих землях вони утворили чотири держави. Головну роль серед них відігравало Єрусалимське королівство. Завойовники ввели феодальні порядки, що побутували в Західній Європі. Місцеві селяни потрапляли в залежність до хрестоносців і були змушені віддавати їм частину врожаю.

Хрестоносцям із великими труднощами вдавалося утримувати владу над підкореним населенням. Слабкість позицій хрестоносців на Сході спонукала панство створити там рицарсько-чернечі ордени. Рицарі, які вступали до них, давали три чернечі обі типці: бідності. послуху й безшлюбності. їхнім головним завданням була боротьба з воротами християнства. Для захисту християнських володінь ордени збудували мережу могутніх замків. Частина з них збереглася до наших днів. На чолі орденів стояли великі магістри, які підпорядковувалися тільки Папі Римському.

Найдавнішим серед рицарсько-чернечих орденів вважається орден госпітальєрів. або іоаннітів. Незадовго до Першого хрестового походу купці з Амальфи в Єрусалимі збудували притулок (госпіталь) для прочан, який отримав ім'я св. Іоанна Милостивого. Під час і після Першого хрестового походу там приймали й лікували поранених і хворих рицарів. Згодом ченці, які доглядали за пораненими, почали брати участь у бойових діях і в 1113 р. папа затвердив статут ордену госпітальєрів. Його офіційна назва — «Орден вершників св. Тоанна Єрусалимського». Поверх рицарського спорядження іоанніти одягали червоний плащ із білим хрестом. Пізніше вони отримали у володіння острів Мальту. Із того часу орден став називатися Мальтійським. Нині цей орден існує як релігійно-політична та благодійна організація.

У 1118 1119 pp. дев'ять французьких рицарів заснували в Єрусалимі орден тамплієрів, або храмовників. Резиденція ордену знаходилася на місці, де, як гадають, стояв легендарний храм, збудований ізраїльським царем Соломоном. Звідси й походить назва ордену: від французького слова temple (тамиль), що в перекладі означає храм. Офіційно орден називався «Таємне рицарство Христове і храму Соло мона». Символом тамплієрів став білий плащ із червоним хрестом. Печаткою ордену тамплієрів було зображення двох рицарів зі списами в руках, які скачуть на одному коні. Це мало означати не лише їхнє братання, але й бідність. Утім, тамплієри досить швидко накопичили великі скарби. У європейських правителів багатство ордену викликало заздрість і стало головною причиною його загибелі на початку XIV ст.

У 1190-1191 pp. виник Тевтонський, або Німецький орден. Його повна назва -«Орден дому св. Марії в Єрусалимі». Він об'єднував переважно німецьких рицарів. Його члени вважали головним своїм завданням боротьбу з язичництвом і поширення ідей християнства. Тевтонські рицарі носили білий плащ із чорним хрестом.

Упродовж 1147-1149 pp. відбувся Другий хрестовий похід. У ньому взяли участь французький король Людбвік VII та німецький імператор Конрад III. Однак їхні армії були розбиті.

У другій половині XII ст. лідерство в мусульманському світі перейшло до султана Єгипту, талановитого полководця Салах aд-Діна. Він відібрав від хрестоносців значні території та захопив Єрусалим. Це послужило приводом до Третього хрестового походу, що відбувся в 1189-1192 pp. У ньому взяли участь німецький імператор Фрідріх І Барбаросса. французький король Філіпп II Август і англійський король Річард Левове Серце. Та попри таку кількість коронованих осіб, цей похід також виявився невданім. Під час перепранії через гірську річку в Сирії втопився Фрідріх Барбаросса. У свою чергу, Філішт ІІ Август та Річарл Левове Серце пересварилися між собою і французи повернулися додому. Англійський король намагався ваягн Єрусалим, але безуспішно На зворотньому шляху в Європу Річард Левове Серце був захоплений у полон аж:і рійським герцогом. Отже, Третій хрестовий похід не призвів до бажаної мети — визволення Єрусалима. Натомість він загострив відносини між європейськими державами.

Найбільш загарбницьким виявився Четвертий хрестовий похід (1202-1204). коли хрестоносці захопили й пограбували Константинополь.

У ХIII ст. було організованеє ще чотири хрестових походи, однак за масштабами вони не могли зрівнятися з попередніми.
Хоча по.ііінчітої меїн не було досягнуто, хрестові походи глибоко і всебічно вплинули па жіптя ьвропейського суспільства. Крім печуваних лих, загибелі людей, нищення пам'яток культури й ворожого ставлення Заходу до мусульманського Сходу, відбулося розширення контактів зі Сходом. Європейські купці освоїли нові торгові шляхи, люди стали споживати більше прянощів, цукру, культивувати лимони, абрикоси, гречку. Черет арабський світ у Європу потрапила витончена індійська гра — шахи. У європейський побут увійшли нові елементи гігієни: відвідувати лазні, митися гарячою водою з милом, змінювати білизну.

Щоправда, цього культурного пос -упу можна пу то досяп и не ііпгою крові. Війна — не найкрдппн'і засіб переймати позитивний досвід.

Єресі та інквізиція

У ХІІІ ст. п середньовічній Європі виникають среї ччні рухи, які були пов'язані з появою та розквітом міст. Саме в містах збільшувалася кількість освічених людей, адапшх читаш релігій їй книги та розмірковувати над їхнім змістом. Вони бачили, що служителі церкви нічим не нагадували Христата Його учнів-апостолів. які пе мали ані влади, ані грошей.

Найвищого ро.жніту бропеші рухи досяіли в друї їй половині ХІІ-ХІІІ ст. їхнім центром стала Південна Франція, де зародилися єретичні вчення катарів (чистих) і вальоршів. Звідси вони поширилися в інші європейські країни. Катари стверджували, що у світі проходить вічна боротьба добра зі злом. У цьому двобою повинно перемогти саме добро. Цікаво, що до зла вони відносили й існуючу церкву иа чолі з папою. Тому катари створили свою церкву, яка не мала ієрархії духовних чинів. Катари відмовилися від таїнства причастя, заперечували вшанування ікон, хреста і мощей, виступали проти церковного землеволодіння та десятини.
Особливого успіху церква катарів досягла в районі міста Альбі, що на півдні Франції. За назвою цього міста їх ще називають альбігойцями. Папа Інокептій III організував проти них хрестовий похід. У ході альбігойських воєн було жорстоко винищено багато мирного населення.  Квітучий південь Франції перетворився на пустелю.

Одночасно з рухом катарів на півдні Франції поширювалося і єретичне вчення вальденсів, яке заснував багатші купець з Ліону П'єр Вальдо. Вальденси відкидали більшість християнських таїнств, молитви, ікони, культ святих і не визнавали церковку ієрархію. Вони підмовлялися сплачувати податки ії десятину, нести військову службу, виступали проти смертних вироків. У Швейцарії гл Італії донині існують невеликі угруповання послідовників цього вчення.

Церковній владі срешки здавалися набагато небезпечнішими, ніж люди іншої віри. Єретики вважалися ворогами всередині самої церкви. А з внутрішнім ворогом упоратися було куди складніше. Тому перш за все церква заборонила мирянам читати и тлумачити Біблію. Це дозволялося лише церковнослужителям.

У ХІІІ ет. для суду і розправи над єретиками було створено інквізицію (з дати». - розшук, розслідування). Проведення інквізиції було доручено ченпям-домініканпям. Особи інквізиторів вважалися недоторканими й підпорядковувалися безпосередньо Папі Римському. Було створено цілу систему шпіонажу, заохочувалися доноси. Судочинство велося таємно, із застосуванням тортур. Жорстокими катуваннями зі звинуваченого витягували зізнання в єресі, чаклунстві та інших гріхах. Якщо він погоджувався ггрппссги покаяння, його зазвичай засуджували до пожити свого ув'язнення, якщо відмовлявся — до спалення на вопшщі. Нерідко влаштовували церемонію проголошення та виконання вироку інквізиції над ірупою єретиків — аутодафе (з ісп. — акт віри) на головній площі місі а при великому скупченні народу, у присутності духовної та світської знаті, іноді іі самого короля з родиною.

В Іспанії каралшіа діяльність досягла найбільшого розмаху під керівництвом великого інквізитора Томаса Торквемади (1420-1498). За його вироками в Іспанії було спалено від 4 до 10 тис. осіб, звинувачених у ересі.

Церква в ХІV-ХVст.

На початку XIV ст. політична ситуація в Західній Європі докорінно змінилася. Активізувався процес державної централізації. Почали формуватися національні держави. Королівська влада підпорядковувала собі феодальну знать — світську й церковну.

Але папство, всупереч цим новим віянням, намагалося віде гояти і навіть зміцнити свою владу над світськими правителями.

На цьому грунті розгорнулася жорстока боротьба між напою Боніфаціем VIIІ і французьким королем Філіппом IV Красивим. Король заборонив вивозити в королівства до Риму кошти, зібрані як церковна десятина. Боніфацій VIIІ готувався відлучили Філіппа IV під церкви. Але король направив в Італію загін иа чолі зі своїм радником Гійомом де Погаре, який взяв папу під варту і поводився з ним дуже грубо. Як зазначено в окремих хроніках, Ногарс важкою рицарського рукавицею навіть вдарив Бопіфація VIII по обличчю. Невдоволені городяни звільнили папу, але той не виніс такого приниження і незабаром номер.

Новий пана Климент V переніс резиденцію з Риму в Авіньйон. Хоча це місто не було підвладне Філпшові IV, але знаходилося у сфері його впливу. Так почався занепад папства, і'юю так званий "авіньйонський полон”, тривав із 1309 р. до 1377 р.

За ці майже 70 років Рим занепав. Більшість колишніх папських будівель і храмів перебувала у вкрай занедбаному стані. У місті вирувала боротьба за владу. Саме в такий нелегкий час папа Григорій XI вирішив повернути папський нрегтол у Рим. Однак його раптова смерть 1378 [і. призвела до пеочікуваних наслідків. Колегія кардиналів, у складі якої були італійці та французи, не дійшла згоди: кожна зі сторін обрала свого папу. На чолі християнського світу постало відразу двоє пан і кожен із них вважав себе законним. Це призвело до Великої схизми західної церкви, що тривала упродовж 1378-1417 рр.

Схизма викликала неспокій як у церковних, так і у світських колах. Щоб припинити протистояння, у Пізі зібрався церковний собор.

Він змістив обох пап та обрав нового. Але жоден із пап-суперників не визнав законності свого скинення. У результаті християнський світ раптом отримав трьох пап. Розколові поклав край Констанцький собор. На ньому 1417 р. папою був обраний Мартин V. Так з Великою схизмою нарешті було покінчено

1. Поясніть походження терміні в хрестові походи, хрестоносці.
2. Що запозичили європейці від арабів унаслідок хрестових походів?
3. Які риси були спільними в різних чернечих орденів?
4. Про яку подію розповідається в такому уривку: «І тут, три дні, біля воріт... жалюгідний, просвітлений, у лахмітті, обливаючись безупинними сльозами благав він про допомогу і розраду апостольського нашого милосердя»?
5. Пана Урбан II, благословляючи хрестовий похід, сказав: «Хто тут знедолений І бідний, там буде радісний і багатий». Чи назвав він справжню мету походів?
6. Уявіть, що ви члени конклаву, кардинали, і обираєте нового папу. Якими якое гями він мас володіти (риси характеру, моральні якості або здатність вести господарську діяльність)?
7. Як би ви організували життя монастиря? Чим, крім молитов, були зайняті ченці? Чи так було завжди? Чи змінюються традиції монастирського життя з часом? Як? Чому?

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Книги з всесвітньої історії, підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Всесвітня історія обучатись онлайн}

<u>Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.