Словничок

Цивільне законодавство України і проблеми його вдосконалення

Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять у собі цивільно-правові норми. Цивільне право — це сукупність юридичних норм, це внутрішня форма права, зміст якого визначається конкретним соціально-економічним розвитком держави. Цивільне законодавство — це система нормативних актів, зовнішня форма права. Цивільне законодавство України перебуває у стадії розвитку та реформування. Цивільне законодавство складається з Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу» та ряду інших законів і підзаконних актів. Цивільні правовідносини виникають також із дій, хоча і не врегульованих законом, але таких, що не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства. Якщо конкретні суспільні відносини не врегульовані законом, до то цих відносин застосовуються норми, які врегульовують подібні суспільні відносини. Наприклад, певний час лізингові відносини регулювалися законом про оренду. Таке правове регулювання називається аналогією закону. Коли відсутні також норми, що регулюють подібні суспільні відносини, використовуються для регулювання загальні засади принципи цивільного права. Таке регулювання називається аналогією права. Наприклад: врегулювання відносин, пов'язаних із застосуванням комп'ютерних систем, авторських прав, захист інформації, фінансові аспекти, якість продукції. Тут використовуються аналогія права, застосовуються норми, які мають теоретично подібні відношення.
Судова й арбітражна практика не є джерелом цивільного права, Верховний Суд України та Господарський суд України узагальнюють та аналізують судову і арбітражну практику і на цій основі приймають постанови. Такі постанови є обов'язковими для використання лише для відповідних судів, це такі методичні рекомендації щодо вирішення аналогічних питань.

Поняття, зміст і види цивільних правовідносин
Цивільно-правові відносини— це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини між майново  відокремленими юридично рівними учасниками, що є носіями вільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються і припи¬ніться на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливості застосування засобів державного примусу. Елементами цивільних правовідносин є: суб'єкти відносин; об'єкти відносин;зміст відносин, що складається з конкретних прав і обов'язків. Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути громадяни раїни, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи, держава.

Цивільна правоздатність — це здатність особи мати цивільні права. Вона виникає з народженням особи і припиняється зі смертю особи.

Цивільна правоздатність юридичних осіб— з моменту створення до моменту ліквідації юридичної особи.

Цивільна дієздатність —здатність особи власними діями набувати цивільних прав та обов'язків ести правову відповідальність за правопорушення. Цивільна дієздатність фізичних осіб настає з 18 років, у шлюбі — з 17 років. Підставами обмеження дієздатності є: вік особи і стан здоров'я (психічні роби особи, залежність від алкогольних і наркотичних засобів).