29. Своєрідність органічного світу материка. Природні зони. Зміна природних комплексів людиною
Мета
познайомитися із рослинним та тваринним світом Південної Америки
ознайомитися із екологічними проблемами цього материка.
План
1. Загальна характеристика рослинного і тваринного світу материка. 2. Природні зони Південної Америки. 3. Зміна природних комплексів людиною та сучасні екологічні проблеми.
Загальна характеристика рослинного і тваринного світу материка
Рослинний світ
Велика частина Південної Америки флористично відноситься до неотропічної області, південь - до антарктичної області. Відповідно до географічного положення в низьких широтах на материку переважають вічнозелені або літньозелені ліси, рідколісся, чагарники і латеритні типи ґрунтоутворення.
У Південній Америці найбільше на Землі поширення мають рослинні формації вологих (дощових) вічнозелених, переважно екваторіальних, лісів, так званих гілей (бразильський сельвас), що займають майже всю Амазонську низовину з прилягаючими схилами плоскогір'їв і Анд, західну Колумбію і східні схили Бразильського плоскогір'я.
У цих лісах зосереджені основні запаси твердої деревини, звідси походить дерево какао, каучуконос гевея, диняче дерево папайя і кокосова пальма, маніок і батат. Під гілеєю формуються червоно-жовті ферралітні кислі ґрунти, у зниженнях опідзолені з ділянками болотних ґрунтів. У східній Амазонії і з віддаленням від екватора мірою подовження посушливого періоду в гілеї з'являється домішка листопадних видів, а на півночі Гвіанського і на півночі та сході Бразильського плоскогір'їв вона змінюється листопадно-вічнозеленими лісами.
Для субекваторіальних і тропічних поясів з чітко вираженим сухим сезоном найбільш характерні саванні і рідколісні формації з галерейними лісами в долинах рік. На півдні Льянос-Оріноко (де вони також називаються льянос), на рівнинах Бені-Маморе, Арагуаі-Токантінса - це вологі високотравні, переважно пальмові савани і саванні ліси на червоних ферралітних ґрунтах.
У субтропічному поясі на заході напівпустелі змінюються "середземноморськими" літньосухими жорстколистими лісами і чагарниками (еспіналь, маттораль) на коричневих ґрунтах.
На схід від Анд, на північному заході Аргентини панують чагарникові напівпустелі із сіроземними ґрунтами і ділянками пустель. Субтропічні вічнозелені вологі ліси пінерайя (в основному з бразильської араукарії і парагвайського падуба - йєрба-мате) на характерних червоноземних ґрунтах займають піднесений південний край Бразильського плоскогір'я.
Дуже контрастна рослинність і ґрунти на заході і сході помірного пояса. Острови і вологі західні схили Патагонських Анд покривають ліси південного типу (переважно з вічнозелених і листопадних південних буків з домішкою хвойних) на бурих лісових, частково опідзолених ґрунтах; східні схили Анд - хвойно-листопадні ліси, а підвітряну Патагонію - напівпустельні бурі ґрунти і рослинність з розріджених дерновинних злаків і щільних зонтикових: лише в передгірному зниженні і на півночі Вогненної Землі з'являються степи з каштановими ґрунтами, а на крайньому південному сході кріофітні луги і сфагнові болота.
Рослинність Анд
Субтропічні і тропічні болота займають величезні площі у западині верхнього Парагваю, уздовж його середньої течії, у Межиріччі й у низинах при злитті багатьох річок. Північно-західне і східне (до 27° пд. ш.) узбережжя материка часто обрамлені мангровими заростями.
Найменше природний рослинний покрив зберігся на міжандійських плато і внутрішніх схилах Північних Анд, у долині Середнього Чилі, на східних схилах Бразильського плоскогір'я й особливо в Пампі, цілком розораної або використовуваної як пасовища; у цих же районах найбільш розвинута ерозія ґрунтів. В останні роки хижацька вирубка захоплює навіть амазонську гілею.
Тваринний світ
Внаслідок особливостей палеогеографічного розвитку материка не тільки флора, але і фауна настільки своєрідна, що Південна Америка (разом з островами Вест-Індії і Центральною Америкою) виділяється у самостійне царство - Неогею з єдиною Неотропічною областю, яка у Південній Америці представлена двома підобластями: Гвіано-Бразильською, що охоплює північну частину континенту і Патагоно-Андійською (південні райони рівнини й Анди до Екуадора).
У неотропіках характерний ряд ендемічних груп тварин: від ссавців загін неповнозубих (сімейства лінивців, мурахоїдів і броненосців), група широконосих мавп, ряд сімейств гризунів, вампіри (з рукокрилих), лами, целенолести (із сумчастих), кілька загонів птахів, а також деякі плазуни, земноводні, риби і безхребетні.
Лами
Мало парнокопитних, майже немає комахоїдних, відсутні вузьконосі мавпи. Наявність сумчастих, удавів боа і кораллус, двоякодхаючих риб й інших вказують на зв'язок Південної Америки з Мадагаскаром і Австралією.
Найбільш багатий тваринний світ вологих екваторіальних і тропічних лісів. На деревах живуть тварини з чіпкими хвостами - цебуси, або чіпкохвості мавпи (ревуни, капуцини, уакарі, павукоподібні й інші), карликовий і чотирипалий мурахоїди, опосуми, чіпкохвості дикобрази, кінкажу, лінивці; безліч дрібних мавпочок сімейства ігрункових.
Цебус
Добре повзають по деревах представники котячих - ягуар, оцелот. Дуже багата орнітофауна (енндемічні тукани, гоацин, гокко, гриф урубу, папуги ара, амазона й інші, численні колібрі - у Південній Америці їх 319 видів). Фауна плазунів - змії (наприклад, удави, отруйні бушмейстери, або суруруку, аспіди, карарака), ящірки (ігуани, сцинки, ядозуби), деревні земноводні і особливо комахи - фауна метеликів одна з найбагатших у світі; жуків - 100 тис. видів (у т.ч. світний кукухо і вусань-титан, довжиною до 15 см). У водоймах живуть ламантини, річковий дельфін інія, ендемічні анаконда, каймани, риба лепідосирена, величезна аранайма, хижа піранья, електричний вугор (близько 2000 видів риб - третина прісноводної фауни світу).
У субекваторіальній і тропічній саванах і рідколіссях переважають наземні (тварини: броненосці, дрібні олені мазами, з хижих - пуми, саванові лисиці, гривастий вовк - на півночі; гризуни, страус нанду. На півдні - у степах і напівпустелях - найбільш характерні ендемічні гризуни (морські свинки, болотний бобер, або нутрія, паку, туко-туко, мара, віскаша, агуті) і бігаючі птахи (паламедеї, тінаму, північний нанду і нанду Дарвіна), а також кондор; з хижаків - пампаська кішка і кульпео, ванючка сорільо, дуже численні пуми, з парнокопитних - пампаський олень, майже винищені гуанако (сімейство верблюдячих), багато броненосців.
У лісах Південних Анд особливо типові невеликі олені пудові й уемул, лисиця кульпео, кішка колоколо, видра уельїн, а у високогір'ях Центральних Анд - реліктовий очковий ведмідь і гризун чінчилья. Велике господарське значення в Андах мають домашні породи лам - лама й альпака (залишки черід диких видів - гуанако і викуньї охороняються).
Природні зони Південної Америки
У Південній Америці добре виражена не тільки широтна зональність, а й висотна поясність. Серед її рослин і тварин, як і в Африці та Австралії, багато ендеміків.
Вологі екваторіальні ліси
Це зелений океан лісу, що лежить обабіч екватора в межах Амазонської низовини. Бразильці називають його сельвас (з португальської – ліс). Якщо ви опинитеся там, то завжди потрапите в сезон дощів, що ллють цілорічно, тому й ліс називають дощовим. Сельва вологіша, ніж ліси Африки. Екваторіальний спекотний і вологий клімат визначив неймовірне розмаїття життя в цій природній оранжереї.
У густих багатоярусних лісах, що ростуть на червоно-жовтих фералітних ґрунтах, тільки дерев налічують до 4 тис. видів, тоді як в усій Європі їх близько 200. Серед них багато корисних і дивовижних. Могутня сейба сягає заввишки 80 м. Вічнозелена гевея – каучуконос: з її стовбура через насічки виділяється латекс – молочний сік, з якого отримують натуральний каучук (гуму). Какао називають шоколадним деревом, з його плодів, розташованих прямо на стовбурі або гілках, виготовляють какао і шоколад. Кавове дерево швидше нагадує кущ і має невеликі, розміром з вишню, плоди червоного або жовтого кольору. Кожний плід містить дві насінини-зерна, з яких готують ароматний тонізуючий напій – каву. У молочного дерева сік за кольором і смаком нагадує молоко. З кори хінного дерева виготовляють хінін для лікування малярії.. У підліску росте парагвайський чай – вічнозелений кущ, з листя якого готують напій мате, що має тонізуючі властивості. З горіхів дерева кола отримують речовини, що входять до складу відомих напоїв кока-кола і пепсі-кола. Відомий усім ананас є трав’янистою рослиною. У Південній Америці росте бальса (у перекладі з іспанської – пліт). Це дерево відоме своєю дуже міцною і одночасно легкою деревиною, яка не вбирає воду. Саме бальсу, яка у 2 рази легша за корок, використав мандрівник Тур Хейєрдал для свого плоту «Кон-Тікі», на якому перетнув Тихий океан.
дерево Кола
Всі дерева екваторіального лісу густо обліплені яскравими орхідеями й перевиті незліченою кількістю ліан. Вони перетворюють ліс на важкопрохідні густі нетрі, до того ж він заболочений. У заводях Амазонки росте вікторія-регія, яка має найбільше серед рослин Землі листя. Її листок, що лежить на воді, сягає двох метрів у діаметрі і може утримати на плаву вантаж до 50 кг.
Вікторія-регія
Тварини вологого лісу пристосовані до життя на деревах. Найкраще почуваються мавпи, які мають чіпкі хвости. Серед них ендемічні мавпи-ревуни та ігрункові завбільшки лише 30 см. Лінивець, чіпляючись кігтями за гілки, теж живе на деревах і рідко спускається на землю. Чудово лазять та стрибають з гілки на гілку і великі хижі кішки – ягуар та пума. На землі мешкають мурашкоїд, який за допомогою довгого липкого язика поїдає мурашок і термітів, травоїдний тапір, великий гризун водосвинка (капібара).
Крони дерев населені різноманітними птахами, серед яких великий папуга ара, хижа гарпія, що полює на мавп і лінивців, товстодзьобий тукан, крихітна колібрі. Навіть ящірки і жаби в сельві живуть на деревах. Серед змій є отруйні та неотруйні (удави). У водах річок живуть річкові дельфіни, крокодили-каймани, тисячі видів риб, серед яких сумнозвісна хижа піранья з гострими як лезо зубами. Ліс просто кишить комахами: багато яскравих метеликів, жуків, мурашок. Підтверджуючи це, бразильське прислів’я каже: «Під кожною квіткою – комаха, під кожним листком – мураха».
Піранья
Колібрі
У лісах Південної Америки живе багато світових рекордсменів: найдовша змія – анаконда, що сягає 11-метрової довжини; найбільша прісноводна риба – арапайма, завдовжки 3 м і масою до 200 кг; найбільший павук – птахоїд завбільшки 12 см.
Анаконда -
У субекваторіальному кліматичному поясі, де з’являється сухий сезон, у лісах крім вічнозелених дерев ростуть і листопадні.
Савани і рідколісся
Ця природна зона' лежить у межах субекваторіальних поясів обох півкуль і охоплює Орінокську і Ла-Платську низовини та більшу частину Бразильського плоскогір’я. Тут на червоних ґрунтах переважає трав’яниста рослинність – ковила, пирій, дике просо. У саванах Північної півкулі серед трав ростуть пальми і акації. У Південній півкулі на бідних кам’янистих ґрунтах поширені кактуси, молочаї, агави і пляшкові дерева з бочкоподібними стовбурами. У сухий сезон, коли вигорають усі трави, лише вони зберігають свій звичний вигляд. У більш посушливих районах трав немає, а ростуть лише колючі чагарники і рідколісся із кебрачо – «дерева-зламай сокиру», що отримало таку назву за свою надзвичайно міцну деревину.
У саванах Південної Америки немає таких великих травоїдних тварин, як в Африці. Там водяться невеликі олені, хижаки ягуар і пума, свині пекарі, гризун віскаша, броненосець, який має панцир з рогових щитків. З птахів є страус нанду. Багато змій і ящірок.
Субтропічні степи
Ця зона лежить в основному в субтропічному поясі. Рівнинні простори субтропічних степів у Південній Америці називають пампою. Пампа у перекладі з мов індіанців означає простір без дерев. Там панують низькорослі злаки – пампаська трава, ковила, бородач, тонконіг. Унаслідок перегнивання трав утворюються родючі сіро-коричневі ґрунти. Природна рослинність степів майже не збереглася внаслідок значної розораності території. На відкритих степових просторах мешкають тварини, що швидко бігають – пампасний олень, пампасна кішка, з птахів – страус нанду. Багато гризунів – нутрія, віскаша, а також броненосців.
Пампа
Тропічні пустелі
Ця зона утворилася в тропічному кліматичному поясі. На відміну від Африки і Австралії, у Південній Америці немає пустель посеред материка. Пустеля там виникла вздовж тихоокеанського узбережжя між 5 і 280 пд. ш. Це берегова пустеля Атакама, яка належить до найбезводніших у світі. Внаслідок охолоджуючого впливу океану там порівняно низькі температури повітря і майже відсутні дощі. Рослини там навчилися живитися вологою туманів. Рослинний покрив бідний і сильно розріджений. Де-не-де на кам’янистих ґрунтах ростуть кактуси і подушкоподібні чагарники.
Мішані ліси
Зона мішаних лісів сформувалася у помірному поясі на півдні материка в умовах вологого помірного морського клімату. На бурих лісових ґрунтах у густих лісах ростуть південний бук, магнолії, у підліску – бамбук і папороті.
Область висотної поясності
У високих горах, як ви вже знаєте, з висотою змінюється клімат. Тому від підніжжя до вершин будуть змінюватися і ґрунти, рослинність та тваринний світ – тобто спостерігається висотна поясність. Кількість і склад висотних поясів в Андах, як і в будь-яких інших горах, залежить від їх широтного розташування і висоти хребтів. Так, біля підніжжя Анд, що розташовані поблизу екватора, лежать вологі екваторіальні ліси, а біля підніжжя на широті тропіка – напівпустелі. Анди простяглися через усі кліматичні пояси Південної Америки, проте найповніше висотна поясність виявляється в Екваторіальних Андах.
У першому поясі, що тягнеться до висоти 1000–1500 м, панують вологі екваторіальні ліси, а на плантаціях культивують какао. У другому поясі до висоти 2000–2800 м, ростуть хінне дерево, папороті і бамбуки. На плантаціях вирощують кавове дерево. У третьому поясі до висоти 3000–3500 м, де постійні тумани, дощі і холодні вітри, що дмуть з гірських вершин, ліси утворені низькорослими деревами і чагарниками, багато папоротей, плаунів і мохів. Для четвертого поясу, що тягнеться до висоти 4 500 м, характерний високогірний клімат з сильними вітрами. Там лежать високогірні луки, де трави і чагарники мають стланкі і подушкоподібні форми. Вище лежить п’ятий пояс снігів і льодовиків.
Серед тварин, які живуть в Андах, зустрічається гризун шиншила, що має цінне хутро. Де-не-де збереглися дикі лами – гуанако і вікунья. На неприступних скелях гніздиться кондор – найбільший і найважчий з літаючих птахів на Землі. Розмах його крил сягає 3 м.
Гуанако
Зміна природних комплексів людиною та сучасні екологічні проблеми
Особливо відчутні зміни природних комплексів Південної Америки почалися з часів приходу на материк європейців. Нині однією з найбільших екологічних проблем на материку є катастрофічне зменшення площі вологих екваторіальних лісів, збіднення їх видового складу; знищення рослинності саван і пампи внаслідок розорювання і надмірного випасу худоби; забруднення води і повітря численними промисловими підприємствами.
Площа природоохоронних територій у Південній Америці невелика. Уряди багатьох південноамериканських країн здійснюють природоохоронні заходи для припинення винищення екваторіальних лісів, які продукують кисень для всієї планети, адже їх долею занепокоєне усе людство.
А ви знали, що … ?
• Найменша пташка у світі – колібрі завдовжки 57 мм і масою 2 г. Вона живиться квітковим нектаром і має надзвичайно красиве оперення, яке міниться різними кольорами із золотим відблиском. Колібрі має інший, ніж у решти птахів, механізм польоту. Її крила описують вісімку, що дозволяє їй, наче вертольоту, не сідати, а зависати у повітрі над квіткою. • У субтропічних вологих лісах, що займають південну частину Бразильського плоскогір’я, росте хвойне дерево араукарія. Цей вид існував мільйони років тому і зберігся до наших днів. Цікаво, що араукарію можна побачити і в Україні – в Криму, де її вирощують як декоративне дерево в Алупкінському парку. • На островах Галапагоського архіпелагу трапляються слонові черепахи, вік яких досягає 200 років. Їхня вага становить 700 кг.
Перевір себе
1. Сельва – це … 1)вологі екваторіальні ліси 2) савани 3) рідколісся
2. Лами – це тварини, що водяться у … 1)вологих екваторіальних лісах 2) на Бразильському плоскогір’ї 3) в Андах.
3. Парамос – це … 1) гірські луки в Андах 2) степи Південної Америки 3) напівпустелі.
4. Пампа – це … .
Список використаної літератури
1. Кобернік С. Г., Скуратович О. Я.: Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл. загальноосвіт.навч. закладів. - К.: Навч. книга, 2002. - 319 с.: іл., карти.
2. Урок Карпюк Г. І. , викладач Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка
3. Й. Р. Гілецький, М. М. Богович. :Географія.Довідник.
4. Бойко В. М., Міхелі С. В. Географія материків і океанів: Підручник для 7 кл.
Відредаговано і надіслано Мазуренко М.С.
Над уроком працювали
Мазуренко М.С.
Карпюк Г. І.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
