Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Римський і варварський світи в середині I тис. Франкська держава Меровінгів. Прихід до влади династії Каролінгів. Імперія Карла Великого та її поділ.

Велике переселення народів і утворення варварських держав

Пригадайте, які міграційні процеси відбувались у Європі впродовж IV-VII ст. Як вони називаються?

Період в історії, який поклав початок формуванню національних спільнот у Європі, прийнято називати епохою Великого переселення народів. У результаті міграційних процесів на руїнах Західної Римської імперії виникли нові державні утворення бургундів, лангобардів, англів, саксів та інших (про них ви вже знаєте з курсу історії Стародавнього світу).

Першою варварською державою на території Західної Римської імперії стало королівство вестготів (418 р.) з центром у м. Толозі (сучасна Тулуза).

У 429-435 рр, вандали заснували свою державу в Північній Африці зі столицею на місці давнього Карфагена. Бургунди спочатку утворили власну державу в районі Вормса. А в 457 р. постало друге Бургундське королівство з центром у Ліоні.
Германські племена англів, саксів, ютів і фризів, які населяли узбережжя Північного й Балтійського морів, у середині V ст. почали завойовувати землі Британії, покинуті римськими легіонами. Місцеве кельтське населення було винищене або витіснене на захід Британії. Частина бритів переселилася на континент.

Формальною датою падіння Західної Римської імперії вважається 476 рік. Та на цьому Велике переселення народів не припинилося. Колишні союзники гунів - остготи — багато в чому повторили долю та історичний шлях вестготів. Остготи також стали союзниками-федератами правителя Східної Римської імперії, а згодом під проводом свого короля Теодоріха в 493р. вони заснували Остготське королівство зі столицею в Равенні.

Король Теодоріх (бл. 454-526) був добре обізнаний із культурою і звичаями римлян, тому що виріс у Константинополі, а його дружиною була візантійська принцеса. У своєму королівстві він зберіг багато римських установ і правових норм. Теодоріх увійшов в історію як правитель, що всебічно підтримував розвиток науки й мистецтва. Остготський король сприяв обдарованим творчим особистостям, прислухався до порад найосвіченіших римських письменників і філософів — Боєція, Кассиодора та ін. Культурне піднесення в Остготській Італії за Теодоріха отримало назву "Остготське відродження".

Отже, велике переселення народів змінило карту Європи. На руїнах Західної Римської імперії виникли нові державні утворення — варварські королівства. Найжиттєздатнішим серед них виявилося королівство франків.

Як наслідок, Британію почали називати за іменем германського племені англів — Англією, на честь вандалів в Іспанії з'явилася Андалусія, від лангобардів отримала свою назву історична область в Італії - Ломбардія, завдяки франкам Галлія стала Францією.

Франкська держава Меровінгів

У середині V ст. на території сучасної Бельгії (в околиці міста Турте) виникло королівство приморських (салічних) франків. У 481 р. королем салічних франків став Хлодвіг (481-511), який походив з роду легендарного короля Меровея. За його ім'ям династію франкських королів V — першої половини VIII ст. називали Меровінгами.

Легенда розповідає, що ім'я Меровей означає «морський воїн». Цей володар, нібито, мав двох батьків — одною земного, звичайного конунга, а другого водяного — морського чудовиська. Можливо, це пов'язане з тим, що Меровей прибув морем. Меровінгів вважали "відьмаками", "чаклунами", навіть — «чудотворцями», називали «патлатими королями». Оскільки вони носили довге волосся, схоже па бурхливі морські хвилі, то гадали, що в ньому була захована чарівна сила; саме тому Меровінгам приписувався дар знахарства. Коли короля хотіли позбавити трону, його пишну шевелюру відстригали І він нібито втрачав свою магічну силу.

У 486 р. Хлодвіг повів своє військо проти римського намісника Сиагрія, який управляв Галлією. Вирішальна битва відбулася поблизу міста Суассона. Франки розбили римські війська й захопили всю Північну Галлію аж до річки Луари.

Єпископ Григорій Турський (бл. 538 — бл. 594), автор праці „Історія франків”, яка є найважливішою пам'яткою епохи Меровінгів, наводить цікавий епізод, пов'язаний із поділом трофеїв після перемоги над Сиагрієм. Цей епізод характеризує ставлення франків до королівської влади. Після взяття міста Суассона Хлодвіг забажав отримати, крім речей за жеребком, ще й коштовну церковну чашу, щоб із політичних міркувань повернути її місцевому єпископу. Однак вона дісталася простому воїну і той, не бажаючи віддавати її королеві, розрубав чашу сокирою.

Це свідчить про те, що на той час король вважався всього лише першим серед рівних, чия воля не була законом для франків, а його особа не сприймалась як щось божественне. Але наступного року під час військового огляду Хлодвіг помстився простому франкові. Він обурився станом його зброї і, розрубавши тому голову, мовив: „Ось так і ти вчинив із тією чашею в Суасоні”.

Для зміцнення своєї влади Хлодвіг пішов на союз із християнською церквою. Близько 498р. він першим із франкських королів прийняв хрещення. За свідченням єпископа Григорія Турського, жінка Хлодвіга, королева Клотильда, була охрещеною, а сам король твердо тримався язичницької віри. Та якось, піл час війни з іншим племенем, він опинився на межі смерті й звернувся до Христа: мовляв, якщо він дійсно існує, хай подарує йому життя і тоді він, Хлодвіг, повірить у його могутність і прийме хрещення. І сталося диво: вороги франків кинулися тікати, а перемогу здобув Хлодвіг. Обіцянку було виконано: в один день зі своїм королем були охрещені З тис. воїнів.

Поступово, за допомогою підкупу, зради, насилля, Хлодвіг знищив усіх своїх супротивників, серед них і багатьох родичів, та укріпив своє становище. Про посилення влади Хлодвіга свідчить і проведений на початку VI ст. перший запис правових звичаїв франків. Він отримав назву «Салічна правда». Цей судебник Хлодвіг дарував франкам уже від власного імені як королівський закон.

«Салічна правда” містить багатий матеріал про господарське життя та суспільний лад франків. За більшість провин встановлювався грошовий штраф, який називався вергельд. Так, згідно з «Салічною правдою» за вбивство простого франка сплачували вергельд у 200 солідів (на ці гроші можна було купити приблизно 30 коней або 200 голів великої рогатої худоби); за вбивство королівського дружинника — 600 солідів. Водночас ще зберігався звичай кровної помсти. Для того, щоб встановити вину підозрюваного, бралися до уваги свідчення очевидців чи здійснювався Божий суд.

За чверть століття Хлодвіг заволодів майже всією римською Галлією і залишив по собі велику об'єднану державу. Протеза правління спадкоємців Хлодвіга (його чотирьох синів) королівство почало втрачати цілісність.

Із 639р- королі з династії Меровінгів позбулися реальної влади іі зберігали лише титул, тому останніх Меровінгів зневажливо навикали «ледачими королями». Утім, королі були не настільки ледачими, як позбавленими влади. Країною почали розпоряджатися майордоми («старші в домі»). Спочатку майордоми були просто управителями королівських палаців. Поступово вони взяли до своїх рук владу повністю. Оскільки Франкське королівство розділилося на кілька великих територіальних утворень, то в кожному з них був свій майордом. У 687 р. один із майордомів Піти Г°ріапальський розгромив своїх суперників і об'єднав Франкську державу.

Вивчаємо джерела

IX ст. Із праці монаха Ейнгарда «Життя Карла Великого» про владу майордомів
Багатство і влада зосереджувалися в руках придворних вельмож, яких називали майордомами. А король мусив задовольнятися своїм титулом і створювати видимість влади, коли, сидячи на троні, патлатий і довгойородий, ішелуховував він іноземних послів і відповідав їм, нібито, від себе, насправді ж - продиктоване іі завчене. Крім титулу, за яким нічого не стояло, та убогого утримання, виділеного йому майор-домом, він мав лише один, та й то невеличкий маєток, у якому проживав і тримав нечисленну прислугу. Куди б король не подався, він їхав у візку, запряженому, як цс було заведено на селі, парою волів, керованих пастухом. Так їздив він у палац, на щорічні народні збори... і так самісінько повертався додому.

Доведіть за текстом, що влада королів перейшла до майордомів.

Франкська держава Каролінгів

Після смерті Піпіна Герістальського між його сипами розпочалися чвари, у яких переміг його позашлюбний син Карл, який став майордомом у 715 р. Йому довелося зіткнутися із серйозною зовнішньою небезпекою. Із півдня на територію Франкської держави вторгнися араби (європейці називали їх сарацинами), які на той час підкорили майже весь Піренейський півострів. У 732 р. в битві біля Пуатьє війська Карла розгромили арабів і перешкодили їхньому подальшому просуванню вглиб Європи. На честь цієї перемоги Карл отримав прізвисько Мартелл (Молот).

Однак загроза з півдня не минула, що.смутило Карла Мартелла зміцнити військо й створити замість пішого ополчення загін добре озброєних кінних воїнів. Зробити це було досить нелегко. Адже утримувати бонового коня та маги необхідне спорядження й озброєння могла лише забезпечена людина. Нагородою ж воїнам служили здебільшого земельні володіння, бо грошей для оплати їхніх ратних справ не вистачало. Земля передавалася разом із селянами, які на ній працювали. Така форма землеволодіння називалася бенефіцизм (у перекладі з латин. — «благодійність»).

Спочатку бенефіцій надавався ножиїтсво як нагорода за службу. Із часом він набув рис спадкового володіння, що отримало назву феод. Його власника називали феодалом. Тон, хто надавав бенефіцій чи феод, вважався сеньйором (старшим). Той, хто його одержував, ставав васалом, (слугою) сеньйора. Васал зобов'язувався вірно служити своєму сеньйору, за шо тон мав його підтримувати а в разі потреби — і боронити. Усе це сприяло виникненню стосунків вірнопідданості й заступництва між васалом і сеньйором. Створення Карлом Мартеллом кінногс війська послужило поштовхом до формування особли вого соціального стану — рицарства.

Зміцнивши своє становище в усіх областях Франкської держави, майордом був змушений рано чи пізно заявити про свої претензії па королівський трон. Саме так і вчинив син Карла Мартелла Піпін II Короткий (741-768). Таке прізвисько він отримав через свій невисокий зріст. Щоб узаконити захоплення трону Піпін відправив у Рим двох посланців, яким було до ручепо з'ясувати в папи Захарія І: чи справедливо, що правитель, який не має влади, продовжував носити титул короля. Папа в цей час вік жорстоку боротьбу з лалгобардськими королями і потребував сильного союзника. Хроніст пише, що Захарій І звелів передати: «Краще іменувати королем того, хто має владу, ніж того, хто живе, не маючи королівської влади». І щоб не порушувати порядок, наказав Піпінові бути королем.

У 751 р. Піпін зібрав у Суассоні франкську знать, яка й проголосила його королем. Останній представник династії Меронінгів «ледачий король» Хільдерік ІП та його син були пострижені в монахи. Щоб подякувати Папі за підтримку, Піпін здійснив два походи до Італії, у ході яких переміг короля лангобардів Айстульфа. Завойовані землі лангобардів Піпін передав у дарунок Папі. У 756 р. на подарованих землях було засновано самобутню світську Папську державу з центром у Римі. Вона проіснувала більш як тисячу років аж до об'єднання Італії в 1870 р. Нині це держава в державі, всесвітньо знаний Ватикан, що весь розмістився в кількох римських кварталах.

Справжнього розквіту Франкська держава досягла в епоху правління Карла Великого (768-814), сина Піпіна Короткого. Саме за іменем Карла королівську 42 династію, засновником якої став Піпін Короткий, називають Каролінгською. Прізвисько «Великий» Карл отримав у зв'язку зі своєю діяльністю, спрямованою на користь християнської церкви, а також через те, шо був досить високим на зріст. Упродовж усього Середньовіччя Карл Великий залишався ідеалом правителя, напівлегендарною постаттю. Його діяння були оспівані у фольклорі, епічних творах, рицарській літературі тощо.

Вивчаємо джерела

IX ст. Із праці монаха Еннгарда «Життя Карла Великого»
Карл був широкоплечий, кремезний, зросту в міру високого; відомо, що зріст у нього в сім разів перевищував довжину його ступнів. У нього була округла голова, очі дуже великі й жваві, ніс трохи більший за середній, гарне волосся, веселе привабливе обличчя. Усе це надавало поважності і статечності його вигляду...
Здоров'я його було міцним, за винятком того, що протягам останніх чотирьох років він страждав від пропасниці, а під кінець життя ще накульгував на одну ногу.. Він постійно їздив верхи й полював... Йому подобалося паритися у природних гарячих джерелах і плавати. У плаванні цін був настільки вправний, що його воістину ніхто не міг обігнати...
Він був невибагливий до їжі й питва, особливо до напоїв, тому що над усе ненавидів пияцтво...
Він був великий красномовець і міг дуже ясно висловити все, що хотів...

Які особисті якості й чесноти Карла Великого, на вашу думку, сприяли зміцненню королівської влади?

Карл Великий був невтомним державним діячем. Він проводив активну завойовницьку політику й зумів розширити кордони Франкської держави. За йото правління франки здійснили 53 походи, 27 із яких очолював монарх. Першою успішною збройною акцією Карла Великого стало підкорення лангобардів. Упродовж 773—774 рр. він воював проти лангобардського короля Дезидерія, здобув над ним перемогу та змусив постригтися в монахи. Лангобардське королівство припинило своє існування. Його невелика частина була передана Папі, а решта приєднана до Франкської держави.

У 778 р. Карл розпочав тривалі військові дії проти арабів в Іспанії. Проте перший похід виявився невдалим. Лише через деякий час франки зуміли захопити Барселону і на прилеглій території утворили прикордонну область, що стала складовою держави Карла Великого.

Найважче далося Кардові підкорення саксів. Війни з ними тривали упродовж 772-804 рр. На той час Саксонія була заауіенаязичницькими племенами. Метою Карла була християнізація саксів. Уже після перших походів франки зайняли майже всю Саксонію. Налякані сакси обіцяли прийняти хрещення, та замість цього вони несподівано підняли повстання. Воно відзначалося небувалою жорстокістю. Сакси нещадно вбивали всіх франків, а також християнських священиків. Карл відповідав тим самим.

Легенда розповідає, що Карл, захопивши укріплене поселення саксів, устромив посеред площі свій меч і наказав підводити до нього по черзі ВСІХ чоловіків. Тих. хто був вищим за цей меч, страчували на місці.

Очевидно, ідеться про 782 р., коли Карл знищив близько 4,5 тис. саксонських заручників. Тоді вожді саксів здалися і прийняли хрещення, однак саме повстання тривало ще майже 20 років.

У 788 р. Карл приєднав до своїх володінь Баварію, ліквідувавши там герцогську владу.

Завоювання великих територій суттєво розширило кордони Франкської держави. Тепер вона охоплювала значну частину колишньої Західної Римської імперії. Восени 800 р. Карл нирушив до Риму, шоб захистити папу Лева III в його протистоянні з місцевою знаттю. Під час урочистої різдвяної меси 25 грудня 800 р. Лев ІТТ увінчав Карла імператорською короною. Карл Великий став першим імператором середньовічної Європи. Відродження імперії на Заході викликало обурення Візантії. Лшпе в 812 р. Візантія визнала імператорський титул Карла Великого. За таку поступливість він подарував візантійському імператорові Венецію та Далмацію.

Карл розумів, що такою великою імперією досить важко управляти одноосібно, тому розділив її на графства. Уздовж кордонів своєї велетенської держави Карл створював укріплені прикордонні області — «марки». Постійної резиденції у нього не було. Зате в різних місцях держави Карл мав маєтки, у яких ненадовго затримувався, а потім зі своїм оточенням рухався далі. Його найулюбленішим місцем перебування був Аахен (територія сучасної Німеччини), двічі на рік імператор збирав представників вищої знаті, з якими він радився про справи і узгоджував свої укази й спеціальні постанови — капітулярії. У своїй державі Карл також активно підтримував розвиток культури.

Загибель імперії Карла Великого, утворення держав середньовічної Європи
Карл Великий помер у 814 р. і трон перейшов до його сина — Людовіка Благочестивого. Однак невдовзі троє синів Людовіка Благочестивого — Карл Лисий, Людовік Німецький і Лотар — почали домагатися від батька поділу імперії. Щоб утихомирити сімейні чвари, Людовїк Благочесливий у 817 р. поділив імперію між синами. Та миру він цим не досягнув. Розпочалася війна, у якій сини здобули перемогу над батьком.

Після смерті Людовіка Благочестивого усобиці розгорілися з новою силою. Два молодших брати — Людовік Німецький і Карл Лисий — не хотіли визнати імператорського титулу за Лотарем і пішли на нього війною. У 842 р. Людовік Німецький і Карл Лисий зустрілися в Страсбурзі (сучасна Франція) й поклялися діяти спільно в боротьбі проти Лотаря. Страсбурзьку клятву виголосили на двох мовах — романській (давньофранцузькій) і тевтонській (німецькій). Це свідчило про формування в Каролінгській імперії нових народностей, зокрема французької й німецької.

Вивчаємо джерела

IX ст. Франкський хроніст Нітгард про прийняття Страсбурзької присяги
І ось 14 лютого (842 року) Людовік і Карл зібралися в місто, яке колись звалося Аргентарія, а сьогодні в просторіччі називаєте я Страсбург, і проголосили вони нижче наведені клятви, Людовік намові романській, а Карл — на тевтонській... Першим дав клятву Людовік, бо був старшим: „Через любов до Господа, заради християнського і всез;ігального нашого спасіння, віднині й надалі, наскільки Господь Бог дасть мс-ні розуму й сили, я підтримаю цього брата свого Карла і військовою підмогою, І всякою іншою справою — так, як і кожна людина воістину повинна підтримувати брата свого, — якщо він відповість мені тим самим. А від Лотаря я не прийму жодної умови, яка буде завідомо шкодити ігьому брату моєму Кардові”. Коли Людовік закінчив, Карл проголосив таку ж клятву на тевтонській мові...

Які були причини союзу Людовіка і Карла? А як вони сформульовані хроніці?

Лотар був змушений піти на поступки. У серпні 843 р. брати уклали у Вердені договір, згідно з яким створена Карлом Великим імперія розподілялася на три частини. За умовами Верденського договору, молодшому з братів Карлу Лисому дісталися землі на захід від Рейну, що здебільшого склали територію майбутньої Франції. До середнього брата Людовіка Німецького відійшли землі на схід від Рейну, що переважно склали територію майбутньої Німеччини. Старший із братів — Лотар — зберіг за собою титул імператора, а також отримав Італію і довгу смугу земель від гирла Рейну до гирла Рони. Згодом ця територія отримала назв) Лотарингія. Внаслідок Верденського поділу зародилися такі європейські держави, як Італія. Німеччина та Франція.
Велике переселення народів, варварські королівства, Хлодвіг, «Салічна правда», майордом, Карл Мартелл, бенефіцій, сеньйор, васал, Карл Великий, Верденськнй договір (843 р.).

1. Установіть відповідність між подією і її датою.
1. Поділ Римської Імперії                         а) 410 р.
2. Захоплення Рима готами                   б) 476 р.
3. Падіння Західної Римської імперії        в) 395 р.
4. Битва на Каталаунських полях          г)451р.
5. Покажіть на карті територію розселений германських племен. Які іериторії увійшли до імперії Карла Великого? Як була поділена імперія Карла Великого між його синами? Чому це стало можливим?
6. Поясніть значення понять і термінів: бенефіцій, феод, васал, сеньйор.
7. Про яку історичну особу йдеться в поданих описах:
• «ця людина народилася на світ, щоб приголомшувати народи і наводити жах на людей» (матеріал історії Стародавнього світу);
• «чоловік, великий на зріст, син короля маленького на зріст, дуже полюбляв місто Аахеп, був увінчаний імператорською короною, після його смерті сини знищили те, що ним було створено».
8. «Війна трьох братів» завершилася підписанням Верденського договору. Чи могли події розвиватися якось інакше? Запропонуйте свій варіант. Якою б тоді, на вашу думку, була карта Європи сьогодні?</i>

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Планування всесвітньої історії, підручники та книги з всесвітньої історії 7 класу, курси та завдання з всесвітньої історії 7 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.