Тема: Проблематика твору: питання співвідношення добра й зла, морального вибору, справедливості й відповідальності, взаємини особистості з владою, покликання мистецтва. Мета: Ознайомити учнів із романом М. Булгакова «Майстер і маргарита» , мотивація навчальної дільності, виховувати інтерес до творчості письменника та йго твору. Тип уроку: урок-лекція
Роман «Мастер і Маргарита» був опублікований вже після смерті автора, причому без купюр в нашій країні вийшов лише в 1973 році. Відомо, що останні вставки в роман М.А.Булгаков диктував дружині в лютому 1940 року, за три тижні до смерті. Самим автором жанр був визначений як «фантастичний роман». І вже декілька десятиліть не вщухають спори довкола цього незвичайного твору. Роман уразив всіх формою. Вона зачарувала і відвернула. Євангельський сюжет з Ієшуа сплутав всі карти.
Якась завіса повисла між нікчемною реальністю, що дає основу для анекдоту, і величним інобуттям, куди веде місячний промінь, що криво упирається в піднебіння. Це останній твір Булгакова успадковує з інших романів, зокрема, з «Білої гвардії», питання про світло і спокій, тему будинку, зв'язок приватної особи і історії, зв'язок неба і землі і тему творчості. Проблема творчості - одна з наскрізних в «Майстрові і Маргариті». Не дивлячись на важливість інших проблем, спробуємо виділити як одну з важливих саме цю. Роман відкривається епіграфом з «Фауста» Гьоте. Цей епіграф як би натякає на вічний сюжет, він же дає натяк на походження цього сюжету від літератури. Немов відтісняючи тему спокою і дому, історії і долі, головних для «Білої гвардії», в роман «Майстер і Маргарита» вступає тема мистецтва. Під кінець травня до Москви зі своєю «ревізією» прибуває Воланд.
В цей же час під кінець дня в середу, за декілька днів до православної Пасхи, на бульварах в Патріарших прудах прогулювалися двоє - Михайло Олександрович Берліоз, голова письменницької організації Массоліт, і поет Іван Миколайович Понирєв, що пише під псевдонімом Іван Бездомний.
Бездомний написав поему про Христа - звичайно, антирелігійну. Зробив він це за замовленням Берліоза, що займає одночасно і пост редактора. Поема вийшла не зовсім такою, якою би хотів бачити її редактор. Ісус в зображенні народного поета вийшов «ну, абсолютно як живий». Цікава подробиця: один герой - майстер, який з'явиться пізніше, пише роман про Понтія Пілата і про Ієшуа (одне з імен Христа), інший - про Христа. Поки що вони віддалені один від одного мільйонами кілометрів, що розділяють культуру і агітку. Але Ісус все одно виходить у Івана Бездомного «як живий». На тому, що герой поеми існував, сходяться, мабуть, і майстер, і Воланд (який говорить про це відверто), і Іван Бездомний, такий, що не підпорядкував своє перо Берліозу.
Москва, її мешканці - автори і споживачі маскультури. Один з них Михайло Берліоз, голова правління МАССОЛІТу, що розшифровується як «масова література і література для мас». Нещасний Берліоз гине під колесами трамваю по злій волі не лише біса, але і Аннушки, що пролила масло на трамвайні колії; вона частина тієї «маси», для якої і кує своє мистецтво невтомний Берліоз.
Герой, чиїм ім'ям названий роман, з'являється лише десь в середині першої частини. У описі зовнішності раптом промайне щось що нагадує самого автора роману: «голений, темноволосий, з гострим носом. Людина приблизно років тридцяти восьми». То ж можна сказати і про всю історію життя майстра, його долю, в якій вгадується немало особистого, вистражданого автором. Майстер пише роман «зовсім не про те» виходить з ним в псевдо літературний світ. Роман друкувати не стали, зате з'явилися статті ганьби. Змучений страхом, майстер спалює свій роман. По доносу Алоїзія Могарича майстер арештований за зберігання нелегальної літератури, а коли був відпущений, сам прийшов в психіатричну лікарню. «Про, як я вгадав!» - виголошує майстер, коли Іван Бездомний розповідає йому в палаті про випадок на Патріарших прудах.
Тут же він називає ім'я Воланда, який не встиг відрекомендуватися як Воланд лише Степану Ліходєєву. Події роману в романі, пов'язані з життям майстра в Москві і незвичайними пригодами «нечистої сили» в цьому місті, - це теж творіння майстра, що вже знає про свою долю все. Дуже близько стоять три фігури: Булгаков, Ієшуа, майстер. Відокремити героя від самого автора нелегко. Майстер для Булгакова - більше, ніж письменник. Майстер Булгакова служить якомусь вищому духовному призванню, на відміну від того дозвільного життя біля мистецтва, яке ведуть літератори за столиками «Грібоєдова» або в коридорах МАССОЛІТу. Майстер не пихатий, внутрішньо незалежний. Подібно Ієшуа, майстер відгукується на чуже страждання. Але герой Булгакова не розділяє ідеї всепрощаючого. Він мало схожий на страстотерпця, християнина, праведника.
Майстер пережив невизнання, переслідування в літературному суспільстві, він не може змиритися і пробачити своїх недругів. Ні, він не злякався. Саме тут дуже добре розумієш різницю між боязкістю і страхом. Боязкість - це страх, помножений на підлоту. Герой Булгакова не поступився совістю і честю. Але страх має руйнівну дію на душу художника. Євангельський сюжет художньо прикриває майстра. У главах про Ієшуа він отримує свободу, художню свободу. Мистецтво в своїй досконалості як би забиває біль. Це втеча майстра в країну чудес. Сцени страти, палац Пілата, білий плащ з кривавою підбивкою - фарби сліпучі. Так дивишся на картину Карла Брюллова «Останній день Помпеї»: захоплюєшся красою тіл, світлом і мороком, коли відступає свідомість від того, що гине місто. У сценах страждання на хресті і страті є розкіш і немає простоти, якаи личить моменту. Написання роману, легенда про роман, пропажа роману і відновлення його займає розуми героїв роману і його творця. Дізнавшись про загибель Берліоза, майстер не шкодує про нього, шкодує лише про те, що така доля не спіткала латунських і інших. Очолює стихія помсти, хоча милосердя, як говорить Воланд, лізе зі всіх щілин. Біс тут навіть не біс, а немов занепалий ангел, що знов відчув в собі ангела, прикриваючись чорним плащем, зводить рахунки з дійсним бісом, з тим, хто заховав в клініку Стравінського майстра, хто поставив на чолі МАССОЛІТу Берліоза.
У божевільню потрапляють два поети, злісно заздрить Пушкіну поет Рюхін. Упевнені в собі, всесильні керівники маскультури (ліходєєви, латунські, римські, берліози) отримують своє. Це вже не Страшний суд, а смішний суд, суд мистецтва над життям, відплата мистецтва. Ідея МАССОЛІТу терпить крах. Це відбувається на сеансі чорної магії, де натовп споглядає мистецтво для мас, а в кінці сеансу, як і керівники театру виявляються роздягненими. «Мистецтво безсмертне», - стверджував Булгаков в «Білій гвардії». Так, мистецтво безсмертне, погоджується майстер, так, «рукописи не горять». І майстер вирушає. Він не потрапляє «в світло», Ієшуа придумує для нього особливу долю, нагороджуючи його «спокоєм», якого так мало знав в своєму житті майстер.
Наскільки страшний такий відхід, і наскільки він нещадно сплачений! Рука Булгакова карає кривдників майстра, але вона не щадить і самого майстра. Що чекає його по той бік життя? У романі є жорстока фраза: «Не буває так, щоб все стало, як було». Це відноситься до майстра. Йому ні про що більше писати. Булгаков дописує свій роман вмираючою рукою і, здається, сумнівається у сцілюючій силі мистецтва. Він вірить в Іванушку і боїться за нього. Він бачить в його долі повторення долі майстра. Як і в сцені на Воробйових горах, в кінці роману читача охоплюють горе і біль.
Pоман знов стає чутливим до болю, задушений стихією сміху і грою мистецтва. Страждання не згорає у вогні, як не горять і рукописи. Роман Булгакова - роман майстра, який дуже добре розумів і відчував іншого майстра, свого героя - його долю, його письменницьку самоту.
Список використаних джерел: 1. Урок на тему : Проблематика твору М. Булгакова «Майстер і Маргарита»., Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя. 2. Урок на тему : М.А. Булгаков. вчителя Світової літератури, м. Вінниця, сш №2 3. Зеркалов А. Этика Михаила Булгакова. М., Текст, 2004. 4. Яновская Л. Записки о Михаиле Булгакове. М., Текст, 2007. 5. Булгаков М. А. Великий канцлер: Черновые редакции романа «Мастер и Маргарита» / Публ., вступит. ст. и коммент. В. Лосева. М., 1992. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
----
Над уроком працювали
Корчик Н. Д.
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
