Презентація уроку до предмету Зарубіжна література, 5 клас
Тема: «Брати Грімм — відомі збирачі німецьких народних казок»

Брати Ґрімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Ґрімми) — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірників казок і їх працями в галузі мовознавства, що стосуються звучання слів з плином часу (Закон Ґрімм). Вони є одними з найбільш відомих казкарів Європи.

Біографія

• Якоб Людвіг Ґрімм і Вільгельм Карл народилися (відповідно) 4 січня 1785 року і 24 лютого 1786 року в Ханау поблизу Франкфурта (земля Гессен). В сім'ї було дев'ять дітей, лише шість з яких пережили дитинство. Вони провели своє раннє дитинство в сільській місцевості. З 1790 по 1796 рік родина Ґрімм жила неподалік від будинку магістрату Гессен, а батько працював на принца Гессена.
• Однак, коли Якобу, старшому братові, було одинадцять років, їх батько, Філип Вільгельм помер, і сім'я переїхала в тісну квартиру. Через два роки також помер їхній дідусь, залишивши їхню матір надіятися тільки на себе.
• Обидва брата вступили у гімназію Фрідріха в місті Кассель, а потім обидва вчилися філософії й праву в Марбурзькому університеті. Фрідріх Савіньї заснував історично-юридичну школу університету, що об'єднувала юристів, лінгвістів та істориків. Саме Савіньї збудив інтерес братів до минулого. Двадцятирічні, вони почали лінгвістичні та філологічні дослідження, які завершиться потім законом Грімм та збором і виданням народних казок. Незважаючи на то що колекції казок стали надзвичайно популярними, вони були по суті побічним продуктом лінгвістичних досліджень — головною метою братів. У 1808 році Якоб був назначений головним бібліотекарем короля Вестфалії, а в 1812 році брати Ґрімм опублікували свої перші томи казок. Вони отримали свої розповіді від жителів сіл і з інших джерел, таких, як вже опубліковані твори з інших культур і мов (наприклад з творів Шарля Перро). Якоб відшукував казки, в той час як Вільгельм надавав їм літературного змісту. Згодом брати зацікавилися старими мовами та їх впливом на німецьку. Яків почав спеціалізуватися в історії та структурі німецької мови. Описані їм відносини між словами стали відомі як закон Ґрімм.
• Грімм зібрали величезні за обсягом дані. У 1837 році брати Ґрімм, до яких приєдналися п'ять колег професорів Геттінгенського університету протестували проти скасування ліберальної конституції Ганноверської держави, до якої належало місто Геттінген. Ця група відома в Німеччині як нім. Göttinger Die Sieben (Геттінгенська сімка). Всі учасники були звільнені зі своїх посад університетів і трьох депортували, в тому числі і Якоба. Він оселився в Касселі, який не належав до Ганновера і Вільгельм приєднався до нього в будинку їх брата Людвіга. Однак, у наступному році, обидва були запрошені в Берлін до короля Прусії, де вони й оселилися. В останні роки брати працювали над словником німецької мови {{lang-de|Deutsches Worterbuch, перший том якого публікується в 1854 році. Якоб залишився холостяком, але Вільгельм був в шлюбі Доротею Вілд.
• Брати Ґрімм почали збирати народні казки в 1807 році у відповідь на хвилю інтересу до німецькому фольклору, яка постала з публікацією Ахима Людвіґа фон Арніма і Клеменса Брентано колекції народних пісень нім. Des Knaben Wunderhorn («Чарівний ріг хлопчика») у 1805—1808 роках. На відміну від попередніх публікацій, Ґрімм намагалися не модернізувати мову оригіналів. В 1810 році Ґрімм підготували рукопис колекції декількох десятків казок, які вони записали, запросивши казкарів у свій дім. Хоча це часто думають, що вони взяли свої казки у селян, багато з казкарів були середнього класу і навіть аристократами, які розповідали казки, що їх вони чули від своїх слуг, і деякі з казкарів були з роду гугенотів і розповідали казки французького походження.
• У 1812 році брати опублікував збірник з 86 німецьких казок в збірці під назвою «Дитячі й сімейні казки» нім. Kinder-und Hausmärchen . В 1814 році вони опублікували другий том з 70 казок. Ґрімм написали двотомну роботу під назвою (lang-de|Deutsche Sagen), яка включала 585 німецьких легенд і були опублікована в 1816 та 1818 роках. Легенди в книжці надані в хронологічному порядку історичних подій, до яких вони були пов'язані. Регіональні легенди в книжці надані тематично для кожної казкової істоти: карликів, велетнів, чудовиськ тощо без будь-якого історичного порядку. Ця книжка легенд не була настільки ж популярна, як книжки казок.
• Друге видання «Kinder-und Hausmärchen» у 1819-22 роках було розширене до 170 казок. Ще п'ять видань були опубліковані протягом життя братів, в яких деякі казки були додані або вилучені. У сьомому виданні 1857 року містяться 211 казок. Багато змін було зроблено після негативних критичних відгуків, особливо тих, хто стверджував, що не всі казки були придатні для дітей, не зважаючи на назву. Вони також критикували недосконалу німецьку мову казок.
• Ці видання, з науковими нотатками, — серйозні дослідження з німецького фольклору. Брати також опублікували нім. Kleine Ausgabe (малі видання), які містять збірки з 50 казок, безпосередньо призначених для дітей (на відміну від більш формальних нім. Große Ausgabe (великих видань). Десять «малих видань» були випущені в період між 1825 і 1858 роками.
• Ґрімм не були першими, які опублікували колекції казок. Найвідомі французькі колекції Мішеля Олександра Ненашева 1697 року, хоч існує ряд інших, в тому числі німецька колекція Йоганна Карла Авґуста Мусауса, опублікована в 1782—1787 роках.

Скачати презентацію уроку можна клікнувши на текст Скачати презентацію уроку і встановивши програму Microsoft PowerPoint.

Надіслано вчителем міжнародного ліцею «Гранд» Машовець М. П.