Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Початок національного відродження

ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

На початку 19 ст. Україна залишалася підневільною. Щоправда, кількість держав, які володіли українськими землями, зменшилася. Тепер Україну переділили дві імперії - Російська та Австрійська: Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина й Південна Україна перебували під царською владою, а Галичина, Північна Буковина й Закарпаття - під цісарською. І хоч у житті двох імперій було чимало відмінностей, проте ставлення володарів обох держав до нашого народу було однаковим: українців не вважали за окремий народ, що має власну історію та велику культуру, обмежували вживання української мови, зокрема забороняли відкривати школи з українською мовою навчання, не дозволяли використовувати її у вищих навчальних закладах.

Та найтяжчим лихом тих часів було кріпацтво. Мільйони українців народжувалися та вмирали не маючи особистої волі. Українські селяни-кріпаки були власністю своїх панів. Пан мав право продати кріпака, обміняти його на іншого тощо. Звісно, за таких умов годі було й думати про власну державу. Саме тому освічені українці і в підросійській, і в підавстрійській Україні докладали зусиль для скасування кріпацтва. Не менш опікувалися вони й духовним життям.

У  різних  українських  землях діяли осередки збирачів і шанувальників усної творчості та народних звичаїв, почали друкуватися українські журнали, ставилися п'єси в мандрівних театрах.

Пожвавлення духовного життя в Україні спостерігалося після виходу у світ першого твору сучасною українською літературною мовою - поеми «Енеїда». Свій безсмертний твір Іван Котляревський почав писати 1794 р., коли козацтво під несамовитим тиском російського царату відходило в минуле. Проте в поемі Котляревський створив неперевершені картини боротьби, життя й побуту козаків-українців. Перед нами постають високоосвічені, волелюбні й хоробрі лицарі.

Водночас у поемі з винятковою любов'ю описано народні традиції, обряди, вірування. Літературні твори, починаючи від «Енеїди», називають творами нової української літератури, на відміну від творів давніх, писаних раніше.

Хвиля національного відродження захопила й західноукраїнські землі. Слави галицьких будителів - тобто тих, хто своїми вчинками утверджував у західноукраїнських землях думку про самобутність української історії та культури, зажили Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Ще студентами вони заприсяглися жити задля рідного народу. У колі тогочасної галицької молоді їх називали «Руською трійцею», наголошуючи на їхній щирій дружбі та прагненні поліпшити долю українського (в Галичині тоді казали руського) народу. Заповзяті хлопці невтомно записували уснопоетичні твори, бо вважали, що жива народна мова галицьких українців має бути вживаною в навчальних закладах, державних установах, нею повинні друкувати книжки й газети. За тих часів у краї панували німецька й польська, а освічені українці послуговувалися незрозумілою селянам церковнослов'янською. Великою справою «Руської трійці» став вихід у світ 1836 р. першої друкованої книжки живою народною мовою - «Русалки Дністрової». її складала низка народних дум, пісень, творів трійчан і перекладів.

Найвидатнішим явищем першої половини 19 ст. стала поява 1840 р. «Кобзаря» Тараса Шевченка. Вірші Шевченка мали не тільки літературне значення. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо та здобути волю.

Палке Шевченкове слово багатьох спонукало до дії. У середовищі найосвіченіших киян - учених, письменників, учителів, студентів - визріла думка згуртуватися, щоб укупі посувати справу визволення українського народу. Так року 1846 постало Кирило-Мефодіївське товариство. Учасники товариства називали його братством, наголошуючи на своєму духовному зв'язку з українськими церковними братствами 16-17 ст. До кирило-мефодіївців належав і Тарас Шевченко.

Щоправда, товариство проіснувало недовго. У 1847 р. царський уряд викрив його, а учасників покарав ув'язненням і засланням.

Жива історія

Тарас Шевченко (1814-1861) на власному житті відчув усі лиха кріпацької неволі. Впродовж 24 років від народження він був кріпаком пана Павла Енґельґардта.

Дев'ятилітнім Шевченко потрапив до панського двору козачком, тобто хатнім служкою. Особисту волю Тарас Григорович здобув завдяки клопотанням друзів - художників Карла Брюллова та Івана Сошенка й поета Василя Жуковського, які викупили його з кріпацтва. Вони влаштували талановитого юнака в Петербурзьку художню академію. За кілька літ, закінчивши академію, Шевченко зі званням художника й славою поета приїхав в Україну. Втім, зустріч з рідною землею була затьмареною. Адже мільйони українців і далі перебували в кріпацькому ярмі. Кріпаками лишалися й рідні Тарасові сестри та брати. Ось чому так гостро зазвучали Шевченкові вірші. Неволю особисту й неволю державну поет таврував як найбільше зло, звинувативши в ньому російський царат. Вільнодумство Шевченка було жорстоко покарано царською владою.

Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання

Чому царський уряд так суворо покарав Тараса Шевченка?

НЕСПОДІВАНА ЗУСТРІЧ

Тарас Шевченко почув, що його гукають, зупинився й озирнувся круг себе, шукаючи поглядом знайомих.

- Мої вітання, дорогий друже! - добродій, давній Тарасів знайомий, щиро всміхався. - Давненько не зустрічалися, земляче.

Шевченко спробував пригадати, коли востаннє вони бачилися. Справді, давно. Ех, доле! Тепер, повернувшись із десятилітнього заслання, Тарасові щодня випадають такі зустрічі. Скільки теплих спогадів вони дарують!

- Не повіриш, Тарасе, з ким я тебе оце зараз познайомлю. Тільки по цих словах Шевченко звернув увагу на чоловіка шляхетного вигляду, що стояв поруч.

- Прошу, - не вгавав балакучий земляк, - син твого колишнього пана Василь Павлович Енґельґардт.

Тарас пильно подивився на незнайомця. Це прізвище враз нагадало Шевченкові його давнє лихо - кріпацтво:

...В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.

Тарас Шевченко задумливо дивився на чоловіка, що стояв перед ним, потім спокійно простягнув молодшому Енґельґардту руку й мовив:

- Великі й предивні діла твої, Господи.

- Тарасе Григоровичу, - трохи ніяковіючи, мовив Енґельґардт, - я палкий шанувальник ваших віршів. Щиро радію, що нарешті вас звільнено. Сподіваюся, не збираєтесь залишати творчості?

І знову зароїлися невеселі думки, огорнула серце туга.

Свій присуд Тарас Шевченко почув ЗО травня 1847 р.: «Вислати рядовим... Під найпильніший нагляд, заборонивши писати й малювати». Тоді тяжке передчуття неминучої смерті, що станеться далеко від рідної землі, отруїло його молоду душу:

І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить.
І не пом'яне.

А вже 31 травня ранком випроваджено його з тюремного каземату й посаджено на віз - почалася невесела подорож. За десять діб переїхав він майже 2000 верст. Пити, їсти, відпочивати можна було тільки тоді, як перепрягали коней: дуже вже поспішали вивезти подалі від столиці небезпечного українського поета й художника.

22 червня 1847 р. опинився Шевченко в солдатській казармі. Зміряли його, записали рядовим, дали йому номер і військовий, затісний на нього, одяг. «Ти за політичну справу потрапив у солдати?» - ніби й тепер чує запитання офіцера. «Так», - відповів. «Не - «Так», а «Точно так, ваше благородіє!» - вдарила, мов батогом, вимога.

«Немає гірше, як неволя!» - віршам звіряв свій біль, свою тугу. «До того ж, - записав у щоденнику, - мені заборонено малювати. Одтято найблагородніпіу частину мого вбогого життя. Трибунал під проводом самого сатани не спромігся б на такий холодний, нелюдський присуд»...

Так і не почувши відповіді, Енґельґардт вибачився й попрощався. Тарас Шевченко попрямував до своєї майстерні. Дорогою пригадав той день, коли його було викуплено з архівної справи про кріпацтва. Клопотаннями друзів було зібрано потрібну суму грошей - 2500 карбованців.

Саме за стільки продали портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Так Енґельґардт отримав гроші й написав відпускну. Сталося це 22 квітня 1838 р. Тарасові було тоді 24 роки. І той день став найкращим у житті. Тепер він вільний, тепер йому скрізь двері відчинені, тепер він може навчатися малювати!

Коли пошили новий одяг,  Шевченко пішов із Сошенком до якоїсь установи і там зареєстрували акт визволення. Наступного дня о  10-й годині він прийшов до Брюллова. Відтоді почав відвідувати Академію мистецтв на кошти Товариства заохочування художників. А ще писав вірші.

Під кінець 1838 р. познайомився він із дідичем з Полтавщини Петром Мартосом, який замовив власний портрет акварельними фарбами. Одного разу, прийшовши на позування, Мартос побачив на підлозі надірваний аркуш. Піднявши його, прочитав вірші:

Червоною гадюкою Несе Альта вісті...

Зацікавившись цими рядками, Мартос довідався, що в молодого художника чимало віршів - має їх повну скриньку під ліжком. Згодом, 1840 р., коштом Мартоса з'явилася в Петербурзі невеличка чепурна книжечка під назвою «Кобзар».

...«Розворушив мені спогади цей Енґельґардт», - відімкнувши майстерню, подумав Шевченко.

А далі запалив свічу, сів, розгорнув щоденника й записав: «Багато-пребагато зворушилося у мене в душі під час зустрічі з сином мого колишнього пана. Але забуття - тому, що минуло, а мир і любов - тому, що є тепер».

Розкажіть, що ви дізналися з оповідання про життя Тараса Шевченка? Як його було викуплено з кріпацтва? За яких обставин вийшов друком «Кобзар»?

Попрацюйте з історичною картою
1. Які українські землі в першій половині 19 ст. перебували у складі Російської імперії, а які - у складі Австрійської імперії?
2. Які українські міста були центрами російських губерній та австро-угорських країв?

Попрацюйте з датами та подіями

Позначте на стрічці часу 2-3 події першої половини 19 ст. Складіть хронологічну задачу, яка б обґрунтовувала, що Т. Шевченко та представники «Руської трійці» були сучасниками.

Попрацюйте з історичними джерелами

Дослідник літератури Омелян Огоновський на сторінках часопису «Зоря» згадував про перебіг подій, пов'язаних з появою «Русалки Дністрової»:
«...Маркіян Шашкевич хотів видати книжку, в якій були б вірші, казки, наукові розвідки. Рукопис було послано до Відня в цензуру, але тамтешній цензор української мови не знав. Тим часом було призначено цензора на українські книжки, який і заборонив цей рукопис. Шашкевич з товаришами вирішили видати книжку в Угорщині, де була вільніша цензура. Організатором цього заходу став Яків Головацький. Збірник назвали «Русалкою Дністровою». «Русалку» було видрукувано кількістю 1000 примірників. 800 надіслано до Львова, де їх конфіскувала цензура, а 200 залишилося в Будапешті, де частину продали, а решту переслали до Відня. Тільки ці примірники й розійшлися. На Маркіяна Шашке-вича та його приятелів впали великі гоніння, за ними було встановлено поліційний нагляд».

Допитливим

Чи знаєте ви, які вищі навчальні заклади України мають найдовшу історію? Крім славнозвісної Києво-Могилянської академії, про долю якої йшлося в попередніх темах, поважним віком пишаються університети Львівський (відкритий як духовна академія 1661 р.), Харківський (1805) та Київський (1834). Щоправда, засновані за наказами володарів-чужинців, усі вони мали на меті виховувати слухняних виконавців імператорської чи цісарської волі. Та всупереч настановам ті навчальні заклади посприяли українському відродженню. Особливе значення для пробудження українського духу мав Харківський університет. Саме в Харкові виник перший гурток учених і митців, які цілеспрямовано заходилися вивчати культуру та історію українського народу.

Для становлення української науки виняткове значення мав Київський університет. Його першим ректором (тобто керівником) був видатний учений Михайло Максимович. Іще працюючи в Московському університеті, він захопився українською історією та підготував до друку чималу збірку українських народних пісень. Книжка вийшла друком 1827 р., утвердивши моду на українську пісню в далеких російських Петербурзі та Москві. Про враження, яке справляла збірка Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в під-австрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.

[[національний університет|]]

Перевірте, про що дізналися й чого навчилися
1. Розкажіть про становище України на початку 19 ст.
2. Чому вихід «Кобзаря» Шевченка вважають найвидатнішою подією в історії України тих часів?
3. Чому життя Тараса Шевченка склалося так, що більшу його частину він прожив на чужині?
4. Розкажіть, що ви довідалися про першу в Галичині друковану книжку українською мовою.

В. Власов, О. Данилевська, Вступ до історії України, 5 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Матеріали з історії України, завдання та відповіді по класам, плани конспектів уроків з історії України для 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.