Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 5 клас>>Українська література 5 клас>> Українська література: Повісті минулих літ – найдавніший літопис нашого народу, значення літописання для нащадків. Казкові та історичні мотиви літописних сюжетів. Любов руських князів до своєї землі, риси їх характерів

Повість минулих літ.

(Уривки)
И створиша градь во имя брата своего старшого, и нарекоша имя ему Киевь
Поляни жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім'я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь². Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів³. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони полянами, від них поляни і донині в Києві. Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «на перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями. Коли ж Кий повертався, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і по ставив там невеликий городок, і хотів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні племена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.
Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в словен у Новгороді своє. Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них пішли кривичі, які сидять у верхів'ї Волги, і у верхів'ї Двіни, і у верхів'ї Дніпра, їхнє місто Смоленськ. Від них же походять і сіверяни. А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря.
А на річці Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка говорить своєю мовою, і черемиси,які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю мовою. Ось хто тільки говорить на Русі: поляни, древляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім прозвалися волинянами. А от інші народи, які платять данину Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, коре, — усі вони говорять своїми мовами і живуть у краях північних.
И сьде Олегь княжа вь Киевь, и рече Олегь: «се буди мати градомь рускимь».  В літо 879. Помер у Новгороді Рюрик⁴ і передав князювання своє Олегові — родичеві своєму, і віддав на руки йому сина Ігоря, бо той був вельми на ту пору малий.
В літо 882. Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і взяв місто, і посадив там своїх мужів. Звідти пішов униз, і взяв Любеч⁵, і там посадив своїх мужів. І приплив до гір
київських, і узнав Олег, що тут князюють  Аскольд і Дір. Сховав Олег одних воїнів у човнах, а інших залишив позаду, а сам пішов до них, несучи на руках малого Ігоря. Підплив до Угорської гори⁶, сховав решту воїнів і послав сказати Аскольду і Діру⁷:
—Ми купці, їдемо до греків від Олега і
княжича Ігоря. Прийдіть до нас, до родичів своїх.   
Коли ж Аскольд і Дір прийшли, вискочили всі воїни, заховані в човнах, і сказав Олег
Аскольду і Діру:
—    Не князі ви і не князівського роду, а я — князівського роду.
А коли винесли на руках Ігоря, промовив:
—    А ось він — син Рюриків!
Убили Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і поховали на горі, яка тепер називається Угорською. Аскольдова могила там, де Ольмин двір, а Дірова — за церквою Святої Ірини. І став Олег князювати в Києві, і сказав Олег:
—    Це буде мати городам руським.
І були в Олега під рукою варяги, слов'яни та інші людності, які називаються руссю.
В літо 903. Ігор виріс і збирав данину на тих же землях, що й Олег, і слухались його, привели йому дружину із Пскова, іменем
Ольгу.

В літо 955. Попливла Ольга в грецьку землю. І прийшла до Царгорода⁸. Був тоді царем Костянтин9.
І прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна лицем і розумна, подивувався її розуму, бесідуючи з нею, і мовив їй:
—    Достойна ти єси царствувати з нами в столиці нашій.
Вона ж, розгадавши ті слова, відповіла
цареві:
—    Я ж бо язичниця. Якщо хочеш мене хрестити, то хрести сам; а як ні — то я не
хрещусь.
І хрестив її цар з патріархом. Просвітившись, вона раділа тілом і душею. Після хрещення покликав її цар і сказав їй:
—    Хочу тебе взяти в жінки собі.
Вона ж відмовила:
—    Як же ти хочеш взяти мене, коли ти
сам хрестив і назвав мене дочкою. А в християн цього не дозволено — ти сам знаєш.
Засміявся цар і сказав:
—    Переклюкала ти мене, Ольго! Перехитрила!
І дав їй дарів багато, золота і срібла, шовку і посуду дорогого. І відпустив її цар, назвавши своєю дочкою. Прийшла Ольга в Київ і вчила сина свого Святослава прийняти хрещення. Він того не слухав, кажучи:
—    Як же мені самому хреститися і пере
йти в іншу віру? А дружина моя стане насміхатися.
Ольга ж говорила йому:
—    Якщо ти хрестишся, то й всі зроблять
те саме.
А він і далі жив за язичницькими звичаями, та коли хто хотів хреститися, не забороняв, а тільки насміхався над тим. Ольга ж   
любила свого сина, молилася за нього і за   
людей, наставляла його на розум до повних   
його літ і змужнілості.   
«Сльїшю же се, яко сестру имата дввою, да аще еЬ не вдаста за мя, створю граду вашему, якоже и сему створих».
В літо 988. Пішов Володимир з військом   
на Корсунь¹⁰, місто грецьке, і замкнулися   
корсунці за високими стінами. І став князь   
на тій стороні міста, де пристань, на відстані одного перельоту стріли. І билися корсунці завзято. Володимир же взяв місто в облогу. Люди за стінами стали знемагати, і тоді сказав їм Володимир:   
— Якщо не здастеся, то буду стояти хоч     три літа.
Вони ж не послухали його. Тоді Володимир, підготувавши своє військо, звелів робити земляний насип до городських стін. Руські воїни нагортали вал. А корсунці, підкопавши свою городську стіну, потроху вибирали насипану землю, носили її до себе і висипали посеред міста. Військо Володимира насипало ще і ще, і Володимир стояв. І от один корсунець, іменем Анастас, пустив стрілу до руського князя, так написавши на ній: «Колодязі за тобою зі сходу, із них вода тече по трубах у місто. Перекопай труби і перейми воду». Володимир же, почувши про те, глянув на небо і промовив:
—    Якщо збудеться все — хрещусь!
І одразу наказав копати поперек труб і от — перейняв воду. Люди знесилились від спраги і здалися. Володимир вступив у місто з дружиною своєю.
І послав до грецьких царів¹¹ сказати:
—    Ось я взяв ваше славне місто. Чув я,
що маєте сестру на виданні. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме, що і цьому місту зробив.
І, почувши те, опечалились царі й послали йому таку звістку:
—    Не личить християнок видавати за язичників. Якщо хрестишся, то і сестру нашу візьмеш, і з нами одновірцем будеш. Коли ж не захочеш цього зробити, то не зможемо
видати її за тебе.
Володимир сказав посланцям від царів:
—    Скажіть вашим царям так: я хрещусь, бо ще до того уподобав закон ваш, і люба мені ваша віра і богослужіння, про яке роз повідали мені послані нами мужі...
Раді були царі, почувши те, і передали Володимирові так:
—    Хрестись, і тоді пошлемо свою сестру
до тебе.
Відповів же Володимир:
—    Прийдіть з сестрою вашою і тоді хрестіть мене.
І ледве примусили її царі. Вона сіла в корабель, з плачем попрощалася з рідними своїми й попливла через море. Коли ж прибула в Корсунь, вийшли їй назустріч корсунці з поклоном, привели її в місто і посадили в палаті. А тут саме розхворівся Володимир очима й нічого не бачив. Тужив сильно і не знав, що робити. І послала йому цариця сказати такі слова:
—    Якщо хочеш позбутися тієї хвороби, то
хрестися швидше.
І звелів князь хрестити себе. Єпископ же корсунський з попами царициними, оголосивши про те, хрестили Володимира. І коли поклав єпископ на нього руку, в ту ж мить прозрів Володимир. Побачивши те, багато хто з дружинників хрестився того ж дня услід за своїм князем.
Потім привели Анну¹², щоб справити шлюбний обряд.
Водою і духом хрестили Володимира в церкві Святого Василя.
Після того взяв Володимир царицю, і Анастаса, і попів корсунських; узяв і посудини церковні, і грецькі ікони. Поставив церкву в Корсуні на тій горі, яку насипали під час облоги посеред міста; та церква стоїть і донині. Коли ж він прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів — одних порубати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати коневі до хвоста і волочити його з гори крутим Боричевим узвозом до річки Почайни. І поставив дванадцять дружинників, щоб вони били Перуна палками.
Робилось це не тому, що дерево що-небудь почуває, а для наруги над бісом, який облещував людей у подобі цій, щоб він тепер дістав покару від людей.
Велик ти, господи, і чудні діла твої! Вчора ще був шанований людьми, а сьогодні зганьблений!
Коли тягли Перуна до Почайни, оплакували його невірні люди, всі ті, хто не був ще хрещений. І, притягнувши до берега, кинули його в Дніпро. Володимир же послав людей і
сказав їм:
— Якщо пристане десь до берега, то відпихайте його. А коли промине пороги, тоді тільки облиште його.
Вони ж виконали все, що було їм звелено. І коли пустили Перуна і проминув він пороги, викинуло його вітром на мілину, і від того прозвалося те місце Перунова мілина, і назва ця й досі живе в народі¹³. Потім послав Володимир по всьому місті
сказати:
—    Якщо не прийде хто завтра на річку — хай то багатий, чи бідний, чи нужденний, чи раб, — буде мені ворогом.
Почувши про те, пішли люди з гомоном до Дніпра, радіючи й кажучи:
—    Якби не було це добрим, то не перейняли б того князі й бояри.
Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими на Дніпро, і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей, молодь тислась до берега, а дорослі бродили; попи ж стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлися по домівках. І звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись стояли дерев'яні кумири.
В літо 989. Задумав Володимир поставити церкву Пресвятій Богородиці і послав привести майстрів з грецької землі.
І почав її будувати в Києві, а коли закінчив, доручив її Анастасу Корсунянину і поставив служити у ній корсунських попів, давши їй усе, що взяв перед тим у Корсуні: ікони, посудини, хрести

Файл:005005134.pg

І назвав він церкву во ім'я Богородиці, та в народі приклалася до неї інша назва — Десятинна, від десятої частини його багатств.
¹Подається за переказом Віктора Близнеця.
²Либідь — ця назва збереглася за
річкою, яка впадає в Дніпро.
³Боричів узвіз — крута дорога, що вела з верхнього міста на горі униз на Поділ.
⁶Угорська гора — назва однієї з гір під Києвом.
⁷Аскольд і Дір — київські князі IX ст.
⁸Царгород — так
слов'яни називали Константинополь, столицю Візантії (сучасний Стамбул).
⁹Костянтин — візантійський імператор Костянтин Багрянородний.
У його творі «Про церемонії візантійського
двору» описується прийняття Ольги імператорською сім'єю.
¹⁰Корсунь — так називалося грецьке місто Херсонес. Нині неподалік від руїн Херсонеса розташоване місто Севастополь.
¹¹У той час Візантією правили два
¹³Князь Володимир хотів узяти за дружину грецьку царівну  Анну тому, що цей шлюб урівнював його з візантійськими імператорами.
¹⁴Є й інша легенда. За Перуном бігли язичники і гукали: «Видибай, видибай, боже!» («Випливай!»). І Перун виплив недалеко від Києва; саме в тому місці, у Видубичах, було споруджено пізніше Видубицький монастир.

1.    Як називається літопис, який склав чернець Нестор?
2.    Хто ще працював над цим твором?
3.    Про які події йдеться в «Повісті минулих літ»?
4.    Опис якої події у літописі вам сподобався найбільше? Чому?
5.    Про яких історичних осіб ви дізналися з уривків літопису «Повість
минулих літ»?
6.    Хто з історичних осіб сподобався вам найбільше? Чому?

1.    До якого виду літератури належить «Повість минулих літ»?
2.    Чому науковці вважають літописи й історичними документами,
і художніми творами?
3.    Чому деякі рядки у тексті «Повісті минулих літ» виділені кольором?
4.    Чому, на вашу думку, літописи перекладаються сучасною
мовою?

1.    Як ви вважаєте, у чому полягає важливість збереження літописних
легенд для сучасників?
2.    Дізнайтеся, де була розташована Десятинна церква. Чому її так
назвали? Чи збереглася вона до наших днів?
Складіть усне оповідання про життя і діяння київських князів, опишіть їхній зовнішній вигляд, одяг, зброю тощо.

Українська література5 клас. Шабельникова Л. П.
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Календарно-тематичне планування української літератури, завдання школяру 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроківз української літератури 5 класу, книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.