Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 4 клас>>Українська література: Побутові казки. Мудра дівчина.

       Ти вже знаєш, що з давніх-давен народ складав казки, пісні, загадки, прислів'я... Вони передавалися з вуст в уста, тому їх об'єднують назвою усна народна творчість
Це спільне надбання багатьох поколінь.
      Переходячи від одного оповідача до іншого, тексти казок чи пісень зазнавали значних змін, хоч основна думка не змінювалася. Народ і досі продовжує вносити щось нове у добре відомі твори.
      Письменники завжди збирали і записували народні казки, прислів'я, пісні, дотепні вислови. Завдяки цьому вони і дійшли до нашого часу.
Це було за царя Горошка, коли людей було трошки. Це було за царя Томка, як була земля тонка...

Побутові казки.
Казка — наша улюблениця, адже в ній стільки цікавого! У 2 класі ти читав казки про тварин, у 3 — чарівні.
У цьому розділі ти прочитаєш побутові казки. їх герої — люди, які діють в обставинах, близьких до справжнього життя. Але, потрапляючи у вигадані ситуації, вони виявляють надзвичайні якості: небачену хоробрість, дивовижний розум, нечувану жадібність тощо.
У казках завжди перемагають бідні, скривджені, але чесні, розумні і працьовиті герої. Показуючи це, народ ніби говорить, як треба жити насправді, за що боротися, до чого прагнути.

Мудра дівчина.
Українська народна казка
Поміркуй, про що може йти мова у казці з такою назвою.
Було собі два братії — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився* над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову і каже:
—    Потроху відробиш мені за неї.
Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:
—    Віддай мені корову назад!
Той каже:
—    Брате! Я ж тобі за неї відробив!
—    Що ти там відробив,— як кіт наплакав тієї робо
ти було, а то таки корова! Віддай!
Бідному жалко стало своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися* до пана.
 
Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні,— то він і каже їм:
—    Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.
—    Кажіть, пане!
—    Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш
понад усе? Завтра прийдете, скажете.
Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі:
—    От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над
панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш
над гроші'?Ге, моя корова буде!
Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається:
—    Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?
—    Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не
надумаю, що воно й є.
—    А яка ж загадка, тату? — Маруся питає.
—    Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над
усе?
 
—    Е, тату, ситніш над усе — земля-мати, бо вона
всіх годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо дум
кою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон,
бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб
заснути.
—    Чи ба? — каже батько.— Адже й справді так! Так
же я й панові казатиму.
Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:
—    Ану, відгадали?
—    Відгадали, пане,— кажуть обидва.
От  багатий  зараз  виступає,   щоб  собі  попереду поспішить, та й каже:
—    Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш
над усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші!
—    Е, брешеш, брешеш! — каже пан. Тоді до вбогого:
—    Ану, ти!
—    Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати:
вона всіх годує й напуває.
—    Правда, правда! — каже пан.— Ну, а прудкіш
що на світі?
—    Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз
куди хоч перелетиш.
—    Так! Ну, а миліш? — питає він.
—    А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило
чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
—    Так, усе! — говорить пан.— Твоя корова. Тільки
скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто ска
зав?
—    Та що ж, пане,— каже вбогий,— є в мене дочка
Маруся,— так це вона мене так навчила.
Пан аж розсердився:
—   Як це? Я такий розумний, а вона проста собі
дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі
оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: не
хай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за
одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка спекла їх на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.
 
Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі
десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них
квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала
курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.
А дочка взяла горщечок каші та й каже:
—    Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому,— не
хай він виоре землю, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треб,
вилупитись з цих яєць.
Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та і
—    Так і так дочка казала.
Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав "і собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дав чоловікові й каже:
- Неси своїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто ліктів' полотна. А не зробить, то буде лихо.
Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону
та щоб ти його вимочила, висушила, пом'яла, спряла;
і виткала сто ліктів полотна.
Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:
—    Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить
мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.
Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, щ< дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити...» Потів думав, думав та й каже чоловікові:
—    Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця| А як вона цього не зробить, то буде лихо.
Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:
—    Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так
і так.
І розказав їй усе. Маруся каже:
—    Не журіться, тату,— все буде гаразд.  Підіть
купіть мені живого зайця.
Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли*, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:
—    Прицькуйте її собаками!
Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже:
—    Ось вам, пане, гостинець.— Та й дає йому горобця.  Пан тільки хотів його взяти,  а він — пурх та
й вилетів у відчинене вікно!
А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає:
—    Чого вам, люди добрі?
—    Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як
уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша,— один каже.
А другий чоловік каже:
—    Ні, брехня,— моя! Розсудіть нас, пане!
От пан думав, думав та й каже:
—    Приведіть сюди лоша й кобил:  до якої лоша побіжить,— та й привела.
       От привели, поставили запряжених кобил, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому бігти,— взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже:
—    Ви лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й
пустіть — котра побіжить до лошати, то та й привела.
Зараз так і зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть.
Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.
Ізласкавився — виявив співчуття. Позиватися — звертатися з позовом до суду; судитися. Лікоть — тут: старовинна міра довжини,  приблизно півметра.
Ґринджоли — сани. Рундук — ґанок.

Назви дійових осіб казки. Де відбуваються події? Перечитай казку.  Скільки загадок  відгадала  Маруся? Знайди і прочитай частину тексту, де йдеться про першу, другу і третю загадки. Якою перед нами постає дівчина? А пан? Що схвалюється, а що засуджується у цій казці? 'Попрацюйте разом! Підготуйтеся прочитати казку в особах. Знайдіть у казці зачин, основну частину і кінцівку.

Савченко О.Я. Читанка 4 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Книги, підручники, конспект української літератури на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.