Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: Пауль Целан(Пауль Анчель) (1920-1970). Пауль Целан та Україна. Пошуки нової поетичної мови для втілення досвіду Другої світової війни у творчості поета.”Фуга смерті”. Модерністське зображення трагедії Голокосту в поезії. Паралелізм як засіб викривання спотвореної фашизмом ідеї рівноцінності й багатства німецької та європейської культур.Особливості композиції, синтаксису й читання вірша.

Пауля Целана (1920-1970)-митця, що його критика називала чаклуном поезії другої половини XX ст., творцем «абсолютного вірша» і винахідником «мови оніміння», «сліпучою кометою Галлея» і «поетом ІІІ тисячоліття», - світові подарувала Україна.

Справжнє ім'я поета - Пауль Анчель. Він народився 23 листопада 1920 р. у німецькомовній єврейській родині. Місце народження поета - Чернівці. Це місто, яке ще за два роки до появи митця на світ було провінцією Австро-Угорської імперії, а після її падіння відійшло до володінь Румунії, становило фантастичну суміш етносів, релігій і мов. Розмаїття національних традицій, помножене на небувалий розквіт культури у період між двома світовими війнами, утворювало духовне тло дитинства та ранньої юності П. Целана. Не дивно, що, відвідуючи спершу початкову школу з німецькою мовою навчання, потім єврейську народну школу, в якій предмети викладалися гебрайською, пізніше гімназію з румунською мовою навчання, і, нарешті, ліцей, де, крім німецької, викладалися румунська, французька, латина, давньогрецька та англійська мови, талановитий хлопець став справжнім поліглотом.

Багатоголосний ансамбль різних культур на Буковині, а однош боку, і неабиякий хист до опанування іноземних мов, з іншого, визвша чили перекладацьку магістраль творчого життя Целана. Заклики його неперевершеним перекладам з англійської, францу.чькоіИ російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям ІІІекспір та Михайло ЛепН монтов, ІІоль Верлен та Артюр Рембо, Ґійом Аполлінер та Унгаретті, Олександр Блок та Рене Шар. Осип Мандельштам та багщЛ то інших майстрів світового красного письменства.

Слід зазначити, що обставини юності поета зовсім не спинили здобуттю ним повноцінної вищої освіти. Навчання у Підготовчій медичній школі французького міста Тур перервав початок Другої світової війни. Повернувшись на батьківщину, Пауль вступив до Чернівецького університету, де студіював французьку, а пізніше й російську філологію. Проте війніЯ наздогнала поета іі у рідному місті, знову перервавши йогоЯ навчання. Як і десятки тисяч євреїв. Целан став жертвою нацистських переслідувань.

З документальної хроніки життя окупованих Чернівців: «7 липня 1941 р. - початок акцій проти євреїв каральної групи СС, багато євреїв убито. Велику синагогу спалено; румунській цивільній' владі наказано втілити в життя німецькі порядки щодо євреїв: євреї втрачають право громадянства, змушені носити жовту Давидову зірку, виконувати примусові роботи і не сміють після 18-ї години виходити на вулицю.

11 жовтня 1941 р. - влаштування єврейського гетто в старій частині міста, колишньому єврейському кварталі... 45 000 євреїв скупчують на тісному просторі, триває підготовка до депортації у Трансністрію - територію між Дністром і Південним Бугом; за винятком 15 000 євреїв, залишених у місті для життєво необхідних робіт і обов'язків, більшу частину з них депортовано...»
Целан був серед тих, кого окупанти залишили у місті. За чотири роки перебування у фашистському пеклі він пізнав життя у чернівецькому гетто й примусову роботу у румунському трудовому таборі (де занотовував свої вірші у маленький записник), пережив втрату батька й матері (вони загинули в одному з таборів Трансністрії). Ця чорна смуга розколола життя поета навпіл - до та після еміграції.

Емігрантом він став незадовго до кінця Другої світової війни. Виїхати за кордон Целана змусили нові порядки, запроваджені у звільнених від окупації Чернівцях радянською владою. Його блукання великими світами розпочалося з Бухареста, що у ті
часи славився як «Париж Сходу». Кількома місяцями раніше сюди прибула подруга поета Рут Крафт.

Тут проживав буковинський поет Альфред Маргул-Шпербер - один з найавторитетніших у німецькомовному просторі літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія. У його домі Пауль знайшов притулок на початку свого перебування у столиці Румунії. У поезії та листах Целана згадувалася зворушлива деталь тих днів: 'Оскільки у маленькому помешканні Шперберів не було зайвого Місця, Пауль спав на кухонному столі. До речі, подружжю Шперберів поет завдячував і своїм псевдонімом. Після кількох спроб знайти своє літературне ім'я (як варіанти фігурували  Paul AureU та «А. Pavel») Пауль зупинився на пропозиції дружини Шпербера сконструювати псевдонім методом перестановки складів його прізвища у румунській транскрипції («Ап-cel» - «Cel-an»).

У Бухаресті Целан працював редактором і перекладачем у видавництві, тут почали з'являтися публікації його віршів. Проте дуже швидко у Румунії поет відчув політичний дискомфорт - тут також встановилася тоталітарна система влади комуністичного ґатунку. Відтак за кілька років після виїзду з Чернівців Целан потрапив на вільний Захід. Спочатку він опинився у Відні, де з легкої руки Шпербера зав'язав важливі літературні знайомства. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку - «Пісок із урн» (1948). Коли вона вийшла у світ, поет був уже в Парижі.

Отже, від 1948 р. місцем постійного проживання Целана був Париж. Тут його життя ніби налагодилося: він завершив освіту, отримав престижне місце лектора у вищій педагогічній школі, одружився з талановитою художницею-графіком Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка (і, до речі, стала найкращим ілюстратором його творів). Тут, у Парижі, одна по одній з'явилися його поетичні збірки: «Мак і пам'ять» (1952), «Від порога до порога» (1955), «Мовні ґрати» (195(Н «Троянда - нікому» (1963), «Зміна дихання» (1967), «Сонщв ниток» (1968), «Диктат світла» (1970) та ін. Творчі звершенЯ митця, відзначені численними престижними преміями, здобудЯ визнання у різних країнах Заходу.

Однак попри милість долі, що, здавалось, щедро обдаровв вала поета за пережиті страждання, у його свідомості Я роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнації.

Виживши у жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам'яттю про загиблих у таборі батьки про пережитий в окупованих Чернівцях страх, про катастрофу якої зазнав його народ у Другій світовій війні. Ця пам'ять була важким хрестом, що його поет ніс крізь роки своїх великий літературних досягнень і затишного сімейного життя. А ще були численні труднощі життя в еміграції, що з різних боків атакували травмовану психіку митця. Це і глибока самотністі якої він, єврей і уродженець Буковини, а отже    двічі чужинець, не міг позбутися у Парижі. І нездоланний мовний бар'єри зумовлений тим, що поет, який писав вірші німецькою, не міг бути адекватно сприйнятий французьким читацьким середов вищем. І драматично суперечливе ставлення до віршування німецькою мовою, адже від років Другої світової війни вони розщепилася у целанівській свідомості на  «рідну мову («Muttersprache») та «мову вбивці.

Сьогодні поезія Пауля Целана перекладена багатьма мовами світу. Для сучасного німецькомовного світу він є поетом номер один, творчість якого становить «ліричну паралель до творчості Кафки», для французької літератури - це одна з найвпливовіших постатей другої половини XX ст. Без целанівської творчості, на думку дослідників, не можна уявити сьогоднішньої турецької поезії. Існує культ Целана і в Японії.

I960 p., отримуючи найвищу у Німеччині літературну премію імені Ґеорга Бюхнера, Целан виступив з промовою «Меридіан, у якій окреслив основні положення своєї естетики. У центрі її знаходилося метафоричне поняття «меридіан», котре автор тлумачив як
Воь «нематеріальне, але земне, щось колоподібне, таке, що повер-Р»ті.ся через обидва полюси до самого себе...». «Це, - коментує дум-Щ поета відомий український дослідник і перекладач його творів К Рихло, - не якась певна топографічна точка або лінія на карті, не Шийсь певний пункт часового відліку, це швидше модель мистецтва, Ввкінечне пульсування поетичного космосу. На ньому розташовані Ьліімі й міста, які береже його пам'ять, імена предків і образи сучас-Вікін, творіння улюблених поетів і філософів, живописців і музи-Шитін. Меридіан - це вісь і орбіта духовного світу митця. Немає Іумміву, що десь на цьому меридіані знаходиться для нього і його і Буковина».

Вірші Целана читати нелегко. Зашифровані образи та примхливі метафоричні ланцюги, асоціативний монтаж і омислова багатошаровість, виведення на поверхню периферійних значень художнього слова - все це створює у целанівській поезії «безодні» підтексту, наповнює її особливою іцпгією слова, наділяє її здатністю навіювати певний емоційний стан (сугестивністю), впливати і на інтелект, і на підсвідомість читача.

Лейтмотивними у целанівській творчості є теми трагічної Ідолі єврейства у XX ст., матері й Буковини, пам'яті й забуття, часу й зруйнованого світу. Характерною рисою поетичного стилю цього митця є антитеза, яка виявляє парадоксальність і фатальну розірваність світу. Ключові образи й поняття -камінь, попіл, сніг, волосся, серце, кров, око, троянда. Ранні збірки Целана містять здебільшого римовані поезії, згодом поет перейшов на верлібри зі складним ритмом.

Всесвітнє визнання здобула целанівська «Фуга смерті». Вона стала емблемою Другої світової війни у поезії, так само, як «Герніка» П. Пікассо - в образотворчому мистецтві. У німецькомовних країнах цей вірш давно увійшов до шкільних хрестоматій. І не лише як яскравий взірець новітньої поезії, а й як літературний пам'ятник жертвам Голокосту. У цьому модерністському вірші, насиченому образами-шифрами, відтворюється погляд на Голокост «зсередини» єврейської свідомості, затиснутої лещатами нацистської машинерії смерті.

Вірш написаний від імені в'язнів фашистського концтабору. Крізь моторошну «хуртовину метафор» прозирають реалії табірного життя: масові страти репресованих, їх спалення у печах крематоріїв, німецькі вівчарки, що охороняли територію табору, комендант, який слідкував за роботою ввіреної йому «фабрики смерті», навіть - сумнозвісні оркестри, набрані з тих же в'язнів, що під їхню музику тисячі мучеників прощалися з життям. Однак при перекладі історичних фактів «мета форичною» мовою виникає приголомшливий гтереоскопічний ефект: кожен з кадрів цієї хроніки, несподівано стикуючись з іншими, випромінює низку символічних смислів і водночас гротескно деформується так, що складається враження, ніби його породила охоплена безумом свідомість.

Скажімо, у метафоричному рядку: «ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно спресовано відразу кілька історичних фактів. Це і величезні братські могили жертв фашизму, і знищення в'язнів у крематоріях (адже «могила у повітрі» - ніщо інше, як «цвинтар» для тих, хто перетворився на дим), і розповсюджена ситуація, коли за наказом своїх му чителів смертники самі викопували для себе могили. Однак бе-зумний образ «могил у повітрі» не є лише гротескною сумішшю цих реалій. «Меридіан» його символічних значень перетинає, зокрема, асоціацію з раєм, куди потрапляють душі всіх, хто пройшов через тортури концтаборів. А ще - тему схибнутогої перевернутого з ніг на голову світу, в якому земля й неба помінялися місцями, внаслідок чого могили, що мають знахо дитися у землі, злетіли вгору, а традицію увічнення пам'яті померлих у надгробках замінила новітня «технологія» розпорошення у повітрі - тобто у безодні забуття.

На катастрофічні зрушення засад світу вказує і вступна роз-горнута метафора, що перетворюється на зачин до ряду строфем Чорне молоко світання ми п'ємо його надвечір ми п'ємо його опівдні ми п'ємо його вночі ми п'ємо і п'ємо. Це - метафора світу, «почорнілого» від жирного ..пму крематоріїв, що в'ївся у кожну його клітинку, світу в'язниці, куди ніколи не проникає проміння життєдайного сонця, світу пекла, в якому стерті межі між днем і ніччю, світлом і пітьмою, в якому навіть молоко - першооснова буття та символ непорушної материнської любові - запорошилося попелом і забарвилося зловісною чорнотою.

Метафора «чорне молоко» побудована на оксюмороні - парадоксальному сполученні протилежних за значенням образів (чорний колір - білий колір молока). Вона перегукується з авангардистською естетикою, впливу якої зазнав молодий Целан. Можна згадати тут чорно-білий кольороиис, характерний для живопису німецьких експресіоністів, а також різкі сполучення контрастних барв у поезіях французьких сюрреалістів (зокрема, знаменитий рядок із однойменного вірша Поля Елюара «Земля вся синя, ніби апельсин...»).

Покірливості в'язнів, які п'ють і п'ють «чорне молоко» жахливого існування, які грають і грають на скрипках пекельну Впику власної загибелі, протиставляється комендант - загадко володар табірного світу. Він зображується відчужено - як
(простолюдина», без регалій і уніформи, без імені і зовнішності. Ідіша деталь його портрета - блакитні очі - має своїм підтекстом
(и пік на приналежність героя до «вищої арійської раси», обстоюючи панування котрої, гітлерівська влада обрала курс на знищеня «неповноцінних рас», серед яких була і єврейська.

Так само відчужено описуються його дії:
І ... він зі зміями грає він пише
він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито 

він пише це й з хати виходить і зорі блищать і свистить він на псів
свистить на євреїв своїх і велить копати могилу в землі
і грати до танцю наказує нам.

Цей беземоційний опис вияскравлює розкол особистості коменданта на нелюда-садиста, що з насолодою «організовує» Смертників на самознищення, і ніжного закоханого, який ІПише сентиментальні листи до коханої у Німеччину. Зазначений розкол, власне, і є стрижнем образу коменданта. І це не І іипадково: адже подібні незбагненні вияви варварства у начебто І цивілізованих людей були масовим явищем, свідомо виплека-ним ідеологами Третього Райху.

Варта уваги ще одна подробиця образу коменданта: «він зі зміями грас» . Це «темне місце» вірша є, на думку дослідників, алюзією ніцшеанського Заратустри - пророка «надлюдини».

У процитованому уривку простежується характерний целанівський прийом гри буквальним і переносним значеннями поетичного образу. Саме це відбувається з образом псів: він розпадається на безпосереднє значення (вівчарки-охоронці) та інакомовне (в'язні), яке у загостреній формі відтворює граничну приниженість євреїв у концтаборі, ставлення німців до них як до собак: «і свистить він на псів / свистить на євреїв своїх».

Упродовж перебігу сюжету відстань між «садистською» та «сентиментальною» іпостасями коменданта поступово збільшується. При цьому іпостась «закоханого» залишається незмінною: слова «твоя золотиста коса Маргарито», що є цитатою з його листа, точно повторюються у різних строфемах вірша. А от іпостась «садиста» подано у розвитку: ставлення коменданта до в'язнів стає дедалі жорстокішим і зреш узагальнюється у жахливій метафорі: «смерть це з Німеччи майстер».

Слово «майстер» тут виникає не випадково. Воно утвор навколо себе багате асоціативне поло, у центрі якого - серед ньовічна Німеччина з її мануфактурами, цехами, ремісництвом, шанобливим ставленням до добротної і точної робот коли визначення «майстер» було найкращою похвалою знаком німецької якості. Накладаючи поняття «смерть» на слово з давньою традицією вживання, Целан загострює ув на згубних мутаціях німецької культури та німецької свід мості середини XX ст.

Завдяки такій метафоричній «обробці» образ коменданта виростає в апокаліптичну постать Смерті. А водночас метафора «майстер смерті», як то часто трапляється у поезії Целана, насичується безпосередньо конкретним змістом:
Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно.

Слова «блакитні» й «точно» в оригіналі утворюють риму («blau» / «genau»). Це - єдина рима у всьому вірші. Вона має важливе естетичне навантаження - відтінює смислову й емоційну кульмінацію твору. Саме у цих рядках «майстерність» блакитноокого варвара спрямовується на конкретне «ти» (варто зауважити також, що у цих рядках колективне «ми», від імені якого велася раніше лірична розповідь, вимінюється на індивідуальне «ти»), і невідворотність цієї загибелі Вдкреслюється останнім словом - «точно». На жаль, переклад М. Баклна вказаної рими не відтворює. А от як вона передана у перекладі «Фуги смерті», зробленому П. Рихлом:
смерть це з Німеччини майстер

очі його голубі

він поцілить свинцевою кулею прямо у серце тобі.

На тлі розгортання садистської іпостасі коменданта незмінний рядок із його любовного листа звучить щоразу жахливіше. Вдається незбагненним, як, виявляючи дедалі більшу жорстокість до своїх жертв, герой витримує одну й ту саму ліричну ноту у думках про кохану. Це і є стан «моральної шизофренії», Про котрий як про найганебніше явище німецького нацизму Огодом писав М. Фріш.

Із хроніки Голокосту:
«Тільки через Треблінку, спеціальний табір для євреїв, пройшло 900 тисяч чоловік. З них у живих залишилося лише 54 в'язні. На суді, що відбувався через чверть століття після війни, колишній начальник табору і його помічники не виявили жодних ознак каяття, посилаючись на те, що вони виконували наказ. Один із них звернувся до трибуналу з проханням взяти до уваги, що він є зразковим парафіянином, до того ж безкоштовно грає у церковній капелі на фаготі».

Золотокоса Маргарита з листів начальника табору осяяна ореолом очевидних асоціацій із Ґретхен - героїнею ґетевського «Фауста». Завдяки цьому ореолу її образ виростає у символ німецької жінки, німецької культури, Німеччини. А відтак питання про те, як у німецькому коменданті можуть співіснувати романтичний закоханий і безсердечний вбивця, обертається на запитання загальнокультурного характеру: як із лона великої німецької культури, що породила Ґете з його «Фаус-том», вийшли легіони варварів? А поруч з цим запитанням постає інше: хіба ж єврейська культура, що подарувала світові «Книгу над книгами» Біблію, поступається своєю цінністю культурі німецькій? Чим завинив єврейський народ перед німецьким? Адже вони віками співіснували в одному географічному й культурному просторі, збагачуючи один одного (цьому найближчим прикладом був сам автор «Фуги смерті» -єврей, геніальна творчість якого надала новий імпульс німецькомовній поезії XX ст.).

Проблема рівноцінності двох великих культур окреслюється у вірші місткою паралеллю, в якій водночас порівнюються й протиставляються образи Маргарити й Суламіфі - двох уособлень жіночого кохання, двох натхненних поетичних створінь німецького та єврейського духу (образ закоханої Суламіф оспівується у біблійній «Пісні над піснями»), отже, - двох символів відповідних національних культур:
твоя золотиста коса Маргарито
твоя попеляста коса Суламіф.

Антитеза кольору жіночого волосся вияскравлює аномальну ситуацію, коли ствердження цінності однієї нації та її культури має обов'язковою своєю умовою знецінення іншої - при чому таке знецінення, яке на практиці обертається на знищення народу.

Кожний із кольорових епітетів також обростає певними асоціаціями. Золотаве волосся - це усталений у німецькій фольклорній та літературній традиції елемент жіночої краси; воно, за слушним зауваженням критика Г. Штілера, характеризує її «майже шаблонно як німецьку ознаку». Попелясте ж волосся Суламіфі сприймається читачем і як метафора сивини, котрою залакувалося волосся єврейських дівчат і матерів за часів панування Третього Райху, і у буквальному своєму значенні - тобто як попіл, на який воно перетворилося у печах нацистської «фабрики смерті». Із сукупності буквального й переносного значень цього образу постає трагедія єврейського народу за часів гітлерівських репресій.

«Фуга смерті» - твір, надзвичайно складний за своїм жанром. Дослідники знаходять у ньому елементи балади, плачу, стародавньої лірики ритуальних танців, документального репортажу. Однак основний тон в організації поетичного тексту задає зазначена у заголовку вірша настанова на наслідування жанру «фуги» - поліфонічного музичного твору, в якому тема (або кілька тем) почергово варіюється у всіх голосах. За таким принципом і побудований целанівський вірш: лірична оповідь у ньому кружляє в колі одних і тих самих тем, і розвиток сюжету відбувається у межах їхніх «варіацій».

Однак слово «фуга», винесене у назву вірша, не лише пояснює його жанр. Воно породжує навколо себе додаткове коло асоціацій. Передусім - пов'язаних із контекстом німецької культури. Адже саме із її лона вийшов неперевершений майстер органної фуги Й.С. Бах. Поєднання понять «фуга» й «смерть» у назві поезії грає парадоксальними смислами, що викривають страшні деформації німецької культури, яка у XX ст. запліднила світ какофонією масових розстрілів і бомбардувань, шипінням отруйних газів і брязкотом гусениць танків.

Аналогічний ефект створює і сполучення настанови на му-зичність поезії (яка з часів французьких символістів передбачала досягнення найтоншої мелодійності вірша) з верлібром, спрямованим, навпаки, на прозаїзацію поетичної мови.

«Фуга смерті» Пауля Целана надихнула багатьох  художників і композиторів на створення відповідних ілюстрацій. Нещодавно була здійснена й оригінальна спроба екранізації цього твору. Візуальною ілюстрацією до поетичного тексту стали документальні зйомки  екскурсантів меморіалу, організованого на території колиши концтабору. Як з'ясувалося, досить показати широким планом личчя тих, хто лише знайомиться з пам'ятками колишніх зві фашизму, аби передати закарбований у целанівському вірші у. який у реальності пережили ті, хто опинився за колючим дротом.

На жаль, і сьогодні у просторі сучасної Європи вибухають міжнаціональні конфлікти, у різних країнах світу досі сшні лахують епідемії «моральної шизофренії». Нещодавня трагедія Югославії продемонструвала, до яких наслідків можуть призвести соціальні «перетворення», що супроводжуються масштабними «етнічними чистками». Тому целанівська «Фуга смерті» є не лише пам'яткою своєї доби, а й творо який застерігає суспільство від спокуси ідеї боротьби з «чистоту нації».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗГОРНУТОЇ ВІДПОВІДІ
1. Підготуйте стисле повідомлення про життя поета. Які обставини вплинули на його творчий розвиток?
2. Назвіть лейтмотивні теми целанівської лірики.
3. Якій темі присвячена «Фуга смерті»? Розкрийте смисл назви цього твору.
4. В яких метафорах вірша розкривається стан шокованої війною свідомості?
5. На чому наголошує поет в образі коменданта табору?
6. Які проблеми порушені у цьому творі?
7. Порівняйте художній світ «Фуги смерті» Целана та вірша «Мене вбито під Ржевом...» Твардовського.


Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Завдання та відповіді з зарубіжної літератури по классам, планування уроків з зарубіжної літератури 11 класу, домашнє завдання та робота}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.