Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок України

Головне джерело живлення річок – атмосферні опади. Рівнинні річки живляться в основному (50-80%) талими сніговими водами, гірські – дощовими. Підземне живлення для річок більшої території республіки становить 10-20% і тільки для окремих з них – до 50%.

В Україні в середньому за рік випадає 377 км³ атмосферних опадів (або 625 мм). Проте їх кількість у різних частинах республіки неоднакова, що зумовлено географічним положенням місцевості, неоднорідністю рельєфу та іншими факторами. Найбільше опадів за рік випадає в Карпатах (900-1200 мм і навіть понад 2000 мм в окремих районах), найменше – на узбережжі Чорного та Азовського морів (близько 350-500 мм). Середньорічна кількість опадів на Поліссі дорівнює 650-700 мм, у Лісостепу – від 550 до 650 мм. У Криму із збільшенням висоти місцевості над рівнем моря річні суми опадів зростають від 450 мм у степовій зоні до 1000 мм і більше у горах. У Гірському Криму та на Південному узбережжі Криму переважають зимові опади, а на решті території України – літні.

Але лише невелика частка атмосферних опадів (всього 52,4 км³, або 86,8 мм) трансформується у річковий стік. Решта вологи витрачається на випаровування і транспірацію рослинами. На рівнинній території випаровування зменшується у напрямі з північного заходу на південний схід від 500-570 до 400-450 мм.

Розглядаючи співвідношення між опадами і випаровуванням, неважко помітити, що найбільша різниця між ними в Карпатах та гірській частині Криму, а найменша – в південних низовинних районах морського узбережжя. Тому і стік річок найбільший у Карпатах та Гірському Криму, а найменший – на півдні республіки.

Оцінюючи водні ресурси, що несуть українські річки, не можна не брати до уваги і обставини, які ускладнюють їх використання. Це, по-перше, значні коливання річкового стоку у часі. У маловодні посушливі роки об’єм річкового стоку значно менший, ніж у середні за водністю. Так, річковий стік, що формується в межах республіки у дуже маловодні роки, становить усього 29,7 км³ і майже у 2 рази менший від середньої багаторічної величини. Нерівномірно розподіляються водні ресурси і за сезонами року, не відповідаючи, як правило, потребам водокористування.

По-друге, це нерівномірний розподіл річкового стоку по території, внаслідок чого водозабезпеченість окремих адміністративних областей неоднакова. Найбільшу кількість води у річках мають західні області: Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська. Загальний середньорічний стік 31 тис. річок, що стікають з Карпатських гір, становить 18,6 км³, або 35% стоку, який формується на території України. Близько 43% його припадає на Закарпаття.


За показниками водозабезпеченості території прикарпатські області є унікальним районом. Питома водність на 1 км² тут досягає 330 тис. м³, тим часом як в цілому по Україні – всього 86,8 тис. м³. Питома водність на одну людину в західних областях становить 2,9 тис. м³, тоді як у середньому по республіці – 1,03 тис. м³.