Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 7 клас>>Зарубіжна література: Олександр Твардовський. Виразне читання. «Я був вбитий під Ржевом»

Поети, прозаїки, драматурги написали чимало творів про жорстокість і безглуздість війн, про їх жахливі наслідки. Особливого висвітлення набула найстрашніша за всю історію людства Друга світова війна, яка охопила багато країн світу, тривала шість років (1939-1945), забрала життя мільйонів людей, обернулася страшною трагедією для багатьох з тих, хто вижив. Російський письменник Михайло Шолохов згадував: «У нас майже кожна сім'я прийшла на кінець війни із втратами. Значна частина країни була зруйнована. Я бачив до тла спалені селища і міста, бачив спустошення, безлюддя».

Гірку правду про війну розповідає художня література. По-різному підійшли до втілення воєнної теми німецький письменник Генріх Белль, російські автори Олександр Твардовський та Михайло Шолохов, алЖх твори об'єднують непримиренне ставлення до війни, гуманістичний, антимілітаристський пафос.
Генріх Белль викривав злочинні наміри нацистів, які намагалися підкорити своїй владі інші народи, говорив від імені «тих, хто повернувся» з фронту додому і страждав від душевного болю і фізичних ран, від свого духовного скалічення фашистською ідеологією. Промовистим у цьому плані є оповідання Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...».

Поезія Олександра Твардовського пропущена через душу і серце, створена із співчуття, з великої любові до рідної землі і бажання зберегти вічну пам'ять про тих, хто ціною власного життя забезпечив перемогу над фашизмом і мирне життя для людей.
Проникливим ліризмом і поклонінням перед мужністю солдата сповнене оповідання Михайла Шолохова «Доля людини».

Твори цих трьох визначних літераторів допоможуть вам збагнути, як майстри художнього слова боролися проти війни, намагалися сказати про неї щиру правду.

Я жив, я був — за все на світі

Я відповідаю головою...
                            О. Твардовський

Олександр Трифонович
ТВАРДОВСЬКИЙ

[ 1910-1971 ]

Серед поетів, які відіграли значну роль у піднесенні бойового духу захисників Батьківщини під час Великої Вітчизняної війни, особливе місце належить Олександру Трифоновичу Твардовському. Його поезії воєнного періоду становлять одну третину всього, що написав поет за всі сорок п'ять років своєї літературної творчості.

Позицію особистої відповідальності «за все на світі» виявляв Твардовський і в повоєнний період, коли він був головним редактором журналу «Новый мир» (у 1950-1954 і 1958-1970 рр.) і перетворив його на осередок, навколо якого гуртувалася прогресивна творча інтелігенція, що боролася за демократизацію й оновлення життя суспільства. Жоден інший журнал у тодішньому Радянському Союзі не висвітлив так багато правди про жорстокість сталінської доби, як «Новый мир» за редакцією Твардовського.

Олександр Трифонович Твардовський народився на хуторі поблизу села Загор'є Починківського повіту Смоленської губернії. Його батько був єдиним сином безземельного солдата і впродовж багатьох років працював ковалем, зумівши зрештою зібрати кошти на придбання землі. Він був грамотною людиною, привчив свою сім'ю шанувати книгу. Вечорами Твардовські читали вголос гоголівського «Тараса Бульбу», вірші відомих поетів. В автобіографії Твардовський згадував: «Писати вірші я почав ще до того, як навчився грамоти. Добре пам'ятаю, що перший свій вірш, в якому я викривав моїх ровесників руйнівників пташиних гнізд, я намагався записати, ще не знаючи всіх літер алфавіту і, звичайно, не маючи й гадки про правила віршування».

З 1925 року поезії Олександра Твардовського з'являються в пресі. Однак сам Твардовський «відлік своїх писань» починає з поеми «Країна Мура-вія» (1936 р.), яка принесла йому популярність і визнання: автор за неї отримав Державну премію. У передвоєнні роки публікуються кілька поетичних збірок О. Твардовського: «Дорога», «Сільськахроніка», «Загор'є».

У 1939 році Твардовський був мобілізований до служби в армії, де він виконував обов'язки кореспондента військової газети, висвітлював бойові дії під час війни СРСР із Фінляндією. У фронтовій пресі Олександр Твардовський працював і впродовж Великої Вітчизняної війни.

Легендарна «Книга про бійця» — поема «Василь Тьоркін» — друкувалася у фронтових газетах окремими розділами і таким чином доходила до численних читачів. Ця книга, як зазначав сам автор, — поема «без початку і без кінця»; писалася вона з таким розрахунком, щоб кожний розділ міг сприйматися як окремий завершений твір, оскільки в умошх війни регулярно отримувати нові розділи поеми було складно. Василь Тьоркін зображений не тільки як героїчний боєць, а і як типовий представник народу, що втілює у своєму характері його найкращі риси: доброзичливість, працьовитість, мужність, твердість духу. Мова, вчинки, широта натури зближують образ Тьоркіна з фольклорними героями: в ньому є й риси могутнього билинного богатиря, і винахідливість спритного розумника-солдата, поширеного персонажа народних казок. У 1943 році Твардовський хотів закінчити свою поему, написати спеціальний розділ, в якому мав намір розпрощатися зі своїми героями і читачами, але з усіх фронтів на його ім'я йшли листи зі словами вдячності і проханням далі писати вірші про Василя Тьоркіна, і поет не зважився перервати роботу над поемою. Цей твір, як пізніше згадував автор, був «його лірикою, його публіцистикою, піснею і повчанням, анекдотом і приказкою, щирою розмовою і принагідною реплікою».

Широку популярність здобув ще один твір Олександра Твардовського про війну — вірш «Я поліг біля Ржева» («Я убит подо Ржевом»). Він був написаний під впливом двох важких вражень, що мимоволі породили в поетовій свідомості образ безіменного солдата, який поліг у бою під містом Ржевом. У 1912 році поет їздив під Ржев: «Враження від цієї поїздки були одними з найважчих за всю війну і гіркими до фізичного болю в серці. Бої велися важкі, втрати були дуже великими...» Битва під Ржевом була невдалою, що мало катастрофічні наслідки для дивізії, у якій побував поет. Паралельно з цим враженням зринуло й інше, московське. Після повернення до Москви якось у трамваї Твардовський став випадковим свідком грубого вчинку молодого лейтенанта, який у нервовому запалі дорікнув інвалідові, що той не на передовій. Олександр Твардовський зробив лейтенанту зауваження, і той, отямившись, вибачився і розповів, що він з-під Ржева, приїхав лише на день, щоб поховати померлу дружину, завтра повертається на фронт і більше ніколи не приїде до Москви. Знаючи, який стан справ під Ржевом, поет мимоволі сприйняв останні слова лейтенанта в іншому, трагічному розумінні.

Роздуми про минулу війну не залишали Твардовського до кінця життя. Тривога за долю людства особливо відчутна в його віршах 60-х років. Провідною у них є тема пам'яті: вона жорстока і свята, сумна і безсмертна, а головною стає думка поета про особисту відповідальність за кожного полеглого солдата. Трагічного звучання набуває мотив провини перед загиблими, який знайшов своєрідне вирішення у вірші «На карб не ставте дотепер мені...» («Я знаю, никакой моей вины...»). Ця лірична мініатюра, що складається із шести рядків, ґрунтується на зіставленні «я» і «вони», і на такому займенниковому тлі основними центрами вірша стають слова «провина» і «війна». Обов'язок живих перед загиблими — збереження й увіковічення пам'яті про них, забезпечення гідного цієї пам'яті життя — до таких висновків підводить поет своїх читачів.

Олександр Твардовський пояснював: «Вірші ці продиктовані думкою і почуттям, які впродовж усієї війни і в післявоєнні роки найбільше хвилювали душу. Одвічний обов'язок живих перед мертвими за спільну справу, неможливість забуття, постійне відчуття ніби себе в них, а їх у собі — так приблизно можна визначити цю думку і це почуття».

Лвори Олександра Твардовського витримали перевірку часом, бо його поезія утверджує високе призначення літератури, порушує важливі проблеми людського існування. Його вірш «Я поліг біля Ржева» і поема «Василь Тьоркін» стали поштовхом для спорудження у країні пам'ятників — Невідомому солдату і Василю Тьоркіну — як виконання заповіту російського поета про збереження вічної пам'яті про героїв, які зробили свій внесок в перемогу над фашизмом і забезпечили для нас мир і незалежність. Поетична спадщина Твардовського про війну також є пам'ятником тим, хто воював за батьківщину.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1.    Розкажіть про життєвий і творчий шлях російського поета Олександра Твардовського.
2.    Яке місце в літературній творчості Твардовського належить поезії на воєнну тематику?
3.    Чому поема Твардовського «Василь Тьоркін» набула великої популярності у читачів? Якими рисами автор наділив свого героя?
4.    Під впливом яких вражень Твардовський написав вірш «Я поліг біля Ржева»?
5.    Поясніть, у чому вбачав Олександр Твардовський обов'язок живих перед загиблими на війні.

Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА
 
Я поліг біля Ржева

В безіменнім болоті,

В п'ятій роті Сталева
Вбила бомба в польоті.

Били блиски сліпучі

По передньому краю,

Як в безодню із кручі

Впав — і згадки немає.

І на білому світі

Наступила пітьма,

Ні петлички-налички

З гімнастьорки нема.

Я — де корені силу

Смокчуть в чорних гіллях,

Я — де з хмаркою пилу

Спіє жито в полях.

Я — де щебет пташиний

В вечори золоті,

Я — де ваші машини

Рвуть повітря в путі;

Де травинку в травинку

Річка трави пряде,

Там, куди на поминки

Навіть мати не йде.

Полічіте, солдати,

Скільки ночей назад

Раптом вийшов на дати

У бою Сталінград.

Фронт горів з виднокраю,

Мов на тілі рубці,

Я поліг і не знаю:

Чи у Ржеві бійці?

А чи маєм удачі

На середнім Дону?

Дні останні гарячі, —

Все було на кону.

І невже то із танками

Ворог вийшов за Дін,

І хоча б то останками

Аж до Волги йде він?

Ні, неправда. До краю

Він знеміг від атак.

А інакше — не знаю,

Навіть мертвому — як?

І у мертвих, щоб знали,

Є відрада одна:

За Вітчизну ми впали,

Та не впала вона.

В нас потьмарились очі,

Пломінь серця погас,

На повірці щоночі

Викликають не нас.

Орденів не чіпляти,

Що дала нам війна,

Вам — життя все багате,

Нам — відрада одна:

Що пройшли псі маршрути

За Вітчизну свою,

Хай наш голос не чути, —

Він із вами в бою.

Ви повинні там, браття,

Всі стоять, як стіна,

Бо вже мертвих прокляття -

То покара страшна.
 
Це нескорене слово

Нам навіки дано,

І за нами воно

Ходить вічно, грозово.

В мене мертве чоло

Не прикрила могила,

Всім, що потім було,

Смерть мене обділила.

Всім, що, може, давно

Вам у звичці ясніє,

Хай же буде воно

Жити в нашій надії.

Браття, може, там ви

І не Дон загубили

І в тилу у Москви

Віддали свої сили.

Там, де волзькі вали,

Ви копали окопи

І з боями дійшли

До кордону Європи.

Нам лиш знати б, узнать,

Що була у тривозі

Та останняя п'ядь

На воєнній дорозі.

П'ядь, що кожен їй рад,

І якщо її збавить,

То, ступивши назад,

Ногу нікуди ставить.

П'ядь у грозяний час,

За якою вставала

За плечима у нас

Вічна кузня Урала.

Може, селами тими

Відступа людожер.

Може, ви, побратими,

Вже в Смоленську тепер?

Може, в дні сніговиці

Гинуть німці-вовки,

Може, вже до границі

Наші вийшли полки?

Може... Тільки ж ви знаєте

Заповіт наших прав!

Хоч Берлін, — пам'ятаєте, —

До Москви підступав.

Браття, вами поборені

Ті ворожі вали,

Якби мертві, нескорені,

Хоч би плакать могли!

Щоб з гармат із «катюшиних»

Залпи в грізну блакить

Нас, німих і заглушених,

Воскрешали на мить.

0    брати наші звірені,

Лиш тоді б на війні

Ваше щастя незміряне

Ви пізнали б вповні.

В тому щасті незмінена

Й наша часточка є,

В ньому, смертю зупинена,

Віра й зненависть б'є.

Наше все! Не лукавими

Ми пройшли в боротьбі,

Все дали й не сховали ми

Анічого собі.

Все на вас перечислено

На віки, не на час,
І не в докір для вас,
Що в цім слові замислено.

Браття, в лютій війні

Ми різниці не знали:

І живі, і що впали, —

Всі були нарівні.

І ніхто перед нами

Із живих не в боргу,

Хто наш стяг між рядами

Підхопив на снігу.

Щоб за владу щасливу,

За Радвладу свою,

Кроком далі, можливо,

Впасти в лютім бою.

Я поліг біля Ржева,

Кат грозить ще Москві.

Де ви, воїни, де ви,

Побратими живі?

У містах вогнезорих,

У сім'ї, у селі?

В гарнізонах суворих

Не на нашій землі?

Земле, рідна без краю,

Жив би — знав і чужу...

Я вам жити бажаю, —

Що я більше скажу?

Завіщаю вам нині

Всім у щасті прожить

І своїй Батьківщині

З честю вірно служить.

Горювати — гордливо,

Не хилить голови,

Святкувать — не чванливо,

Як повернетесь ви.    

Берегти її свято,

Перемогу свою,

В пам'ять воїна-брата,

Що поліг у бою.
 
Переклад Андрія Малишка

Я УБИТ ПОДО РЖЕВОМ
(Уривок)
 
Я убит подо Ржевом,

В безымянном болоте,

В пятой роте, на левом,

При жестоком налёте.

Я — где корни слепые

Ищут корма во тьме;

Я — где с облачком пыли

Ходит рожь на холме;
 
Я не слышал разрыва,

Я не видел той вспышки,

Точно в пропасть с обрыва —

И ни дна ни покрышки.

И во всём этом мире.

До конца его дней,

Ни петлички, ни лычки

С гимнастёрки моей.

Я — где крик петушиный

На заре по росе;

Я — где ваши машины

Воздух рвут на шоссе;

Где травинку к травинке

Речка травы прядёт, -

Там, куда на поминки

Даже мать не придёт.
 
Подсчитайте, живые,

Сколько сроку назад

Был на фронте впервые

Назван вдруг Сталинград.

Фронт горел, не стихая,

Как на теле рубец.

Я убит и не знаю,

Наш ли Ржев наконец?

Удержались ли наши

Там, на Среднем Дону?..

Этот месяц был страшен,

Было всё на кону.
Неужели до осени

Был за ним уже Дон

И хотя бы колёсами

К Волге вырвался он?

Нет, неправда. Задачи

Той не выиграл враг!

Нет же, нет! А иначе

Даже мёртвому — как?

И у мёртвых, безгласных,

Есть отрада одна:

Мы за родину пали,

Но она — спасена.

Н.І. Дорофеєва, С.П. Касьянова

"Зарубіжна література 7 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Збірка конспектів уроків із зарубіжної літератури, реферати із зарубіжної літератури, твори на тему зі шкільної програми для 7 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.