Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: Олексáндр БЛОК (1880–1921) Життєвий і творчий шлях письменника. Своєрідність символізму в російській поезії. О.Блок – найвидатніший поет російського символізму. “Незнайома”- образ Незнайомої як втілення Вічної Жіночності

 «Письменник - рослина багаторічна. Подібно до того, як в ірису або в лілеї росту стеблин та листя відповідає розвиток кореневих вульб, душа письменника розширюється та розвивається періодами, і витвори його - лише зовнішній результат підземного росту душі. Тому шлях розвитку може здаватися прямим тільки (у перспективі; проходячи ж за письменником усіма етапами шляху, не відчуваєш прямоти й неухильності внаслідок постійних зупинок і викривлень».
                                                                                                                                  О. Блок

ОЛЕКСАНДР БЛОК
(1880-1921)
- російський поет, автор ліричних драм і публіцистичних статей, один з найвидатніших митців «Срібної доби». Його лірика, що увиразнила духовні шукання інтелігенції початку XX ст., належить до вершинних явищ російського символізму.

О. Блок - одна з найяскравіших зірок на небосхилі поезії «Срібної доби». Для багатьох своїх сучасників - майстрів слов критиків, величезної аудиторії читачів - він був культовою постаттю. У ньому бачили обраного долею спадкоємця російськ лірики XIX ст. і відкривача шляхів поезії століття X лицаря Прекрасної Дами і митця, зачарованого «музико революції», уособлення поезії та медіума, який відтворював своїх художніх картинах «нетутешній» світ. Деякі твердженн у цьому хвалебному хорі, здавалося, заперечували одне одне. Скажімо, якщо талановитий критик Ю. Тинянов висував тезу: «Блок - найбільша тема Блока», по суті зводячи творчість митця до літопису його власного внутрішнього життя, то поетеса А. Ахматова називала автора «Віршів про Прекрасну Даму» «трагічним тенором епохи», наголошуючи на тому, що мистецтво Блока насамперед увиразнювало «дух часу». Втім, жодного протиріччя тут немає. Принаймні сам Блок був переконаний, що повнота творчості досягається лише тоді, коли «осо-бистісний» і «епохальний» її зміст збігаються: «...розквіт поезії: поет знайшов себе і разом з тим влучив у свою епоху. Відтак моменти його особистого життя перебігають синхронно з моментами його століття, які, у свою чергу, є одночасними з моментами творчості. Тут така легкість і плавність, наче в ідеальній системі зубчатих колес». Саме таким поетом був О. Блок.

СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ МИТЦЯ
У пошуках єдності зі світом
Олександр Олександрович Блок народився 16 листопада 1880 р. у Петербурзі. По материнській лінії він походив із відомої у Росії родини Бекетових. Дід поета був видатним ботаніком, ректором Петербурзького університету. Батько - вчений-правознавець - замолоду справляв враження людини з блискучим майбутнім. Незадовго до народження маленького Саші він отримав кафедру державного права у Варшавському університеті. На цьому, однак, його професійна кар'єра зупинилася. Не склалося і сімейне життя: його деспотичний характер, схильний до вибухів гніву, ірраціональної жорстокості та сліпих ревнощів, змусив вразливу молоду дружину разом з дитиною повернутися до її батьків у Петербург.

У гостинному домі Бекетових хлопчик пуп загальним улюбленцем. Атмосфера високоосвіченої   дворянської   родини, „оранжерейне”   домашнє   виховання, тривалі прогулянки з дідом поблизу підмосковного маєтку Шахматово, спілкування з рідними, захопленими літературою, створили сприятливі умови для вільного розвитку поетичної душі Саші. Найбільший вплив на нього справила мати, для якої він був єдиною розрадою, центром і сенсом життя. Вона долучила сина до свого внутрішнього світу,   на-бутків вітчизняної культури та кола своїх читацьких уподобань. Значною мірою поет успадкував її вдачу, що відзначала-ся пристрасністю, емоційною неусталеністю,   екзальтованістю,   почуттям   внутрішньої   роздвоєності. Глибокий духовний зв'язок з матір'ю поет відчував до останніх своїх днів.

Схильність до літературної творчості О. Блок виявив ще за дитячих років. Із власних коротеньких віршів, оповідань та ребусів він укладав домашній журнал. Пізніше у роботі над ним брали участь мати, бабуся, тітка, кузени й знайомі. Однак душею цього домашнього видання, його провідним автором і головним редактором був Саша.

Доволі рано Блок зацікавився театром. Гімназистом він захоплено декламував монологи із шекспірівських трагедій «Гамлет» і «Отелло», грав у домашніх спектаклях.

Літературні зацікавлення визначили його ставлення до освіти. У гімназії Блок не належав до числа кращих учнів, що старанно засвоювали знання з усіх дисциплін. Його пріоритетом була література. Мати, дещо засмучена недбалою підготовкою сина до випускних іспитів, водночас не без гордості говорила: «От якби я його спитала про взаємини Отелло з сенатом, він би мені це відразу ж розповів».
1898 р. О. Блок став студентом юридичного факультету Петербурзького університету. Однак левову частку свого часу він присвячував читанню художньої та філософської літератури, віршуванню (згодом із ранніх поезій був укладений цикл «Ante Іuсеm», 1898-1990). Тож не дивно, що через три роки Олександр перевівся на слов'яно-російське відділення філологічного факультету.

Від 1903 p. поезії Блока з'являються на сторінках престижних центральних видань - часопису «Новьій путь», альманаху «Северньїе цветьі». Плоди творчих зусиль митця привернули увагу корифеїв російського символізму - Д. Мереж-ковського, 3. Гіппіус, В. Брюсова; захоплено спостерігав за його творчістю і Андрій Бєлий - молоде світило символістської поезії.

Новий етап у духовному житті поета визначили дві внутрішньо взаємопов'язані події - знайомство з філософсько-релігійною спадщиною В. Соловйова, що полонила думи російської інтелігенції на межі ХІХ-ХХ ст., і всепоглинаюче кохання до Любові Менделєєвої, доньки відомого хіміка.

До кола засадничих ідей філософської системи В. Соловйова входило вчення про Софію. Премудрість Божу. У трактуванні В. Соловйова Софія постає жіночим втіленням Світової Душі, уособленням Вічної Жіночності. Вона є співучасницею космічних процесів, що відбуваються у Всесвіті, і «реалізується» у величезному розмаїтті форм природного та історичного буття на землі. Завдання людини, за логікою філософа, полягає не лише у тому, щоб схилятися перед Вічною Жіночністю, а й у тому, щоб цей ідеал «втілювати й реалізовувати» в індивідуальному земному житті, осягаючи вищий сенс любові.

Зосередженість В. Соловйова на глибоко містичному переживанні буття, характерний для нього символістський фокус сприйняття видимого світу, стверджувана ним релігія Вічної Жіночності були співзвучні духовній тональності молодого Блока. Під промінням соловйовських ідей його кохання до Л. Менделєєвої набувало величезної містико-екстатичної напруженості. У палкій уяві поета кохана поставала дивовижним втіленням Вічної Жіночності, містичною «Володаркою Всесвіту», а любовне почуття до неї оформлювалося у культ духовно-благоговійного служіння їй. Все це відтворила збірка його символістських «Віршів про Прекрасну Даму» (1904), яка зачарувала сучасників чистотою поетичного звучання і розмахом любовного почуття, що, сягаючи космічних сфер, нагадувало легендарне кохання Данте до Бептріче. Відбилася у цій книжці також мрім поета про єднання з «Володаркою Всесвіту».

Цю мрію він спробував втілити у життя, взявши шлюб з Л. Менделєєвою.

Рішення одружитися з тією, кого він звеличив у віршах як втілення Нічної Жіночності, настільки суперечило поширеним у середовищі символістів уявленням про несумісність мистецтва й життя, що дехто із знайомих літераторів відверто висловлював поетові здивування.

«Вам, тобто Вашим віршам, шлюб зовсім не пасує», - писала О. Блоку 3. Гіппіус. Для Блока ж одруження було по-своєму героїчною спробою поєднати любов небесну та любов земну, поезію та життя. Спочатку здавалося, що ця спроба вдалася. Ті ж самі приятелі, які до вінчання застерігали поета, захоплено стежили за його щасливим подружнім життям з Прекрасною Дамою. Однак шлюбна ідилія тривала недовго - її зруйнувала закоханість Андрія Бслого у Л. Менделєєву. Згодом, збунтувавшись проти почесної, але нав'язаної їй ролі музи поета, Л. Менделєєва вирішила стати акторкою.

Гіркота розчарування у шлюбі, усвідомлення трагічної неможливості досягти «єдності зі світом» у межах особистого життя, духовна спустошеність визначили посилення трагічних мотивів у блоківських творах. З нищівною самокритикою і тотальною трагііронією він підводить сумний підсумок під своїм нещодавнім духовним злетом у ліричній драмі «Балаганчик» (1906). «Циганкою висока мрія стала!» - проголошує герой іншої блоківської п'єси - «Пісня Долі» (1908). Лірика цих років віддзеркалює поглиблення духовного розколу поета, посилення його внутрішніх коливань між «світлом» і «пітьмою».

Катастрофа у внутрішньому житті митця визрівала на тлі загострення суспільної кризи у Росії початку XX ст., вражаючими свідченнями якої стали ганебна війна з Японією та революція 1905 р. Історичні вибухи, з одного боку, і духовний досвід, набутий в особистій любовній драмі, з другого, - рішуче повертали поета обличчям до реального життя - до «страшного світу», що, на його думку, перебував напередодні Апокаліпсиса.

Апокаліпсис - книга пророцтв апостола Іоанна Богослова, якою завершується Новий Заповіт. Вона містить у собі містичні видіння Іоанна, що в інакомовній формі розповідають про майбутню боротьбу божественних і диявольських сил, яка увінчається остаточною перемогою «світла» над «пітьмою», про кінець ураженого злом старого світу і народження світу нового, досконалого.

Доба історичних зламів спонукала О. Блока до осмислення народно-національних засад життя, своєрідності історичного шляху Росії, руйнівних сил життя та історії. Під «єдністю зі світом» поет тепер розумів прийняття бурхливої стихії земного життя, а також нерозривний зв'язок із долею батьківщини. У той час він стверджував: «Письменник, переконаний у своєму покликанні, яким би за величиною він не був, пов'язує себе зі своєю вітчизною, вважаючи, що хворіє на її хвороби, страждає її стражданнями, приймає разом з нею співрозп'яття».

 Безпосередньою ілюстрацією цієї думки стало життя поета за доби великих історичних катаклізмів, у яку Росія вступила від початку Першої світової війни. Колишній екзальтований співець Прекрасної Дами поринув у стихію бурхливого історичного життя своєї батьківщини.

1916 р. Блок був мобілізований і зарахований табельником до 13-го інженерно-будівельного загону Всеросійської спілки земств і міст. За рік він почав працювати редактором стенографічного звіту Надзвичайної слідчої комісії, яка за дорученням Тимчасового уряду займалася розслідуванням діяльності царських міністрів. Масштаби його добровільної громадської діяльності після жовтня 1917 р. взагалі, здається, перевершують фізичні можливості людини: Блок був членом колегії організованого Максимом Горьким видавництва «Всемирная литература», головою дирекції Великого драматичного театру, членом редакційної колегії при Петроградському відділі театрів і видовищ, членом колегії Літературного відділу Нар-компросу, членом ради Будинку мистецтв, головою Петроградського відділення Всеросійської спілки поетів, членом правління Петроградського відділення Всеросійської спілки письменників. І скрізь він повинен був витрачати години на засідання, читання й рецензування чужих рукописів, уриваючи час від власної художньої творчості. Надзвичайна громадська активність Блока в цей період була продиктована тим, що він сприймав революцію не як політичну або соціальну подію, а як давно очікуваний кінець старого світу, необхідний для того, щоб народився новий світ - чистий від гріхів і бруду історії. Тому поет намагався допомагати тим, хто виступав від імені революції.

Описуючи революційний циклон. Блок у своїй знаменитій статті «Інтелігенція і революція» (1918) зазначав: «Переробити все. Влаштувати так, аби все стало новим, аби брехливе, брудне, нудне, потворне наше життя стало справедливим, чистим, веселим і прекрасним життям... Після міцного сну приходять свіжі, вмиті сном думки...» Переживаючи у цей період життя момент «єдності зі світом», поет відчував, як «очищувальна» хвиля революції, що обрушилася на російську дійсність, закрутила його у своєму вирі. Знову з'явився смак життя, знову зажевріла надія на можливість досягнення нових обріїв: «Жити варто тільки так, аби висувати непомірні вимоги до життя; все або ніщо; очікувати несподіваного... життя віддасть нам це, бо воно - прекрасне».

І своїх колег по перу Блок закликав слухати «музику революції», що народжувалася у «світовому оркестрі». Із власного «прислухання» він створив блискучу поему «Дванадцять» (1918), у якій передав приголомшливе багатство ритмів цієї музики.

Утім, обидві революції принесли поетові розчарування. Попрацювавши у слідчій комісії Тимчасового уряду, він сумно зауважив, що революційним духом тут «і не пахне». Спостерігаючи, як енергія революції швидко вироджується у стратегію «наведення порядку» та заяложується у бюрократичних циркулярах, Блок втратив останню надію. Крім того, останні роки життя поета позначилися глибокою творчою кризою. Духовний злам і численні побутові труднощі перших років панування більшовицької влади підірвали його здоров'я. 7 серпня 1921 р. Блок помер.

ПОМІРКУЙМО НАД ЖИТТЄВИМ ШЛЯХОМ МИТЦЯ
1. Розкажіть про дитинство О. Блока. Як у дитячі та юнацькі роки виявлявся його інтерес до літературної творчості?
2. Які чинники вплинули на формування світогляду поета?
3. Як поет сприймав сучасні йому історичні бурі? Схарактеризуйте його ставлення до революції.
4. Як склалося життя О. Блока за часів Першої світової війни та російських революцій 1917 p.?
5. Складіть психологічний портрет поета.

У МАЙСТЕРНІ МИТЦЯ
«...лети й поривайся, інакше — на всіх шляхах загибель»
Стверджуючи, що у кожній людині співіснують кілька особистостей, О. Блок значною мірою спирався на власний досвід. Втім, у неосяжному розмаїтті внутрішнього світу поета простежується певна спрямованість духовного й творчого розвитку. Саме цю спрямованість мав на увазі Андрій Бєлий, коли твердив, що зрозуміти Блока можна, осягнувши «зв'язок віршів про Прекрасну Даму з поемою "Дванадцять"». Та й сам Блок був переконаний у тому, що першою і головною ознакою справжнього митця є «почуття шляху».

Своєрідним прологом до його власного шляху був перший юнацький цикл поезій «Ante lucem». Сама назва циклу (у перекладі з латини - «До світла») вказувала на стан поета «напередодні» важливої епохи його внутрішнього життя. Слід зазначити, що упродовж творчого розвитку Блока «світло» втілюватиметься в різних образах (від Прекрасної Дами до утопії оновленого світу), однак поривання до «світлої» вершини буття залишиться незмінним.

Поезії дебютного циклу здебільшого були ще епігонськими. Проте у них були окреслені теми й мотиви, що створювали підвалини художнього світу Блока, визначали особливості внутрішнього світу його ліричного героя.

Зокрема у вірші «Гамаюн» (1899), написаному за картиною В. Васнецова, закарбувалося характерне для Блока (до речі, деякою мірою дотичне до ніцшеанського) сприйняття історії як колообігу, «вічного повернення» ключових подій, що має завершитися апокаліптичною катастрофою, за якою настане царство «світла».

У низці поезій „Ante lucem” відкривався «нічний бік» душі блоківського ліричного героя. У цій іпостасі він поставав людиною, яка страждає від трагічної самотності та потаємних пристрастей, що її спалює, людиною, яка, почуваючись «хворою» і «старою», з глибокою тривогою сприймає своє «чорне життя».

Настання доби «світла» засвідчив цикл «Вірші про Прекрасну Даму», який, за словами поета М. Гумільова, «дав новий лик  любові».  Тема  кохання  тут  входила  у  контекст величних символістських узагальнень, які переводили її із Іемної реальності до нетутешнього, незбагненного й таємничого світу вічності, надавали любовному почуттю ліричного героя Характеру містичного одкровення. Художній світ цього циклу нагадує поетичну Церкву Кохання, в якій панує атмосфера молитов і благоговійного поклоніння Прекрасній Дамі.

Свідомо прагнучи відтворити таку атмосферу, поет у цей час писни: «...пісень моїх мені замало, і часто я шкодую про них, про їхню блідість, про саму неможливість мови людської сказати все, що безсило виривається й не може прорватися. Потрібні церковні вигуки, нові храми, небачено цнотливі дівочі шати, нечувані, нетутешні голоси й безмежні склепіння. І звук злетить і не повернеться більше - тоді я дізнаюсь і повірю, що він був справді прекрасний і справді безмежний, що Ти сприйняла його гідний, а не вбраний у це жалюгідне, хоч і царське лахміття земної поезії».

Героїня «Віршів про Прекрасну Даму» постає втіленням небесного світла й гармонії. Вона наділена божественними рисами - безсмертям, космічною безмежністю, надлюдською мудрістю, всемогутністю. їй підвладні сніги, струмки, сонце, пісні, зорі; у своїй «нерухомо-тонкій» руці вона тримає усі таємниці буття. З'єднатися з нею - означає досягти жаданої гармонії. Однак ліричний герой - у дусі лицарського культу служіння Прекрасній Дамі - відчуває величезну відстань між собою та своїм ідеалом. Недостойний, він схиляється перед Коханою - таємничою Володаркою Всесвіту. Згубні сили хаосу, що вирують у його душі, стають перешкодою на шляху до високого ідеалу. Трагічне роздвоєння ліричного героя поглиблюють і настрої невпевненості у самому ідеалі, що звучать у завершальній частині «Віршів про Прекрасну Даму».

Знаком того, що поет почав сходити з небесних висот на землю, були цикли "Розпуття» (1902-1904) і *Бульбашки землі* (1904). Зоряний світ Прекрасної Дами поступився у них місцем реальному світові з його соціальними контрастами, поневіряннями знедолених («Із газет», «Повість», «Вулиця, вулиця...»), тягарем щоденної виснажливої праці пролетарів (заборонений цензурою вірш «Фабрика»). Блок звернувся до царини народної культури, до фольклорно-міфологічної стихії. Образ «трясовини», що є наскрізним у другому із згаданих циклів, виступає і уособленням первісних сил земного буття, і символом внутрішнього «розпуття» ліричного героя, його духовної розгубленості на заплутаних шляхах буття.

Події 1905 p. сприяли подальшому наближенню блоківської поезій до реальності. Не на царство світла спрямовується увага митця у той! час, а на трагічний дисонанс між ідеалом і дійсністю (вірш «Незнайома», 1905); і вже не містичні вияви вічності   приваблюють   його,   а „містика буденності”. Цілком природно,  що збірка  «Несподівана радість» (1907), яка відбила ці зміни, разом зі статтею «Про реалістів» (1907), що в ній поет з мистецькою безкомпромісністю обстоював місце реалістичної літератури у культурному ландшафті Росії на початку XX ст., викликала різко негативну реакцію з боку символістів. Андрій Бєлий, зокрема, звинуватив Блока у зраді позиціям символізму. «Я не містик», - вперто твердив О. Блок, підкреслюючи свою відокремленість і від табору символістів, що культивували рафіновано-містичне сприйняття світу, і від попереднього етапу своєї творчості, який перебігав під впливом філософії «духовного батька» російського символізму В. Соловйова.

Найгостріше зазначені тенденції виявилися у ліричній драмі «Балаганчик» (1906). Задуманий як гірка пародія на нещодавно пережиту любовну колізію, цей твір не залишав каменя на камені від уявлень, котрими живилися натхненні любовні пісні, що уславлювали Прекрасну Даму. У ньому Блок гостро висміяв «містиків», які завзято шукають знаки Вічності у буденних земних речах. З болісною нещадністю розвінчав він і страждання, спричинені любовною драмою, - в образі пораненого долею героя, що стікав журавлинним соком. Вічна Жіночність постала тут в образі Коломбіни - постійної героїні затертих балаганних вистав і «картонної нареченої» тонкосльозого П'єро, який є трагііронічним художнім двійником поета. Ось у таку гротескну арлекінаду трансформувався нещодавній «гімн коханню».

Різко контрастувала з «Віршами про Прекрасну Даму» збірка «Сніжна маска» (1907), присвячена актрисі Н. Волоховій. У ній панувала «дюнісійська» (Ф. Ніцше) стихія «заметільної», згубної пристрасті, надривна у своїй суперечливості любов-ненависть. Центральна постать збірки - Сніжна Діва - була Мовим уособленням Вічної Жіночності. Як і Прекрасна Дама, іона мала необмежену владу над ліричним героєм. Однак це була влада «царства пітьми», демонічних руйнівних сил. Парадоксально з'єднані в образі Сніжної Діви всесвітній холод і полум'я багатократно підсилювали небезпеку цієї іпостасі Вічножіноч-Иоіо для ліричного героя.

Поетична майстерність Блока у цій збірці виявилася, зокрема, у роботі з ритмом і звуком. Звукове багатство «Сніжної маски» було спрямоване, як зазначив відомий російський учений С. Аверінцев, на те, щоб «розкрити слово назустріч Іншим словам, розчинити його у звуковому потоці й ліричному вихорі».

Поезії О. Блока притаманна надзвичайна музичність. Важливу роль у цьому відіграють ритмічні й фонетичні повтори; досвідчені знавці блоківської лірики цінували її дивовижний звукопис. Звісно, адекватно представити цю грань поетичної майстерності Блока у перекладі майже неможливо. Втім, блискучий переклад вірша «Дівчини спів у церковнім хорі...» Г. Кочура у цілому успішно розв'язав це завдання. Численні анафори оригіналу й перекладу не лише надають музичного звучання ліричному описові церковного співу, а й відтворюють схвильований подих надії на «світло», котрій, як зазначено в останній строфі, не судилося здійснитися.

Починаючи з другої половини 1900-х років творчість О. Блока розвивалася за трьома головними тематичними напрямами.
Перший з них формувався на основі теми «страшного світу» (однойменний цикл писався від 1909 до 1916 p., йому передувала співзвучна за тематикою збірка «Засніжена земля», 1908). У річищі цієї теми народжувалися картини зловісного маскараду людських гріхів, вад бездушної цивілізації, обивательської самовдоволеності, животіння людей, що опинилися на соціальному дні, безглуздого колообігу буття, в якому обертається сучасна людина, гротескні образи «одряхлілого суспільства», де мертвий хапається за живого. Апокаліптичні та євангельські мотиви (вершник-сурмач, Богоматір, змій), пафос пророкування близької катастрофи надавали цим замальовкам космічного розмаху.

Однак від кінця 1900-х років у блоківській ліриці дедалі гучніше лунають настрої пристрасної закоханості у життєву стихію - бурхливу, розмаїту, безмежну, прекрасну й трагічну. Ці настрої створювали світоглядне підґрунтя другої тематичної лінії поезії Блока (цикл «Ямби», 1907-1914). Нова позиція ліричного героя щодо життя найточніше описується поняттям «любовна порожнеча»: відчуваючи «безумну жагу життя», він водночас чинить опір руйнівним силам життєвої стихії. Відтак колишній лицар Прекрасної Дами з мечем і щитом виходить на романтичний «двобій» з життям.

У межах блоківської концепції прийняття життя інтенсивного розвитку набула ідея відплати. Вона розроблялася у двох аспектах -інтимно-особистісному (тобто у сфері внутрішнього світу ліричного героя) та історичному (на рівні зображення великих переламів суспільного життя). Крізь призму ідеї відплати Блок трактував передчувані ним соціокультурні вибухи у Росії, причиною яких, на його думку, були процес переродження культури у механістичну цивілізацію та розрив між інтелігенцією та народом. Ідея відплати в її історичному аспекті була тісно пов'язана з темою батьківщини, яка виокремилася у третій напрям поетичної творчості Блока.

Від 1907 p. митець упродовж дев'яти років працював над поезіями, які згодом об'єднав у цикл «Батьківщина». У них він осмислював самобутність Росії, особливості її національно-духовного розвитку. Створений Блоком образ вітчизни увібрав різні іпостасі Вічної Жіночності, що розкривалися у його попередніх поетичних циклах. Разом з тим у цих віршах втілилося почуття спорідненості поета з народною культурою. У сюїті «На полі Куликовому», яка увійшла до циклу, визначна історична подія виростала у багатозначний символ, що узагальнював одночасно минуле й майбутнє батьківщини: звільнення Русі від монголо-татарського ярма прочитувалося як пророцтво щодо недалекого майбутнього Росії XX ст. - кривавих битв, які передуватимуть її очищенню та духовному відродженню.

Сюїта - форма музичного твору, що складається з кількох самостійних частин, об'єднаних спільним художнім задумом.

Тема історичних потрясінь Посіла центральне місце у двох Широковідомих творах, написаних 0. Блоком в останній період його творчості - поезії «Скіфи» та поемі „Дванадцять”.

Поезія «Скіфи» побудована на антитезі: «старому премудрому світу» Європи, що занепадає від «нудьги й достатку», протиставляється народ Росії, змальований в образі диких скіфів «з розкосими й захланними очима», яких спонукає
до дії буяння неприборканої енергії,  жага до завоювання нових територій, гра первісних сил і пристрастей. У Європі панують спокій і поміркованість, у цьому цивілізованому затишку, що століттями підтримувався й вдосконалювався, за Блоком, давно пересохли джерела, якими живиться культура. Росія ж постає перед обличчям Європи залитим «чорною кров'ю Сфінксом», що приваблює і лякає, бентежить своїми загадками й загрожує загибеллю. Втім, змальовуючи лихо, що його несуть Європі орди «диких скіфів», поет завершує твір патетичним закликом до загального братання:
Прийдіть до нас! В обійми - із хуртеч

Війни жахної, в мир  - з прокляття!

Допоки ще не пізно - в піхви меч.

Товариші! Ми станем - браття!

У тому, як Блок осмислює протистояння застиглої у своїй упорядкованості Європи та варварської Росії, охопленої жагою крові й великих змін, відчувається вплив ніцшеанської концепції чергування «апол-лонівського» й «діонісійського» начал у колообігу світового буття.

У спорідненій зі «Скіфами» за тематикою та загальним емоційним тоном поемі «Дванадцять» Блок у модерністському ключі змальовує стихію російської революції 1917 р.

Ця поема вважається найзначнішим досягненням російської лірики перших пореволюційних років. У поемі закарбувалося блоківське розуміння революції як вибуху стихії хаосу, необхідного для очищення й оновлення світу.

У ній на новому концептуальному та естетичному рівні син-' тезувалися набутки попередніх етапів творчості митця. Тут схрестилися, утворивши приголомшливу «музику революції», важливі для лірики Блока лінії народної культури та старого буржуазного світу, обивательського затишку та містичних осяянь, концепції історичної відплати та пророцтва щодо нової ери. Простежується в поемі також трагііронічне поєднання мотивів батьківщини та Вічної Жіночності - в образі повії Катьки.

Визначально, що тема революції переплітається у творі зі стрижневою у блоківській ліриці темою шляху. Саме опис шляху - просування вулицями заметільного міста патрульного загону, що складався з дванадцяти більшовиків, -покладений в основу сюжету.

Завдяки зазначеному синтезу сюжет «Дванадцяти» набуває модерністської двоплановості, що зумовлює проекції зображуваного водночас на земну й містичну площини. Відтак рух дванадцяти центральних персонажів прочитується водночас і як патрульний марш дванадцяти більшовиків, і як урочиста хода дванадцяти апостолів, що йдуть за Христом, не помічаючи його постаті попереду себе. А образ повії Катьки, крім безпосереднього свого значення, виростає у символ, який вбирає у себе і образ Росії, що стала розмінною монетою вояків, і ідею Вічної Жіночності, що у хаосі історії зазнала жорстокої наруги.

УЗАГАЛЬНЮЄМО ПРОЧИТАНЕ
У своєму творчому розвитку О. Блок пройшов кілька етапів. У перший період, відзначений захопленням спадщиною В. Соловйова, поет виступив передусім «лицарем Прекрасної Дами», в образі якої оспівував Вічну Жіночність. Ідея Вічножіночного звучала і в подальшій творчості митця: галерея центральних жіночих образів блоківської лірики представляла по суті різні її іпостасі. Разом з тим ранні поетичні цикли відбивали «нічний бік» душі ліричного героя, його трагічне роздвоєння між «світлом» (ідеалом) та «пітьмою» (внутрішнім хаосом, небезпечними пристрастями, потягом до саморуйнації).

Другий етап позначився рішучим поворотом поета до реального світу. Створені Блоком картини земної дійсності були забарвлені пафосом заперечення та апокаліптичними передчуттями. У цей період інтенсивно розвивається блоківська урбаністика.

Вихід митця на нові обрії був пов'язаний із віднайденим почуттям єдності з життєвою та народною стихіями, з історією та сучасністю його батьківщини. Пріоритетного значення на цьому етапі набула тема історичних катастроф і, зокрема, тема російської революції.

Перевірмо себе
ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І. Знайдіть правильну відповіді.:
1. У роки дитинства на формування світобачення поета вплинули:
а)батько:
б) мати;
в) вчителі гімназії.
2. Творчість О. Блока розвивалась у річищі:
а) символізму;
б) реалізму;
в) футуризму.

II. Знайдіть неправильну відповідь:
1. У Петербурзькому університеті О. Блок студіював:
а) юриспруденцію;
б) слов'яно-російську філологію;
в) ботаніку та хімію.
2. Тема Вічної Жіночності:
а) сформувалася під впливом філософських ідей В. Соловйова;
б) визначила концепцію образу Прекрасної Дами у першій збірці поета;
в) була вичерпана на першому етапі блоківської творчості;
г) набуваючи різних модифікацій, проходила крізь усю лірику Блока.

III. Знайдіть зайве:
1. Поезії О. Блока притаманні: апокаліптичні передчуття; пафос викриття «страшного світу»; зображення внутрішнього роздвоєння ліричного героя між «світлом» і «пітьмою»; урбаністичні мотиви; романтично-піднесене змалювання революційної бурі, настрої ствердження ідеї будівництва соціалістичного суспільства.
2. Перу О. Блока належать поетичні цикли: «Ante Іисет»; «Вірші про Прекрасну Даму»; «Розпуття»; «Бульбашки землі»; «Алкоголі»; «Страшний світ»; «Батьківщина».
3. Тема історичних потрясінь розроблялася у таких блоків-ських творах: «Балаганчик»; «Скіфи»; «Дванадцять».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗГОРНУТОЇ ВІДПОВІДІ
1. Схарактеризуйте основні етапи творчого розвитку О. Блока.
2. Розкрийте сутність назв циклів «Ante Іuсеm», «Розпуття», «Страшний світ».
3. Визначте найсуттєвіші риси образу Прекрасної Дами.
4. Які зміни у світогляді поета віддзеркалюють драма «Балаганчик» і збірка «Сніжна маска»?
5. Які теми привертали увагу митця в останні роки його життя?

«І дар видінь в душі натхненній...»
«Хто у свій час не вивчив напам'ять його "Незнайомої"?» - зауважував щодо знаменитого вірша О. Блока відомий російський поет І. Анненський. Справді, важко назвати інший його твір 1900-х років, який би так припав сучасникам до душі, як цей. «Незнайомою» захоплювалися, її цитували у світських салонах і богемних кав'ярнях, чимало було тих, хто шукав у реальному світі створений поетом чарівний жіночий образ.

Написана у період критичної переоцінки поетом уявлень, сформованих під впливом філософії В. Соловйова, «Незнайома» була просякнута романтичною іронією. Крізь призму романтичної іронії зображався у творі насамперед конфлікт ідеалу та дійсності, що становив основу сюжету.

Дійсність у «Незнайомій» - це світ обивателів, «ситих» і ницих споживачів життя, що гайнують свої дні у трясовині затишку. Ця дійсність представлена у вірші у двох замальовках.

У першій зображується дачне передмістя, в якому щовечора з убогою одноманітністю розважаються «на всякий дотеп мастаки». Тут усе заяложене, усе дисонансне - і п'яні вигуки, і жіночий виск, і дитячий плач. Навіть природа пройнята настроями розпаду й фальші. Весна, що зазвичай асоціюється з цнотливою юністю світу, з хвилею свіжих сил зростання та розквіту, випромінює у блоковському вірші «хмільний і тлінний дух». А світило перетворюється на плаский диск, який безглуздо кривиться на небесному склепінні.

Друга замальовка переносить читача у задушливе приміщення ресторану, заповнене тими ж самими обивателями, гротескно зображеними в узагальненому образі «пияків з очима кроликів».

Саме тут і з'являється Незнайома - загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. її образ оповитий чарівним серпанком; риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті. Від деталей портрета Незнайомої тягнуться промені до «нетутешнього» світу: її шовки віють «давніми й оздобними І повір'ями»; в її обличчі, схованому під вуаллю, ліричний герой бачить «берег зачарований / і чарами пойняту даль». Відтак Незнайома переростає межі образу земної жінки. Вона символізує і містичний ідеал жіночої краси, gов'язаний з ідеєю Вічної Жіночності, і царину духу, і світло Гармонії (не випадково у присвяченій їй частині фігурує образ Сонця), і ключ до святих таємниць буття, і заповітну мрію Ліричного героя. Утім, навіть її піднесено-поетичний образ уражений іронією. Адже ця вісниця «іншого» світу з'являється не деінде, а у ресторані, серед п'яної публіки, на тлі якої молода самотня жінка мимохіть стає схожою на легковажну шукачку амурних пригод. Та й сам факт її існування від початку поставлений під сумнів: «Чи це не мариться мені?» - коментує її появу ліричний герой. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої у завершальній частині вірша остаточно розпадається на окремі фрагменти, що маяковими вогниками спалахують у захмелілій свідомості ліричного героя:
І, сколихнувшись, пера струсячі
У мозку тріпотять моїм.
І очі сині-сині, тужачи,
Цвітуть на березі смутнім.

Ця смислова двозначність додає іронічного виміру найпіднесе-нішим рисам героїні. Скажімо, тумани, якими вона оповита, можна тлумачити і як подих вічності, і як дим цигарок у ресторанній залі. Іронічно знижується також «істина», яку герой буцімто пізнає, вдивляючись у дивовижний жіночий образ і водночас перехиляючи келих з вином. Останній рядок вірша, у якому герой проголошує осоружну сентенцію «істина в вині», є трагііронічним повтором латинського афоризму «Іп vino Veritas» (з латини - «Істина - в вині»), що його вигукують «пияки з очима кроликів».

Образ ліричного героя також позначений відбитком роздвоєності. З одного боку, ліричний герой протиставляється світові обивателів (оскільки здатний пориватися до ідеалу й помічати «знаки вічності» у повсякденності), а, з другого - він є частиною карикатурного ресторанного товариства (оскільки, повторюючи згаданий вище вислів, зливається з хором п'яних «потвор»).

Цікаво, що трагііронічне роздвоєння героїні на жінку-зорю та жінку-повію було відтворене і в блоківській ліричній драмі «Незнайома». На відміну від однойменного вірша, у драмі чітко окреслена траєкторія «падіння» Незнайомої (в усьому багатстві символічних значень) у земній дійсності.


Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{уроки зарубіжної літератури, програми по літературі 11 клас, зарубіжна література реферати}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.